Постанова

від 30.05.2023 по справі 757/23668/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5408/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року місто Київ

справа №757/23668/21-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г., повний текст ухвали складено 26 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Аптека», ОСОБА_2 про поворотне прийняття на роботу, визнання протиправним та скасування листа та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:

зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити її поворотне прийняття на роботу директором ДП МВС України «Аптека» згідно поданої заяви;

визнати протиправним та скасувати лист Департаменту державного майна та ресурсів від 12 березня 2021 року про розгляд заяви про поворотне прийняття;

визнати протиправним та скасувати рішення про прийняття ОСОБА_2 керівником ДП МВС України «Аптека».

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В мотивування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції не врахував, що 21 жовтня 2022 року через систему «Електронний суд» нею було направлено клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. За невідомих та незалежних від неї обставин, вказане клопотання зареєстроване в системі лише 26 жовтня 2022 року, тобто, у день судового засідання, а відтак вона завчасно не була повідомлена про можливість участі у судовому засіданні у обраний безпечний спосіб та до теперішнього часу їй невідомо про результати розгляду вказаного клопотання.

Вказувала, що у день засідання на номер телефону секретаря ОСОБА_3 було надіслане повідомлення про відсутність електропостачання та неможливість прибуття в суд через оголошену повітряну тривогу. У відповідь секретар відповів про перепризначення справ у зв`язку із повітряною тривогою, проте замість перепризначення справи 02 листопада 2022 року через систему «Електронний суд» надійшло повідомлення про винесення ухвали по справі про залишення позовної заяви без розгляду.

Зазначала, що на попередню призначену дату слухання, судом першої інстанції також не повідомлено про результати розгляду клопотання про участь у засіданні у режимі відео конференції, а тому вважає, що причини її неявки у судове засідання є поважними, тобто, такими, що не залежать від її волі.

Вказувала, що додатково вона направляла клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи №753/1934/21, що перебувала на розгляді Овруцького районного суду Житомирської області про визнання протиправним та і скасування наказу про звільнення, яке також не було вирішено судом першої інстанції.

Вважає, що зазначені обставини у сукупності свідчать про заінтересованість позивача у розгляді справи по суті та належне добросовісне користування процесуальними правами.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач та треті особи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від позивача на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій остання просила відкласти розгляд справи, у зв`язку з тим, що через відсутність своєчасного повідомлення її про результати розгляду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», вона позбавлена можливості подати нове та приймати участь у судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції. Вказувала, що прибуття до приміщення суду у призначений час пов`язане з ризиком для життя та здоров`я, з огляду на постійні бомбардування та нальоти шахідів на місто Київ.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки позивач повторно не з'явилася в судове засідання, призначене в Київському апеляційному суді та не надала поважних доказів її неявки.

Крім того, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

А тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: ДП Міністерства внутрішніх справ України «Аптека», ОСОБА_2 про поворотне прийняття на роботу, визнання протиправним та скасування листа та рішення.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 22 липня 2021 року о 13.45 год.

Про розгляд справи на 22 липня 2021 року о 13.45 год. позивач повідомлялася шляхом направлення на адресу її проживання судової повістки. Однак доказів вручення судової повістки матеріли справи не містять.

Відповідно до протоколу судового засідання від 22 липня 2021 року, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання та відсутністю відомостей щодо отримання судових повісток сторонами, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 13 жовтня 2021 року о 09.00 год.

З довідки, складеної секретарем судового засідання від 13 жовтня 2021 року вбачається, що у зв'язку із перебуванням судді у відпустці, справу знято з розгляду та перепризначено на 01 грудня 2021 року о 11.30 год.

Про розгляд справи 01 грудня 2021 року о 11.30 год. позивач повідомлялася шляхом направлення на адресу її проживання судової повістки. Однак доказів вручення судової повістки матеріли справи не містять.

Відповідно до протоколу судового засідання від 01 грудня 2021 року, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання та відсутністю відомостей щодо отримання судових повісток сторонами, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 24 лютого 2022 року о 12.00 год.

01 грудня 2021 року через систему «Електронний суд» позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи №753/1934/21, що перебувала на розгляді Овруцького районного суду Житомирської області про визнання протиправним та і скасування наказу про звільнення, яке було зареєстровано судом 02 грудня 2021 року.

Судова повістка про призначення розгляду справи на 24 лютого 2022 року о 12.00 год. направлялася позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . Однак доказів вручення судової повістки матеріли справи не містять.

З протоколу судового засідання від 24 лютого 2022 року вбачається, що сторони в судове засідання не з`явилися, а тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося та розгляд справи було відкладено на 05 липня 2022 року о 09.00 год.

25 травня 2022 року судом було повідомлено позивача про розгляд справи на 05 липня 2022 року о 09.00 год. шляхом надіслання смс-повідомлення.

28 червня 2022 року через систему «Електронний суд» позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про участь у судовому засіданні призначеному на 05 липня 2022 року о 09.00 год. в режимівідеоконференції, яке було зареєстровано судом 28 червня 2022 року.

Доказів вирішення вказаного клопотання та повідомлення позивача про можливість взяти участь в режимі відеоконференції відповідно до положень ч.8 ст.212 ЦПК України матеріали справи не містять.

З протоколу судового засідання від 05 липня 2022 року вбачається, що у зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання та несправністю системи відеоконференцзв`язку, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 02 серпня 2022 року о 09.30 год.

06 липня 2022 року судом було повідомлено позивача про розгляд справи на 02 серпня 2022 року о 09.30 год. шляхом надіслання смс-повідомлення.

Згідно протоколу судового засідання від 02 серпня 2022 року, у зв`язку з неявкою представника позивача у режимі відеоконференцзв`язку, розгляд справи відкладено на 26 жовтня 2022 року о 11.00 год.

Про розгляд справи 26 жовтня 2022 року о 11.00 год. позивач повідомлялася шляхом направлення на адресу її проживання судової повістки. Однак доказів вручення судової повістки матеріли справи не містять.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у судові засідання на 02 серпня 2022 року та 26 жовтня 2022 року не з'явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутність не подавала.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України позовна заява залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто, підставою для застосування п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України повинна бути ознака повторності за умови наявності відомостей про належне повідомлення про дату та час судового засідання, в чому суд повинен пересвідчитися перед постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.

Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку не було повторності неявки належним чином повідомленого позивача в судові засідання призначені на 02 серпня 2022 року та 26 жовтня 2022 року, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 судової повістки на 26 жовтня 2022 року, а тому у суду першої інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали була відсутня необхідна умова залишення позову без розгляду як повторна поспіль неявка позивача в судові засідання.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2022 року через систему «Електронний суд» позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про участь у судовому засіданні призначеному на 26 жовтня 2022 року о 11.00 год. в режимі відеоконференції, яке було зареєстровано судом лише 26 жовтня 2022 року та отримано суддею 27 жовтня 2022 року.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 759/4107/17-ц, від 15 квітня 2020 року в справі №201/10953/18-ц, від 21 жовтня 2020 року в справі № 756/13550/16-ц.

Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Матеріали справи не місять доказів про те, що позивач відмовиласяв будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог, і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату її інтересу до позову, а відтак, використаний судом першої інстанції процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження права позивача на судовий захист.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 травня 2023 року.

Головуючий:

Судді: