Рішення

від 27.09.2023 по справі 161/8571/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8571/23

Провадження № 2/161/2576/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

прокурора - Кондратюк А.В.

розглянувши усудовому засіданнів містіЛуцьку цивільнусправу запозовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

26травня 2023року заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти Луцької міської ради звернувся в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 06.11.2019 року заступником керівника Луцької окружної прокуратури подано позовну заяву до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Управління освіти Луцької міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користьУправлінняосвіти Луцької міської ради коштів в сумі 577560, 75 гривень як безпідставно отриманих на підставі нікчемних угод, укладених в порушення вимог ч.4 ст. 36 Закону України « Про публічні закупівлі». Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 ухвалено рішення про задоволення позову, на виконання даного рішення 24.11.2020 Господарським судом Волинської області видано судовий наказ у справі №903/887/19 та 16.01.2021 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції ( м.Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході здійснення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення, державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_1 .. В ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження прокурором було встановлено, що рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо виконати рішення суду, а також кошти на рахунках боржника відсутні. Разом з тим, опрацювавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за ОСОБА_1 було зареєстровано нерухоме майно на праві спільної сумісної власності подружжя, а саме земельна ділянка площею 0,1200 га, що розташована в с. Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880700:01:001:4557, яку 17 липня 2020 року на підставі договору дарування відповідач відчужив дружині ОСОБА_2 .

Прокурор вважає, що даний правочин є недійсним, оскільки вчинений з метою унеможливлення задоволення вимог кредитора, яким являється Департамент освіти Луцької міської ради. Вказує, що дії сторін договору були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно, свідомо вчиняв правочин на безплатній основі задля приховування свого майна від звернення стягнення на нього.

Ухвалою судді від 29 травня 2023 року відкрито загальне позовне провадження справі з проведенням підготовчого засідання.

19 червня 2023 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивача Департаменту освіти Луцької міської ради в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2020 року було скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2020 року та задоволено позовні вимоги заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби України, Управління освіти Луцької міської ради, постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користьУправлінняосвіти Луцької міської ради 577560, 75 гривень сплачених бюджетних коштів.

На виконання даної постанови Господарським судом Волинської області видано судовий наказ у справі №903/887/19 та 16.01.2021 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції ( м.Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також встановлено, що в ході виконання судового наказу Господарського суду Волинської області встановлено, що у боржника відсутнє зареєстроване за ним рухоме та нерухоме майно.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.01.2023 відповідно до договору дарування, укладеного 17 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області О.В.Розпутняк, зареєстрованого в реєстрі за № 712, ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 частину, належної йому на праві спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована в с. Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880700:01:001:4557.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою та другоюстатті 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина другастатті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третястатті 13 ЦК України).

Згідно ізстаттею 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятоїстатті 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змістустатті 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правиламистатті 215 цього Кодексує підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першоюстатті 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина першастатті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другоїстатті 719 ЦК Українидоговір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина першастатті 722 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України) є недійсними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховний Суд від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21) вказано, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватноправовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили».

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Так, як було зазначено вище, 06.11.2019 року заступником керівника Луцької окружної прокуратури подано позовну заяву до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Управління освіти Луцької міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користьУправлінняосвітиЛуцької міськоїради коштівв сумі577560,75гривень якбезпідставно отриманихна підставінікчемних угод,укладених впорушення вимогч.4 ст.36Закону України« Пропублічні закупівлі». Провадження у вказаній вище справі №903/887/19 було відкрито ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.11.2019 та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається із тексту рішення Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2020 року, ухваленого суду у зазначеній справі, при розгляді справи брав участь представник відповідача, який позов не визнавав.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби України, Управління освіти Луцької міської ради відмовлено.

В подальшому вказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку і відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2020 року у справі №903/887/19, рішення Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2020 року в справі за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби України, Управління освіти Луцької міської ради скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено, постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користьУправлінняосвіти Луцької міської ради 577560, 75 гривень сплачених бюджетних коштів та судові витрати по справі.

Разом з тим, спірний договір дарування було укладено 17 липня 2020 року, тобто в той час, коли справа №903/887/19 перебувала на розгляді в суді першої інстанції вже тривалий час.

Таким чином, з метою запобігання можливому зверненню стягнення на вищезазначене нерухоме майно ОСОБА_1 відчужив іншому відповідачу ОСОБА_2 належну йому на праві спільної власності подружжя частку земельної ділянки шляхом укладення оспорюваного договору дарування.

Зазначені обставини свідчать про те, що оспорюваний договір дарування було укладено виключно з метою уникнення ОСОБА_1 (боржником) можливості задовольнити вимоги кредитора до дарувальника про стягнення коштів у спосіб звернення стягнення на наявне в нього нерухоме майно.

В контексті наведених обставин, суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, укладаючи спірний договір дарування 17 липня 2020 року, достовірно знав про те, що позов про стягнення з нього безпідставно набутих коштів перебувавє на розгляді в Господарському суді Волинської області.

Суд звертає увагу на те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, що узгоджується з позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.

Така обставина, як відчуження майна за наявності непогашеної заборгованості є вирішальною при доведенні фраудаторності, а отже, і недійсності оспорюваного договору дарування, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що в даному випадку відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача у даному спорі, оскільки відчуження спірної квартири відбулося з метою уникнення у майбутньому звернення стягнення кредитором майна дарувальника.

При цьому, суд вказує, що угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору дарування дарування частки земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована в с. Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880700:01:001:4557, укладений 17 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області О.В.Розпутняк, зареєстрований в реєстрі за № 712 та скасування державної реєстрації права власності підлягає до задоволення.

Щодо підстав звернення до суду заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Департаменту освіти Луцької міської ради, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З матеріалів справи вбачається, що окружною прокуратурою скеровувались до Департаменту освіти Луцької міської ради листи від 22.03.2022 за № 53-2503ВИХ-23, 06.02.2023 за № 53-1041ВИХ-23, в яких повідомлялось про порушення майнових інтересів Департаменту освіти Луцької міської ради. Відповідно до відповідей на вказані листи, Департамент освіти Луцької міської ради листами повідомила Луцьку окружну прокуратуру про те, що заходи щодо визнання вказаного правочину недійсним не вживались.

Листом від 21.04.2023 № 53-3397ВИХ-23 заступник керівника Луцької окружної прокуратури повідомив Департамент освіти Луцьку міську раду про подання до суду позову в інтересах держави в особі Департаменту освіти Луцької міської ради .

Таким чином, прокурором дотримано передбаченого порядку та належним чином обґрунтовані підстави для звернення з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 200, 206, 263, 264,265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування частки земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована в с. Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880700:01:001:4557, укладений 17 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області О.В.Розпутняк, зареєстрований в реєстрі за № 712.

Скасувати державну реєстрацію права власності на частку земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована в с. Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880700:01:001:4557, за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 17 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області О.В.Розпутняк, зареєстрований в реєстрі за № 712.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Волинської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6710 гривень, по 3355 гривень з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 05 жовтня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк