Постанова
від 22.05.2023 по справі 545/437/21
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/437/21 Номер провадження 22-ц/814/3174/23Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Прядкіної О.В., Чумак О.В.,

за участю секретаря: Владімірова Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката ХворостДарії Михайлівни на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2023 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2023 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Коломацької сільської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання розміру та визнання права власності на частку у майні колгоспного двору, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, в якому, після уточнення позовних вимог просив визначити, що розмір частки кожного з членів у майні колишнього колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/4 ідеальну частку; визнати за ним право власності на 1/4 ідеальну частку у домоволодінні за вищезазначеною адресою, до складу якого входить житловий будинок А-1, сараї Б, В, Д, Ж, К, П, М, О, погріб «б», літня кухня Г, веранда «г», гараж Е, вбиральня Л, погріб «м», літній душ Н, колодязь питний №1, огорожі №2 та №3, ворота огорожі №4, як на частку в майні колгоспного двору; визнати незаконним та скасувати рішення комітету Васильківської сільської Ради народних депутатів №61 від 17.12.1993 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 2,0 га, у т.ч. для обслуговування житлового будинку 0,20 га для ведення особистого присадибного господарства 1,8 га; визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 5 скликання Васильківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.10.2010 про затвердження технічної документації з землеустрою на земельні ділянки площею 0,1400 га, кадастровий номер 5324080501:01:001:00160583 (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) та площею 0,43000 га, кадастровий номер 5324080501:01:001:00160584 (для ведення особистого селянського господарства) с. Василівка Полтавського району та області в частині передачі ОСОБА_4 у власність зазначених земельних ділянок, скасувавши відповідну реєстрацію в Державному земельному кадастрі та розподілити судові витрати.

Вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося спадкове нерухоме майно, що складається з домоволодіння, яке станом на 01.07.1990 відносилося до колгоспного двору та земельних ділянок: для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,14 га та для ведення особистого селянського господарства 0,43 га.

Батько був головою колгоспного двору, а його членами були дружина ОСОБА_3 та його сини позивач по справі ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 . Таким чином, розмір частки кожного з членів колгоспного двору у нерухомому майні має становити 1/4.

Після смерті батька як спадкоємець першої черги він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом, проте дізнався, що спадкова справа відкрита за заявою іншого спадкоємця брата ОСОБА_1 , на ім`я якого батьком був складений заповіт.

Одночасно, під час вирішення питання оформлення спадщини дізнався, що на підставі рішення Виконавчого комітету Васильківської сільської Ради народних депутатів №61 від 17.12.1993 батьку було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 2,0 га, в т.ч. для обслуговування житлового будинку 0,20 га, для ведення особистого селянського присадибного господарства 1,8 га , які в подальшому були приватизовані на його ім`я, що суперечить положенням про майно колгоспного двору.

Вважає, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування порушує його права як співвласника нерухомого майна.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2023 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визначено, що розмір частки кожного з членів у майні колишнього колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/4 ідеальну частку.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 ідеальну частку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинок «А-1», сараї «Б», «В», «Д», «Ж», «К», «П», «М», «О», погріб «б», літня кухня «Г», веранда «г», гараж «Е», вбиральня «Л», погріб «м», літній душ «Н», колодязь питний №1, огорожі №2 та №3, ворота огорожі №4 як на частку в майні колгоспного двору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Часткове задоволення позовних вимог обґрунтовано доведеністю позивачем факту, що спірне домоволодінням належить до колишнього колгоспного двору, де частка кожного з його учасників буде складати , виходячи з рівності та кількості його членів.

Відмова в задоволенні інших позовних вимог обґрунтована їх недоведеністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2023 року стягнуто з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1965,5 грн.

Заяву ОСОБА_2 в частині щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 06 березня 2023 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 ідеальну частку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого входить житловий будинок "А-1" 9 загальна площа 57,2 кв.м, житлова площа 34,7 кв.м.), сараї "Б", "В", Д", "Ж", "К", "П", "М", "О", погріб "б", літній душ «Н», колодязь питний №1, огорожі №2 та №3, ворота огорожі №4 як на частку в майні колгоспного двору.

Постановляючи додаткове рішення, суд вказав, що в резолютивній частині повного тексту рішення не було зазначено загальну та житлову площу спірного житлового будинку «А-1».

З рішенням судуне погодився представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хворост Д.М., яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Зокрема вказує, що суд взяв до уваги як доказ свідоцтво на право особистої власності на житло від 10.02.1989, який не є належним доказом, оскільки був долучений до матеріалів справи без обговорення та з`ясування думки сторін щодо його долучення.

Вважає, що суд допустився припущення, що ОСОБА_2 був членом колгоспного двору, оскільки жодних доказів на підтвердження цього факту матеріали справи не містять, у зв`язку з чим висновок суду про належність позивача до членів колгоспного двору є помилковим та не доказовим з огляду на те, що батько сторін ОСОБА_4 як голова колгоспного двору починаючи з 10.02.1983 р. володів житловим будинком на праві особистої власності.

Також зазначає, що судом не було застосовано строку позовної давності до вимог позивача на чому наголошував відповідач.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених вимог, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в іншій частині.

Також адвокатом Хворост Д.М. подані апеляційні скарги на додаткові рішення суду, в яких вона просить скасувати останні та відмовити ОСОБА_2 в розподілі витрат на оплату судового збору та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., а також вказує на необхідність скасування додаткового рішення, в якому зазначено загальну та житлову площу будинку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 являються синами померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 є його дружиною.

24.05.2019 р. заяву про прийняття спадщини згідно заповіту подав син померлого ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про прийняття спадщини за законом подав інший син спадкодавця ОСОБА_2 .

У зв`язку з виниклим між спадкоємцями спором щодо частки у спадковому майні, нотаріусом не було видано свідоцтво про право на спадщину.

Згідно свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 10.02.1989, будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 на праві особистої власності.

Вказане свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Полтавської районної Ради народних депутатів №395 від 28.10.1988 (т.1 а.с. 253).

Відповідно до довідки Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.02.2021 №02-40/102, згідно з даними погосподарського обліку Василівської сільської ради, власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

Домоволодіння за вказаною адресою, згідно з погосподарською книгою № 3, особовий рахунок № НОМЕР_1 Василівської сільської ради, станом на 01.07.1990 належало до колгоспного двору. Членами колгоспного двору на 1 липня 1990 року були: голова колгоспного двору ОСОБА_4 , члени колгоспного двору: ОСОБА_3 - дружина; ОСОБА_1 син та ОСОБА_2 - син.

У користуванні ОСОБА_4 згідно з даними погосподарського обліку станом на 28 квітня 2019 року перебували земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,14 га; для ведення особистого селянського господарства 0,43 га; для ведення особистого селянського господарства 1 га; відомості про будівлі та споруди, які знаходяться на вказаних земельних ділянках, у погосподарській книзі відсутні (т. 1 а.с.63-64).

Згідно довідки Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22.10.2019 №1049 ОСОБА_4 постійно проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 до моменту смерті. На момент смерті ОСОБА_4 в домоволодінні за вказаною адресою були зареєстровані і проживали: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (.1 а.с.180).

Після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №234/2019 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини згідно з заповітом. Дружина ОСОБА_3 подала заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині згідно зі ст.1241 ЦК України та заяву про те, що вона претендує на виділ 1/2 частки із спільного майна. Також із заявою про прийняття спадщини згідно з законом звернувся позивач ОСОБА_1 , який в подальшому подав заяву, у якій просить не видавати свідоцтво про право на спадщину, оскільки він має намір звертатися до суду (т.1 а.с.170-185).

Звертаючись до суду з вимогами визначення рівних часток кожного з членів колгоспного двору та визнання за ним відповідної частки, ОСОБА_2 посилався на норми ст. 120 ЦК УРСР (що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) та Постанову пленуму ВСУ від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», якими визначено, що члени колгоспного двору мають право на частку у відповідності до кількості членів такого колгоспного двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Задовольняючи вимоги в цій частині, місцевий суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Частиною 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності (ст.112 ЦК, відповідно до якої майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам), тобто без визначення часток.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пп. а), б) п. 6 Постанови № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991 року, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв`язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.

Матеріалами справи доводиться, що станом на 15.04.1991 спадкодавець та всі члени колгоспного двору проживали у зазначеному господарстві та були членами колгоспного двору.

Так, судом обґрунтовано взято до уваги довідку Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.02.2021 №02-40/102, в якій зазначено, що відповідно до записів погосподарського обліку Василівської сільської ради, власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

Домоволодіння за вказаною адресою, згідно з погосподарською книгою № 3, особовий рахунок № НОМЕР_1 Василівської сільської ради, станом на 01.07.1990 належало до колгоспного двору. Членами колгоспного двору на 1 липня 1990 року були: голова колгоспного двору ОСОБА_4 , члени колгоспного двору: ОСОБА_3 - дружина; ОСОБА_1 син та ОСОБА_2 - син.

Зазначений письмовий доказ відповідачами в ході розгляду справи спростований не був.

Крім того, стороною відповідачів не було доведено, що позивач втратив право на майно колгоспного двору чи вибув з його членів станом на 01.07.1990 р. (ведення в дія Закону СССР «Про власність») чи станом на 15.04.1991 р. (прийняття Закону України «Про власність» , з подальшою втратою права на частку в такому майні.

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 спадкове майно складається в цілому з: житлового будинку «А-1» загальною площею 57,2 м.кв., житловою 34,7 м.кв. та господарських будівель та споруд: сараїв «Б», «В», «Д», «Ж», «К», «П», «М», «О», погріб «б», літньої кухні «Г», веранди «г», гаражу «Е», вбиральні «Л», погребу «м», літнього душу «Н», колодязя питного №1, огорожі №2 та №3, ворота огорожі №4 (т.1 а.с. 68-73).

Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції на підставі правильно оцінених доказів та із застосуванням положень Закону, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту належності спірного домоволодіння до майна колгоспного двору , членом якого він являвся, де розмір кожного з членів колишнього колгоспного двору буде становити ідеальних часток зважаючи на кількість їх членів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновками місцевого суду та не містять посилань на обставини, які б свідчили про їх помилковість.

Так, відхиляються колегією суддів твердження апелянта про безпідставне прийняття судом до уваги свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, оскільки він приєднаний до справи та оцінений судом у відповідності до вимог процесуального закону.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Матеріалами справи доводиться, що провадження у справі відкрито 26 лютого 2021 року, а в подальшому об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 до Коломацької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Протягом часу підготовчого провадження позивачем та його стороною неодноразово заявлялися клопотання про витребування необхідних доказів як з установ, так і у відповідача.

Так, за заявою позивача у ОСОБА_1 судом було витребувано свідоцтво про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 , проте залишилося без належного виконання і лише позивачем під час підготовки справи до розгляду була отримана копія вказаного свідоцтва, яка була долучена до заяви про залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження та покладена в основу рішення суду.

При цьому представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Хворост Д.М. ознайомилася з матеріалами справи та надала заяву про відмову в приєднанні до матеріалів справи додаткових матеріалів.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при приєднанні та дослідженні доказів, які-б могли стати підставою для скасування рішення суду.

Також неберуться доуваги посиланняапелянта щодоодноособового прававласності наспірне майнолише уголови колгоспногодвору ОСОБА_4 ,оскільки вказанеспростовується свідоцтвом,в якомузазначене,що житловийбудинок належитьна правіособистої власностіколгоспному дворута суперечитьнормам чинногона тойчас законодавства,згідно якогомайно колгоспногодвору належитьйого членамна правіспільної власності ( ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року).

Посилання адвоката на те, що позивач не був членом колгоспного двору, є безпідставними, оскільки матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_2 був на той час неповнолітнім членом родини голови колгоспного двору, що підтверджено належними доказами по справі, які не були спростовані відповідачами.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги і щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 дізнався про порушення своїх прав на майно колгоспного двору лише в серпні 2019 року, після звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Що стосується апеляційної скарги на додаткове рішення місцевого суду, в якому суд вирішив доповнити резолютивну частину рішення вказівкою про загальну та житлову площу спірного будинку, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, оскільки воно є похідним від основного рішення і містить в собі лише доповнення щодо площ будинку згідно з даними технічного паспорту.

Також не вбачає підстав колегія суддів для скасування додаткового рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Так, 23.01.2023 р. адвокат Хворост Д.М., діючи в інтересах відповідача ОСОБА_1 , подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в якому просила стягнути на користь останнього 10000 грн. сплаченого гонорару.

31.01.2023 р. до суду із заявою про постановленням додаткового рішення в частині розподілу судових витрат також звернувся і позивач ОСОБА_2 .

Постановляючи додаткове рішення в частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції, з дотриманням положень ст. 141 ЦПК України, стягнув на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 1965,50 грн. та 5000 грн. на користь відповідача ОСОБА_1 у відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи зазначені суми судових витрат, місцевий суд взяв до уваги часткове задоволення позову, визначене в уточненій позовній заяві прохання стягнути понесені судові витрати саме з відповідача ОСОБА_1 , їх співмірність та норми ст. 141 ЦПК України.

Доводи апелянта щодо необхідності стягнення судових витрат пропорційно з усіх 4 відповідачів є безпідставними, оскільки в частині вимог до Коломацької сільської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Дяконенку В.Г. відмовлено, а судові витрати стягнуто з відповідача, з яким фактично і існує реальний спір щодо спадкового майна.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування як рішення суду так і додаткових рішень, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката ХворостДарії Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2023 року залишити без змін.

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката ХворостДарії Михайлівни на додаткові рішення залишити без задоволення, а додаткові рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2023 року та від 06 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2023 року.

Судді : О.І. Обідіна О.В. Прядкіна О.В. Чумак

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення22.05.2023
Оприлюднено01.06.2023
Номер документу111214085
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них:

Судовий реєстр по справі —545/437/21

Постанова від 22.05.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Постанова від 22.05.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Постанова від 22.05.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Ухвала від 19.04.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Ухвала від 17.04.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Ухвала від 07.04.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Ухвала від 03.04.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Ухвала від 07.04.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Ухвала від 03.04.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Обідіна О. І.

Рішення від 06.03.2023

Цивільне

Полтавський районний суд Полтавської області

Стрюк Л. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні