Рішення

від 31.05.2023 по справі 904/2015/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023м. ДніпроСправа № 904/2015/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ефективні Рішення", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором на бухгалтерське обслуговування

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ефективні Рішення" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" і просило суд стягнути основний борг у розмірі 74 688,00 грн., пеню у розмірі 12 003,28 грн., штраф у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 1 423,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 965,91 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на бухгалтерське обслуговування № 180220/2Е від 18.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.08.2022 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги визнав частково щодо стягнення основного боргу у розмірі 74 688,00 грн.; позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 12 003,28 грн., штрафу у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 1 423,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 13 965,91 грн. не визнавав у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні цих вимог. Відповідач стверджує, що станом на дату написання цього відзиву ухвалу про відкриття провадження у справі та примірник позову з додатками не отримував. Відповідач, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), вважає, що він звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Крім того, Відповідач зазначив, що одночасно з відзивом надіслав Позивачу лист-звернення з пропозицією щодо укладення мирової угоди від 03.08.2022, проект мирової угоди та заяву до суду про укладення мирової угоди, підписані з боку Відповідача, для розгляду і затвердження. До того ж, Відповідач повідомив, що з моменту оголошення воєнного стану, під впливом обставин, які мають суттєве значення для його діяльності (відсутність замовлень з боку сторонніх організацій на надання товариством послуг, виконання робіт, порушення логістичних зв`язків, недостатність фінансових надходжень на рахунки Відповідача тощо), він фактично з 24.02.2022 призупинив свою діяльність, про що видано відповідний наказ, тому був позбавлений можливості належним чином виконати умови Договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг. Відповідач не має можливості одночасно у повному обсязі здійснити погашення існуючої заборгованості, у зв`язку з чим просив суд розстрочити виконання рішення суду з погашення основного боргу, з можливістю дострокового погашення боргу.

22.08.2022 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, зазначав, що обов`язок зі сплати боргу, так само як і відповідальність за його невиконання виникли до початку введення воєнного стану на території України, а саме з 06.09.2021. До того ж, Відповідач, в порушення вимог п. 8.2 Договору, не повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин. Крім того, Відповідачем не надано доказів, що введення воєнного стану вплинуло на можливість проведення розрахунків з контрагентами, особливо з тими, що настали до моменту початку введення воєнного стану. Також Відповідачем не надано доказів, що його діяльність припинена або він перебуває в стані простою. Наведені Відповідачем доводи не підтверджені жодними доказами, які могли б підтвердити наявність виняткових обставин, достатніх та необхідних для звільнення від відповідальності, передбаченої Договором і законодавством, та не доводять неможливість виконання договірних зобов`язань.

12.12.2022 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначив, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо укладення мирової угоди. Після відкриття провадження у справі між сторонами відбулись перемовини, в ході яких була досягнута домовленість про часткове визнання Відповідачем позовних вимог, порядок погашення заборгованості та укладення мирової угоди. 09.08.2022 Відповідач направив до суду відзив, в якому згідно з домовленостями визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, а у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат просив суд відмовити. Оскільки Відповідач був впевнений, що судом буде затверджена мирова угода, ніяких доводів щодо спростування фактичного виконання робіт Позивачем та відповідно підписання актів за спірний період з вересня 2021 року по лютий 2022 року Відповідач не наводив. Однак Позивач, в порушення домовленостей, мирову угоду не підписав, а на адресу суду направив відповідь на відзив. Відповідач стверджує, що ані позовної заяви, ані відповіді на відзив не отримував, що позбавило його можливості надати обгрунтовані відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив. Відповідач цими запереченнями спростовує визнання позову в частині вимог щодо основної суми боргу. Відповідач зазначає, що Позивач мав доступ до його кваліфікованого електронного підпису. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та акт звіряння взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи, підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису Відповідача самим Позивачем, оскільки Відповідач їх не підписував. Отже, Позивач не довів факту надання послуг за спірний період, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості. Відповідач, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), вважає, що він звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

20.12.2022 від Позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

03.04.2023 від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 74 688,00 грн., пеню у розмірі 44 655,91 грн., штраф у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 3 025,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 22 346,36 грн.

25.04.2023 від Відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому він позовну заяву не визнає у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 74 688,00 грн., пені у розмірі 44 655,91 грн., штрафу у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 3 025,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 22 346,36 грн. у повному обсязі.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи надано право у тому числі на подання заяв та клопотань. Реалізацією цього права є рішення суду з приводу заявлених вимог (клопотань). Проте, реалізуючи таке процесуальне право, учасник не може бути позбавлений можливості відмовитись від поданого клопотання до вирішення його по суті судом.

Отже, оскільки у запереченнях на відповідь на відзив та відзиві на заяву про збільшення позовних вимог Відповідач не визнає позовні вимоги (у т.ч. щодо стягнення основного боргу у розмірі 74 688,00 грн.) у повному обсязі і просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, суд дійшов висновку про залишення клопотання Відповідача, викладеного у відзиві на позов від 09.08.2022, про розстрочення виконання рішення суду без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "Ефективні Рішення", найменування якого у подальшому змінено (за рішенням від 18.09.2020 (а.с. 13)) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ефективні Рішення", (далі - Позивач, Бухгалтер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноград" (далі - Відповідач, Клієнт) укладено Договір на бухгалтерське обслуговування № 180220/2Е (далі - Договір).

Відповідно до Розділу "Терміни, визначення, базове законодавство" Договору для цілей цього Договору та для уникнення непорозумінь і конфліктів у майбутніх стосунках нижченаведені терміни та визначення визначають таке, зокрема:

- термін виконання робіт (етапи робіт) - загальний перебіг терміну виконання робіт починається від першого дня звітного періоду та закінчується останнім днем звітного періоду;

- прийняття послуг - у залежності від виду та обсягу, за підсумком усіх наданих послуг не пізніше дня, обумовленого Договором, між Клієнтом та Бухгалтером складається акт прийняття виконаних робіт;

- розрахунковий період - звітний місяць;

- щомісячна плата - регулярний щомісячний платіж, який оплачує Клієнт за отримані бухгалтерські послуги за Договором.

Згідно з п. 1.1 Договору предметом Договору є надання Бухгалтером за плату послуг з ведення бухгалтерського, податкового обліку (далі - облік) Клієнта, складання і передача контролюючим органам бухгалтерської та податкової звітності (далі - звітність), передбаченої чинним законодавством України, протягом терміну дії Договору (далі - послуги). Детальний перелік послуг перелічений у п. 1.1 Договору.

За умовами п. 1.2 1.3 Договору також предметом цього Договору є надання, за домовленістю з Клієнтом, аудиторських, юридичних, консалтингових, консультаційних та інших послуг. Порядок надання цих послуг, вартість та порядок розрахунків будуть зазначені в окремих рахунках.

Згідно з п. 1.3 1.4 Договору в рамках цього Договору Бухгалтером можуть також надаватись інші послуги інформаційно-консультаційного характеру з питань обліку, організації бізнесу, оподаткування, митного та валютного законодавства, господарського права, як пов`язані, так і не пов`язані з наданням послуг, передбачених пунктами 1.1 та 1.3 Договору.

Для надання послуг Бухгалтер закріплює за Клієнтом свого працівника (працівників), які безпосередньо комунікують з Клієнтом. Бухгалтер має право змінювати працівника (працівників), закріплених за Клієнтом, без додаткового узгодження з Клієнтом.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору складається з сум виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт згідно з діючим пакетом обслуговування, а саме пакету «Бізнес» і послуг, узгоджених сторонами.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Клієнт та Бухгалтер засвідчують, що між сторонами досягнута домовленість про розмір договірної ціни за місяць надання послуг, визначених пакетом послуг «Бізнес», що становить 2 000,00 грн. мінімальний платіж, складання та подачу всієї необхідної бухгалтерської і податкової звітності. Усі інші послуги, які не входять до вартості мінімального платежу, оплачуються відповідно до чинних на момент надання послуг тарифів, що вказані у Додатку № 1 до Договору.

Оплата послуг здійснюється Клієнтом щомісячно у розмірі 100% вартості послуг за місяць, не пізніше ніж до 5 числа місяця, в якому надаються послуги.

При розширенні обсягів первинної документації (або (та) обсягів звітності) договірна вартість може змінюватись або уточнюватись за домовленістю сторін.

Під розширенням обсягів первинної документації (або (та) обсягів звітності) мається на увазі збільшення документообігу, поява додаткових видів діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, валютних розрахунків, додаткових звітів (та (або) державних органів, які потребують надання звітності) та інше.

У випадку збільшення та/або зменшення погодженого сторонами обсягу послуг на 20% і більше розмір договірної ціни за місяць надання послуг може бути переглянутий сторонами. Про такі зміни сторони повідомляють одна одну за 30 календарних днів.

За умовами п. 2.4 Договору оплата інших наданих послуг, передбачених пунктами 1.2 та 1.3, проводиться Клієнтом не пізніше 3-х банківських днів згідно з виставленими рахунками Бухгалтера за попередньо погодженими тарифами на послуги відповідно до умов Договору, з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 2.5 Договору за необхідності вартість окремих послуг, особливості розрахунків, терміни виконання та вимоги щодо оформлення результатів додатково визначаються додатками до Договору.

Згідно з п. 2.6 Договору Бухгалтер має право змінювати тарифи на послуги (у т.ч. розмір щомісячної плати за послуги), з попередженням про це Клієнта не менш ніж за 30 календарних днів до набуття чинності нових тарифів шляхом надсилання відповідного письмового повідомлення на адресу, зазначену у п. 14 Договору, або у відповідності до п. 10 Договору.

За умовами п. 4.1 Договору по завершенню кожного розрахункового періоду Бухгалтер надає Клієнту акт про надання послуг, оформлений відповідно до прийнятої форми обліку і вимог чинного законодавства, та звітність, передбачену чинним бухгалтерським і податковим законодавством. Результати роботи повинні бути оформлені відповідно до законодавчих та загальноприйнятих вимог, якщо інші вимоги не передбачено у протоколах.

Відповідно до п. 4.2 Договору Клієнт не пізніше 3 календарних днів після отримання повинен розглянути результати наданих послуг та повернути Бухгалтеру підписаний і належним чином оформлений акт про надання послуг.

За умовами п. 4.3 Договору послуги вважаються прийнятими в день передачі результатів з виконанням всіх умов цього Договору, якщо інше не передбачено в додатках до Договору, або якщо протягом 10 календарних днів від Клієнта не надійшла вмотивована письмова відмова від прийняття наданих послуг.

Згідно з п. 4.4 Договору якщо у встановлений п. 4.1 - 4.3 Договору термін Бухгалтер не отримає підписаний акт наданих послуг або вмотивовану письмову відмову, робота вважається прийнятою в день подання акту про надання послуг з виконанням всіх умов цього Договору.

За умовами пп. 5.1.14 п. 5.1 Договору Бухгалтер зобов`язаний ініціювати підписання акту приймання-передачі послуг на наступний день від дня надання Клієнту повного обсягу послуг. Клієнт доручає Бухгалтеру, а Бухгалтер покладає на себе обов`язок надавати рахунки для сплати за надані послуги, вести облік наданих послуг та контролювати своєчасність і повноту платежів за отримані послуги. Вищезазначений облік здійснюється бухгалтерією Бухгалтера.

Згідно з пп. 6.2.12 п. 6.2 Договору Клієнт зобов`язаний при передачі Бухгалтером акту про виконання робіт не пізніше ніж через 5 робочих днів один примірник зі своєю печаткою та підписом повернути Бухгалтеру.

Відповідно до пп. 6.2.15 п. 6.2 Договору Клієнт, виконуючи умови Договору, зобов`язаний приймати виконану роботу та провадити розрахунки з Бухгалтером, згідно з розділом 2 Договору.

Згідно з п. 7.10 Договору при порушенні термінів платежів (термінів надання послуг) винна сторона сплачує такі штрафні санкції:

7.10.1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення;

7.10.3 якщо прострочення виконання зобов`язання з оплати триває понад 19 календарних днів Клієнт додатково сплачує Бухгалтеру штраф у розмірі 5% від належних до сплати сум (вартості послуг).

Згідно з п. 8.1 Договору сторони Договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором у випадку виникнення та дії обставин надзвичайного характеру, що виникли після підписання Договору, а саме: погодних або природних катаклізмів (землетруси, повені, пожежі, замерзання моря, протоків, портів і т.п., закриття колій, протоків, каналів, перевалів), політичних катаклізмів, війни, військових дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних скорочень, інших дій держав, які створюють перепони для виконання сторонами своїх зобов`язань, громадянських хвилювань та ін., які виникли і діють поза контролем сторін.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторона, для якої внаслідок виникнення та дії форс-мажорних обставин виконання обов`язків за Договором стає неможливим, зобов`язана протягом 3 календарних днів повідомити про це іншу сторону.

За умовами п. 8.3 Договору достатнім підтвердженням виникнення та дії форс-мажорних обставин є довідка, що надається Торгівельно-промисловою палатою України або іншим органом, у компетенції яких знаходиться підтвердження таких обставин.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у випадку дії форс-мажорних обставин штрафні санкції не застосовуються, а сторони можуть домовитись про зміну умов Договору, або перенесення строків, або про припинення дії Договору.

Згідно з п. 9.1 Договору обслуговування Клієнта проводиться на території Бухгалтера або на території Клієнта за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.11 Договору відповідальною особою за виконання зобов`язань за Договором є:

З боку Бухгалтера - ОСОБА_1, e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел./факс НОМЕР_1 ;

З боку Клієнта - ОСОБА_2, e-mail ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 .

За умовами п. 9.12.1 Договору у випадку зміни відповідальної особи сторона повинна повідомити іншу сторону про таку зміну до початку здійснення такою особою дій у межах цього Договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Згідно з п. 9.12.2 Договору сторони зобов`язуються інформувати один одного про зміну вищевказаних адрес електронної пошти та номерів телефонів (факсів) за 10 робочих днів до дати таких змін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Відповідно до п. 9.12.3 Договору повідомлення направляються згідно з положеннями Розділу 10 "Особливості системи документообігу з використанням електронних каналів" цього Договору.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що у межах цього Договору під системою документообігу з використанням електронних каналів приймається обмін документами та інформацією електронною поштою.

За умовами п. 10.2 Договору уся переписка, пов`язана з виконанням Договору (включаючи, але не обмежуючись, складеними, переданими, отриманими документами відповідальними особами обох сторін) з використанням електронних каналів складає, змінює, закінчує взаємодії сторін згідно з вимогами Договору, у відповідності до норм ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 12.1 Договору термін дії Договору:

- початок - з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін за наявності печаток;

- закінчення - 31.12.2020.

За умовами п. 12.2 Договору у випадку коли не пізніше ніж за 10 робочих днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін письмово не заявила про його припинення, на адресу, зазначену у п. 14 Договору або у відповідності до п. 10 Договору, цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік.

Відповідно до п. 13.13 Договору до цього Договору додаються:

- доручення на представництво (усі примірники залишаються у Бухгалтера та повертаються Клієнту при їх закінченні або при припиненні дії Договору);

- акт прийому первинних документів та регістрів первинного обліку, які заповнюються Клієнтом та надаються Бухгалтеру (акт складається за необхідності);

- акт про виконання робіт (щомісячний документ);

- акт про виконання додаткового обсягу робіт (щомісячний документ, акт складається за необхідності).

Додатки до Договору складають його невід`ємну частину.

01.09.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесли зміни до абз. 1 п. 2.3 та п. 9.11 Договору і виклали їх у такій редакції:

п. 2.3 Клієнт та Бухгалтер засвідчують, що між сторонами досягнута домовленість про розмір договірної ціни за місяць надання послуг, визначених пакетом послуг «Бізнес», що становить 12 448,00 грн. мінімальний платіж, що включає контроль за всіма ділянками обліку, складання та подачу всієї необхідної бухгалтерської і податкової звітності, для надання послуг за Клієнтом будуть закріплені представники Бухгалтера, що надаватимуть послуги головного бухгалтера - 1 представник, заступник головного бухгалтера - 1 представник, бухгалтера - 3 представники. Усі інші послуги, які не входять до вартості мінімального платежу, оплачуються відповідно до чинних на момент надання послуг тарифів, що вказані у Додатку № 1 до Договору.

п. 9.11 відповідальною особою за виконання зобов`язань за Договором в новій редакції є: з боку Бухгалтера - ОСОБА_1, e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 .

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 на загальну суму 74 688,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № 432 від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 479 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 527 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 575 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 34 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 81 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 12 448,00 грн., які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 25-30, 32).

Однак Відповідач не оплатив надані послуги за вказаний вище період.

Крім того, сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2021 по 31.03.2022, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 31.03.2022 складає 74 688,00 грн. (а.с. 31, 32).

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 74 688,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Як вказувалось вище, Позивач надав Відповідачу послуги за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 на загальну суму 74 688,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № 432 від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 479 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 527 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 575 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 34 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 12 448,00 грн.;

- № 81 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 12 448,00 грн.

Крім того, сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2021 по 31.03.2022, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 31.03.2022 складає 74 688,00 грн.

Вказані акти були підписані сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.5 Положення від 24.05.1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що:

Довірчий список - перелік кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та інформації про послуги, що ними надаються;

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг, діяльність якої відповідає вимогам цього Закону та відомості про яку внесені до Довірчого списку;

користувачі електронних довірчих послуг - підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону;

підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про електронні довірчі послуги" формування та видача кваліфікованого сертифіката відкритого ключа без ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не допускаються. Ідентифікація фізичної особи, яка звернулася за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, здійснюється за умови її особистої присутності за паспортом громадянина України або за іншими документами, що посвідчують особу. Під час перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов`язаний ознайомитися з інформацією про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також пересвідчитися, що обсяг її цивільної правоздатності та дієздатності є достатнім для формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.

Отже, уповноважений представник юридичної особи не може отримати за довіреністю кваліфіковані сертифікати відкритих ключів на посадових осіб (керівника, бухгалтера тощо) чи інших працівників таких установ, організацій, органів місцевого самоврядування, оскільки під час формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа здійснюється ідентифікація особи за умови її особистої присутності.

З огляду на викладене, отримувати кваліфікований сертифікат електронного ключа та підписувати акти здачі-приймання робіт (надання послуг) міг лише керівник Відповідача, а не будь-яка інша особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Таким чином, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та акт звіряння взаємних розрахунків вважаються підписаними сторонами власноручно.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять мотивованої письмової відмови Відповідача від прийняття наданих послуг, акти ним підписані, отже, послуги були надані у повному обсязі та прийняті Відповідачем.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 2.3 Договору, строк оплати наданих послуг настав:

- за актом № 432 від 30.09.2021 - 05.09.2021;

- за актом № 479 від 31.10.2021 - 05.10.2021;

- за актом № 527 від 30.11.2021 - 05.11.2021;

- за актом № 575 від 31.12.2021 - 05.12.2021;

- за актом № 34 від 31.01.2022 - 05.01.2022;

- за актом № 81 від 28.02.2022 - 05.02.2022.

Як встановлено судом вище, Відповідач не оплатив надані послуги.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 74 688,00 грн., що підтверджується, зокрема підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2021 по 31.03.2022 (а.с. 31, 32).

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 74 688,00 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вказувалось вище, згідно з п. 7.10 Договору при порушенні термінів платежів (термінів надання послуг) винна сторона сплачує такі штрафні санкції:

7.10.1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення;

7.10.3 якщо прострочення виконання зобов`язання з оплати триває понад 19 календарних днів Клієнт додатково сплачує Бухгалтеру штраф у розмірі 5% від належних до сплати сум (вартості послуг).

Позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 06.09.2021 по 28.03.2023 у розмірі 44 655,91 грн. та штраф у розмірі 3 734,40 грн. (за кожним актом окремо).

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, встановив, що суми пені за актами розраховано вірно, однак загальна сума пені Позивачем арифметично розрахована невірно та становить 38 195,23 грн. і відповідно підлягає стягненню з Відповідача. В решті позовних вимог в цій частині в сумі 6 460,68 грн. слід відмовити.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 3 734,40 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 06.09.2021 по 28.03.2023 у розмірі 3 025,38 грн. та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2021 року по лютий 2023 року у розмірі 22 346,36 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 3 025,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 346,36 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 74 688,00 грн., пені у розмірі 38 195,23 грн., штрафу у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 3 025,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 22 346,36 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

З доводами Відповідача суд не погоджується, оскільки останні спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено (п. 74-77):

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами. Підтвердженням протилежного в даному випадку могли б бути обставини, за яких усі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, або все, чи частина виробничого обладнання підприємства знищена, пошкоджена, або задіяна в тих чи інших заходах, які пов`язані з воєнними діями, що б перешкоджало Відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану.

З урахуванням відсутності, неподання у справу зазначених доказів, слід визнати, що Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати наданих Позивачем послуг, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, судом враховано, що строк оплати наданих послуг настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, 12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32633593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ефективні Рішення" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 12А, оф. 311, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40235556) основний борг у розмірі 74 688,00 грн., пеню у розмірі 38 195,23 грн., штраф у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 3 025,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 22 346,36 грн., судовий збір у розмірі 2 567,19 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

31.05.2023