Постанова

від 23.05.2023 по справі 405/7606/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2023 року м. Кропивницький

справа № 405/7606/19

провадження № 22-ц/4809/501/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Драного В.В. від 03 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник Анна Олександрівна про визнання недійсним договору іпотеки, -

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що 03.09.2019 ТОВ «Кредитні ініціативи» без будь-яких попереджень та погоджень, переоформили на себе право власності на належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З Інформаційної довідки 183255533 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно з`ясувалось, що державним реєстратором внесено відповідний запис про державну реєстрацію про право власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору іпотеки від 11.04.2006, що саме ТОВ «Кредитні ініціативи» є власником вказаної квартири. Згідно даних, підставою винесення рішення про державну реєстрацію права власності державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградської області Клюшник А.О. на підставі договору факторингу виданий 28.11.2012 року, видавник ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи».

Позивач вказала, що державний реєстратор Клюшник А.О. не перевірила у заявника ТОВ «Кредитні ініціативи» підтвердження факту отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на іпотечне майно і провела державну реєстрацію квартири в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» та положень договору іпотеки від 11.04.2006, а також встановила факт безспірності заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням року.

Також позивач зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2012 року було відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, про що відповідачу було відомо. Вказане рішення суду було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Даними судовими рішеннями було встановлено, що у ОСОБА_2 не виникло обов`язку перед банком щодо повернення кредиту, що виключає само по собі звернення стягнення на іпотечне майно. Договір іпотеки, який був укладений між нею та ПАТ «Сведбанк» в судовому порядку не визнавався недійсним, тому відповідач цим скористався та переоформив на себе належну їй квартиру.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 11.04.2006 року, укладений між ТАС «Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 808, про передачу банку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 95,05 кв.м., житловою площею 68,7 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 030/04.06/88-013К від 11.04.2006 року, укладеним між ТАС «Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ Сведбанк» та ОСОБА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 жотвня 2022 року позов задоволено.

В апеляційний скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_2 заперечував факт підписання заяви на видачу готівки, проте він оплачував заборгованість , чим визнав факт укладення кредитного договору, а тому позичальник зобов`язаний повернути грошові кошти на умовах передбачених договором. Також скаржник вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.04.2006 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 030/04.06/88-013К за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 68000,00 доларів США, на строк до 10.04.2011 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит зі сплатою відсотків у розмірі 19% річних за весь строк користування кредитом.

В забезпечення виконання вказаного зобов`язання виступає іпотека: трикімнатна квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , і належить на праві власності ОСОБА_1 , що передбачено розділом 2 договору (а.с. 9-11).

Згідно іпотечного договору від 11.04.2006 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, передбачених кредитним договором № 030/04.06/88-013 К від 11.04.2006 року, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 7-8).

Станом на 02.10.2019 року квартира АДРЕСА_2 належить відповідачу ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 183255533, з якої вбачається, що вказане мвйно зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року, договору про відступлення прав за іпотечними договорами № 6970 від 28.11.2012 року, кредитного договору № 030/04.06/88-013К від 11.04.2006 року, іпотечного договору № 3182 від 11.04.2006 року (а.с. 12-13).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.11.2012 року, яке за наслідками апеляційного та касаційного перегляду залишено без змін, у справі за позовом ПАТ «Сведбанк» (далі ПАТ «Сведбанк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлено, щовисновками судово-почеркознавчої та додаткової експертиз підтверджено, що підпис у заяві на видачу коштів № k624-48650 від 11 квітня 2006 року виконаний не відповідачем, а іншою особою. Інших доказів виконання банком свого обов`язку по наданню позичальнику кредитних коштів та відповідно отримання ним цих коштів у користування суду не надано. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що у ОСОБА_2 не виникло обов`язку перед банком щодо повернення кредиту, в зв`язку з чим не виникло зобов`язань і у майнового поручителя ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 17-18, 19, 20-25).

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першоїстатті 202 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК Українизакріплена презумпція правомірності правочину.

Ця означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Згідно зістаттею 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першоюстатті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

При вирішенні спору про визнання правочинів недійсними суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог має зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що в разіпорушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно достатті 33 Закону України «Про іпотеку»в разі невиконанняабо неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установленихстаттею 12 цього Закону.

Як встановлено судовими рішення, у ОСОБА_2 не виникло обов`язку перед банком щодо повернення кредиту, оскільки грошові кошти за договором він не отримував, а тому іпотекодержатель не має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання договору іпотеки недійсним.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 стало відомо з дати ухвалення остаточного рішення у справі Верховним Судом, а саме 15.03.2018, тобто з цієї дати перебіг строку позовної давності. Позов поданий до суду10.10.2019, тобто в межах строку позовної давності.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.05.2023.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич