Постанова

від 24.05.2023 по справі 554/8296/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 554/8296/21

провадження № 61-9285св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» (далі - ОСББ «Соборності 40В») звернулося до суду з позовом, у якому просило витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальною площею 3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 15 травня 2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров С. Г., номер запису про право власності 5662900; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 ; припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальною площею 3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 15 травня 2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров С. Г., номер запису про право власності 5662900; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Соборності 40В» судовий збір у розмірі 4 540,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 200,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСББ «Соборності 40В» посилалося на те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 перебуває на його балансі. На першому поверсі житлового будинку є приміщення № 7 -камера сміттєвидалення, площею 3 кв. м. Це приміщення використовувалось співвласниками будинку як допоміжне. 14 липня 2021 року ОСОБА_1 повідомила, що нежитлове приміщення № 7 належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 квітня 2014 року. Разом з цим спірне приміщення є приміщенням загального користування (допоміжним), а отже, є спільним майном багатоквартирного будинку, а тому не може бути зареєстроване за відповідачем в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Позивач вважає, що відповідачка незаконно здійснила реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 7 та безпідставно ним володіє, порушуючи права співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з цим просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 29 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення безпідставністю заявлених вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Полтавський апеляційний суд постановою від 01 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСББ «Соборності 40В» задовольнив. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальною площею 3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 15 травня 2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров С. Г., номер запису про право власності 5662900; скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 . Припинив право приватної власності та закрив розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальною площею 3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 15 травня 2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров С. Г., номер запису про право власності 5662900. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Соборності 40В» судовий збір у розмірі 4 540,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 200,00 грн.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що спірне приміщення є допоміжним - камерою сміттєвидалення, а тому є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 552/7636/14, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3234/16 та постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 924/1180/16, від 05 червня 2018 року у справі № 907/631/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 910/17416/18.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про доведеність заявлених вимог з посиланням на те, що технічні характеристики, розміри та розміщення приміщення в технічному паспорті комори № 7, наданому ОСОБА_1 , повністю збігається з характеристиками приміщення № VІІ площею З кв. м на першому поверсі житлового будинку. Апеляційний суд, не володіючи спеціальними технічними знаннями, всупереч письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, дійшов помилкового висновку, що спірне приміщення є допоміжним. Разом з цим будь-яких висновків судових будівельно-технічних експертиз чи інших письмових доказів, які свідчать про ідентичність приміщень, сторони не надали. В скарзі містяться посилання на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. Також скарга містить доводи того, що суд апеляційної інстанції не застосував наслідків спливу позовної давності, про які представник відповідачки заявив у суді першої інстанції.

У лютому 2023 року ОСББ «Соборності 40В» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому посилалося на те, що в спірному випадку має місце триваюче правопорушення прав співвласників, а тому немає значення коли співвласники дізналися про державну реєстрацію права власності, оскільки вирішальним у цьому випадку є встановлення обставин щодо наявності їх порушеного права, за захистом якого та в інтересах яких подано позов, а тому в спірному випадку позовна давність, про застосування якої заявила відповідачка, не застосовується. Також просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 300,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 17 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Полтаватрансбуд» (далі - ВАТ «Полтаватрансбуд») і ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 8/2, за умовами якого продавець продає, а покупець купує майнові права на комору № 7 площею 3,0 кв. м, розташовану на першому поверсі в будинку на АДРЕСА_1 .

Згідно з актом прийому-передачі від 11 травня 2009 року ВАТ «Полтаватрансбуд» передало, а ОСОБА_1 прийняла майнові права на комору АДРЕСА_1 , загальною площею 3,0 кв. м.

ОСОБА_1 оформила право власності на вказане приміщення шляхом отримання свідоцтва про право власності від 15 травня 2014 року, в якому в розділі «Об`єкт нерухомого майна» зазначено - нежитлове приміщення (комора № 7, на 1-му поверсі) у житловому будинку. Загальна площа - 3 кв. м, адреса об`єкта - АДРЕСА_1 . Одночасно з оформленням свідоцтва про право власності було проведено державну реєстрацію права власності, присвоєно об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 360736653101.

30 липня 2013 року співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 зареєстрували ОСББ «Соборності 40 В».

15 серпня 2013 року на загальних зборах ОСББ прийнято рішення про прийняття цього житлового комплексу на баланс об`єднання.

31 вересня 2013 року житловий комплекс на АДРЕСА_1 був переданий в управління ОСББ на підставі акта приймання-передачі комплексу, підписаного директором попереднього балансоутримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська житлова компанія» та головою правління ОСББ «Соборності 40В».

07 жовтня 2013 року забудовник ТзДВ «Полтаватрансбуд» передав ОСББ «Соборності 40В» технічну документацію на будинок, зокрема технічний паспорт (інвентарна справа № 27892).

Згідно з технічним паспортом, станом на 2009 року на будинок АДРЕСА_1 та журналому підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями до нього, на першому поверсі під номером VІІ значиться камера сміттєвидалення площею 3,0 кв. м. Технічні характеристики, розміри та розміщення приміщення № 7 в технічному паспорті комори № 7, наданому ОСОБА_1 повністю збігаєтьсяз характеристиками приміщення № VІІ площею 3 кв. м на першому поверсі житлового будинку на АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Отже, нормами законодавства визначено, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому немає підстав стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Нежитлове приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Такий підхід щодо визначення правового статусу нежитлових і допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку відповідає сталій судовій практиці (постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17).

Отже, співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, отримувати доступ до технічної документації, інформації про технічний стан, умови утримання та експлуатації, витрати на утримання, надходження від використання таких приміщень.

У цій справі апеляційний суд встановив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що нежитлове приміщення № 7 (комора) та камера сміттєвидалення № VІІ площею 3 кв. м на першому поверсі житлового будинку на АДРЕСА_1 є одним і тим самим приміщенням.

Функціональне призначення спірного приміщення - допоміжне приміщення (камера сміттєвидалення), а тому це приміщення є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 .

Встановивши, що спірне нежитлове приміщення є саме допоміжним приміщенням житлового будинку, апеляційний суд правильно виходив з того, що реєстрація за відповідачем права власності на це приміщення свідчить про порушення права співвласників будинку, оскільки перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Аргументи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків апеляційного суду, зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Разом з цим, задовольняючи позов, апеляційний суд не перевірив доводів відповідача про пропуск позивачем позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У суді першої інстанції представник відповідачки посилався на те, що позивач пропустив позовну давність.

Місцевий суд відмовив у задоволенні позову через його необґрунтованість, а не через пропуск позивачем строку на звернення до суду з цим позовом.

Водночас, задовольняючи позов, апеляційний суд взагалі не обговорив питання позовної давності, не надав оцінки доводам сторін стосовно дотримання строку звернення до суду та можливості його поновлення.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема щодо пропуску позовної давності, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, судові витрати, в тому числі витрати на правничу професійну допомогу, не розподіляються.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов