Постанова

від 30.05.2023 по справі 521/2352/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 р.м. ОдесаСправа № 521/2352/23

Перша інстанція: суддя Сегеда О.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаШляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 по справі № 521/2352/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2023 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.11.2022 у справі про порушення митних правил № 1292/50000/22, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення за ст. 485 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафі в розмірі 300 відсотків несплаченої по МД від 13.10.2021 № UA500030/2021/229971 митних платежів, що складає 112672,17 грн.;

- стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1073,60 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з метою придбання автомобіля вона передала ОСОБА_2 грошові кошти для оплати вартості автомобіля, для вчинення певних адміністративних дій у Республіці Польща, оплати митних та інших обов`язкових платежів, та оплати послуг самого ОСОБА_2 , а після виконання митних формальностей, ОСОБА_2 передав їй документи, у тому числі і документи на польській мові, які, за її думкою, свідчили про легальність та правомірність завезення автомобіля в Україну.

Зі змісту документів, які їй були передані ОСОБА_2 вбачається, що 27.09.2021 вона придбала у громадянина Польщі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу б/н автомобіль марки «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ) за ціною 4000,00 злотих, що по курсу складає 26592,40 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 27.09.2021 митна вартість автомобіля марки «Renault Megan Scenic» становить 26592,40 грн.

Вказувала, що після здійснення митного оформлення за МД від 13.10.2021 № №UA500000/2021/229971 транспортний засіб марки «Renault Megan Scenic» було випущено у вільній обіг та зареєстровано на її ім`я.

Стверджувала, що вона особисто митним органам не надавала жодного документу, оскільки ці дії вчиняв громадянин ОСОБА_2 .

Крім того, вона не мала будь-якого наміру зменшити розмір митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей.

Вважає, що всі документи, які були надані ОСОБА_2 митним органам відповідають дійсності, оскільки мають всі необхідні реквізити.

Зазначала, що висновок відповідача про нібито не зняття автомобіля «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ) з реєстрації у Республіці Польща є лише припущенням відповідача, зробленим у зв`язку із співпадінням номерів рішень компетентних органів Республіки Польща про зняття з реєстрації 46 автомобілів, які відрізняються датами прийняття цих рішень, про те саме відмінності у датах прийняття рішення роблять ці рішення індивідуальними.

Також позивачка в позовній заяві вказує, що при прийняті оскаржуваної постанови про порушення митних правил, вона не була належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи про порушення митних правил, тому вона не змогла скористатися своїм правом на захист.

Крім того зазначила, що притягнення її до відповідальності відбулося поза межами строків, визначених МК України.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву в якому заперечував проти її задоволення. Вважає доводи позовної заяви необґрунтованими та безпідставними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 25.04.2023 по справі № 521/2352/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил залишив без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Апелянтка, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції помилково виснував про те, що позивачка в ході розгляду справи не змогла підтвердити факт особистої купівлі автомобілю та зняття його з реєстрації, оскільки відповідно до нотаріально засвідченого перекладу рішення про зняття транспортного засобу № К.541.1.769.2019 АCZ зняття автомобіля з реєстрації було здійснено попередньою власницею громадянкою Республіки Польща ОСОБА_3 , а вказане рішення не визнано підробленим та не скасоване;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності прийнята 17.11.2022, тобто, через 13 місяців після того, як відповідач отримав об`єктивну можливість перевірити відомості зазначені у митній декларації;

- судом першої інстанції не враховано, що направлені на адресу ОСОБА_1 протокол та постанова про порушення митних правил не були їй вручені, що свідчить про порушення процедури притягнення до відповідальності;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на момент ухвалення рішення ст. 485 МК України, у зв`язку з набранням законної сили рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2022 від 15.06.2022 по справі № 3-321/2019, була викладена у новій редакції, яка передбачала менш суворе покарання, а відтак має зворотну силу, та могла бути застосована судом.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.09.2021 позивачка придбала у громадянки Польщі ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу б/н автомобіль марки «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ) за ціною 4000,00 злотих, що по курсу складає 26592,40 грн. (а.с. 33, 34-35).

13.10.2021 до відділу митного оформлення №1 м/п «Одеса автомобільний» Одеської митниці для митного контролю та митного оформлення декларантом ПП «Термінал-експорт» громадянином України ОСОБА_2 , діючим на підставі договору про митне оформлення, було подано МД типу «ІМ40АА», яка була прийнята та зареєстрована за №UA500000/2021/229971 (а.с. 25).

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення декларантом ОСОБА_2 до Одеської митниці були надані: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10 серпня 2016 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 04 вересня 1996 року, сертифікат відповідності ПП «Аєс стандарт» від 11 жовтня 2021 № UA.013.202302-21, договір купівлі-продажу б/н від 27 вересня 2021 року, документ про зняття з обліку транспортного засобу від 27 вересня 2021 року № К.5416.1.769. АСZ, заява на зміну режиму б/н від 13 жовтня 2021 року, заява на посвідчення б/н від 13 жовтня 2021 року.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД №UA500030/2021/229971 та товаро-супровідних документах встановлено, що продавцем транспортного засобу марки «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ) є громадянка Польщі Kotarba НОМЕР_4 , а покупцем та одержувачем є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідно до граф 31, 33 МД №UA500030/2021/229971 заявлено товар «легковий автомобіль: 1шт.; марка Renault; модель: Megane Scenic; номер кузова: № НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2004; модельний рік виготовлення: 2004; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1461 см. куб.; номер шасі: т.з. кузовний; загальна кількість місць, включаючи місце водія: призначення : для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна: дизель; потужність двигуна: 74,00 квт; номер двигуна: нема даних такий, що був у використанні, не містить у своєму складі передавача; тип кузова: хетчбек; колір: сірий; кількість дверей: 5; рік випуску: 03.2004; дата першої реєстрації: 27.04.2004; категорія: m 1; колісна формула: 2 х; торговельна марка: Renault Megan Scenic; виробник: Renault SAS; країна виробництва: Франція; відповідає екологічним нормам ЄВРО 3,КТЗ має наступні пошкодження: незначне пошкодження ЛФП кузова, забруднення оббивки сидінь, забруднення оббивки салону»; код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 8703329030.

Митна вартість автомобіля, згідно договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2021 року склала 4000 Польських злотих (26592,40 грн).

Митні платежі за транспортний засіб по МД № UA500030/2021/229971 із застосуванням преференції « 310» було нараховані та сплачені в розмірі 30963,89 грн.

Після здійснення митного оформлення за МД від 13 жовтня 2021 року №UA500030/2021/229971 вищевказаний транспортний засіб було випущено у вільний обіг.

Листом Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби України від 06 вересня 2022 року №26/26-04/7.10/1357 Одеську митницю було повідомлено про те, що за результатами опрацювання отриманої відповіді митних органів Республіки Польща від 28 липня 2022 року №0201-IGM.541.545.2022.4.JC (вхід. Держмитслужби від 16 серпня 2022 №158/9/11) встановлена невідповідність документів та інформації, які надавались митному органу під час митного контролю та митного оформлення транспортного засобу марки «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ).

Згідно відповіді палати фіскальної адміністрації у Вроцлаві Республіки Польща встановлено, що відповідно ст. 79, пт. 1 Закону Республіка Польща від 20 червня 1997 року «Закон про дорожній рух», транспортний засіб підлягає зняттю з обліку у відповідному органі, який був містом останньої реєстрації транспортного засобу, по заяві його власника.

Тобто, даний орган, який знімає з обліку, повинен бути ідентичним з назвою органу, який видавав реєстраційне посвідчення.

26.10.2022 державним інспектором оперативного відділу №1 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці Бугайовим В.Ю. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №1292/50000/22 від 26 жовтня 2022 року за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, в якому зазначено, що ОСОБА_1 при поданні до Одеської митниці МД від 13 жовтня 2021 року №UA500000/2021/229971 вчинені дії, спрямовані на зменшення розмиру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 37557,39 грн. (а.с. 22-24).

17.11.2022 в.о. заступника начальника Одеської митниці Цибульським В.В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про порушення митних правил №1292/50000/22, якою її було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої по митної декларації від 13 жовтня 2021 року №UA500000/2021/229971 від суми митних платежів, що становить 112672,17 грн. (а.с. 15-19).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного суду України № 4-p(II)/2022 від 15.06.2022 у справі №3-321/2019 (7780/19, 91/21) абзац другий ст. 485 МК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Разом із цим, абзацом третім частини шостою вказаного рішення визначено відтермінувати втрату чинності абзацом другим статті 485 Кодексу на шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, враховуючи те, що оскаржувану постанову було винесено 17.11.2022, а рішенням Конституційного суду України від 15.06.2022, яким абзац другий ст. 485 МК України визнано неконституційним, відтерміновано втрату чинності абзацом другим ст. 485 Кодексу на шість місяців, суд дійшов висновку про наявність у відповідача права застосовувати до позивача санкцію ст. 485 МК України у вигляді накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Крім того, щодо посилання представника Одеської митниці стосовно зміни судом в даному провадженні заходу стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів, суд першої інстанції вказав, що суд розглядає справу стосовно скасування постанови у справі про порушення митних правил, і в компетенцію суду не входить вирішення питання щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та зміну розміру штрафу.

За таких обставин, суд першої інстанції виснував, що постанова Одеської митниці в справі про порушення митних правил № 1292/50000/22 від 17.11.2022 винесена законно з повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюється Митним кодексом України (надалі МК України), а в частині, що не регулюється ним Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ч. ч. 9-10 ст. 494 МК України якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що листом Одеської митниці від 21.10.2022 № 7.10-5/20-01/10/16851 направлено ОСОБА_1 , за повідомленою нею адресою, у відповідності до ст. 336 МК України, виклик для надання пояснень згідно зі ст. 342 МК України. Вказаний лист повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с. 60).

Листом Одеської митниці від 27.10.2022 № 7.10-5/20-01/10/17089 направлено ОСОБА_1 , за повідомленою нею адресою, протокол про порушення митних правил від 26.10.2022 №1292/50000/22. Зазначений лист повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с.61-62).

Листом Одеської митниці від 17.10.2022 № 7.10-5/20-01/10/17089 направлено ОСОБА_1 , за повідомленою нею адресою, постанову у справі про порушення митних правил від 17.11.2022 № 1292/50000/22. Вказаний лист повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с. 63).

Положеннями ч. ч. 1-2, 4 ст. 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Митним органом вищевказані документи направлялись на адресу, заявлену самостійно позивачкою, яка є адресою її реєстрації рекомендованою кореспонденцією.

Колегія суддів зазначає, що направлення позивачці виклику для надання пояснень, протоколу та постанови про порушення митних правил на заявлену нею адресою, яка водночас є адресою її реєстрації та є дійсною адресою позивачки, рекомендованою кореспонденцією є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку митного органу.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19.03.2023 у справі № 911/3142/19.

При цьому, будь-яких доказів залишення місця проживання з поважних причин, або зміни місця проживання позивачкою під час розгляду справи не надано.

Митним органом у протоколі про порушення митних правил від 26.10.2022 № 1292/50000/22 повідомлено позивача про розгляд справи про порушення митних правил 17.11.2022 о 11:30 за місцезнаходженням Одеської митниці, тобто митним органом дотримано вимоги ст. 526 МК України щодо своєчасності сповіщення про місце і час розгляду справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а тому у Одеської митниці були правові підстави для розгляду вказаної справи без участі позивача.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 17.11.2022 № 1292/50000/22, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (а.с. 15-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до ст. 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

За положеннями ст. 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З оскаржуваної постанови від 17.11.2022 № 1292/50000/22 встановлено, що посадовою особою митного органу встановлено, що ОСОБА_1 при здійсненні імпорту транспортного засобу «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ) на митну територію України надала до митного оформлення неправдиві відомості про зняття з обліку уповноваженим органом у Польщі вказаного транспортного засобу і застосування пільгового режиму, преференції у сплаті митних платежів.

Позивач зазначає, що не мала жодного умислу щодо надання неправдивих відомостей з метою ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, оскільки надала до митного органу усі наявні документи.

Листом Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби від 06.09.2022 №26/26-04/7.10./1357 повідомлено Одеську митницю про те, що згідно повідомлення митних органів Республіки Польща на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи під час ввезення на митну територію України 46 транспортних засобів, під час митного оформлення в Україні яких було подано документи про зняття з реєстрації транспортного засобу, місцем видачі яких вказано місто Plock, зокрема, транспортний засіб «Renault Megan Scenic» (VIN № НОМЕР_1 ) (а.с. 31).

Листом митного органу Республіки Польща від 28.07.2022 № 0201-IGM.541.545.2022.4.JC повідомлено про те, що державні органи фіскальної адміністрації не видають та не приймають участі у видачі документів про зняття транспортних засобів з реєстрації. Згідно п. 1 ст. 79 Закону про дорожній рух, транспортний засіб підлягає зняттю з реєстрації у відповідному органі, який був місцем останньої реєстрації транспортного засобу, за заявою його власника. Вищевказане означає, що дані органу, який знімає транспортний засіб з реєстрації повинні бути ідентичні назві органу, що видав реєстраційний паспорт (а.с. 32).

Водночас, у реєстраційному документі на транспортний засіб «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ) зазначено місце реєстрації місто «RZESZOW», а в документі про зняття з реєстрації місто «PLOCK», що свідчить про недостовірність документа.

Окрім того, відповідно до інформації з митних баз даних Держмитслужби вбачається, що транспортний засіб «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_5 , країна реєстрації Польща, ввезено на митну територію України 19.02.2018 громадянином Польщі ОСОБА_4 . Відомості про вивезення транспортного засобу з митної території України відсутні (а.с. 91).

При цьому, 27.09.2021, відповідно до договору купівлі-продажу №б/н, ОСОБА_1 , особисто у Республіка Польща придбала у Kotarba Karolinа, за 4000 польських злотих автомобіль марки «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_5 , країна реєстрації Польща (а.с. 33-34).

Також, відповідно до документу «decyzja» про зняття з обліку транспортного засобу від 27.09.2021 № K.5416.1.769.2019.ACZ, вищевказаний автомобіль в Польщі у держаному органі в м. Плоцьк було одразу знято з державної реєстрації (а.с. 36-37).

Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що транспортний засіб «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ) не міг бути знятий з обліку 27.09.2021, оскільки він перебував на митній території України з 2018 року.

Окрім того, колегія суддів бере до уваги лист Одеської митниці до Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України від 09.02.2022 № 7.10-5/20-09/4/4179 в якому зазначено, що за результатами перевірок митних оформлень транспортних засобів, в яких країною відправлення заявлялась Польща встановлено, що на підтвердження зняття з обліку 38 транспортних засобів, із 46 встановлених, надавались документи з однаковим номером К.5416.1.769.2019ACZ.

Вказане, на думку колегії суддів, додатково свідчить про надання позивачкою недостовірних відомостей при розмитненні зазначеного транспортного засобу.

Також згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2021 до Одеської митниці Держмитслужби ОСОБА_2 було подано та оформлено митну декларацію типу «ІМ40АА», зареєстровану за №UA500030/2021/229971. Зазначена декларація подана ОСОБА_2 .

В позовній заяві позивачка вказує, що не може бути суб`єктом інкримінованого їй адміністративного правопорушення оскільки декларація була подана саме ОСОБА_2 .

Щодо вказаних доводів позивачки колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанція про те, що ОСОБА_2 не може бути суб`єктом даного правопорушення, оскільки він виступав уповноваженою особою ОСОБА_1 на декларування транспортного засобу в митних органах України, та працював в ПП «Термінал-Експорт» (ЄДРПОУ 34099985), що підтверджується даними митної декларації.

Водночас позивачка вказувала, що саме ОСОБА_2 здійснював купівлю транспортного засобу в її інтересах, однак будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів позивачкою під час розгляду справи не надано.

При цьому позивачка, будучи належно повідомленою про розгляд справи про порушення митних правил, будь-яких пояснень та відповідних доказів щодо вказаних обставин до митного органу не надала.

Положеннями ч. 6 ст. 377 Митного кодексу України встановлено, що транспортні засоби (8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД,) які були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах.

В графі 33 митної декларації №UA500030/2021/226784 ОСОБА_1 транспортний засіб класифікується згідно з УКТ ЗЕД - 8703.

Тобто, транспортний засіб ОСОБА_1 може бути ввезений та випущений у вільний обіг на території України виключно у разі зняття його з обліку реєстрації.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас позивачкою не надано належних та допустимих доказів про зняття транспортного засобу з реєстрації у відповідних компетентних органах в Республіці Польщі.

Натомість відповідачем долучено до матеріалів справи докази, які в достатній мірі свідчать про надання позивачем недостовірних відомостей про зняття вищевказаного транспортного засобу з реєстрації в Республіці Польща.

Таким чином транспортний засіб «Renault Megan Scenic» (кузов № НОМЕР_1 ), не міг бути поміщений в митний режим «імпорт» з використанням преференції на зменшення митних платежів, а тому відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо надання ОСОБА_1 неправдивих відомостей про зняття з обліку уповноваженим органом у Республіці Польща вказаного транспортного засобу і застосування пільгового режиму, преференції у сплаті митних платежів, що свідчить про вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем дотримано строки притягнення до відповідальності позивачки за порушення митних правил, передбачені ст. 467 МК України.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Колегія суддів зазначає, що відповідач дізнався про можливе вчинення позивачкою даного адміністративного правопорушення 16.08.2022 коли було отримано офіційний лист від митних органів Республіки Польща від 28.07.2022 №0201-IGM.541.545.2022.4.JC.

Таким чином, приймаючи постанову від 17.11.2022 № 1292/50000/22, тобто в межах шестимісячного строку, відповідач діяв правомірно, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 467 МК України.

Відтак, враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про повне та об`єктивне з`ясування відповідачем фактичних обставин справи та доведеність факту вчинення позивачем порушення митних правил.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови, в частині накладення митним органом на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, з огляду на таке.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2022 від 15.06.2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абз. 2 ст. 485 Митного кодексу України.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що Європейського суду з прав людини неодноразово вказував про те, що визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) поняття „кримінальне звинувачення, „кримінальне правопорушення мають „автономне значення. У зв`язку із цим Європейський суд з прав людини відповідно до сформованих ним критеріїв самостійно визначає, чи належить те або інше діяння до кримінального правопорушення.

Критеріями, на підставі яких Європейський суд з прав людини встановлює, чи застосовувати кримінальний аспект статті 6 Конвенції, є: 1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві [тобто з`ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо]; 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи [рішення у справі Engel and others v. The Netherlands від 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), § 82, § 83]. Перший критерій є лише початковим і не має визначального значення. Водночас другий і третій критерії є вирішальними для з`ясування того, чи підпадає діяння під визначення „кримінальне правопорушення у розумінні Конвенції. Для застосування статті 6 Конвенції в аспекті розуміння поняття „кримінальне звинувачення достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось „кримінальним згідно з Конвенцією або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до „кримінальної сфери [рішення у справі Lutz v. Germany від 25 серпня 1987 року (заява № 9912/82), § 55].

Таким чином, за сталою практикою Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням [рішення у справах Engel and others v. The Netherlands від 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), Гурепка проти України від 6 вересня 2005 року (заява № 61406/00), A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. Italy від 27 вересня 2011 року (заява № 43509/08)].

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та враховуючи, що санкція статті 485 Кодексу у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів є співмірною з кримінальним покаранням, Конституційний Суд України дійшов висновку, що попередньо сформульовані підходи до розуміння принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час призначення кримінального покарання є застосовними і в межах цього конституційного провадження.

З огляду на наведене Конституційний Суд України зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 485 Кодексу має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Пунктом 2 вказаного рішення було передбачено, що абз. 2 ст. 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На виконання вказаного рішення суду, Законом України від 16.11.2022 «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів» було внесено зміни до ст. 485 МК України шляхом викладення її в новій редакції та встановлено розмір штрафу за вказані в ній правопорушення в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів. Вказаний Закон набрав чинності 15.12.2022.

При цьому, згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду справи про порушення митних правил положення абз. 2 ст. 485 Митного кодексу України були визнані неконституційними, проте відповідач був позбавлений можливості визначити розмір штрафу в іншій, ніж зазначено в оскаржуваній постанові, сумі з огляду на встановлення строку втрати чинності вказаною нормою закону.

При цьому, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції мав достатні підстави для зміни розміру стягнення, накладеного на позивачку спірною постановою, із урахуванням зворотної дії в часі положень ст. 485 Митного кодексу України в редакції від 15.12.2022 в силу наведених положень ст. 58 Конституції України.

В контексті питання про розмір штрафу, який підлягає стягненню з позивачки, колегія суддів також звертає увагу на деяку практику Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша); право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта).

За частиною першою статті 64 Основного Закону України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, визначених Конституцією України.

Розглядаючи питання допустимих меж обмеження гарантованого Конституцією України права власності, Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав:

„право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів [абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 5 червня 2019 року№ 3-р(I)/2019];

„ при обмеженні права власності в інтересах суспільства необхідними є не будь-які менш обтяжливі для прав і свобод осіб заходи, а ті з них, які здатні досягти легітимної мети на тому самому якісному рівні. Тобто законодавець зобов`язаний обирати той вид адміністративного стягнення, який менш обтяжливий для прав і свобод особи у конкретному випадку, і насамперед має визначити адекватну міру адміністративної відповідальності для досягнення її мети, тоді як суди забезпечують індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи у межах законодавчо визначеної санкції [абзац перший підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21 липня 2021 року № 3-р(II)/2021].

Крім того, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (абзац перший); проте попередні положення жодним чином не обмежують права держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за потрібне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (абзац другий).

Європейський суд з прав людини вказав, що „ для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають . Принцип домірності (пропорційності) має бути дотриманий не лише при визначенні норм, які стосуються суворості санкції, а й при оцінці тих факторів, що їх має бути взято до уваги при визначенні санкції [рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), § 84].

Також, на думку Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання обґрунтовано відповідало [правомірній] меті. Іншими словами, потрібно досягти „справедливого балансу між вимогами загальних потреб суспільства і вимогами захисту фундаментальних прав людини. Цього балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести особистий і надмірний тягар [див., зокрема, рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece [GC] від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-XII, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germany [GC] від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-VI, § 81 94; Gogitidze and Others v. Georgiа від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97].

У рішенні у справі Краєва проти України від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що:

накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє відповідну особу майна, а саме суми, яку необхідно сплатити (§ 23);

щоб відповідати статті 1 Першого протоколу до Конвенції, захід [втручання] має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним [ґрунтуватись на приписі права], переслідувати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами особи (§ 24);

відповідно до частини першої статті 483 Кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, що є дуже великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків; відсутність дискреції стосовно цього не дала українським судам можливості врахувати індивідуальні обставини, що позбавляє сенсу будь-яку оцінку; Європейський суд з прав людини вже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права особи на власність (§ 31).

Враховуючи викладене, а також вищевказані правові позиції Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, виходячи з засад верховенства права, справедливості та розумності, враховуючи принципи домірності (пропорційності), а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства і захистом законних прав позивачки, колегія суддів виснувала про необхідність зміни заходу стягнення накладеного на ОСОБА_1 постановою від 17.11.2022 у справі про порушення митних правил № 1292/50000/22.

Застосовуючи зміну заходу стягнення, передбаченого оскаржуваної постановою, колегія суддів враховує позицію сторін, щодо можливості застосування судом менш суворої санкції в межах ст. 485 МК України, в редакції після 15.12.2022 (а. с. 78, а. с. 107-108).

Також апеляційний суд виходить з принципу процесуальної економії та завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з правовою позицією викладеною в ухвалі Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.

Ще одним аспектом принципу процесуальної економії є застосування судом такого способу захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопущення штучного подвоєння судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Колегія суддів зазначає, що скасування оскаржуваної постанови з надісланням справи на новий розгляд до митного органу може призвести до затягування розгляду справи та спливу строку притягнення позивачки до відповідальності, що в свою чергу завдасть шкоди суспільному інтересу.

При цьому зміна розміру стягнення за адміністративне правопорушення забезпечить своєчасність розгляду адміністративної справи та ефективний захист прав та інтересів позивачки.

Згідно ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням.

Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваної судового рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою позовну заяву слід задовольнити частково, ухвалити у справі постанову, якою змінити захід стягнення, визначений постановою Одеської митниці від 17.11.2022 № 1292/50000/22 з штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що склало 112 672, 17 грн. на штраф у розмірі 150 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 56 336, 08 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивачка за подання адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Також, за подання апеляційної скарги позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1611,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, а також часткове задоволення позовної заяви, колегія суддів зазначає, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивачки слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342,30 грн.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 по справі № 521/2352/23 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 по справі № 521/2352/23 скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою змінити захід стягнення, визначений постановою Одеської митниці від 17.11.2022 № 1292/50000/22 з штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що склало 112 672 (сто дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 17 коп. на штраф у розмірі 150 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 56 336 (п`ятдесят шість тисяч триста тридцять шість) грн. 08 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби України (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1342 (тисяча триста сорок дві) грн. 30 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк