ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Харків
справа №646/1828/19
провадження №22-ц/818/1083/22
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
за участю секретаря Гармаш К.В.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
третя особа: державний реєстратор Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марина Олександрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний банк»,третя особа:державний реєстраторФілії Комунальногопідприємства «Комунально-реєстраційніпослуги» Великобугаївськоїсільської радиХарківської областіМаксіменко МаринаОлександрівна провизнання рішенняпро реєстраціюправа власностінезаконним,зобов`язання вчинитипевні дії,керуючись частиною6статті 259Цивільного процесуальногокодексу України, з апеляційною скаргою Акціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний банк»на рішенняЧервонозаводського районногосуду м.Харкова від15червня 2021року, постановлене суддею Єжовим В.А. в залі суду в місті Харків,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними та скасувати Рішення Державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №35061834 від 03 травня 2017 року, прийняте на підставі іпотечного договору №6511299, серія та номер 2563, виданий 12.08.2008, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»; скасувати реєстраційний запис Державного реєстратора Філії комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, Харківської області Максіменко Марини Олександрівни №20271421 від 03.05.2017 про право власності, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» поновивши відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що ОСОБА_1 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що після ознайомлення представника позивача із матеріалами справи №646/3982/17 про виселення його та членів його родини із вказаного будинку, та звернувшись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності він дізнався, що 03.05.2017 Державним реєстратором Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, Харківської області Максіменко М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №35061834 від 03 травня 2017 року, прийняте на підставі іпотечного договору №6511299, серія та номер 2563, виданий 12.08.2008, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П., вимога про прийняття предмету іпотеки у свою власність, серія та номер:61-572/1, виданий 02.11.2015, видавник: ПАТ «ПУМБ Банк»: Повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н виданий 24.11.2015, видавник: Укрпошта; Кредитний договір, серія та номер 6510475, виданий 12.08.2008.
Зазначає, що на підставі вказаного власником його будинку стало ПАТ «ПУМБ Банк» код ЄДРПОУ: 14282829. При цьому державний реєстратор допустив перереєстрацію права власності на житло, на яке, на момент прийняття відповідного рішення державним реєстратором, розповсюджувалась дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті».
07.06.2014 набув чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», п. 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнете (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно (вказані обставини підтверджуються довідкою про зареєстрованих у спірному будинку осіб, оригінал якої знаходиться у справі №646/3982/17 Червонозаводського районного суду м. Харкова); загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку (ці обставини підтверджуються змістом договору іпотеки). Вказаний закон був чинний і на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій. Таким чином, за наслідками прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора Максіменко М.О. фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену вищевказаним Законом України. Вказаний висновок відповдідає позиції ВС за наслідками прийняття постанови від 31.10.2018 у справі №465/1310/17.
Рішенням Червонозаводськогорайонногосуду м.Харковавід15червня2021року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 35061834 від 03 травня 2017 року, прийняте на підставі іпотечного договору №65611299, серія та номер 2563, виданий 12.08.2008, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , за акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк». Скасовано реєстраційний запис державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни №20271421 від 03.05.2017 про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», поновивши відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам. Стягнуто з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при зверненні до суду, у сумі 1536,80 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що позивач погодивши всі умови Договору іпотеки, про що свідчить його підпис на відповідному Договорі, передбачав можливість невиконання умов кредитного договору та надав письмову згоду Відповідачу, нотаріально посвідчену на прийняття предмету іпотеки у власність в рахунок погашення боргу. Тобто, виходячи з правової природи Договору іпотеки та застереження в ньому щодо задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття у власність предмета іпотеки, у відповідному правочині відсутній факт примусового стягнення на предмет іпотеки.
Отже,оскільки вданому випадкуприйняття увласність Банкомв рахунокпогашення боргуза кредитнимдоговором нерухомогомайна,а самебудинку,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 ,було здійсненона підставізастереження,яке прирівнюєтьсядо Договорупро задоволеннявимог іпотекодержателя,то відповідновоно булоздійснено зазгодою власника,а отжеположення ЗУ«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого взабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» неможуть бутизастосованими.Звертає увагу, що судпершої інстанціїпомилково робитьвисновок провикористання позивачемспірного майна,як постійногомісця проживанняпозивача тайого родинита використанняадреси спірногонерухомого майнадля листування,що тежсвідчить провідсутність підставдля застосуванняположення ЗУ«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого взабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» враховуючинаступне.Даний висновоксуду єпомилковим таспростовується наявнимиматеріалами справи,а саме: Актом державноговиконавця від05.03.2020р.з примусовоговиконання рішенняЧервонозаводського районногосуду м.Харкова посправі №646/3982/17від 21березня 2019р.Так судне врахувавту обставину,на якузвертав увагупредставник Банкув судовомузасіданні,що 05.03.2020р.державною виконавчоюслужбою,під відеозапис,було здійсненовиконавчі діїз примусовоговиконання рішенняЧервонозаводського районногосуду м.Харкова посправі №646/3982/17від 21березня 2019р.Під часпримусового виконаннядержавним виконавцембуло складеноАкт від05.03.2020р.в якому,зокрема,було зазначено,що навиконання вимогзазначеного судовогорішення державнийвиконавець передаєзазначене врішенні альтернативнежитло дляпостійного проживання(ключі)на що ОСОБА_1 відмовивсявід квартиринаданої,як альтернативнежитло встановленесудовим рішенняму справі№ 646/3982/17.Тобто данаобставина,а самевідмова ОСОБА_1 в отриманніальтернативного житлазазначеного врішенні суду,свідчить пронаявність уостаннього іншогонерухомого майнадля проживання,адже предметіпотеки невикористовувався останнімяк постійнемісце проживання.З зазначеногослідує,що ОСОБА_1 та йогородина з05.03.2021р.відмовились віднаданого судовимрішенням Червонозаводськогорайонного судум.Харковау справі№ 646/3982/17від 21березня 2019р.альтернативного житлата з05.03.21р.не проживаютьза даноюадресою тафізично неможуть отримуватикореспонденцію спрямовануза даноюадресою.Зазначені фактисвідчать проте,що предметіпотеки невикористовувався Позивачем,як місцепостійного проживання,а наявністьіншого житлаприховане відсуду.Наголошує,що судне з`ясувавчи підпадаєквартира ОСОБА_1 під діюЗакону №1304-VILзокрема чивикористовує тачи використовувавпозивач предметіпотеки,як місцепостійного проживання.Зазначає,що сампо собіфакт записупро реєстраціюза спірноюадресою упаспорті тавикористання цієїадреси длялистування неможе бутипідтвердженням йогопостійного використаннямза призначенням,а самеу даномувипадку твердженняПозивача пропостійне користуваннябудинком невідповідає дійсностіадже останнійзнятий зреєстраційного облікута вреєстрі відсутняйого реєстраціяза даноюадресою.З урахуваннямзнаходження будинкуу нежиломустані позивачфізично немає можливостійого використовувати,як постійнемісце проживання.Вказує,що навиконання вимогст.ст.35-37Закону України«Про іпотеку»Банком 09.11.2015року булонаправлено Позичальникувимогу від02.11.15р.вих.№ 61-572/1,якою буловстановлено 30-деннийтермін наусунення порушенняосновного зобов`язаннята попередженопозивача таПозичальника,що,у разіїї невиконання,Банк набуваєправо звернутистягнення наПредмет іпотеки,вказана вимогабула отримана позивачем 24.11.2015року. Станом на дату реєстрації права власності на Предмет іпотеки за Банком, вимога від 02.11.2015 року позивачем виконана не була, в зв`язку з чим Банком було прийнято рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки. Звертає увагу на те, що належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування лише запису про проведену державну реєстрацію права власності частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), тому вимоги про скасування рішення та поновлення записів є неналежним способом захисту Позивачем свої прав. Аналогічного висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду у наведених Банком Постановах та у останній Постанові ВП ВС від 20.11.2019 № 802/3/18-а (11-474апп19) зі спірного питання, які є обов`язковими для застосування судами першої та апеляційної інстанції.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.08.2008 між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір іпотеки №6511299. За вказаним договором кредитор на умовах договору надає позивальнику грошові кошти в сумі 52 000,00 доларів США на строк та умовах, що передбачені кредитним договором №6510475 від 12.08.2008, а позичальник зобов`язується повернути кредит, передбачений умовами кредитного договору.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2019 за №160002740 право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 03.05.2017 державним реєстратором Максіменко М.О. (Філія КП «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області).
Згідно п. 4.7 (4.7.1-4.7.3) Договору іпотеки №6511299 від 12.08.2008 у разі виникнення у іпотекодателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки і порядку передбаченому чиним законодавством України. Зазначене застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому згідно умов вказаного договору, про прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний на письмову згоду іпотекодержателя добровільно звільнити предмет іпотеки.
Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
За приписами частини першоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо вінє відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннямистатті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, щоє предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно ізЗаконом України від 25 грудня2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»нормистатті 37 Закону України «Про іпотеку»передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Згідно зістаттею 36 Закону України «Про іпотеку»(в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку»;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотекив позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
У розділі 4 договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1)копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Пунктом 4.4 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої обов`язки, письмову вимогу про усунення порушення.
З наведеного слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положеньстатті 35 Закону України «Про іпотеку»та пункту 61 Порядку № 1127.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано суду належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання, документів, що підтверджують її отримання позивачем,документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем зазначених вимог, зокрема, повідомлень про направлення рекомендованої (цінної) кореспонденції, фіскальних чеків про оплату послуг за направлення вказаної кореспонденції визначеним суб`єктам за належними адресами та ін.
Відтак, державна реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «ПУМБ» проведена з порушенням вимогЗакону України «Про іпотеку»та пункту 61 Порядку № 1127.
Отже, іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимогстатті 35 Закону України «Про іпотеку»щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження №14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18) та правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20).
Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов`язань ОСОБА_1
07 червня 2014 року набрав чинностіЗакон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитівв іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зістаттею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно зістаттею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуваєв іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»передбачено,що протягом дії цьогоЗаконуінші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьоїстатті 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже,Закон України «Про іпотеку»прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняттяЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця,а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
ВодночасЗакон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідає критеріям, визначеним Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Колегія суддів вважає, що на спірні правовідносини поширюються положенняЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння заПАТ «ПУМБ».
Представник банку в апеляційній скарзі посилався на те, що спірне нерухоме майно не є місцем постійного проживання ОСОБА_1 , зазначав, що ОСОБА_1 надавалось альтернативне житло, однак під час примусового виконання рішення державним виконавцем було складено Акт від 05.03.2020р. в якому, зокрема, було зазначено, що на виконання вимог судового рішення державний виконавець передав ОСОБА_1 альтернативне житло для постійного проживання (ключі), однак ОСОБА_1 від отримання такого житла відмовився. Наведене, на думку відповідача, свідчить про наявність у позивача іншого житла.
Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.12.2019 року ОСОБА_1 було виселено із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з наданням іншого постійного житла, а саме: квартиру АДРЕСА_3 .
Згідно акту державного виконавця від 05.03.2020 року під час примусового виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.12.2019 року ОСОБА_1 державним виконавцем було запропоновано отримати ключі від квартири АДРЕСА_3 , між тим ОСОБА_1 від квартири, наданої на підставі рішення суду відмовився.
Між тим, зазначене судове рішення було ухвалене і вказаний акт був складений вже після державної реєстрації прав та їх обтяжень 03.05.2017 року за ПАТ "ПУМБ".
Посилання представника банку на те, що ОСОБА_1 відмовився від альтернативного житла, оскільки має інше житло, окрім спірного та альтернативного, ґрунтується на припущеннях та матеріалами справи не підтверджені.
За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 35061834 від 03 травня 2017 року.
Разом з цим, відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульованіЗаконом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частини 1статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(тут і далі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановленихстаттею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно частини 1статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Як встановлено частиною 5статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Згідно пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703(далі також Порядок № 703), нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).
В той же час, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, щоЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26Закону України № 1952(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За змістом наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судового рішення у цій справі), на відміну від положень частини 2 статті 26Закону України № 1952у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, щоухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, а тому обраний позивачем та застосований судом спосіб захисту не відповідає вимогам закону та є неефективним.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині скасування запису державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни №20271421 від 03.05.2017 про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні позову в цій частині та припининенням право власності Акціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний банк» на житловий будинок АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст.371,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний банк» - задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районногосуду м.Харкова від15червня 2021року в частині скасування запису державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни №20271421 від 03.05.2017 про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити.
Припинити право власності Акціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний банк» на житловий будинок АДРЕСА_2 .
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна
Повний текст судового рішення виготовлено 21 лютого 2022 року.
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2022 |
Оприлюднено | 01.06.2023 |
Номер документу | 111205660 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Пилипчук Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні