Постанова

від 31.05.2023 по справі 922/2496/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/2496/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Недайбіда О.Д. трудовий договір від 11.01.2023

від відповідача: Бакулін А.С. виписка з ЄДР

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Завод Електроважмаш, м.Харків (вх.671Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 (повний текст складено 13.03.2023) у справі №922/2496/22 (суддя Жельне С.Ч.)

за позовом Приватного підприємства Аконіт-ДС, м.Київ

до відповідача Акціонерного товариства Завод Електроважмаш, м.Харків

про стягнення коштів 11 309 966,70 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22:

-позов задоволено повністю;

-стягнуто з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного підприємства "Аконіт-ДС" заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/324 від 04.12.2018 11 415,60 грн, заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/647-ВК від 14.08.2019 6 883 034,56 грн, інфляційні втрати 2 983 022,50 грн, 1% річних 202 325,34 грн, штраф 717 598,19 грн, пеню 512 570,17 грн та 169 649,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Акціонерне товариство Завод Електроважмаш звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 в частині стягнення з Акціонерного товариства Завод Електроважмаш інфляційних втрат, 1% річних, штрафу, пені за Договором поставки продукції №238-10/324 від 04.12.2018 та Договором поставки продукції №238-10/647-ВК від 14.08.2019; судові витрати розподілити пропорційно задоволених позовних вимог позивача, включаючи судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначено наступне:

- суд першої інстанції не врахував, що однією з обов`язкових умов застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій, передбачених ст.231 ГК України, є умова, що допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір санкцій;

- місцевим господарським судом не враховано, що згідно п.4.1. Договорів відповідач мав здійснювати оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю. Проте, позивач не доводить, а суд першої інстанції не бере до уваги, що факт прийняття продукції за кількістю та якістю взагалі відбувся, та, відповідно строк оплати настав, коли він настав та коли почалося прострочення з оплати заборгованості, якщо прострочення в такому випадку взагалі має місце;

- позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Також, не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним в офіційних періодичних виданнях;

- суд першої інстанції не врахував клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), яке було заявлено у відзиві на позовну заяву.

Крім того, із змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 50% від загального їх розміру, в разі якщо суд не знайде підстав для повної відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Завод Електроважмаш на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 та призначено справу до розгляду на "31" травня 2023 о 10:00 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства Аконіт-ДС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, Приватне підприємство Аконіт-ДС просило здійснювати розгляд справи без урахування відзиву на позовну заяву від 01.03.2023 та всіх доданих до нього документів.

Позивач в судовому засіданні 31.05.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач в судовому засіданні 31.05.2023 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним підприємством "Аконіт-ДС" (надалі - Постачальник) та Державним підприємством "Завод" Електроважмаш" (надалі - Замовник) були укладені аналогічні за змістом Договори №238-10/324 від 04.12.2018 та №238-10/647-ВК від 14.08.2019 (надалі Договори), відповідно до умов п.1.1. яких Постачальник зобов`язався поставити продукцію, вказану у Специфікації №1 (Додаток 1 до Договору) у власність Замовника, а Замовник зобов`язався прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку передбаченому договором. (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 Договорів найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 "Державний класифікатор продукції та послуг", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010р. та до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник ", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. №1749, зазначаються у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.2.4 Договорів право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.

Пунктом 4.1 Договорів сторони визначили, що Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю.

Відповідно до п.9.4 Договорів за порушення виконання строку оплати, передбаченого умовами договору, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Пунктом 9.5 Договорів встановлено, що за порушення виконання строку оплати, передбаченого умовами договору, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляції.

В подальшому, між сторонами було укладено низку Додаткових угод, якими було продовжено строк дії Договорів, уточнено реквізити сторін тощо.

Крім того, 27.08.2021 між сторонами були укладені угоди про заміну сторони правонаступником до Договору №238-10/324 від 04 грудня 2018 та Договору №238-10/647-ВК від 14 серпня 2019 за змістом яких зобов`язання Замовника за Договором №238-10/324 від 04 грудня 2018 та Договором №238-10/647-ВК від 14 серпня 2019 перейшли до АТ "Завод" Електроважмаш" у зв`язку із реорганізацію ДП "Завод "Електроважмаш" в АТ "Завод" Електроважмаш". З набрання чинності цих Угод зобов`язання Сторін, що виникли з вищевказаних Договорів продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація Замовника не відбулася або не відбувалася.

Приватне підприємство "Аконіт-ДС" кредиторською вимогою №0911/21-01 від 09.11.2021 просило АТ "Завод" Електроважмаш" сплатити заборгованість в розмірі 6894450,16 грн., яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням договорів №238-10/324 від 04.12.2018 та №238-10/647-ВК від 14.08.2019, яка не була виконана відповідачем..

Не погодившись із вищевказаними обставинами, Приватне підприємство "Аконіт-ДС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Завод Електроважмаш" в якому просило стягнути заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/324 від 04 грудня 2018 року в сумі 11 415,60 грн., заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/647-ВК від 14 серпня 2019 року в сумі 6 883 034,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 983 022,50 грн., 1% річних в розмірі 202 325,34 грн, штраф в розмірі 717 598,19 грн. та пеню в розмірі 512 570,17 грн.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22: позов задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного підприємства "Аконіт-ДС" заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/324 від 04.12.2018 11 415,60 грн, заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/647-ВК від 14.08.2019 6883034,56 грн, інфляційні втрати 2 983 022,50 грн, 1% річних 202 325,34 грн, штраф 717598,19 грн, пеню 512 570,17 грн та 169 649,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 виключно в частині стягнення з Акціонерного товариства Завод Електроважмаш інфляційних втрат, 1% річних, штрафу та пені.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст договорів з яких виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою підпадають під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договорам, до вказаних правочинів також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено місцевим господарським судом та не заперечується жодною із сторін, Приватне підприємство "Аконіт-ДС" на виконання Договорів поставки поставило Акціонерному товариству "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 10 251 403,40 грн. 24 партіями, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних: №120923 від 12.09.2019 на суму 885 386,28 грн, № 200913 від 20.09.2019 на суму 434 057,16 грн., №161020 від 16.10.2019 на суму 588 533,40 грн., №291012 від 29.10.2019 на суму 29 296,80 грн., №111119 від 11.11.2019 на суму 4 186,08 грн., №151116 від 15.11.2019 на суму 981 703,92 грн., №181111 від 18.11.2019 на суму 33 789,60 грн., №251124 від 25.11.2019 на суму 1 627 107,60 грн., №231209 від 23.12.2019 на суму 710 724,60 грн., №170211 від 17.02.2020 на суму 1 000 296,60 грн., №190216 від 19.02.2020 на суму 70 356,00 грн., №250229 від 25.02.2020 на суму 990 786,72 грн.,№250323 від 25.03.2020 на суму 812 783,04 грн., №260301 від 26.03.2020 на суму 45 957,60 грн., №150609 від 15.06.2020 на суму 42 791,04 грн., №80917 від 08.09.2020 на суму 821 563,08 грн., №210908 від 21.09.2020 на суму 100 432,80 грн., №141213 від 14.12.2020 на суму 21 160,56 грн., №70426 від 07.04.2021 на суму 11 415,60 грн., №70424 від 07.04.2021 на суму 284 268,72 грн., №160701 від 16.07.2021 на суму 505 443,82 грн., №280713 від 28.07.2021 на суму 51 891,84 грн., №71015 від 07.10.2021 на суму 183 003,72 грн., №191026 від 19.10.2021 на суму 14 466,82 грн., а також товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками замовника та постачальника без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції.

Пунктом 4.1 Договорів сторони визначили, що Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю.

Проте, Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконало не в повному обсязі, у зв`язку із чим на момент звернення Приватного підприємства "Аконіт-ДС" із позовом до суду, у відповідача залишився несплаченим борг за Договором поставки продукції №238-10/324 від 04 грудня 2018 року в сумі 11 415,60 грн. та борг за Договором поставки продукції №238-10/647-ВК від 14 серпня 2019 року в сумі 6 883 034,56 грн., який був стягнутий місцевим господарським судом.

Із матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "Аконіт-ДС" заявлено вимоги щодо стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" інфляційних втрат в розмірі 2 983 022,50 грн. та 1% річних в розмірі 202 325,34 грн. за період з 12.11.2019 по 17.11.2022.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.5 Договорів встановлено, що за порушення виконання строку оплати, передбаченого умовами договору, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляції.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої продукції, перевіривши розрахунок позивача (з урахуванням часткових оплат відповідача), колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 2 983 022,50 грн. та 1% річних в розмірі 202 325,34 грн. за період з 12.11.2019 по 17.11.2022.

Посилання апелянта на неврахування місцевим господарським судом положення п.4.1 Договорів згідно якого відповідач мав здійснювати оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю, невстановлення судом чи відбулось продукції за кількістю та якістю та дати коли почалося прострочення з оплати заборгованості, відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне:

- факт прийняття продукції відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції;

- Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про те, що поставлена Приватним підприємством "Аконіт-ДС" продукція не відповідає замовленню відповідача за кількістю та якістю або про те, що прийняття апелянтом продукції за кількістю та якістю відбулось в іншу дату, ніж в ту коли було підписано видаткові накладні;

- приймаючи до уваги умови п.4.1 Договорів, борг виник на 61 календарний день з моменту поставки продукції (підписання сторонами відповідної видаткової накладної).

Доводи скаржника щодо відсутності правових підстав для стягнення інфляційних втрат, зважаючи на ненадання позивачем до матеріалів тих чи інших доказів, які би свідчили про встановлення певного розміру індексу інфляції у той чи інший період, відхиляються апеляційним господарським судом, зважаючи на те, що індекс інфляції є загальновідомою величиною, зв`язку із чим в силу положень ч.3 ст.75 ГПК України ці обставини не потребують доведенню. При цьому, як вже зазначалось вище, колегією суддів апеляційного господарського суду перевірено розрахунок позивача (в частині стягнення інфляційних та 1% річних) який є арифметично вірним та таким, що відповідає положенням діючого законодавства.

Крім того, Приватним підприємством "Аконіт-ДС" заявлялись вимоги щодо стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" пені в розмірі 512 570,17 грн за період з 12.11.2019 по 19.05.2022 та штрафу в розмірі 717 598,19 грн.

Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.4 Договорів за порушення виконання строку оплати, передбаченого умовами договору, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої продукції, перевіривши розрахунок позивача (з урахуванням часткових оплат відповідача), колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 512 570,17 грн. за період з 12.11.2019 по 19.05.2022.

Під час перегляду рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" штрафу в розмірі 717 598,19 грн. (за порушення строків виконання зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції понад тридцять днів в розмірі 7% від вартості поставленого товару), розрахованого на підставі абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21).

В пункті 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зроблено наступний правовий висновок: «частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України».

Отже, застосування положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України до грошових зобов`язань є помилковим

В той же час, в даному випадку Приватним підприємством "Аконіт-ДС" нараховано штраф на підставі абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України за несвоєчасне виконання Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" грошового зобов`язання з оплати вартості отриманої продукції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного підприємства "Аконіт-ДС" штрафу в розмірі 717 598,19 грн. є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи Приватного підприємства "Аконіт-ДС" щодо можливості відступу від судової практики щодо застосування положень ч.2 ст.231 ГК України, викладеної в судових рішеннях Верховного Суду, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вільному тлумаченні положень вищевказаної норми права.

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача, що в силу положень ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується заяви Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, 1% річних, інфляційних за поставками 1,2 та пені за поставками 1-20 (відповідно до порядкової нумерації поставок товару, зазначеної у позовній заяві), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, строк позовної давності не пропущено, зважаючи на наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В той же час Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Постановою КМУ України №211 від 11 березня 2020 з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Станом на дату розгляду вказаної справи в суді першої інстанції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, режим надзвичайної ситуації продовжено до 30 квітня 2023 року.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого, зокрема, строки, визначені статтею 257-259 продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача із даним позовом до суду (09.12.2022), позовна давність щодо заявлених вимог не пропущена.

Стосовно доводів Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", що суд першої інстанції не врахував клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), яке було заявлено у відзиві на позовну заяву, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" направило відзив на позовну заяву від 01.03.2023 суду першої інстанції лише 01.03.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом із трек-номером 6103720628690.

Згідно відомостей веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо трекінгу поштових відправлень, поштове відправлення №6103720628690 було вручено уповноваженому працівнику Господарського суду Харківської області - 02.03.2023.

Проте, Господарським судом Харківської області в оскаржуваному рішенні від 03.03.2023 не надано жодної оцінки, поданому Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" відзиву на позовну заяву.

При цьому, наявний на вищевказаному документі штамп канцелярії Господарського суду Харківської області свідчить про те, що відзив на позовну заяву було зареєстровано лише 06.03.2023, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з тим, розділом 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 унормовано приймання та реєстрацію документів, згідно п.1. якого канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду в паперовій формі, а також в електронній формі, якщо вони надійшли в порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС.

Відповідно до п.2 розділу 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України реєстрації підлягають вхідні, вихідні та внутрішні документи (довідки, доповідні записки, заяви, протоколи засідань зборів суддів, тощо). Кожен документ реєструється в суді лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створювані - у день підписання або затвердження.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги, що відзив на позовну Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" було отримано Господарським судом Харківської області 02.03.2023, зазначений документ повинен був бути зареєстрований канцелярією суду в день його надходження, але в будь якому випадку не пізніше наступного робочого дня (тобто не пізніше 03.03.2023).

Зважаючи на вищевикладене, реєстрація канцелярією Господарського суду Харківської області відзиву на позовну заяву лише 06.03.2023 не відповідає вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, що в даному випадку призвело до порушення процесуальних прав Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", передбачених положеннями господарського процесуального законодавства (зокрема ст.ст. 14, 178 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2022 у справі №922/2496/22, зокрема: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2496/22; призначено у справі проведення підготовчого засідання на "13" січня 2023 р. о 12:45; встановлено відповідачу строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали для надання до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала Господарського суду Харківської області від 19.12.2022 у справі №922/2496/22 була вручена Акціонерному товариству "Завод "Електроважмаш" 23.12.2022.

За таких обставин, Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" повинно було надати відзив на позовну заяву до 09.01.2023.

Проте, Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" направило відзив на позовну заяву суду першої інстанції лише 01.03.2023, тобто із пропуском процесуального строку на подання зазначеного документу.

Разом з тим, Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" із відзивом на позовну заяву надало клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що у зв`язку із збройною агресією РФ більшість юристів АТ "Завод "Електроважмаш" покинули територію міста Харкова. У зв`язку із зазначеним у відповідача працюють тільки управління охорони та комунальні підрозділи, відповідальні за забезпечення роботи критичної інфраструктури відповідача. Поряд з цим, наразі у відповідача дуже значне навантаження по судовим справам, що простежується з реєстрів судової влади України, а також значне навантаження за виконавчими провадженнями та іншій поточній роботі. Крім того, зазначив, що наразі триває процедура приєднання відповідача до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (колишній АТ «Турбоатом») згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1005-р від 26.08.2021, що потребує використання додаткових робочих ресурсів, яких й без того не вистачає. Вищезазначені обставини позбавили можливості АТ "Завод "Електроважмаш" своєчасно виконати ухвалу суду від 19.12.2022 та підготувати відзив.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані, заява, скарга, документи), стосовно якої пропущено строк.

Апеляційний господарський суд враховує, що завдання та основні засади господарського судочинства визначені статтею 2 ГПК України, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з частиною 2 цієї статті Кодексу суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи наявність підстав, які зазначені у поданій заяві про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву, введення в Україні військового стану, а також те, що одночасно із поданням заяви про поновлення строку для подання відзиву подано письмовий відзив на позов, який відповідає вимогам ГПК України, суд дійшов висновку про можливість поновлення відповідачу строку для подачі відзиву з метою повного та всебічного розгляду даної справи.

Із змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" зазначило, що в разі якщо суд не знайде підстав для повної відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені відповідач просив зменшити розмір пені до 50% від загального їх розміру 37740,31 грн. за поставками 21, 22, 23, 24, за якими не зроблено заяви про застосування позовної давності, та стягнути з відповідача пеню в розмірі не більше 18870,16 грн.

Під час розгляду вищевказаного клопотання про зменшення розміру пені за поставками 21, 22, 23, 24, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, в ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 50% за поставками №№21, 22, 23, 24, АТ "Завод "Електроважмаш" зазначило, що відповідач є виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів. Постановою уряду Російської Федерації №1716-83 від 29.12.2018 введено заборону на ввезення до РФ товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України згідно відповідного переліку. При цьому, відповідач на сьогоднішній момент з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників. Також зазначив, що у 2019-2020 роках на рахунки відповідача декілька разів були накладені арешти (були зняті у 2020 році), що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. До того ж повідомив, що негативним чином на фінансовий стан відповідача впливає епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, що призвело до винесення наказів про встановлення простою на підприємстві. Крім того, ще більше погіршило ситуацію повномасштабне вторгнення РФ на територію України. Так, майно відповідача неодноразово було піддано обстрілам, в результаті чого останнє зазнало руйнувань та пошкоджень, що підтверджується витягами з ЄРДР від 22.04.2022 та від 27.07.2022. Також повідомив, що накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій значно зменшує вартість АТ "Завод "Електроважмаш", як об`єкта приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу Відповідача.

На підтвердження вищевказаних обставин, АТ "Завод "Електроважмаш" надало копії наказів про простій та продовження простою працівників та копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2022 та від 27.07.2022.

Дослідивши надані відповідачем документи та доводи клопотання про зменшення суми пені, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення вищевказаного клопотання без задоволення, зважаючи на наступне:

- відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності;

- відповідачем не надано балансів та звітів про фінансові результати, які би надали можливість оцінити фінансовий стан підприємства;

- розмір пені за поставками 21, 22, 23, 24 в сумі 37740,31 грн. не є значним та є наслідком несвоєчасного виконання АТ "Завод "Електроважмаш" своїх зобов`язань за Договорами поставки;

- наявні в матеріалах справи документи свідчать про систематичність прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару;

- неможливість переорієнтування ринку збуту на нових замовників є наслідком власної господарської діяльності відповідача, який мав можливість з 2018 року знайти нові ринки збуту (після введення заборони на ввезення до РФ товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна);

- накладення арештів на грошові кошти, що містились на рахунках АТ "Завод "Електроважмаш" у 2019-2020 роках, жодним чином не обмежували відповідача своєчасно здійснити розрахунок із Приватним підприємством Аконіт-ДС за отриманий товар за поставками №21-24, які були здійснені у 2021 році, тобто в період коли відповідні арешти вже були скасовані;

- що стосується посилань відповідача на скрутне фінансове становище через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, то зазначені обставини впливають як на підприємство відповідача, так і на підприємство позивача;

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про наявність скрутного фінансового стану АТ "Завод "Електроважмаш".

Наведені вище обставини свідчать, що обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, не свідчать про їх винятковість, та як наслідок, про відсутність підстав для зменшення розміру пені на 50% за поставками №№21, 22, 23, 24, що є підставою для залишення вищевказаного клопотання без задоволення.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про недоречність заявлення АТ "Завод "Електроважмаш" в апеляційній скарзі нового клопотання про зменшення розміру пені на 50% за усіма поставками №1-24, оскільки відповідне клопотання не подавалось відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, а апеляційний господарський суд в силу положень ст.269 ГПК України позбавлений можливості надавати оцінку новим документам, які не були предметом оцінки місцевого господарського суду та взагалі не існували на той час.

За таких обставин клопотання АТ "Завод "Електроважмаш" про зменшення розміру пені на 50% за поставками №1-24 підлягає залишенню без задоволення.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Завод Електроважмаш підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 717 598,19 грн. із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Завод Електроважмаш на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства Завод Електроважмаш штрафу в розмірі 717 598,19 грн.

Абзаци 1-2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, просп.Московський, буд.299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Приватного підприємства "Аконіт-ДС" (02660, м.Київ, вул. В. Шимановського, 2/1, оф. 104; код ЄДРПОУ 30402418) заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/324 від 04 грудня 2018 року 11 415 грн. 60 коп., заборгованість за Договором поставки продукції №238-10/647-ВК від 14 серпня 2019 року 6 883 034 грн. 56 коп, інфляційні втрати 2983022 грн. 50 коп., 1% річних 202325 грн. 34 коп., пеню 512 570 грн. 17 коп. та 158 885 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 717 598,19 грн. відмовити».

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у справі №922/2496/22 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Аконіт-ДС" (02660, м.Київ, вул. В. Шимановського, 2/1, оф. 104; код ЄДРПОУ 30402418) на користь Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, просп.Московський, буд.299; код ЄДРПОУ 00213121) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16 145,96 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2023 року