Рішення

від 18.05.2023 по справі 523/8637/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8637/21

Провадження №2/523/1890/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"18" травня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Аліна С.С.,

за участю секретаря судового засідання Сервачук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача КП «Агенція державної реєстрації» про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування державної реєстрації, про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Суворвоського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача КП «Агенція державної реєстрації», в якому просить відновити становище, яке існувало до порушення, а саме:

-скасувати державну реєстрацію права власності № 32327368 від 08.07.2019 року, що було зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47707447 від 10.07.2019 року;

- закрити розділ в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1868851351101;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої вимогиобгрунтовує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача - ОСОБА_4 . після смерті якої відкрилася спадщина.

Рішенням Суворвоського районного суду м. Одеси по справі №523/11420/18 було встановлено факт родинних відносин позивача з ОСОБА_4 , що має юридичне значення для оформлення спадщини за законом, а саме визнано, що ОСОБА_4 є рідною тіткою позивача.

До складу спадщини, зокрема, входить 35/100 часток домоволодіння під номером АДРЕСА_1 .

В цілому домоволодіння складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 68.0 кв.м., житловою площею 32.0 кв.м., житлового будинку літ. «Б» загальною площею 51.8 кв.м.. житловою площею 27.6 кв.м., господарчих будівель та споруд: літня кухня літ. «Г», літня кухня літ. «Д», навіс літ. «М», огородження № 3, мостіння І, загальною площею 119.8 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м.

Вказані ж 35/100 частин домоволодіння (що входять до складу спадщини) складаються з приміщень: 1-1 житлова 21.5 кв.м., 1-2 веранда 8.6 кв.м., 1-3 кухня 10,5 кв.м., 1-4 ванна 2,5 кв.м., загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 21,5 кв.м., та 1/3 частини надвірних споруд: огородження № 3. мостіння І.

Окрім ОСОБА_4 (на момент відкриття спадщини), співвласниками інших часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 були:

-12/100 часток належало ОСОБА_3 , Форма власності: приватна спільна часткова власності: Підстава виникнення права власності: рішення суду, справа № 2-34. 13.05.1975. Ленінського району м.Одеси:

-53/100 часток належало ОСОБА_5 . Форма власності: приватна спільна часткова. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності. САЕ 798808. 24.09.2012. Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Позивач вказує про те, що не може отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності на вказані 35/100 домоволодіння, оскільки станом на теперішній час відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не співпадають з фактичними частками співвласників, а у відповідному розділі у реєстрі речових прав міститься позначка: «об`єкт в процесі виділу частки» .

Позивач вказує про те, що 27.06.2018 (вже після відкриття спадщини) ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 27.06.2018 року відчужила належні їй 53/100 часток на користь відповідача - ОСОБА_2 .

При цьому, об`єктом відчуження виступали саме 53/100 часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 , а не окремо виділений в одиницю об`єкт нерухомості.

В подальшому, відповідач, надавши державному реєстратору лише Висновок № 111881 від 05.07.2019р. щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з технічним паспортом та реєструє щойно виникле право власності (вноситься запис про реєстрацію права власності № 32327368 з відкриттям розділу № 1868851351101, які вносяться до Державного реєстру на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) індексний № 47707447 від 10.07.2019) вже на жптловий будинок АДРЕСА_1 . При цьому в первісному розділі 1587215251101 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься позначка: «Об`єкт в процесі виділу частки».

Позивач вважає, що державна реєстрація виділеного майна в одиницю проведена з порушенням вимог чинного законодавства, порушує його законні права та інтереси, а отже підлягає скасуванню, а відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають відновленню.

Позивач зазначає про те, що є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , (зокрема, 35/100 часток домоволодіння під номером АДРЕСА_1 ).

На йогодумкудержавна реєстрація виділеного майна в одиницю проведена з порушення вимог чинного законодавства, без фактичного виділення чи створення нового об`єкту нерухомого майна, що обґрунтовується наступним.

Згідно даних ЄДРРПНМ, права власності як на нібито «новостворене» майно реєструвались на підставі наступних документів:

-висновок щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна, серія та номер: 111881, виданий 05.07.2019, видавник: ТОВ "ПРОМ-СТРОЙ ЛТД"; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 05.07.2019, видавник: ТОВ "ПРОМ-СТРОЙЛТД".

Однак, фактично виділення часток чи створення нового об`єкта нерухомості не відбулось, і даний об`єкт фактично є саме 53/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що державним реєстратором, при реєстрації прав власності на об`єкт нерухомості, як самостійний/новосгворений та розташовані за адресою: АДРЕСА_2 прийнято неналежні документи - довідку - а не нотаріально посвідчений письмовий договір про поділ майн, чим порушено вимоги законодавства.

Таким чином, виділ даних часток в окрему одиницю фактично не відбулось (не було укладено відповідної угоди з іншими співвласниками чи виділено їх на підставі рішення суду) і дане нерухоме майно не втратило своїх індивідуальних властивостей.

Також, відповідачем не надавалось державному реєстратору будь-якого рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про присвоєння адреси об`єкту по АДРЕСА_1 .

Сам висновок № 111881 від 05.07.2019р. є суперечливим, оскільки в назві висновку вказано що він являється висновком «щодо технічної можливості виділу об`єкту ...», тоді як в його заключній частині вказано: « об`єкт нерухомого майна створено шляхом поділу без проведення ...». що за своєю природою є різними процедурами та регулюються різними нормами ЦК, зокрема статтями 364 ЦК (виділ частки) та ст. 367 ЦК (поділ).

Позивач зазначає, що інші співвласники заяви для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна не надавали, договір не укладався, судових спорів щодо порядку користування майном не відбувалось.

Відповідач своїми неправомірними діями порушив вимоги чинного законодавства, а

також становище самого об`єкта (право на який має позивач) та змінено відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Внаслідок чого позивач не має можливості оформити свої права та вільно розпоряджатись належним йому майном.

Також було протиправно проведено державну реєстрацію права власності № 32327368 від 08.07.2019 року (що було зареєстроване па підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47707447 від 10.07.2019 року та протиправно відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно1868851351101.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2021 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.09.2021 року на 10год.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 16.11.2021 року на 09год. 20хв.

У судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 адвокат Новосад Р.В., позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги визнав, також просив суд розгляд справи проводити за його відсутності (арк.сп. 68).

У судове засідання з`явилася третя особа ОСОБА_3 , зазначила про те, що позовні вимоги вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає про те, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно дозакону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 10 ЦПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено про те, що відповідно до Листа КП «БТІ» Одеської міської ради №4761-11/1791 від 31.05.2018 року, станом на 31.12.2012 року право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 35/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі Рішення народного суду Ленінського району від 13.05.1975 року. Справа №2-34 (136-138стр.-5537р.). Реєстрація від 11.06.1975 року. 01.11.2007 року виданий дублікат реєстраційного посвідчення (арк.сп. 30).

В цілому домоволодіння складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 68.0 кв.м., житловою площею 32.0 кв.м., житлового будинку літ. «Б» загальною площею 51.8 кв.м.. житловою площею 27.6 кв.м., господарчих будівель та споруд: літня кухня літ. «Г», літня кухня літ. «Д», навіс літ. «М», огородження № 3, мостіння І, загальною площею 119.8 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м.

В користуванні ОСОБА_4 знаходились: в житловому літ. «А»: 1-1 житлова 21.8 кв.м., прибудова літ. «а1», ганок, сарай літ. «В», 1/3 мостіння І,ІІ, 1/3 хвіртки №1, 1/3 забору №2, на підставі Рішення Народного суду Ленінського р-ну, м. Одеси, від 13.05.1975 р., справа №2-34/1975, прибудова літ. «а2»: 1-3 кухня 10.5 кв.м., 1-4 ванна 2.5 кв.м., на підставі Рішення Міжвідомчої комісії Ленінської районної ради народних депутатів, № 104, від 20.03.1980 р, та Рішення Міжвідомчої комісії Ленінської районної ради народних депутатів, протокол №1, від 14.02.1991 р. (арк.сп. 31).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна інформаційний номер: 251414908 від 06.04.2021 року (арк.сп.22-23), вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт житлової нерухомості в процесі виділу частки. Загальна площа (кв.м): 113.7, житлова площа (кв.м): 59.6, Опис: складається в цілому з двох житлових будинків під літ. А, Б, загальною площею 113,7 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., та надвірних споруд, Г, Д - літні кухні, Е - сарай, К - навіс, Н - вбиральня, №3 - огорожа, II, III мостіння, Номер обєкта в РПВН: 6320932.

Співвласники часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 були:

-12/100 часток належало ОСОБА_3 , Форма власності: приватна спільна часткова, Підстава виникнення права власності: рішення суду, справа № 2-34. 13.05.1975. Ленінського району м.Одеси;

- 35/100 ОСОБА_4 , Форма власності: приватна спільна часткова. Підстава рішення суду, справа №2-34 від 13.05.1975, Ленінського району м. Одеси;

-53/100 часток належало ОСОБА_5 . Форма власності: приватна спільна часткова. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності. САЕ 798808. 24.09.2012. Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна інформаційний номер: 251444338 від 06.04.2021 року (арк.сп.24-25).

Об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м): 52.8, житлова площа (кв.м): 28.6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Складова частина об`єкта Б нерухомого майна: житловий будинок, складова частина об`єкта нерухомого майна: літня кухня, Д, складова частина об`єкта нерухомого майна: сарай, Е.

Номер запису про право власності / довірчої власності: 32327368, право власності зареєстровано

08.07.2019 державним реєстратором Кушнеровою Р.М., Комунальне підприємство "Агенція державної реєстрації", Одеська обл. на підставі: висновоку щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна, серія та номер: 111881, виданий 05.07.2019, видавник: ТОВ "ПРОМ-СТРОЙ ЛТД"; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 05.07.2019, видавник: ТОВ "ПРОМ-СТРОЙ ЛТД"

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47707447 від 10.07.2019 12:13:11, власник ОСОБА_2

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Пункт 2 ч. 1 ст.10Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» визначає, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» визначені підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, відповідно до п. 14 ч. 1 ст.27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 40 Порядку визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі №367/2020/15-ц звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

У постанові від 28.08.2018 року по справі 925/1265/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до даного Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами й іншими особами доказів, що беруть участь у справі.

Відповідно до ст.9 Конституції України - Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України .

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6та ст.13Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст.13 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод(Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Згідно зі ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглянув справу в межах позовних вимог, створивши учасникам процесу усі необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів;показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідност. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно дост. 263ЦПКУкраїнисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного СудуОбґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, про те, що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - ОСОБА_3 , КП «Агенція державної реєстрації» про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування державної реєстрації, про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про стягнення судових витрат не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, тому судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.ст.ст. 12, 13, 16, 76, 77, 80, 81, 175, 263, 274, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача КП «Агенція державної реєстрації» про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування державної реєстрації, про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про стягнення судових витрат - відмовити

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2023 року.

Суддя: Аліна С.С.