Ухвала

від 30.05.2023 по справі 520/10980/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 520/10980/19

провадження № 61-5277ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи - Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт», про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 уперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 16 грудня 2021 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 03 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в зазначеній справі повернуто заявникові (провадження № 61-2895ск22).

У червні 2022 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 09 червня 2022 року у задоволенні клопотанняОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено.Касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявникові (провадження № 61-5019ск22).

У вересні 2022 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 14 вересня 2022 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 27 грудня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року.

Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 20 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року повернуто заявникові (провадження № 61-8875ск22).

10 квітня 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, вчетверте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві

Воробйовій І. А., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 25 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Запропоновано заявникові звернутися до Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та сплатити судовий збір за подання та розгляд касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору запропоновано надати докази його сплати. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Копію ухвали направлено заявнику на зазначену в касаційній скарзі адресу.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема докази на підтвердження сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

На підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д., у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 16 грудня 2021 року(провадження №61-5277ск23) передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:

Коломієць Г. В., Гулько Б. І.

У змісті клопотання, наданого на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, заявником порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень

у зв`язку з введенням на території України правового режиму воєнного стану.

Крім того, заявник посилається на те, що сплата судового збору зайняла

у нього певний час, оскільки розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання касаційної скарги складає половину пенсії заявника.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно

від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Повний текст оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду

від 16 грудня 2021 року складено 29 грудня 2021 року та оприлюднено

31 грудня 2021 року, а касаційну скаргу із застосуванням засобів поштового зв`язку заявником вчетверте подано 10 квітня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише

з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває

в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала

від 14 жовтня 2003 року).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь

у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані

з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Письмових доказів на підтвердження обставин щодо отримання повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року заявником не надано, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості вирішити питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень.

Верховним Судом враховано, що у змісті клопотання, поданого заявником на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 , як на підставу поважності пропуску строку на касаційне оскарження, посилається на введення на території України правового режиму воєнного стану та постійні обстріли території м. Одеси.

Також враховує, що заявник посилається на те, що сплата судового збору за подання та розгляд касаційної скарги зайняла певний час, оскільки розмір судового збору становить половину пенсії заявника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року

у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) викладено такі правові висновки: «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Як вже зазначалось Верховним Судом, повний текст оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду складено 16 грудня 2021 року, оприлюднено у Єдиному Державному реєстрі судових рішень 31 грудня

2021 року. Отже, з дня складення повного тексту судового рішення

(29 грудня 2021 року) до дня звернення з касаційною скаргою

(10 квітня 2023 року), яка є предметом розгляду Верховним Судом сплинуло більше одного року.

Заявник пропустив строк на звернення до суду з касаційною скаргою більше ніж на 1 рік, а частиною третьою статті 394 ЦПК України визначено виключні два випадки для відкриття касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначених виключних обставин заявником не наведено.

При цьому Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що відповідно до матеріалів касаційного провадження № 61-8875ск22 він отримав копію ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги, поданої у вересні 2022 року, ще 28 січня 2023 року, відповідно мав змогу повторно звернутися із касаційною скаргою в коротший термін. При цьому Верховним Судом враховано, що відповідно до змісту квитанції про сплату судового збору за подання касаційної скарги, яку додано заявником до касаційної скарги, останній було сплачено ще 09 вересня 2022 року, тобто за подання касаційної скарги у провадженні № 61-8875ск22, відповідно з моменту подання касаційної скарги вперше в лютому 2022 року до подання касаційної скарги вчетверте у квітні 2023 року заявник мав можливість звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах присічного строку на касаційне оскарження судового рішення.

Також Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 неодноразово звертався з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, про що свідчать матеріали касаційних проваджень № 61-2895ск22 № 61-5019ск22, №61-8875ск22, відповідно ОСОБА_1 мав можливість звернутися з касаційною скаргою з урахуванням та виправленням недоліків попередньо поданих касаційних скарг.

Право особи на повторне звернення з касаційною скаргою після повернення попередньої касаційної скарги, що визначено нормами ЦПК України, не

є абсолютним, оскільки таке звернення обмежено встановленим законом строком на касаційне оскарження.

У змісті ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року

у справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21) викладено наступний правовий висновок.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70,

§ 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява

№ 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90,

§ 65).

Таким чином, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права

і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк та які б могли свідчити про наявність особливих і непереборних обставин, за яких заявник не подав касаційну скаргу у передбачений строк, які б виправдали пропуск строку більше ніж на один рік, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи - Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт», про скасування рішення відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Г. В. Коломієць