Рішення

від 22.05.2023 по справі 809/252/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. справа № 809/252/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Борисевич Т.І.,

за участю: представника позивача - Тепак М.П.,

представника відповідача Головного управління ДПС в Івано-Франківській області - Гавадзина М.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

10.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 525400,46 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в зв`язку з несвоєчасним бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість на суму такого бюджетного відшкодування нараховується пеня, яка повинна бути відшкодована позивачу. Згідно розрахунку позивача, сума пені нарахованої на суму бюджетного відшкодування, сплата якого здійснена з порушенням строків, становила 525400,46 грн., які позивач просив стягнути.

Ухвалою суду від 11.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №809/252/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у розмірі 525400,46 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" (код 37322161) пеню нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 525400,46 грн. (т.1, а.с.83-89).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: зобов`язано Долинську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати пеню на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 334651,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення пені за листопад 2014 року у сумі 2461,32 грн. (т.1, а.с.227-233).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі №809/252/16 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.67-75).

27.02.2023 дана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. Цією ж ухвалою замінено відповідача Долинську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС України в Івано-Франківській області на Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, а також залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (т. 2 а.с. 78-81).

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області правом подання відзиву на адміністративний позов скористався, який надійшов на адресу суду 22.03.2023. Згідно відзиву представник відповідача позовні вимоги не визнала, зазначивши що позивачем невірно визначено день з якого виникає право на отримання відшкодування податку на додану вартість та з якого потрібно нараховувати пеню, а також вказала на пропуск терміну звернення до суду. В задоволенні позовних вимог просила відмовити (т.2. а.с. 90-100).

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка надійшла на адресу суду 03.04.2023. Згідно відповіді на відзив позивач заперечив аргументи відповідача щодо пропущення строку звернення до суду зазначивши, що такий строк ним не порушено та зазначив, що ефективним способом захисту у даній справі є стягнення на користь позивача пені з Державного бюджету України через відповідний орган Державної казначейської служби (т.2, а.с. 110-116).

07.04.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну (збільшення) позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області заборгованість бюджету із відшкодування пені в розмірі 617949,31 грн. (т. 2, а.с. 123-127).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 продовжено розгляд справи із урахуванням позовних вимог вказаних у заяві про зміну (збільшення) позовних вимог від 07.04.2023 (т. 2 а.с. 142, 143).

19.05.2023 представником відповідача та 22.05.2023 представником позивача подано суду додаткові письмові пояснення (а.с. 152-157, 159-161).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи встановив наступне.

Долинською оДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Мілвуд» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2014 року, про що 10.10.2014 складено акт № 1964/09-05-15/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 24.10.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004671500 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 83333,00 грн. та №0004681500 щодо завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 5000,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1250,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 у справі №809/4093/14, податкове повідомлення-рішення № 0004671500 від 24.10.2014 визнано протиправним та скасовано.

Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Мілвуд» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2014 року, про що 18.12.2014 складено акт № 2689/09-05-15/37322161.

За результатами перевірки Інспекцією не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Мілвуд» по операціях, здійснених у серпні 2014 року, та заявлених до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 132922,00 грн. по декларації за вересень 2014 року.

Окрім того, Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Мілвуд» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2014 року, про що 19.01.2015 складено акт № 24/09-05-154/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 30.01.2015 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000151500 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 280468,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 у справі № 809/502/15, податкове повідомлення-рішення №0000151500 від 24.10.2014 було визнано протиправним та скасовано.

За результатами проведеної Інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мілвуд» з питань правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року контролюючим органом був складений акт № 283/09-05-15/37322161 від 17.02.2015.

На підставі вказаного акту відповідачем 27.02.2015 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000261500 від 27.02.2015 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 55846,00 грн., яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного від 07.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 у справі № 809/1059/15, податкове повідомлення-рішення № 0000261500 від 27.02.2015 було визнане протиправним та скасоване.

Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Мілвуд» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року, про що 17.03.2015 складено акт №446/09-05-15/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 27.03.2015 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000531500 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 288664,00 грн., яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.11.2015 скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 та прийняв нову постанову, якою визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення №0000531500 від 27.03.2015.

Крім того, Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Мілвуд» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2015 року, про що 28.04.2015 складено акт № 755/09-05-15/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 14.05.2015 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001991500 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 37425,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі № 809/2054/15, податкове повідомлення-рішення №0001991500 від 14.05.2015 було визнане протиправним та скасоване.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Листом №56/№/09-05-15/43 від 11.01.2016 року Інспекція повідомила позивача про те, що відповідно до Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1128 від 14.11.2014, ТОВ «Мілвуд» по декларації за листопад 2015 року в сумі 434171,00 грн. відповідає критеріям та підпадає під автоматичне бюджетне відшкодування.

Крім цього, податковим органом не заперечувався факт наявності та несвоєчасного відшкодування податкової заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 11514,00 грн., за жовтень 2014 року в сумі 267971,00 грн., за листопад 2014 року на суму 807219,00 грн., за січень 2015 року в сумі 173429,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованості бюджету із відшкодування пені в розмірі 617949,31 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпункт 14.1.18 пункту 14 статті 14 ПК України встановлює, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Кодексу, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету пені, яка охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Надаючи оцінку розрахункам розміру пені, що підлягає відшкодуванню та які надані сторонами суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи розмір нарахованої пені в сумі 617949,31 грн. позивач для визначення суми пені, яка підлягає стягненню застосовує, зокрема вимоги пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, яка передбачає, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином розрахунок пені наведений позивачем у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та додаткових письмових поясненнях враховує суму заборгованості, строк такої заборгованості, а саме кількість днів затримки відшкодування з зазначенням дати її погашення, та облікову ставку Національного банку України та відповідає вимогам пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 4-7, т.2 а.с. 123-127, 159, 160).

Що стосується застосування формули визначеної Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 року за №953, а саме Y = (SK : 100% U 1,2) : R, де Y - сума пені, що нараховується (округлюється до другого знака після коми), S - фактично невідшкодована сума бюджетної заборгованості, K - кількість днів затримки відшкодування, U - ставка НБУ, що діяла на день виникнення заборгованості, 1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120% річних, R - кількість днів у календарному році.

Суд звертає увагу, що вказана формула стосується законодавчого врегулювання питання нарахування пені на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені).

Водночас складові даної формули можуть бути застосовані для розрахунку пені на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, за виключенням показника U - ставка НБУ, що діяла на день виникнення заборгованості, оскільки нормами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено застосування облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, а не заборгованості.

При цьому позивачем при розрахунку пені застосовано саме облікову ставку Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені.

Таким чином, пеня нарахована, на суму бюджетної заборгованості становить:

-по декларації за липень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 11514,00 грн., за період 19.09.2014 по 09.08.2016) 5495,19 грн.;

-по декларації за липень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 83333,00 грн., за період 08.12.2015 по 23.05.2016) 9143,70 грн.

-по декларації за вересень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 132922,00 грн., за період 19.11.2014 по 25.07.2016) 59211,76 грн.

-по декларації за жовтень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 267971,00 грн., за період 19.12.2014 по 18.02.2016) 92443,39 грн.

-по декларації за жовтень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 280468,00 грн., за період 08.12.2015 по 18.02.2016) 14809,66грн.

-по декларації за листопад 2014 року (сума бюджетної заборгованості 807219,00 грн., за період 20.01.2015 по 25.07.2016) 336550,14грн.

-по декларації за листопад 2014 року (сума бюджетної заборгованості 55846,00 грн., за період 07.10.2015 по 31.08.2016) 11173,33 грн.

-по декларації за січень 2015 року (сума бюджетної заборгованості 173429,00 грн., за період 24.03.2015 по 25.07.2016) 64638,08 грн.

-по декларації за січень 2015 року (сума бюджетної заборгованості 37425,00 грн., за період 30.12.2015 по 21.06.2016) 4700,14 грн.

-по декларації за листопад 2015 року (сума бюджетної заборгованості 434171,00 грн., за період 07.01.2016 по 09.03.2016) 19783,92 грн.

Всього сума відшкодування пені становить 617949,31 грн.

Суд вважає невмотивованим посилання податкового органу на неправильно застосовану позивачем при розрахунку пені облікову ставку Національного банку України, оскільки судом встановлено, що розрахунок позивачем пені із застосуванням різних ставок НБУ обумовлений зміною облікової ставки НБУ протягом строку її дії.

Вірність такого підходу висловлена Верховним Судом у постанові 20 червня 2019 року у справі №820/1750/18.

При цьому, розрахунок наданий відповідачем на вимогу суду не враховує зміну облікової ставки НБУ протягом строку її дії, а також містить невірно визначену дату виникнення заборгованості та відповідно строк такої заборгованості, і як наслідок сума розрахованої пені є невірною (т.2 а.с. 152-157).

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" заборгованості бюджету із відшкодування пені у розмірі 617949,31 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" (код ЄДРПОУ 37322161, вул.Заводська, 4б, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018) про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" (код ЄДРПОУ 37322161) заборгованість бюджету із відшкодування пені у розмірі 617949 (шістсот сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 31 коп., нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 29.05.2023.