Рішення

від 28.03.2007 по справі 2-169/2007р.

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-169/2007p

2-169/2007p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМУКРАЇНИ

28 березня 2007

року

Лисичанський

міський суд Луганської області в складі:

головуючого

судді                                                                            Фастовця

В.М.,

при

секретарі судового засідання                                                   Бандуровій

В.І.,

з участю

адвоката                                                                             ОСОБА_4.,

розглянувши

у попередньому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про

визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, 3-я особа

ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

14

серпня 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав,

що 10 вересня 1999 року він з відповідачем уклали угоду міни автомобілів, яка

була оформлена видачею генеральних довіреностей. При цьому позивач отримав

автомобіль ВАЗ-2106, доплативши відповідачу 700 доларів США, а позивач

отримав автомобіль ВАЗ-2109.

Генеральну

довіреність на ім'я відповідача видав власник автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_5. 25

березня 2002 року відповідач скасував довіреність на автомобіль ВАЗ-2109,

мотивуючи це тим, що власником цього авто був його померлий батько, хоча

ВАЗ-2106 він вже продав ОСОБА_7..

Просить визнати його добросовісним набувальником та визнати право власності

на автомобіль ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1.

Позивач

у судовому засіданні позов підтримав, суду дав пояснення, аналогічні викладеним

у позові. Доповнив, що гроші відповідачу передавалися у будинку його сестри

ОСОБА_6.. Гроші були потрібні відповідачу для придбання будинку. Строк

звернення до суду пропустив, оскільки був на заробітках в Росії.

Відповідач

у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що власником машини

ВАЗ-2109 був його батько - ОСОБА_9. Сам позивач мав тільки право керування цим

автомобілем. Довіреність на позивача підписував у стані сильного алкогольного

сп'яніння, після нотаріуса одразу поїхав до Луганську на кодування від

алкоголізму. Довіреність на ВАЗ-2106 йому виписав власник - ОСОБА_5, а не

відповідач. Ніякої домовленості з позивачем щодо міни машин не було і не могло

бути, бо ВАЗ-2109 належав не йому. Довіреність скасував, тому що машина була не

його, відповідач не виконав її умови.

3-я

особа ОСОБА_3. в судовому засіданні пояснила, що 10 вересня 1999 року до неї

прийшли сторони у справі оформляти довіреності на автомобілі. Для цього їй

надали свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Категорично заперечує

надання їй свідоцтва на ВАЗ-2109, в якому власником був би зазначений батько

відповідача - ОСОБА_2.. Відповідач на момент підписання довіреності був у

нормальному стані.

У

судовому засіданні досліджені також письмові докази: два доручення від

10.09.99.; облікові реєстраційні картки; повідомлення про ануляцію довіреності

відповідачем від 25.03.02.; звіт про оцінку автомобіля; документи про роботу

позивача на архіпелазі Шпіцберген; свідоцтво про розірвання шлюбу між

відповідачем та ОСОБА_8.; свідоцтво про народження відповідача; свідоцтва про смерть

ОСОБА_9. та ОСОБА_10.; довідки про проживання відповідача; витяг з домової

книги; свідоцтво про право власності на житло; довідка начальника РЕВ 9-го MB ДАЇ

ОСОБА_11.; договори дарування та купівлі-продажу будинків на ім'я ОСОБА_8.

Вислухавши

пояснення сторін, 3-ї особи, показання свідків, дослідивши письмові докази у

справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

2

У судовому засіданні

встановлено, що 10 вересня 1999 року відповідач на підставі усного договору

доручення видав позивачу нотаріально оформлену довіреність на право володіння,

користування та розпорядження автомобілем ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1, власником

якого на час видання довіреності був ОСОБА_2. Відповідач у справі на час

видання довіреності відповідно до запису у свідоцтві про реєстрацію

транспортного засобу мав тільки право керування вказаним автомобілем. Надання

власником автомобіля згоди на його продаж, міну або відчуження будь-яким іншим

способом у власність позивача чи іншої особи у судовому засіданні не доведено.

Оскільки

наявність між сторонами правовідносин щодо відчуження спірного автомобілю не

доведена, автомобіль вибув з володіння власника поза його волею, позивач не

набув статусу добросовісного набувача, а тому за ним не може бути визнане право

власності на спірний автомобіль.

Відмовляючи у

задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Відповідно

до ст.ст.59 ч.2, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно

до ст.44 ЦК УРСР, який

діяв на час виникнення правовідносин, угоди громадян між собою на суму понад

сто карбованців повинні були укладатися у простій письмовій формі.

Згідно

ст.46 ЦК УРСР недодержання

простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу),

позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на

показання свідків...

На

підставі ст.ст.241, 242 ЦК

УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.

Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він

дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються

відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту

відносин сторін.

У свою

чергу ст.224 ЦК УРСР передбачала,

що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у

власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за

нього певну грошову суму.

При

цьому на підставі ст.225 ЦК

УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить

власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права

власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник

не вправі витребувати від нього майно.

Згідно

ст.145 ЦК УРСР якщо

майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що

набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник

вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене

власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або

викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх

волею.

Витребування

майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо

майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо

майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник

вправі витребувати майно в усіх випадках.

З

довіреності від 10 вересня 1999 року вбачається, що відповідачу її на право

володіння, користування та розпорядження належним йому автомобілем ВАЗ-21061

д.н.з. В НОМЕР_2її видав ОСОБА_5. (а.с.4)

3

З

довіреності від 10 вересня 1999 року вбачається, що відповідач видав її

позивачу на право володіння, користування та розпорядження автомобілем ВАЗ-2109

д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.5).

Зі

свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, облікових реєстраційних карток

(6, 65, 70) вбачається, що власником автомобіля ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1 був

ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.61).

Суд

вважає, що у судовому засіданні не були доведені допустимими відповідно до

ст.46 ЦК УРСР та ст.59 ч.2 ЦПК України доказами пояснення позивача, що між ним

та відповідачем була досягнута домовленість про міну автомобілями, оскільки

довіреність на автомобіль ВАЗ-21061 позивачу була видана не відповідачем, а

власником цього автомобіля ОСОБА_5.. При цьому у позові позивач вказав, що він

сам вмовив ОСОБА_5. зробити це, а у судовому засіданні пояснив, що це була

ініціатива відповідача, яку той не пояснював. Також наявними у справі

документами не підтверджуються пояснення позивача, що відповідачу були потрібні

гроші для придбання будинку поруч із його будинком, оскільки згідно договорів

купівлі-продажу та дарування будинків №№11 і 13 по АДРЕСА_2вони належать

колишній дружині відповідача.

Показання

свідків щодо укладення між сторонами у справі договору міни суд не може

прийняти до уваги, як недопустимі у даній справі. Письмові документи або інші

допустимі докази, які б свідчили про отримання відповідачем грошей від позивача

суду не надані. Відсутні у суду і докази надання відповідачу власником спірного

автомобіля права або наступної згоди на його відчуження.

Таким

чином, відчуження відповідачем або його батьком - власником спірного автомобіля

позивачу у судовому засіданні не доведено.

Суд

також вважає за необхідне зазначити, що критично ставиться до пояснень

позивача, нібито він тільки після анулювання довіреності позивачем побачив, що

власником автомобіля ВАЗ-2109 вказаний батько відповідача, бо за власними

поясненнями отримав свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу 10

вересня 1999 року, а на архіпелазі Шпіцберген він перебував, починаючи з

весни-літа 2001 року (а.с.21,22).

Виходячи

з цього суд вважає, що позивач навіть за умови встановлення судом правовідносин

міни не міг би бути добросовісним набувачем, що не знав і не повинен був знати

про відсутність у відповідача права на відчуження автомобіля, власником якого є

інша особа. Окрім того, автомобіль вибув з володіння власника поза його волею.

Керуючись

ст.ст.44, 46, 145, 224, 225, 241, 242 ЦК

УРСР, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У

задоволенні позову ОСОБА_1до

ОСОБА_2про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності

відмовити.

Рішення

може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський

міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.