Ухвала

від 29.05.2023 по справі 161/8571/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8571/23

Провадження № 2/161/2576/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

29 травня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.,

розглянувши заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія про забезпечення позову в справі за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія в інтересах держави в особі Департаменту освіти Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та припинення речових прав,-

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2023 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури Мацюк Сергій в інтересах держави в особі Департаменту освіти Луцької міської ради звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та припинення речових прав.

Одночасно зпозовною заявоювід заступника керівникаЛуцької окружноїпрокуратури МацюкаС. надійшлазаява прозабезпечення позову, вякій проситьзабезпечити позовшляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, а саме, земельну ділянку площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин (реєстраційний номер нерухомого майна 2125898407228);

- заборони вчиняти ОСОБА_2 певні дії щодо нерухомого майна, а саме, земельної ділянки площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин (реєстраційний номер нерухомого майна 2125898407228), зокрема ініціювати вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі, але не виключно, подавати будь-які заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відчуження, передачі в оренду (суборенду), вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки, вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь - які інші документи щодо нерухомого майна;

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, а саме, земельної ділянки площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин (реєстраційний номер нерухомого майна 2125898407228).

Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна необхідно у зв`язку з тим, що на даний час існує спір щодо законності укладеного договору дарування земельної ділянки площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин; на час звернення із заявою про забезпечення позову на нерухоме майно, право власності на вищевказану земельну ділянку вже зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , а тому існують ризики його відчуження до вирішення спору. Крім того, наявні достатні підстави вважати, що у випадку задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення у справі, оскільки титульний володілець вказаного спірного майна має реальну можливість реалізувати його.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вжиті судом заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до п. 1, п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з положеннями ч.6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно з п.п.1,4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст.150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно дост. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З матеріалів справи слідує, що заступник прокурора Луцької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин, укладеного між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та припинення права власності ОСОБА_2 на частки вказаної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи Господарським судом Волинської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління освіти Луцької міської ради коштів, ОСОБА_1 був власником частки земельної ділянки площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин, однак така відповідно до договору дарування від 17.07.2020 року була подарована відповідачу ОСОБА_2 .. Вищевказане нерухоме майно було відчужено на користь ОСОБА_2 вже після відкриття Господарським судом провадження про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 577560,75 грн., тобто після того, як стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді стягнення коштів, що в свою чергу на думку позивача, свідчить про те, що метою вказаного правочину є саме унеможливлення в подальшому реального виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову заявник стверджує, що існує ризик відчуження спірного майна третім особам, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Встановивши, що між сторонами виник реальний спір з приводу майна, майнових прав та між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, суд дійшов висновку, що наявні передбачені законом підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно земельної ділянки площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин та заборони вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна.

Заступник прокурора Луцької окружної прокуратури звернувся до суду з вимогами немайнового характеру , то в даному випадку немає застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися, що і було встановлено судом при вирішені поданої заяви.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд визначає в межах, встановленихЦПК України, порядок здійснення провадження враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями (ст. 11 ЦПК України).

Враховуючи характер спору, в якому заступник прокурора Луцької окружної прокуратури оспорює правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нього та заборони вчиняти дії щодо цього майна, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізовано спірне майно, то заявник не зможе захистити або поновити права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів (у разі доведення такого порушення), оскільки відповідач ОСОБА_2 має в своєму володінні спірне майно, а відтак може ним розпорядитись у будь-який спосіб, враховуючи відчуження третій особі,передання в оренду (суборенду).

Арешт майна як вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, а тому таке забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку та заборона вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси інших осіб не будуть порушені, оскільки ОСОБА_2 , як власник майна має усі правомочності щодо нього, окрім розпорядження, яке є тимчасовим.

Враховуючи принцип співмірності в застосуванні заходів забезпечення позову, заяву заступника прокурора Луцької окружної прокуратури підлягає до задоволення у повному обсязі.

Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, заборони вчиняти ОСОБА_2 певні дії щодо нерухомого майна, зокрема укладати договори відчуження, передання в оренду (суборенду) та заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, щодо правомірності набуття права власності яких виник спір є співмірним та ефективним способом забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 244, 259-261 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія про забезпечення позову в справі за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія в інтересах держави в особі Департаменту освіти Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та припинення речових прав задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме, земельну ділянку площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин (реєстраційний номер нерухомого майна 2125898407228).

Заборонити вчиняти ОСОБА_2 певні дії щодо нерухомого майна, а саме, земельної ділянки площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин (реєстраційний номер нерухомого майна 2125898407228), зокрема ініціювати вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі, але не виключно, подавати будь-які заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відчуження, передачі в оренду (суборенду), вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки, вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь - які інші документи щодо нерухомого майна.

Заборонити державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, а саме, земельної ділянки площею 0,1200 гектара, кадастровий номер: 0722880700:01:001:4557, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин (реєстраційний номер нерухомого майна 2125898407228).

Копію ухвали направити у Луцький відділ Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А) для забезпечення виконання ухвали та вжиття заходів, передбачених даною ухвалою.

Відповідно до п. 1ст. 157 ЦПК Україниухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Про результати виконання ухвали повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Дата складення повного тексту ухвали 29 травня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк