Рішення

від 15.06.2021 по справі 646/1828/19

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/1828/19

№ провадження 2/646/203/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участю: секретаря Літвінової А.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Посметної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі місцевого суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк , третя особа: державний реєстратор Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марина Олександрівна, про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду за позовною заявою, в якій просив:

1) визнати неправомірними та скасувати Рішення Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради, Харківської області Максіменко Марини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №35061834 від 03 травня 2017 року, прийняте на підставі іпотечного договору №6511299, серія та номер 2563, виданий 12.08.2008, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством Перший український міжнародний банк ;

2) скасувати реєстраційний запис Державного реєстратора Філії комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради, Харківської області Максіменко Марини Олександрівни №20271421 від 03.05.2017 про право власності, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством Перший український міжнародний банк поновивши відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.

На обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

ОСОБА_2 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Після ознайомлення представника позивача із матеріалами справи №646/3982/17 про виселення його та членів його родини із вказаного будинку, та звернувшись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності він дізнався, що 03.05.2017 Державним реєстратором Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради, Харківської області Максіменко М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №35061834 від 03 травня 2017 року, прийняте на підставі іпотечного договору №6511299, серія та номер 2563, виданий 12.08.2008, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П., вимога про прийняття предмету іпотеки у свою власність, серія та номер:61-572/1, виданий 02.11.2015, видавник: ПАТ ПУМБ Банк : Повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н виданий 24.11.2015, видавник: Укрпошта; Кредитний договір, серія та номер 6510475, виданий 12.08.2008.

Позивач зазначає, що на підставі вказаного власником його будинку стало ПАТ ПУМБ Банк код ЄДРПОУ: 14282829. При цьому державний реєстратор допустив перереєстрацію права власності на житло, на яке, на момент прийняття відповідного рішення державним реєстратором, розповсюджувалась дія ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті .

На підтвердження факту неправомірності перереєстрації права власності на житло позивач зазначає наступне.

07.06.2014 набув чинності ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , п. 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнете (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно (вказані обставини підтверджуються довідкою про зареєстрованих у спірному будинку осіб, оригінал якої знаходиться у справі №646/3982/17 Червонозаводського районного суду м. Харкова); загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку (ці обставини підтверджуються змістом договору іпотеки). Вказаний закон був чинний і на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.

Таким чином, за наслідками прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора Максіменко М.О. фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену вищевказаним Законом України. Вказаний висновок відповдідає позиції ВС за наслідками прийняття постанови від 31.10.2018 у справі №465/1310/17.

Позивач вважає вказане рішення про реєстрацію прав власності незаконним, у зв`язку із чим вимушений звернутися до суду зі вказаним позовом.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.03.2019 провадження у справі відкрито, призначено підготовче засідання.

19.07.2019 представником відповідача ПАТ ПУМБ - Посметною М.М. подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі. На обґрунтування зазначено, що між ЗАТ ПУМБ , правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є пат ПУМБ та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №6510475 від 12.08.2008, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати позивачу кредит у розмірі 52 000,00 доларів США, а позивач в свою чергу, зобов`язався використати його за цільовим призначенням та сплатити відповідачу відсотки за користування кредитом та повернути кредити частинами в розмірі та в порядку та строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 12.08.2008. В забезпечення виконання умов кредитного договору в іпотеку відповідачу передано житловий будинок, загальна площа:120,7 кв. м., житлова площа:73,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності відповідачу, про що ним та позивачем укладений договір іпотеки №6511299 від 12.08.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П.

В забезпечення виконання умов кредитного договору в іпотеку відповідачу передано житловий будинок, загальна площа:120,7 кв. м., житлова площа:73,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності відповідачу, про що ним та позивачем укладений договір іпотеки №6511299 від 12.08.2008. Відповідач належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, надавши обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі. Позивач свої обов`язки за кредитним договором не виконує, вжитими відповідачем досудовими заходами спонукати відповідача до виконання договірних зобов`язань не вдалося. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору відповідач прийняв рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність. Підтвердження реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ ПУМБ підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.05.2017, номер запису про реєстрацію права власності №20271421.

Зокрема, представник відповідача зазначає, що згідно п. 4.7 (4.7.1-4.7.3) Договору іпотеки №6511299 від 12.08.2008 у разі виникнення у іпотекодателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки і порядку передбаченому чиним законодавством України. Зазначене застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 вимог щодо повернення суми боргу та рішення Червонозаводського районного суду м. Хароква від 29.04.2014 у справі №646/11637/13-ц, відповідачем 05 травня 2017 року на підставі договору іпотеки №6511299 від 12.08.2008 прийнято у власність нерухоме майно: житловий будинок, загальна площа:120,7 кв. м., житлова площа:73,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо посилання позивача на положення ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті представник відповідача зазначає, що письмове застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, однозначно можна трактувати як згоду власника (підстава для відмови в застосуванні мораторію при згоді власника на відчуження, згідно п. 1 цього закону), оскільки підпис іпотекодавця ОСОБА_2 в іпотечному договорі є способом його волевиявлення.

На обґрунтування заперечення позовних вимог, представником відповідача надано копії документів: кредитного договору №6510475 від 12.08.2008; вимоги до ОСОБА_2 від 02.11.2015 за №64-572/1; вимоги до ОСОБА_2 від 12.04.2010 №20/3289; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.05.2017 за №86496585 щодо об`єкта нерухомості - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2015; копією рішення апеляційного суду Харківської області від 15.01.2015 у справі №646/11637/13-ц; копією рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.04.2014 у справі №646/11637/13-ц.

03.09.2019 позивачем ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.09.2019 заяву позивача про витребування доказів задоволено.

18.12.2019 представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи.

27.05.2020 позивачем подано заяву, в якій він просив підготовче судове засідання проводити за його відсутності.

27.052020 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи висновку про оцінку вартості майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

14.06.2021 представником відповідача подано заяву, якою просили долучити до матеріалів цивільної справи акт державного виконавця від 05.03.2020 з примусового виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 646/3982/17 від 21.03.2019.

15.06.2021 від представників позивача та відповідача надійшли заяви, в яких вони просять розгляд справи проводити за їх відсутності, та зазначають, що наполягають на свої вимогах, кожен окремо, щодо позиції до розгляду позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України), встановив наступне.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

12.08.2008 між ЗАТ Перший Український Міжнародний банк (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір іпотеки №6511299. За вказаним договором кредитор на умовах договору надає позивальнику грошові кошти в сумі 52 000,00 доларів США на строк та умови , що передбачені кредитним договором №6510475 від 12.08.2008, а позичальник зобов`язується повернути кредит, передбачених умовами кредитного договору.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2019 за №160002740 право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 03.05.2017 державним реєстратором - Максіменко М.О. (Філія КП Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради Харківської області).

Згідно п. 4.7 (4.7.1-4.7.3) Договору іпотеки №6511299 від 12.08.2008 у разі виникнення у іпотекодателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки і порядку передбаченому чиним законодавством України. Зазначене застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому згідно умов вказаного договору, про прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний на письмову згоду іпотекодержателя добровільно звільнити предмет іпотеки.

Як вбачається з заперечень представника відповідача, останній вказує на факт повідомлення позивача про підстави та необхідність звернення на предмет іпотеки.

Однак в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, що підтверджує виконання вказаних вимог.

Частиною першою статті 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки пов`язана з дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України Про іпотеку . У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України Про іпотеку , яка має назву Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки , іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що іпотекодержателем не виконано вимоги, передбачені статтею 35 Закону України Про іпотеку та не направляло позивачу вимоги про усунення порушень кредитного договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений спосіб.

07.06.2014 набув чинності ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , п. 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнете (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно (вказані обставини підтверджуються довідкою про зареєстрованих у спірному будинку осіб, оригінал якої знаходиться у справі №646/3982/17 Червонозаводського районного суду м. Харкова); загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку (ці обставини підтверджуються змістом договору іпотеки). Вказаний закон був чинний і на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.

Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчим кредитом, оскільки згідно з пунктом 2.1.1.1 кредитного договору 12.08.2008 за №6510475 цільовим призначенням кредиту є придбання нерухомого майна, та використовується як місце постійного проживання ОСОБА_2 та членів її родини та ОСОБА_2 використовує вказану адресу для листування. Загальна площа не перевищує 250 кв. м.

Пунктом 4 Закону Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Суд бере до уваги правову позицію викладену у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 11.05.2021 у справі №205/4253/17 (провадження №61-14512св20), згідно якої Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюються положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння за ПАТ ПУМБ .

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №755/5072/17 (провадження № 14-100цс19) зазначено, що відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі також - Закон № 1952), державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону № 1952 (у редакції, чинній до 04 лютого 2019 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи вимоги ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 263 ЦК України, Законом України Про іпотеку , Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, статями 12, 81, 141, 247, 280-282, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 35061834 від 03 травня 2017 року, прийняте на підставі іпотечного договору №65611299, серія та номер 2563, виданий 12.08.2008, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , за акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк .

Скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради Харківської області Максіменко Марини Олександрівни №20271421 від 03.05.2017 про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк , поновивши відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.

Стягнути акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при зверненні до суду, у сумі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1

Відповідач: акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк , місце знаходження: 04070, м.Київ, вулиця Андріївська, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14282829.

Повний текст рішення виготовлений 25 червня 2021 року.

Суддя: В.А.Єжов