Ухвала

від 28.09.2023 по справі 904/2015/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання рішення суду

28.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2015/22

Суддя Красота О.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" про розстрочення виконання рішення суду

У справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ефективні Рішення", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором на бухгалтерське обслуговування

Представники:

від Позивача (Стягувача): не з`явився;

від Відповідача (Заявника, Боржника): не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ефективні Рішення" основний борг у розмірі 74 688,00 грн., пеню у розмірі 38 195,23 грн., штраф у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 3 025,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 22 346,36 грн., судовий збір у розмірі 2 567,19 грн.; у решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 у справі № 904/2015/22 залишено без змін; судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладено на апелянта.

20.09.2023 на виконання вказаних рішення та постанови судом видано наказ за № 904/2015/22.

15.09.2023 через систему "Електронний суд" та 19.09.2023 поштою від Відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, в якій він просив суд розстрочити виконання рішення суду від 31.05.2023 таким чином:

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.10.2023;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.11.2023;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.12.2023;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.01.2024;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.02.2024;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.03.2024;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.04.2024;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.05.2024;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.06.2024;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.07.2024;

- часткове погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.08.2024;

- повне погашення заборгованості у сумі 12 046,38 грн. до 20.09.2024.

В обґрунтування поданої заяви Відповідач посилається на скрутне фінансове становище.

Ухвалою суду від 21.09.2023 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" про розстрочення виконання рішення суду у справі №904/2015/22 у судовому засіданні на 28.09.2023 об 11:00 год.; до судового засідання: Позивачу - надати письмові пояснення щодо заяви Відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

25.09.2023 від Відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні 28.09.2023 об 11:00 год. в режимі відеоконференції.

26.09.2023 та 27.09.2023 від Відповідача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 27.09.2023 у задоволенні заяви Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Позивач у судове засідання 28.09.2023 не з`явився, 27.09.2023 від нього надійшли заперечення на заяву Відповідача про розстрочення виконання рішення суду, в яких він просив суд відмовити у її задоволенні.

Відповідач у судове засідання 28.09.2023 не з`явився, 27.09.2023 від нього надійшло клопотання про відкладення судового засідання з розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду у зв`язку із неможливістю прибуття представника Відповідача у судове засідання та з метою вивчення позиції Позивача щодо цієї заяви, підготовки документів, які спростовують твердження останнього.

Враховуючи те, що для вирішення питання стосовно розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду сторонами надано достатньо доказів, клопотання Відповідача про відкладення судового засідання не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду на підставі такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

За змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Із зазначеного вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми і національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача і боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатись законним та справедливим.

До того ж, у судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст. 331 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватись розумно встановленого строку розстрочки.

Як зазначає Відповідач у поданій заяві, він знаходиться у скрутному фінансовому становищі, у зв`язку з військовими діями його доходи істотно зменшились, що є обставиною, яка суттєво ускладнює виконання рішення.

При цьому, судом враховано, що строк оплати наданих Позивачем послуг настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи 15.08.2022 від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 42-46), в якому він позовні вимоги визнав частково щодо стягнення основного боргу у розмірі 74 688,00 грн.; позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 12 003,28 грн., штрафу у розмірі 3 734,40 грн., 3% річних у розмірі 1 423,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 13 965,91 грн. не визнавав у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні цих вимог.

У відзиві на позов Відповідач вказав про погашення всієї суми заборгованості у строк до 01.01.2023, чого в подальшому і під час розгляду заяви не відбулось. Докази з приводу цього матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи:

- позов надіслано до суду 15.07.2022;

- рішення Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено 31.05.2023;

- постанову Центральним апеляційним господарським судом прийнято 07.09.2023.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували наявність обставин його фінансової неспроможності для одночасного та повного виконання судового рішення, і до цього часу не здійснив жодного (навіть часткового) платежу в погашення заборгованості за рішенням суду.

Вказані дії Відповідача у сукупності останніх фактично вказують на ознаки навмисного затягування ним погашення заборгованості за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведені міжнародно-правові норми захисту порушених прав, вимоги національного законодавства, обставини справи, суд вважає, що заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232-235, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 904/2015/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 28.09.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.І. Красота