Постанова

від 31.05.2023 по справі 320/4559/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 320/4559/20

адміністративне провадження № К/990/2568/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/4559/20

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Лапій С. М.) від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Карпушової О. В., Губської Л. В., Епель О. В.) від 30 листопада 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 29 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» (далі - ТОВ «ЛИСТКОМ») звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2019 року:

- № 0002071202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн;

- № 0002081202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що в основу прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем були покладенні безпідставні, необґрунтовані, та, як наслідок, неправомірні висновки акту перевірки, які не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

2.1 Також позивач зазначав, що висновки податкового органу про те, що правовідносини ТОВ «ЛИСТКОМ» з деякими контрагентами не мали реального характеру спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані товариством.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у цій справі до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

7. 06 липня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ЛИСТКОМ», в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області у період з 08 квітня 2019 року по 12 квітня 2019 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЛИСТКОМ» з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалась у червні-грудні 2018 року, за наслідками якої був складений акт від 19 квітня 2019 року №309/10-36-12-02/41837288.

10. В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення позивачем: абз. 5 ст.1, п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», пп.14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст.14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.

10.1 Також в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки інвентаризація активів не проводилась у зв`язку з відсутністю підприємства за податковою адресою, будь-яких складських приміщень, товарно-матеріальних цінностей.

11. На підставі таких висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002071202 від 20 червня 2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн;

- № 0002081202 від 20 червня 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.

12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2019 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив висновків проведеної перевірки належними, достатніми та допустимими доказами, і не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

14. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що з акту перевірки неможливо встановити відсутність яких саме документів та по яких господарських операціях стало підставою для висновку контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій, що вказує на недоведеність відповідачем в акті порушень податкового законодавства України.

14.1 Крім того, суди зауважили, що податковим органом не заперечувалась правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки первинних документів, також не заперечувався їх обсяг.

15. Щодо посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, то суди попередніх інстанцій визнали його безпідставним, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

15.1 Крім того, відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 року № 363, обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та водія, а позивач до такої категорії суб`єктів господарювання не відноситься.

16. Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що на підставі наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що станом на дату проведення позапланової документальної перевірки податкова адреса позивача не змінювалась, що підтверджується договором оренди від 21 грудня 2018 року №77, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС".

16.1 Суди зауважили, що висновки відповідача щодо відсутності позивача та його посадових осіб за податковою адресою, які сформовані на підставі актів від 22 березня 2019 року №1177/10-36-12-02/41837288 «Про відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою», від 22 березня 2019 року №1178/10-36-12-02/41837288 «Про неможливість вручення наказу від 21 березня 2019 року № 611 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛИСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41837288) та направлення на перевірку від 22 березня 2019 року №726» та від 22 березня 2019 року №1179/10-36-12-02/41837288 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛИСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41837288) з питань встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року» - є безпідставними, оскільки оперативне управління ГУ ДФС у Київській області не здійснювало вихід за податковою адресою позивача, дані акти складені за результатом виходу на адресу іншого підприємства, а саме, завод «Еталон», а орендодавцем позивача, як зазначено вище, є Публічне акціонерне товариство "ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС".

17. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що такі обставини, як відсутність приміщень для зберігання товару, не можуть спростовувати виконання господарської операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати відповідні приміщення для виконання взятих на себе зобов`язань, а особливо в разі перепродажу товару.

18. Щодо кримінального провадження №22017101110000100, яке відповідач співвідносить з позивачем, то суди попередніх інстанцій зауважили, що процесуальний статус позивача в даному кримінальному провадженні не визначено.

18.1 Крім того, на обґрунтування існування ознак ризику в контрагентів позивача відповідач посилався на кримінальне провадження № 42018100000000889 від 21 вересня 2018 року. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що воно також не має відношення до контрагента позивача ТОВ "ЕКСПАНСІЯ", оскільки вказане кримінальне провадження здійснюється відносно ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна".

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.

20. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21. Так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 44.1 статті 44 ПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 400/1646/20.

22. Також скаржник зауважує про не дослідження зібраних у цій справі доказів та встановлення судами обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме, на підставі акту перевірки, проігнорувавши відсутність первинних документів та не дослідження їх дефектності.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

25. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

26. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

27. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

28. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

29. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

30. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

31. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

32. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

33. Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

34. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

35. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

36. Своєю чергою, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

37. Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

38. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

39. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

40. У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

41. На підставі даних, зазначених у податковій звітності, даних архіву електронної звітності, ITC «Податковий блок», системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та наданих ТОВ «ЛИСТКОМ» завірених копій документів, у ході перевірки контролюючим органом встановлено існування господарських взаємовідносин з постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у червні-грудні 2018 року, січні 2019 року з контрагентами-постачальниками ТОВ «ЛИСТКОМ», а саме: ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Афіна-Груп», ТОВ НВО «Запорізький графіт», ТОВ «Біосфера-Сервіс», ТОВ «Крайтекс-Сервіс», ТОВ «Керамплюс», ТОВ «Торговий дім «Бердянський кабельний завод», ТОВ «Машинвестхолдинг», ТОВ «Експансія», ТОВ «ОлТрейд Груп», ТОВ «Олис», ТОВ «Альянс ВТРК», ПП «Елеконт», ТОВ «РемМашРесурс», ТОВ «Техпровід», ТОВ «МК - СЕРВІС», ТОВ «Росьфарм», ТОВ «Лаунч Україна», ТОВ фірма «Споживспецкомпані», ПАТ «Харківпродмаш», ТОВ «Негоком», ТОВ «ГалікоКост», ТОВ «ІТЦ «Вібродіагностика», ТОВ НВФ «Стандарт-М», ТОВ НВФ «Теплокераміка», ТОВ «Владимир», ТОВ «НВФ «РЕД ЛАЙН», ТОВ «Електросталь-Курахове», ТОВ «Столиця ЛТД», ТОВ «Лісагротех Плюс», ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», ТОВ «Електрогідравліка», ТОВ «ТД Термофіт», ТОВ «АД-ІНСТРУМЕНТ».

42. Крім того, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено існування господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями, а саме: ТОВ «Мастер-Трейд» та компанією Tourman Projects Limited Partnership щодо експорту їм товарів.

43. Згідно акту перевірки, в ході проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки було досліджено надані позивачем згідно листа від 12 квітня 2019 року №1204-1 (вх. ГУ ДФСУ у Київській області від 15 квітня 2019 року №23704/10/10-36-54) належним чином завірені копії документів, а саме: договори з постачальниками та покупцями, договори оренди та суборенди, платіжні доручення, виписки з особового рахунку, валютні платіжні доручення, електронні ВМД, інвойси, специфікації, ТТН, CMR, пакувальні листи, зворотні накладні, видаткові накладні, товарні накладні, паспорти якості, сертифікати якості, виписки з сертифікату якості, технічні паспорти, свідоцтво про калібрування, акти виконаних робіт, надання послуг, здачі-приймання робіт, рахунки, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості по субрахунках 362, 281, 6851, 631.

44. Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зауважили, що надані позивачем до перевірки первинні документи є належними, достатніми та допустимими доказами реальності здійснення фінансово-господарських операцій з його контрагентами.

45. Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій фактично надано оцінку висновкам акту проведеної перевірки.

46. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на таке.

47. Критерії оцінки судових рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

49. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

50. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

51. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

52. Як вже зазначалось, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій обмежились лише оцінкою акту проведеної перевірки.

53. Водночас в порушення принципу офіційного з`ясування усіх обставин справи судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

54. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять загальний висновок щодо існування первинних документів, однак без їх належного дослідження та аналізу.

55. Первинні документи як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надавались, а судами попередніх інстанцій вони не витребовувались.

56. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судами попередніх інстанцій необхідно було дослідити наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, встановити обставини, зокрема, щодо руху товару та його транспортування, та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

57. Крім того, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що податковим орган не заперечувалась правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки документів. Зазначено, що відповідач не наводить жодного належного обґрунтованого висновку, що документи подані позивачем не в повному обсязі, не відповідають встановленим вимогам, містять неповну та/або недостовірну інформацію, є суперечливими за своїм змістом та не відтворюють реальності здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

58. Водночас у касаційній скарзі скаржник звертає увагу, що в акті перевірки контролюючим органом було зазначено таке:

- за аналізом наданих документів встановлено відсутність в деяких первинних документів підписів посадових осіб підприємств, між якими вони укладені (рахунок-фактура, рахунок, виписка із сертифіката якості, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг);

- товарно-транспортні накладні надані не в повному обсязі та з невідповідністю даних фінансово-господарських операцій. Так, в деяких накладних зазначено лише місто розвантаження продукції, без зазначення повної адреси, вулиці, будинку, району, населеного пункту, тощо. Також у пункті розвантаження вбачається відмінна адреса від податкової адреси вантажоодержувача ТОВ «ЛИСТКОМ», а саме, м. Краматорськ, м. Харків, вул. Клочковського, буд 228. За наданими документами та базами даних встановлено відсутність наявності будь-яких приміщень у покупця ТОВ «ЛИСТКОМ» за вказаними адресами.

59. Скаржник зауважує, що в акті перевірки контролюючий орган акцентував увагу на дефектності первинних документів та обставин відсутності реальності господарських операцій.

60. Також скаржник звертає увагу на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг), відсутність трудових ресурсів, основних фондів, технічних та технологічних можливостей для здійснення господарських операцій, невідповідність обсягів постачання обсягам придбання, віддаленості контрагентів один від одного (Запорізька, Харківська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська області).

61. Однак такі доводи відповідача судами попередніх інстанцій були залишені поза увагою, не перевірені, не досліджені та не оцінені, що додатково підтверджує неповноту з`ясування обставин справи й передчасність зроблених судами у цій справі висновків.

62. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов`язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.

63. Верховний Суд також наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

64. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

66. Оскільки вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

67. Ураховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

68. Крім того, оскільки за результатами касаційного розгляду вирішено скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відсутні підстави для поновлення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відповідно до частини третьої статті 375 КАС України.

69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасувати, а справу № 320/4559/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов