Постанова

від 30.11.2023 по справі 554/8296/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8296/21 Номер провадження 22-ц/814/3944/23Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Триголова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника відповідача адвоката Бибика В.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна з незаконного володіння

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У серпні 2021 року позивач ОСББ «Соборності 40 В» в особі уповноваженого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_1 , перебуває на балансі ОСББ «Соборності 40 В». На першому поверсі будинку під номером VІІзнаходиться приміщення - камера сміттєвидалення, площею 3 кв.м. Вказане приміщення використовувалось співвласниками будинку як допоміжне. 14 липня 2021 відбулися збори ОСББ, на яких ОСОБА_1 повідомила позивача, що нежитлове приміщення № 7 на першому поверсі вказаного багатоквартирного будинку належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 квітня 2014 року. Позивач зазначає, що спірне приміщення є приміщенням загального користування (допоміжним), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, а тому не може бути зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Таким чином, вважає, що відповідач ОСОБА_1 незаконно здійснила реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 7 та безпідставно ним володіє, порушуючи права співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з наведеним позивач просив суд скасувати державну реєстрацію та витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 вказаний об`єкт нерухомого майна. Також, просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 4 540 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200,00 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна з незаконного володіння - відмовлено.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2022 року стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» на користь ОСОБА_1 5000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі позивач, ОСББ «Соборності 40 В», прохали рішення місцевого суду скасувати, вказуючи на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду у справах № 6-2407цс15 постанова від 17.02.2016, № 640/10207/15-ц постанова від 18.01.2017, № 523/164/15-ц постанова від 18.01.2018; № 183/1617/16 постанова від 14.11.2018, № 826/6337/16 постанова від 05.12.2018, № 916/2464/19 постанова від 20.08.2020, № 352/1021/19 постанова від 16.09.2020, Великої Палати Верховного Суду у справі № 183/1617/16 постанова від 14.11.2018, та шо суд не встановив належним чином всіх обставин справи та не надав оцінки всім доказам у справі.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат Бибик В.А., прохали рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначали, що місцевий суд вірно та належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, з`ясував та встановив усі обставини справи, дотримався вимог матеріального та процесуального права та врахував правові висновки Верховного Суду при розгляді справ даної категорії.

Щодо руху справи

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» задоволено.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна з незаконного володіння задоволено.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальна площа: 3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 15 травня 2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров Сергій Григорович, номер запису про право власності 5662900; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 .

Припинено право приватної власності та закрито розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальна площа: 3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 15.05.2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров Сергій Григорович, номер запису про право власності 5662900.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» витрати по сплаті судового збору в сумі 4 540 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200 грн.

Додатковою постановоюПолтавського апеляційного суду від 31січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» витрати по сплаті судового збору в сумі 6 810 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 200 грн.

Постановою ВерховногоСуду від24травня 2023 року постанову Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Верховним Судом зазначено, що під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріальногоі процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема щодо пропуску позовної давності, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

щодо встановленихсудом першоїінстанції танеоспорених обставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що30.07.2013 співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано ОСББ «Соборності 40 В».

15.08.2013 на загальних зборах ОСББ прийнято рішення про прийняття житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1 на баланс об`єднання ОСББ «Соборності 40 В».

31.09.2013 житловий комплекс за адресою АДРЕСА_1 був переданий в управління ОСББ на підставі акту прийняття-передачі комплексу на баланс, підписаного директором попереднього балансоутримувача ТОВ «Управлінська житлова компанія» та головою правління ОСББ «Соборності 40 В».

07.10.2013 забудовником ТзДВ «Полтаватрансбуд» ОСББ «Соборності 40 В» було передано технічну документацію на будинок, зокрема технічний паспорт (інвентарна справа № 27892).

Згідно з Актом прийняття-передачі від 11.05.2009 ВАТ «Полтаватрансбуд» передало, а ОСОБА_1 прийняла майнові права на комору АДРЕСА_2 , загальною площею 3,0 кв.м (а.с. 77).

ОСОБА_1 оформила право власності на вказане приміщення шляхом отримання свідоцтва про право власності від 15.05.2014, в якому в розділі «об`єкт нерухомого майна» зазначено - нежитлове приміщення (комора № 7, на 1-му поверсі) у житловому будинку. Загальна площа - 3 кв.м, адреса об`єкта - АДРЕСА_1 . Одночасно із оформленням свідоцтва про право власності було проведено державну реєстрацію права власності, присвоєно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 360736653101 (а.с. 78-79).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 у законний спосіб набула право власності на спірне нерухоме майно. Позивач жодним чином не спростував твердження відповідача, не надав доказів недійсності укладених правочинів щодо зазначеного вище нерухомого майна. Державний реєстратор в силу закону не мав жодних правових підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій. Позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності, однак вимоги щодо оцінки правочинів, на підставі яких вчинені оспорюванні реєстраційні дії, позивачем не заявлено, тоді як ця вимога є похідною від вирішення питання чинності вказаних вище правочинів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ( в редакції на час набуття відповідачем права власності) допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) та Верховний суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17). Вказали , що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру,є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способуі порядку їх використання.

