Постанова

від 02.05.2023 по справі 902/1237/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року Справа № 902/1237/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Наєв Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙН"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 р.

ухвалене у м. Вінниці, повний текст складений 03.02.2023 р.

у справі № 902/1237/22 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Зінця Владислава Олександровича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙН"

про стягнення 259571,42 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙН" на користь фізичної особи-підприємця Зінця Владислава Олександровича 154412,50 грн. боргу за договором надання транспортних послуг № 13/10-21 від 13.10.2021 р., 45589,01 грн. інфляційних втрат, 1052,92 грн. пені, 3015,81 грн. судових витрат зі сплати судового збору та 15801,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Зінця Владислава Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙН" в частині вимог про стягнення 58516,99 грн. пені. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 877,76 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4598,91 грн. залишено за позивачем.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙН" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПК БУДЛАЙН» пояснює, що рішення ухвалене на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

Посилається на умови п. 5.1 договору про надання транспортних послуг № 13/10-21 від 13.10.2021 р., відповідно до яких сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному договору, якщо це являється наслідком обставин непереборної сили (військовий конфлікт, стихійне лихо, пожари, втручання з боку держави). Скаржник пояснює, що за загальним правилом мирного часу, ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають сертифікати про такі обставини на вимогу суб`єктів господарської діяльності в індивідуальному порядку. Зараз ТПП видала універсальний форс-мажорний сертифікат, що поширюється на всю територію поширення воєнного стану. Пояснює, саме внаслідок таких обставин ТОВ «СПК БУДЛАЙН» не змогла належним чином виконати зобов`язання і в діях ТОВ «СПК БУДЛАЙН» відсутня вина, яка є обов`язковою умовою настання відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Доводить, що сертифікат є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій внаслідок настання форс-мажорних обставин за договором.

Зазначає, що штрафні санкції, а саме - інфляційне збільшення у сумі 45589,01 грн. були нараховані по 28.11.2022 р., що суперечить нормам чинного законодавства. Розрахунок мав би бути здійснений з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97.

Звертає увагу, що у договорі прямо передбачено досудове врегулювання спору, однак жодної претензії з боку позивача на адресу ТОВ «СПК БУДЛАЙН» не надходило.

Зазначає, що в матеріалах, доданих до позовної заяви відсутній підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків на дату звернення до суду, тоді як підставою для остаточних взаєморозрахунків і підтвердженням боргу є акт звірки взаємних розрахунків, що надається виконавцем замовнику відповідно до умов договору. Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника, є доказом визнання останнім наявності у нього перед стягувачем боргу.

Доводить, що оскільки акт взаємних розрахунків не підписаний та сума основного боргу не погоджена сторонами, тому нарахування штрафних санкцій є невірним.

Також доводить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, і звертаючись дл критеріів посилається на постанову Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18.

На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Фізична особа-підприємець Зінець Владислав Олександрович подав відзив на апеляційну скаргу, вважає подану апеляційну скаргу необгрунтованою та недоведеною, а рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 р. у справі № 902/1237/22 - законним та обґрунтованим.

Доводить, що позивач підтвердив свої вимоги належними і допустимими доказами, зокрема, надав первинні документи на підтвердження виконання транспортних послуг за договором № 13/10-21 від 13.10.2021 р. - акти наданих послуг на загальну суму 285262,50 грн. без ПДВ, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками, а також надав рахунки на оплату і банківські виписки за період з 01.09.2021 р. по 28.02.2022 р. та за період з 01.11.2022 р. по 24.11.2022 р. на підтвердження часткової оплати 130850,00 грн. без ПДВ.

Стверджує, що умови договору прямо передбачають виникнення у замовника (відповідача) обов`язку щодо оплати за надані послуги саме на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг. Відтак, єдиним належним доказом на підтвердження заборгованості за договором надання транспортних послуг є акти наданих послуг, натомість доводи відповідача, що відсутність акта звірки взаємних розрахунків виключає можливість стягнення заборгованості, є безпідставними, оскільки акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Сторони не забезпечили участь представників в судовому засіданні, тоді як були повідомлені про час і місце судового засідання за належними адресами /а.с.146,147 у т.1/. Позивач ФОП Зінець В.О. надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, позиції сторін у спрі викладені в апеляційній скарзі і відзиві на апеляційну скаргу, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

13.10.2021 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙН" як замовником та фізичною особою-підприємцем Зінцем Владиславом Олександровичем як виконавцем укладений договір надання транспортних послуг № 13/10-21. За умовами п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надавати замовнику транспортні послуги такими транспортними засобами: Екскаватор-Погрузчик; Евакуатор 15 т.

Термін надання послуг транспортними засобами становить з "13" жовтня 2021 року до "31" грудня 2021 року (п. 1.4 договору).

Згідно п. 1.3 та п. 3.2.1 договору замовник зобов`язується своєчасно оплатити надані йому послуги.

За умовами п. 2.1 договору плата за послуги визначається відповідно до розцінок за одиницю фактично наданих послуг. До вартості наданих послуг входить вартість паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до п. 2.2-2.3 договору плата за послуги виконується щомісяця до 10 числа місяця. наступного за попереднім, на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг, що складається відповідно до змінних рапортів, протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку на оплату замовнику за надані послуги. Фактичний час надання послуг щоденно фіксується в журналі обліку робочого часу машин і механізмів

Вартість наданих послуг транспортним засобом визначається на підставі погодженого сторонами рахунку-фактури та/або специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.4 договору).

Відповідно п. 4.1 договору замовник несе відповідальність у випадку прострочення оплати вартості послуг у вигляді стягнення пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п. 7.1 договору).

Також сторонами підписано специфікацію - додаток № 1 до договору, за змістом якої сторонами погоджено найменування та вартість послуг, а саме: послуги ескаватора-погрузчика вартістю 585,00 грн без ПДВ за год.; послуги евакуатора 15 т вартістю 23,00 грн. без ПДВ за км.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу транспортні послуги, які прийняті останнім без зауважень, що підтверджується актами наданих послуг на загальну суму 285 262,50 грн без ПДВ, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги на загальну суму 130 850, 00 грн., що підтверджено банківськими виписками за період з 01.09.2021 р. по 28.02.2022 р. та за період з 01.11.2022 р. по 24.11.2022 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 154 412,50 грн. (285 262,50 грн - 130 850,00 грн).

Отже, на умовах договору № 13/10-21 від 13.10.2021 р. між сторонами склались правовідносини з надання транспортних послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов`язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Оскільки відповідач зобов`язання з оплати послуг в повному обсязі не виконав, докази погашення заборгованості суду не надані, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 154 412,50 грн. та про задоволення позову в цій частині.

Оскільки оплата послуг не виконана своєчасно, також правомірними є позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені, обрахованих за період прострочення з 11 листопада 2021 року з урахуванням періодично виконуваних платежів та нових періодів розрахунку за послуги, які надавались станом до 10.11.2021 р., до 10.12.2021 р. та до 10.01.2022 р.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, враховує, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови у стягненні пені на суму 58516,99 грн., нараховану за період з 31.12.2021 р. Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ст..269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши розрахунок пені 1052,92 грн, належної до стягнення за оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та обрахованої за період з 11.12.2021 по 31.12.2021 рр. за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно з актами наданих послуг № 0205 від 15.11.2021 р., № 0208 від 15.11.2021 р., № 0216 від 22.11.2021 р., № 0218 від 30.11.2021 р., колегія суддів погоджується із рішенням суду в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з 11.12.2021 р. по 28.11.2022 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність розрахунку та задоволення позову в цій частині.

Доводи скаржника, що виконані розрахунки є невірними, оскільки сторонами не складався акт вивірки розрахунків, - є необґрунтованими. Зустрічні розрахунки для перевірки конкретних заперечень суду не надавались. Разом з тим, та обставина, що сторони не склали акт вивірки, не спростовує наявність боргу.

Так, акт вивірки розрахунків є документом бухгалтерської звітності, який виконує допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, та використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі відповідно до ст..86 ГПК України. Тоді як надані позивачем первинні документи містять необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями), тому є належними доказами того, що господарські операції (в даному випадку транспортні послуги) фактично відбулись, і, відповідно - доказом зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

З урахуванням наведеного акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника, може бути доказом визнання останнім наявності у нього перед стягувачем боргу, натомість у даному спорі відповідач борг не визнає, але і не спростовує доводи позивача відповідно до норм ст..ст.74, 76-78 ГПК України. Тому наявність чи відсутність акту вивірки не має значення.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що універсальний сертифікат Торгово-промислової палати України не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у даній справі.

Відповідно до норм статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) а.с.95 у т.1.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що строки виконання грошового зобов`язання настали відповідно 10.11.2021 р., 10.12.2021 р., 10.01.2022 р. і не були виконані повністю до військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 р. відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

За умовами п. 5.2. договору надання транспортних послуг № 13/10-21 від 13.10.2021 у разі виникнення обставин непереборної сили сторона зобов`язана в п`ятиденний термін повідомити свого партнера по контракту. Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача з приводу дії форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання грошових зобов`язань. Так само відповідачем не доведено, що введення воєнного стану в Україні створило певні негативні наслідки саме для ТОВ «СПК Будлайн», оскільки презумується однаково негативний вплив для усіх осіб, зокрема, і для позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції по суті спору в межах доводів і заперечень, викладених в апеляційній скарзі.

Одночасно судом першої інстанції розглянуто клопотання позивача про стягнення з відповідача 20400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката і задоволено таке клопотання в сумі 15801,09 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Колегія суддів, вивчивши докази, надані суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також перевіривши доводи скаржника, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Скаржник не довів, що належна до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката 15801,09 грн. є неспівмірною із складністю виконаної роботи, її обсягом тощо у даній конкретній справі, натомість обмежився посиланням на правові позиції Верховного Суду у різних справах.

Колегія суддів встановила, що позивач відповідно до норм ст..ст.126,129 ГПК України на підтвердження заявлених вимог надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 24/11-22 від 24.11.2022 р., розрахунок витрат на правову допомогу на суму 20 400,00 грн., акт про надані послуги (виконаних робіт) від 29.11.2022 р., який підписаний адвокатом і клієнтом підприємцем Зінець В.О. без зауважень, рахунок № 29-11/1 від 29.11.2022 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000006 від 17.09.2014 р., ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1054054 від 24.11.2022 р. /а.с.66-71/.

Відповідно п. 1.1 договору адвокат зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу щодо підготовки до Господарського суду Вінницької області позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙ" за договором надання транспортних послуг №13/10-21 від 13.10.2021 року та представництво інтересів клієнта під час судового розгляду справи, а клієнт зобов`язується виплатити адвокатові гонорар за надання правової (правничої) допомоги.

Колегія суддів встановила, що перелік наданих послуг у розрахунку витрат на правову допомогу і в акті наданих послуг /а.с.67-68 у т.1/ відповідає матеріалам справи.

Норми ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлюють, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів погоджується із оцінкою суду першої інстанції, що заявлені витрати є співмірними з огляду на ціну позову, зміст заперечень відповідача, обсяг виконаної адвокатом роботи як на стадіі підготовки позову, так і на стадії судового провадження.

Враховано при цьому, що відповідач не надав суду першої інстанції обґрунтованих заперечень, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірною із складністю виконаної роботи, її обсягом тощо у даній конкретній справі, натомість обмежився посиланням на правові позиції Верховного Суду у різних справах про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має відповідати критеріям співмірності, реальності та розумності розміру.

Отже, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задоволив клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до норм ч.ч. 1-3 ст. 126, ст..129 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 р. у справі № 902/1237/22 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281-282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПК БУДЛАЙН" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 р. у справі № 902/1237/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 902/1237/22 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 29.05.2023 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.