Рішення

від 09.05.2023 по справі 336/5580/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/5580/21

Провадження № 2/336/98/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09травня 2023року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Савеленко О.А.,

за участі секретаря судового засідання Брагіної І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» про захист честі, гідності та про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , ОСББ «Лелека 8» про захист честі, гідності та про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.07.2020, приблизно о 17 годині 30 хв. позивач зайшла до під`їзду будинку, де мешкає, щоб ліфтом потрапити до квартири на дев`ятому поверсі, в якій вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею до кабіни ліфта зайшов відповідач ОСОБА_2 , який проживає у квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку та є головою правління ОСББ «ЛЕЛЕКА 8», яке виконує функції управління зазначеним будинком. Коли ліфт піднявся на 4-й поверх, де проживає відповідач, останній вийшов з кабіни ліфта. Але в той момент, коли позивач натиснула на кнопку, щоб піднятися на свій 9-й поверх, відповідач встав в дверях ліфту та перешкоджав зачиненню дверей та подальшому руху ліфту протягом декількох хвилин. При цьому, її спроби натиснути кнопки управління ліфтом, щоб дістатися свого поверху, припинялись з боку ОСОБА_2 натисканням кнопки «Стоп» та затулянням інших кнопок ліфта, відштовхуванням її та притуленням до стіни. Весь цей час відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи у загально-будинковому коридорі четвертого поверху, тобто в громадському місці, голосно промовляв, що вона здійснює крадіжки грошових коштів у інших мешканців даного будинку, чим поширив щодо позивачки недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність та честь. Порушення з боку відповідача її прав на гідність та честь було зафіксовано нею на відеокамеру мобільного телефону. Оскільки вона змушена була викликати працівників поліції для попередження подальших протиправних дій щодо неї з боку відповідача, позивачка припинила відеофіксацію та почала телефонувати за номером 102. Проте відповідач ОСОБА_2 продовжував привселюдно називати її крадійкою. У подальшому, відповідач знову зайшов до ліфту, скерував ліфт на перший поверх та примусив її вийти, виштовхавши з кабіни ліфта. Весь цей час в загальному холі першого поверху відповідач продовжував привселюдно та голосно називати її крадійкою. Після того, як відповідач виштовхав її з ліфту, вона вибігла на вулицю, де залишилась чекати на поліцію біля під`їзду будинку. Слідом з під`їзду вийшов відповідач ОСОБА_2 , який продовжував називати її крадійкою та говорити, що вона має сплатити йому гроші. Коли прибули працівники патрульної поліції, відповідач продовжував ображати її. Зауважує, що події відбувались на вулиці, в громадському місці, у літню пору року, біля під`їзду, а також біля балконів та вікон багатоквартирного будинку, в якому вона проживає. Події відбувалось приблизно о 18 годині вечора, що за загальновідомими відомостями є годинами повернення переважної більшості мешканців міста з роботи, та є годинами найбільшого, протягом доби, скупчення людей на вулиці. За таких умов, враховуючи літню пору, очевидцями вказаних звинувачень та образ у здійсненні крадіжок стала велика кількість невизначеного кола людей. Відповідач на момент поширення щодо неї неправдивої та образливої інформації володів даними про те, що позивач не є власником квартири, в якій проживає і що вона не має зобов`язань зі сплати житлово-комунальних послуг щодо зазначеної квартири та послуг з утримання будинку. Вважає, що відповідач, поширюючи неправдиву інформацію щодо неї, мав на меті зганьбити її, і робив це умисно, не маючи при цьому жодних правових підстав.

На підставі вищевикладеного просила: зобов`язати відповідача ОСОБА_2 спростувати неправдиву інформацію, поширену щодо неї 09.07.2020 та 10.07.2020 з 17 години 30 хвилин до 18 години 10 хвилин про те, що ОСОБА_1 є крадійкою та краде у людей та мешканців будинку, шляхом голосного промовляння на загальному коридорі четвертого поверху та першого поверху будинку АДРЕСА_3 , а також перед будинком на відстані не далі 10 метрів від під`їзду АДРЕСА_4 певної промови, що має відбутись не пізніше десяти днів з дати набуття рішенням суду у даній справі законної сили; зобов`язати відповідача ОСББ «ЛЕЛЕКА 8» спростувати неправдиву інформацію, поширену головою правління ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 09.07.2020. та 10.07.2020. з 17 години 30 хвилин до 18 години 10 хвилин про те, що ОСОБА_1 є крадійкою та краде у людей та мешканців будинку, шляхом розміщення протягом 10 днів здати набуття рішенням суду у даній справі законної сили в усіх під`їздах будинку АДРЕСА_3 письмового оголошення відповідного змісту; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 30000,00 грн. в порядку відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з відповідача ОСББ «Лелека 8» на її користь 30000,00 грн. в порядку відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з відповідача на її користь 3330,60 грн. судового збору.

Уточнивши позовні вимоги просила: зобов`язати відповідача ОСОБА_2 вчинити зазначені у позовній заяві дії щодо спростування неправдивої інформації у її присутності, про що повідомити її завчасно та письмово за три дні.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання по справі.

Протокольною ухвалою від 05.11.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с. 96).

Протокольною ухвалою від 04.01.20222 року задоволено клопотання позивача про долучення письмових доказів, які вона не мала можливості подати під час підготовчого провадження, та прийнято уточнену позовну заяву (т. 1 а.с. 180-181).

Позиції учасників справи.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він заперечував проти позовних вимог з наступних підстав.

Вважає, що зазначені у позовній заяві вислови щодо ОСОБА_1 є оцінкою дій позивача, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак комунальні платежі не сплачує при цьому користується послугами, які надає ОСББ «Лелека 8».

Окрім іншого вказав, що з приводу зазначених подій позивач зверталась до ВП №3 ЗРУП та постановою від 23.06.2021 кримінальне провадження за її заявою за ст.355 КК України закрито. Вважає, що відповідна критика не виходить за межі допустимої критики за вказаних обставин. Посилаючись на судову практику, зазначив, що його висловлювання є оціночними судженнями, зробленими на підставі власного розуміння дій позивача по відношенню до її обов`язку своєчасно сплачувати кошти за отримані комунальні послуги. Вказані висловлювання не є твердженнями. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт моральних переживань у зв`язку із поширенням відповідачем відомостей, в тому числі й негативне ставлення інших сусідів та змін в організації життя у зв`язку із вказаними обставинами. На підставі викладених обставин просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

27.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив, у якому вона наполягала на задоволенні позовних вимог.

Вважає, що відповідач не мав підстав стверджувати, що вона має заборгованість з утримання будинку та території, оскільки вона не є власником квартири. Відповідач безпідставно посилається на те, що вона користується послугами ОСББ «Лелека 8» та має зобов`язання перед ОСББ «Лелека 8» зі сплати будь-яких платежів. Зазначає, що ОСББ «Лелека 8» не надає комунальні послуги, а лише має право на отримання внесків від співвласників, які має витрачати на утримання будинку. Всі комунальні послуги по квартирі, де проживає позивач, у тому числі за електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, газопостачання сплачуються власниками квартири на підставі відповідних окремих договорів з відповідним організаціям, до яких ОСББ «Лелека 8» не відноситься, жодної заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг не було та немає.

ОСОБА_2 на посаду голови правління ОСББ «Лелека 8» обрано мешканцями в тому числі цього ж під`їзду, більшістю голосів, він користується авторитетом серед мешканців будинку, тому ці висловлювання сприйняті мешканцями під`їзду як правдиві. Після гучних висловлювань ОСОБА_2 в місцях загального користування, в багатоквартирному будинку та на вулиці біля під`їзду, вона відчула негативне ставлення до неї переважної більшості мешканців цього під`їзду і будинку в цілому. Це проявляється передусім у тому, що мешканці будинку припинили вітатись з нею, у висловлюваннях в її бік, подібних за змістом тим, які висловлював ОСОБА_2 , у спробах мешканців будинку розпочати сварки з нею, їй ставлять питання, щодо повернення їм вкрадених коштів, тощо. Все це спричиняє їй психологічні страждання та психологічний біль, призводить до погіршення стосунків з близькими людьми.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідачів, свідків по справі, дослідивши письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, керуючись законом, дійшов наступних висновків.

Нормативне обґрунтування.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України)

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення недостовірної інформації про неї та (або) членів її сім`ї, має право звернутися до суду за спростуванням цієї інформації як щодо себе, так і членів родини, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує її особисті немайнові права.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Обставини встановлені судом.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 09.07.2021 право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/3 частка), ОСОБА_4 (1/3 частка), ОСОБА_5 (1/3 частка) (а.с.34).

Позивач ОСОБА_1 за вказаною адресою проживає, як член родини співвласника, дружина ОСОБА_4 , що підтверджено як самою позивачкою, так і ОСОБА_4

ОСББ «Лелека 8» зверталось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявами про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є співвласниками кв. АДРЕСА_5 , заборгованості за оплату з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2018 по 01.05.2020 (а.с.20-26). Судовий наказ про стягнення заборгованості було видано, однак ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2020 скасовано, у зв`язку з чим ОСББ «Лелека 8» звернулося до суду в порядку позовного провадження, про що свідчить ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2021, якою відкрито провадження у справі № 336/666/21 (провадження № 2/336/1730/2021) за позовною заявою ОСББ «Лелека 8» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с.27,28, 88).

19.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області із запитом про надання інформації щодо особистих даних працівників поліції, які прибули за її викликом 09.07.2020, а також відеозаписів з нагрудних камер поліцейських (а.с.17).

Зі змісту відповіді УПП в Запорізькій області від 03.09.2020 вбачається, що за викликом ОСОБА_1 09.07.2020 направлявся наряд патрульної поліції у складі поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Запорізькій області ДПП Соловйова Д.С. та інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Запорізькій області ДПП Чайки Д.А., подія не фіксувалась (а.с.18).

Постановою дізнавача ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 23.06.2021 року закрито кримінальне провадження № 42020081020000092 від 27.07.2020 за ч.1 ст.355 КК України за фактом примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань ОСОБА_1 (а.с.32-33).

Зі змісту постанови вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені на підставі заяви ОСОБА_1 , яка під час допиту пояснила, що 09.07.2020 року приблизно о 17:35 вона поверталась додому, зайшовши до під`їзду попрямувала до ліфту, дочекавшись приїзду ліфта, у той момент коли вона заходила в середину, відчула як її штовхнув ОСОБА_2 , який також зайшов і вони почали підійматися ліфтом. В цей час ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 та повідомив, що в неї є великий борг за утримання будинку, а відтак вона не має права користуватися ліфтом. Проте ОСОБА_1 повідомила, що заборгованості не має, оскільки не є власником квартири в якій проживає. Цю розмову позивачка записала на мобільний телефон, після чого викликала поліцію на місце події.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що за вищевказаною адресою зареєстрований, однак проживає в м. Києві.

Вважає, що ОСОБА_2 , як голова ОСБББ «Лелека» перевищує свої повноваження.Про конфлікт, який стався між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знає зі слів дружини, присутній під час події не був.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є патрульними поліцейськими, та які згідно матеріалів справи виїжджали на місце події за викликом позивачки 09.07.2020 року, у судовому засіданні жодних пояснень з приводу заявлених вимог не надали, лише вказали, що щодня по 10-20 разів виїжджають на виклики громадян, пройшло багато часу та вони вже нічого не пам`ятають, навіть не пригадують заявницю.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , неодноразово викликались до суду, однак повістки про їх виклик повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с.46,72,83,85) а відтак, суд був позбавлений можливості застосувати відносно них примусовий привід, оскільки в розумінні ст. 147 ЦПК України привід свідка може бути застосовано до належно викликаного свідка, який без поважних причин не з`явився до суду.

Окрім того, під час судового засідання судом було з`ясовано, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не були свідками події, а заявлені позивачем як свідки лише з тих підстав, що були опитані поліцейськими, про що їй стало відомо під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за її заявою.

За таких обставин, суд визнав недоцільним виклик цих свідків.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає що жодним чином не порушив права позивачки, а такі його висловлювання є оціночними, оскільки на його думку несплата внесків ОСББ - це крадіжка, однак це його висловлювання не стосувалося безпосередньо позивачки ОСОБА_1 .

Окрім іншого, просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу, яка була надана адвокатом Здорик О.І.

Висновки суду.

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

У абзацах 1, 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У пункті 15 вказаної постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція), і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно відкордонів.

Отже, як роз`яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З огляду на викладене, аналізуючи зміст оспорюваних висловлювань, суд приходить до висновку, що оспорювана інформація, на яку позивач посилається в своєму позові, як на недостовірну та таку, що зачіпає її інтереси, оскільки є неправдивою, шкодить її діловій репутації і принижує її честь та гідність, а тому негативно охарактеризовує її особисті та ділові якості, не містить фактичних даних, а є лише критикою, оцінкою дій, припущеннями, особистою думкою особи, що її висловлює, а тому не може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності. Тому на підставі ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" зазначені висловлювання є оціночними судженнями.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

В своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження.

Так, у рішенні у справі Lingens v. Austria, Європейський Суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. А межі допустимої критики відносно політичного діяча, як такого, ширше, ніж відносно приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного слова і вчинку як з боку журналіста, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані.

При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі Handyside v.United Kingdom).

Судом враховується і той факт, що однією із сукупності обов`язкових обставини для юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є те, що поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача.

Проте суд приходить до висновку, що оспорювана інформація не стосується певної фізичної особи, зокрема, позивача, оскільки не містить вказівки на конкретну особу: імені, по батькові, прізвища позивача, а сприйняття нею оспорюваних висловлювань на свій рахунок, не може бути підставою для задоволення позову.

Під час розгляду справи, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені факти викладені в позовній заяві, зокрема поширення відповідачем щодо неї неправдивої та недостовірної інформації.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації та її спростування, відшкодування моральної шкоди, необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та з урахуванням результату розгляду справи судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

Окрім того, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача, з наступних підстав.

На підтвердження понесених витрат, представником відповідача ОСББ «Лелека8» адвокатом Здориком О.І., надано договір про надання правової допомоги укладений між ним та ОСББ «Лелека8» від 01.06.2021 року та акт приймання передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг на суму 14000,00 грн., квитанція на вищевказану суму. Між тим з вказаних документів не вбачається по якій справі адвокатом Здориком О.І. надані послуги ОСББ «Лелека8». Окрім того, договір про надання правової допомоги, укладено ще до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСББ «Лелека8».

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 353-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» про захист честі, гідності та про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.А. Савеленко

09.05.23