Отже, нормами законодавства визначено, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому немає підстав стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Нежитлове приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Отже, співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, отримувати доступ до технічної документації, інформації про технічний стан, умови утримання та експлуатації, витрати на утримання, надходження від використання таких приміщень.

Щодо вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбаченостаттею 387 ЦК України.

Відповідно до закріпленого у статті 387ЦК Українизагального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Стаття 388 ЦК Українимістить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

З матеріалів справи слідує, що 17.12.2007 ОСОБА_1 та ВАТ «Полтаватрансбуд» уклали договір купівлі - продажу майнових прав, в тому числі і на нежитлове приміщення. Згідно з п. 1 Договору купівлі - продажу майнових прав № 8/2 від 17.12.2007, продавець продає, а покупець купує майнові права на комору № 7 на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 3,0 кв.м. (а.с.75-76).

Згідно з Актом прийняття-передачі від 11.05.2009 ВАТ «Полтаватрансбуд» передало, а ОСОБА_1 прийняла майнові права на комору АДРЕСА_4 (а.с. 77).

ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно від 15.05.2014 (а.с. 78).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно технічного паспорту, станом на 2009 рік на будинок за адресою АДРЕСА_1 , та Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями до нього, на першому поверсі під номером VІІ, площею 3.0 кв.м. значиться камера сміттєвидалення.

Вбачається, що технічні характеристики, розміри та розміщення приміщення № 7 в Технічному паспорті комори № 7 наданому ОСОБА_1 повністю співпадає з характеристиками приміщення № VІІ на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 , площею 3 кв.м.

Таким чином, зазначеними доказами підтверджується, що нежитлове приміщення № 7 (комора) та камера сміттєвидалення № VІІ на першому поверсі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , площею 3 кв.м, є одним і тим же приміщенням, а саме-допоміжним приміщеннямжитлового будинку.

Реєстрація за відповідачкою права власності на це приміщення свідчить про порушення прав співвласників багатоквартирного будинку, у складі якого воно перебуває, оскільки спірне приміщення перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку як допоміжне приміщення.

В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Вимоги позивача у справі про витребування спірного приміщення з незаконного володіння відповідача є належним і достатнім способом захисту порушеного права.

Що стосується добросовісності набуття відповідачем спірного майна у власність.

Підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості. (п. 11.8 постанови Великої Палати від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22)).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка на час придбання спірного майна не могла не знати про те, що це приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку. Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в якому визначено поняття допоміжних приміщень діяв, та був належним чином доведений до відома громадян. Незнання закону не є підставою для звільнення від цивільно правової відповідальності , тому вона не може визнаватися добросовісним набувачем.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)). З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не зв`язана посиланнями на норми права, зазначеними у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи.

У даному випадку відповідачка не можна вважатися добросовісним набувачем спірного майна, захист права власності позивача шляхом витребування нежитлового приміщення із застосуванням приписустатті 387ЦК України є законним та належним способом захисту порушеного права.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належномуспособу захиступрава відповідаєвимога провитребування відцієї особи(стягненняз неї)нерухомого майна.Задоволення віндикаційногопозову щодотакого майна,тобто рішеннясуду провитребування нерухомогомайна ізчужого володіння,є підставоюдля внесеннядо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнозапису продержавну реєстраціюза позивачемправа власностіна нерухомемайно,зареєстроване уцьому реєстріза кінцевимнабувачем,який євідповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)).

З урахуваннямзазначених правовихпозицій вимогипозивача проскасування державноїреєстрації права власностіза ОСОБА_1 на спірненежитлове приміщення, припинення прававласності тазакриття розділудержавного реєструправ тареєстраційної справиє неналежнимспособом правовогозахисту.

В задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

В ході судового розгляду справи відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зробила заяву про застосування строку позовної давності. (а.с. 72-74 т. 1)

Вказувала, що вона відкрито та безперервно користується спірним нежитловим приміщенням у будинку з 2009 року та до липня 2021 року, про що достеменно було відомо правлінню ОСББ «Соборності 40 В» ще з 2013 року, що вона є власником цього приміщення.

Позивач у справі зазначав про те, що про порушення свого права він дізнався лише у 2021 році, коли відповідачка на загальних зборах співвласників ОСББ «Соборності 40 В» 14.07.2021 надала документи про своє право власності на спірний об`єкт нерухомості. До 2021 року спірним приміщенням користувалися як всі співвласники будинку, так і сама відповідачка у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує з протоколу ОСББ «Соборності 40 В» № 2 від 15.08.2013 було ухвалено рішення про необхідність звільнення допоміжних приміщень в будинку. (а.с. 100 т. 1)

Право власності на спірне приміщення відповідачка зареєструвала 15.05.2014,тобто після прийняття ОСББ «Соборності 40 В» вищевказаного рішення. (а.с. 79 т. 1)

В матеріалах справи відсутні будь які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 повідомляла ОСББ «Соборності 40 В» про набуття нею права власності на спірне приміщення раніше ніж на зборах ОСББ «Соборності 40 В», які відбулись 14.07.2021.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що позивач дізнався раніше ніж 14.07.2021 про наявність у ОСОБА_1 з 15.05.2014 зареєстрованого права власності на спірне приміщення.

Враховуючи те, що із даним позовом позивач звернувся до суду 31.08.2021, - строк позовної давності не пропущений.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення заяви відповідачки про застосування правових наслідків пропуску строку позовної давності.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє: невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зч.ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Щодо розподілу судового збору.

За результатом апеляційного перегляду справи позовні вимоги підлягають задоволенню на 50%, таким чином, витрати обох сторін, понесених ними за весь час розгляду справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСББ «Соборності 40 В» за подачу позову до суду сплачено судовий збір у сумі 4540грн (а.с. 47 т. 1).

ОСББ «Соборності 40 В» за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було сплачено судовий збір у сумі 6810,00грн (а.с. 145, 155 т. 1)

ОСОБА_1 за подачу касаційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 9080,00грн (а.с. 16 т. 2)

Враховуючи принцип пропорційності, з ОСББ «Соборності 40 В» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 50% судового збору за подачу касаційної скарги, а саме: 4540 грн, а із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Соборності 40 В» - 50% судового збору, сплаченого за подачу позову та апеляційної скарги, а саме: 5675 грн.

Здійснюючи взаємозалік витрат сторін по судовому збору із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Соборності 40 В» необхідно стягнути суму судового збору у сумі 1135 грн, звільнивши ОСББ «Соборності 40 В» від обов`язку сплати судового збору на користь ОСОБА_1 .

Щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу у справі.

Згідно зч.ч.1-3ст.137ЦПК Українивитрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. Зарезультатами розглядусправи витратина правничудопомогу адвокатапідлягають розподілуміж сторонамиразом ізіншими судовимивитратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2)розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 6 вказаної статті визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу у порядку ч. 5 ЦПК України, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача у справі у судах всіх інстанції представляв адвокат Понятенко А.Й, повноваження якої підтверджено належними доказами: ордером та договором про надання правової допомоги б/н від 09.08.2021 року (копія якого міститься у матеріалах справи - а.с. 41-42 т. 1).

Докази понесених витрат у судах всіх інстанції надавались з дотриманням процесуального строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України з наданням доказів їх надіслання іншій стороні.

Тобто, сторона відповідача мала об`єктивну можливість заперечувати проти співмірності витрат позивача на правничу допомогу, однак такого клопотання не заявлено протягом всього розгляду справи.

Оскільки стороноювідповідача не заявлено про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, - відсутні підстави у суду із власної ініціативи здійснювати оцінку відповідності їх розміру критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Пунктами 4.2, 4.5 договору від 09.08.2021 року, укладеного між адвокатом Понятенко А.Й. та ОСББ «Соборності 40В» визначено, що вартість послуг адвоката узгоджується актом виконаних-прийнятих робіт з розрахунку виконання робіт та надання послуг в сумі 700 грн. за одну годину. Вартість однієї години роботи в кожній справі встановлюється індивідуально в залежності від складності правового питання, швидкості її виконання та завантаженості Адвоката, але не може бути меншою ніж 700 грн. за одну годину роботи Адвоката.

Загалом, позивачем у справі понесено та надано докази понесення витрат на правову допомогу у загальній сумі 17800 грн: 5200 грн під час розгляду справи у суді першої інстанції (а.с. 41-45 т. 1); 6300 грн під час першого розгляду справи у суді апеляційної інстанції (а.с. 150-152 т. 1); 6300 грн під час розгляду справи у суді касаційної інстанції (а.с. 48-49 т. 2).

Витрати позивача на правову допомогу є реальними, підтвердженими документально належними доказами у справі, зокрема Актами виконання-прийняття робіт та квитанціями про оплату послуг адвоката.

Підстав, передбачених ст. 141 ЦПК України, за яких суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат, чи зменшити розмір їх стягнення за власною ініціативою, не встановлено.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Соборності 40 В» необхідно стягнути 50% всіх витрат у справі на професійну правничу допомогу у сумі 8 900 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року - скасувати.

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна з незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальна площа: 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 15 травня 2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров Сергій Григорович, номер запису про право власності 5662900.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» витрати по сплаті судового збору у сумі 1135 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40 В» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 8 900 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Г.Л. Карпушин

В.М. Триголов