Рішення

від 13.09.2024 по справі 320/4559/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року № 320/4559/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ЛИСТКОМ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» (далі позивач, ТОВ «ЛИСТКОМ») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2019 № 0002071202 та № 0002081202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними та підтверджуються первинними документами. Позивач зауважив, що документи, які ним подано контролюючому органу під час перевірки підтверджують реальне здійснення ним господарських операцій з придбання товарів (послуг) в межах господарської діяльності, факт оплати вартості товарів (послуг), правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів, які відповідають вимогам закону та експорт товарів, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та вказав на законність і обґрунтованість висновків акту перевірки та, винесених на підставі них, податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою, відсутність складських приміщень, відсутність в повному обсязі документів, які підтверджують формування сум податкового кредиту, задекларованого за червень-грудень 2018 року, січень 2019 року, невідповідність зазначених даних в первинних документах, відсутність обов`язкових реквізитів в наданих первинних документах, відсутність основних фондів, які необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність достатньої кількості працівників, відсутність реального факту придбання та подальшого продажу товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2023 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав на те, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, встановити обставини, зокрема, щодо руху товару та його транспортування, та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів. Крім того, необхідно було перевірити доводи контролюючого органу щодо дефектності первинних документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 25.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області від 28.03.2019 №689, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1, статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛИСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41837288) з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалась у червні-грудні 2018 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2019 №309/10-36-12-02/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛИСТКОМ» абз. 5 статті 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», підпунктів 14.1.36, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002071202 від 20.06.2019, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн;

№0002081202 від 20.06.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України).

Отже, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1, ч.2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного, визначення господарської операції пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на відображення у податковому обліку господарської операції є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та/або послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Згідно акту перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на тому, що в перевіряємому періоді ТОВ «ЛИСТКОМ» не знаходилось за податковою адресою, у зв`язку із чим неможливо провести інвентаризацію його активів, також відповідач посилається на те, що у ТОВ «ЛИСТКОМ» відсутні складські приміщення, трудові ресурси й товарно-матеріальні цінності, відсутній факт здійснення операцій з придбання та продажу товарів та факт сплати їх вартості, відсутні операцій, що є підставою для отримання бюджетного відшкодування, наявні ризики заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ та формування від`ємного значення, а директор ТОВ «ЛИСТКОМ» зареєстрований на непідконтрольній території.

Листом від 12.04.2019 №1204-1 ТОВ «ЛИСТКОМ» надано контролюючому органу завірені копії договорів оренди та суборенди.

Відповідно до договору оренди приміщення від 21.12.2018 №77, укладений позивачем з Публічним акціонерним товариством «Облагротехсервіс» (код ЄДРПОУ 00913545), згідно якого Орендодавець (ПАТ «Облагротехсервіс») зобов`язується передати Орендарю (ТОВ «Листком») у тимчасове платне користування приміщення адміністративного корпусу літ. А, загальною площею 35 кв.м, за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8 В. Об`єкт оренди передається з метою використання його під офіс, за ціною 1 кв.м за місяць 100 грн., крім того ПДВ 20% - 20 грн.

Строк дії Договору з 21 грудня 2018 року по 31 грудня 2019 року.

Як вказано в акті перевірки, згідно умов Договору передбачено на кожній його сторінці підпис Орендодавця та Орендаря. Однак, у поданій завіреній копії Договору був відсутній підпис Орендодавця на кожній із 8 сторінок.

Відповідно до договору суборенди майна від 30.12.2017 №б/н, укладений позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), згідно якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає, а Суборендар (ТОВ «Листком») приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 12,2 кв.м. згідно акту прийому-передачі за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська (Апатова), 136а (5й поверх, офіс 516).

Строк дії Договору з 01 січня 2018 року до 31 жовтня 2020 року.

Як вказано в акті перевірки, в наданій завіреній копії Договору відсутня вартість предмета суборенди та основні реквізити суборендаря (розрахунковий рахунок, назва банку, його МФО), В наданих завірених копіях актів прийому-передачі майна приміщення від 01.01.2018 та від 31.01.2019 відсутні дані щодо наявності на об`єкті оренди електрозабезпечення, водопостачання, теплопостачання, сантехнічні прилади, електрозв`язок, інше обладнання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено копії договору оренди приміщення від 21.12.2018 №77, акту приймання-передачі приміщення від 21.12.2018 до договору оренди та Додатку № 1 до договору оренди, які містять усі підписи та печатки сторін договору.

Водночас, позивачем надано копії платіжних доручень, що підтверджують сплату вартості оренди за перевіряємий період, рахунки на оплату послуг оренди, які були виставлені ПАТ «Облагротехсервіс» та банківські виписки.

Також, позивачем надано договір суборенди, платіжні доручення та виписки за перевіряємий період, що підтверджує реальність та економічну мету по взаємовідносинам за договором суборенди.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

На підставі даних, зазначених у податковій звітності, даних архіву електронної звітності, ITC «Податковий блок», системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та наданих ТОВ «ЛИСТКОМ» завірених копій документів, у ході перевірки контролюючим органом встановлено існування господарських взаємовідносин з постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у червні-грудні 2018 року, січні 2019 року з контрагентами-постачальниками ТОВ «ЛИСТКОМ», а саме: ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Афіна-Груп», ТОВ НВО «Запорізький графіт», ТОВ «Біосфера-Сервіс», ТОВ «Крайтекс-Сервіс», ТОВ «Керамплюс», ТОВ «Торговий дім «Бердянський кабельний завод», ТОВ «Машинвестхолдинг», ТОВ «Експансія», ТОВ «ОлТрейд Груп», ТОВ «Олис», ТОВ «Альянс ВТРК», ПП «Елеконт», ТОВ «РемМашРесурс», ТОВ «Техпровід», ТОВ «МК-СЕРВІС», ТОВ «Росьфарм», ТОВ «Лаунч Україна», ТОВ фірма «Споживспецкомпані», ПАТ «Харківпродмаш», ТОВ «Негоком», ТОВ «ГалікоКост», ТОВ «ІТЦ «Вібродіагностика», ТОВ НВФ «Стандарт-М», ТОВ НВФ «Теплокераміка», ТОВ «Владимир», ТОВ «НВФ «РЕД ЛАЙН», ТОВ «Електросталь-Курахове», ТОВ «Столиця ЛТД», ТОВ «Лісагротех Плюс», ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», ТОВ «Електрогідравліка», ТОВ «ТД Термофіт», ТОВ «АД-ІНСТРУМЕНТ», а також позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами-покупцями, а саме: ТОВ «Мастер-Трейд» та компанією Tourman Projects Limited Partnership щодо експорту їм товарів.

З акту перевірки вбачається, що листом від 12.04.2019 №1204-1 (вх. ГУ ДФС у Київській області від 15.04.2019 №23704/10/10-36-54) ТОВ «ЛИСТКОМ» надано завірені копії наступних документів: договори з постачальниками та покупцями; договори оренди та суборенди; платіжні доручення; виписки з особового рахунка; валютні платіжні доручення; електронні ВМД; інвойси; специфікації; ТТН, CMR; пакувальні листи; зворотні накладні; видаткові накладні; товарні накладні; паспорти якості, сертифікати якості, виписки з сертифікату якості, технічні паспорти, свідоцтво про калібрування; акти виконаних робіт, надання послуг, здачі-прийняття робіт; рахунки, рахунки-фактури; оборотно-сальдові відомості по субрахунках 362, 281, 6851, 631.

За аналізом наданих документів контролюючим органом встановлено відсутність в деяких первинних документів підписів посадових осіб підприємств між якими вони укладені (а саме: рахунок-фактура, рахунок, виписка з сертифіката якості, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти надання послуг).

Товарно-транспортні накладні надані не в повному обсязі та з невідповідністю даних фінансово-господарських операцій. А саме, як зазначив відповідач, в деяких накладних вказано лише місто розвантаження продукції, без зазначення повної адреси, вулиці, будинку, району, населеного пункту, тощо. Також, в пункті розвантаження вбачається відмінна адреса від податкової адреси вантажоодержувача ТОВ «ЛИСТКОМ», а саме м. Краматорськ, м. Харків, вул. Клочковського, буд.22.

Також, контролюючим органом вказано, що у наданих позивачем платіжних дорученнях (на загальну суму сплати постачальникам 26 386 752,15 грн, в т.ч. ПДВ - 4 397 792,03 грн) відсутні: підпис директора ТОВ «ЛИСТКОМ», печатка, штамп та підпис банку, який вказаний в платіжних дорученнях. Контролюючим органом також вказано на дефектність оформлення міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR).

На підставі викладеного, ГУ ДПС у Київській області зроблено висновок про відсутність реальності господарських взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками щодо постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у червні-грудні 2018 року, січні 2019 року, оскільки контролюючим органом під час перевірки встановлено відсутність в повному обсязі документів, які підтверджують формування сум податкового кредиту, задекларованого за червень-грудень 2018 року, січень 2019 року, невідповідність зазначених даних в первинних документах, відсутність обов`язкових реквізитів в наданих первинних документах, відсутність основних фондів, які необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність складських приміщень, відсутність достатньої кількості працівників, відсутність реального факту придбання та подальшого продажу товарів.

Суд визнає, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними.

Водночас, для встановлення фактичних обставин у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, перевірити висновки акту перевірки, суду необхідно дослідити фактичні обставини щодо виконання умов договорів, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд зазначає, що у разі виникнення сумнівів у виконанні робіт/надання послуг/постачання товарів та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат повинен надати суду усі наявні докази або пояснення, які у своїй сукупності розкривали б зміст господарської операції та підтверджували її фактичне здійснення.

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником.

Однак, позивачем не надано до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджували б наявність змін його майнового стану та руху активів у зв`язку із здійсненням господарських операцій з контрагентами у перевіряємому періоді, що свідчить про відсутність можливості дослідити реальність господарських операцій.

Відтак, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану, щодо руху товару, а первинні документи, які спростовували б висновки контролюючого органу до суду не надано.

Відсутність вказаних базових первинних документів не дає суду можливості перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій та правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків і формування сум податкових вигод.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

При цьому, суд зазначає, що надання певних документів до перевірки та їх аналіз податковим органом в акті перевірки не є підставою для неподання таких документів до суду при оскарженні рішення контролюючого органу, яке прийнято на підставі такого акту перевірки.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, є обґрунтованим висновок контролюючого органу про відсутність факту здійснення позивачем операцій з придбання та продажу товарів з контрагентами у перевіряємому періоді.

Крім того, наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, суд вважає за необхідне врахувати висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «ЛИСТКОМ» вимог абзацу 5 статті 1, пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХIV, підпунктів 14.1.36, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення №0002071202 та №0002081202 від 20.06.2019.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-Б, код ЄДРПОУ 41837288) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.