Рішення

від 23.05.2023 по справі 904/944/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023м. ДніпроСправа № 904/944/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Приватного акціонерного товариства "ВГП" (Волинська обл., м. Луцьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ВГП" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1028555,06грн, з якої: 928645,94грн основного боргу, 82762,60грн пені, 12180,77грн інфляційних витрат, 4965,75грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ВГП" залишено без руху на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, надано позивачу строк для усунення недоліків.

07.03.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшло клопотання №45 від 24.02.2023 про усунення недоліків, позивачем надано необхідні документи, а саме оригінал касового чеку та список згрупованих відправлень.

Разом з тим, із змісту клопотання позивача вбачається, що дане клопотання за своєю правовою природою є уточненою позовною заявою відповідно до якої позивач зменшив позовні вимоги у зв`язку зі сплатою відповідачем частини основної заборгованості та зарахуванням між сторонами однорідних вимог ще до звернення позивача до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом. Враховуючи дані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 107695,91грн, з якої: 7875,00грн основного боргу, 82679,38грн пені, 12180,77грн інфляційних витрат, 4960,76грн трьох відсотків річних. Також, просить повернути судовий збір у розмірі 12744,34грн, як надмірно сплачений.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №450 від 15.06.2015 (з урахуванням угоди від 28.07.2022 про заміну сторони до договору поставки №450 від 15.06.2015) в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі пункту 9.6 договору та частини 2 статті 625 ЦК України нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.04.2023.

03.04.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшло клопотання №76 від 29.03.2023 про долучення доказів та закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.05.2023 у зв`язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 23.05.2023.

У судове засідання 08.05.2023 сторони не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач не надав відзив на позовну заяву і письмові пояснення з урахуванням клопотання позивача про долучення доказів та закриття провадження у справі в частині.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялися ухвали суду на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 49106, місто Дніпро, бульвар Слави, буд. 7К.

Доказом вручення ухвали суду від 07.03.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі є поштове повідомлення про вручення №4930021119484, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 15.03.2023 (а.с. 67 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 15.03.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 30.03.2023 включно.

Станом на 23.05.2023 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Доказом обізнаності відповідача про розгляд справи є поштові повідомлення про вручення (а.с. 76, 80 том 1).

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

У судове засідання 23.05.2023 відповідач, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не надав.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

15.06.2015 між Приватним акціонерним товариством "ВГП" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (далі покупець) укладено договір поставки №450 (далі договір №450).

Відповідно до пункту 1.1 договору №450 постачальник зобов`язується передати у власність покупця у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю за умови одночасного надання постачальником усіх необхідних товаросупровідних документів на товар, визначених п. 2.10 договору (п. 1.4 договору №450).

Поставка товару вважається завершеною з моменту передачі товару покупцю на умовах, передбачених п. 1.4 договору, з наданням усіх необхідних товаросупровідних документів, визначених п. 2.10 договору (п. 2.11 договору №450).

Пунктом 5 договору №450 визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України, через 90 календарних днів, з моменту передачі постачальником покупцю кожної окремої партії товару на умовах п. 1.4 цього договору, з урахуванням ПДВ. Всі партії товарів, поставлені до відкриття нового магазина мережі «ПроСтор» («ProStor»), покупець оплачує наступним чином: перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту відкриття відповідного магазину.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку покупця. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідні чи святкові дні, то останнім днем платежу буде вважатися банківський день, що є наступним після такого вихідного чи святкового дня (п. 5.10 договору №450).

У випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 5.8 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення (п. 9.6 договору №450).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 10.1 договору №450).

Термін дії цього договору починає свій перебіг з моменту, зазначеному у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2015 (п. 10.2 договору №450).

Відповідно до п. 10.3 договору №450, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію договору, договір вважається пролонгованим до кінця кожного наступного календарного року на тих же умовах.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №450 від 15.06.2015 був чинним протягом відповідного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що протягом строку дії договору №450 від 15.06.2015 постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 996463,22грн, що підтверджується підписаними покупцем та постачальником, видатковими накладними:

- №VGP07173 від 30.07.2022 на суму в розмірі - 260054,42грн, поставка підтверджується ТТН №2344/1 від 30.07.2022;

- №VGP08450 від 09.09.2022 на суму в розмірі - 248834,04грн, поставка підтверджується ТТН №2761/1 від 09.09.2023;

- №VGP08449 від 10.09.2022 на суму в розмірі - 38758,80грн, поставка підтверджується ТТН №2764/1 від 10.09.2022;

- №VGP09415 від 08.10.2022 на суму в розмірі - 273878,76грн, поставка підтверджується ТТН №3069/1 від 08.10.2022;

- №VGP09413 від 09.10.2022 на суму в розмірі - 53482,80грн, поставка підтверджується ТТН №3098/1 від 09.10.2022;

- №VGP09680 від 11.10.2022 на суму в розмірі - 20497,32грн, поставка підтверджується ТТН №3115/3 від 11.10.2022;

- №VGP09690 від 15.10.2022 на суму в розмірі - 100957,08грн, поставка підтверджується ТТН №3147/1 від 15.10.2022 (а.с. 21-34 том 1).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, за видатковою накладною №VGP07173 від 30.07.2022 покупець (ТОВ "Стиль Д") розрахувався частково, у зв`язку з чим не оплаченою залишилась сума 192237,14грн. Вартість товару за рештою перелічених видаткових накладних не була оплачена.

Таким чином, заборгованість за договором №450 від 15.06.2015 за наведеними вище видатковими накладними дорівнювала 928645,94грн.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Так, 28.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (далі - сторона 1, покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Нуміс" (далі - сторона 2, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "ВГП" (далі - сторона 3, позивач) було укладено угоду про заміну сторони до договору поставки №450 від 15.06.2015 (далі угода).

Відповідно до п. 1 угоди, до сторони 2 переходять всі права та обов`язки сторони 1 по договору. При цьому сторона 3 не заперечує проти заміни сторони 1 на сторону 2 за договором.

Пунктом 2 угоди визначено, що сторони зобов`язуються звірити розрахунки протягом 10 (десяти) робочих днів з дати набуття чинності угоди.

Пунктами 3, 4 угоди визначено, що угода набуває чинності з 01.08.2022 і є невід`ємною частиною договору. Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

На виконання зазначеної угоди між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаємних розрахунків за договором поставки №450 від 15.06.2015 (а.с. 39, 40 том 1) відповідно до якого заборгованість за спірним договором складає 928645,94грн.

Як зазначає позивач та підтверджується, наданими ним платіжним дорученням №662 від 16.02.2023 та заявами про припинення зобов`язання зарахуванням від 07.02.2023 (а.с. 41, 42, 59 том 1), відповідач здійснив часткову оплату у загальному розмірі 920770,94грн, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у загальній сумі 7875,00грн.

Наявна заборгованість у сумі 7875,00грн та несвоєчасність оплати і стали причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, пені, штрафу та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено. Відповідач не надав належних та допустимих доказів існування підстав для затримання оплати за товар, передбачених підпунктом 5.8.1 договору №450 від 15.06.2015.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи визначений контрагентами у пунктах 1.4, 2.11, 5.8 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття покупцем за наведеними видатковими накладними, враховуючи дату отримання товару, зазначену у товарно-транспортних накладних до кожної партії товару, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 29.10.2022 за видатковою накладною №VGP07173 від 30.07.2022 на суму 260054,42грн (заборгованість у сумі 192237,14грн), прострочення з 29.10.2022;

- 13.12.2022 за видатковою накладною №VGP08450 від 09.09.2022 на суму 248834,04грн, прострочення з 13.12.2022;

- 13.12.2022 за видатковою накладною №VGP08449 від 10.09.2022 на суму 38758,80грн, прострочення з 13.12.2022;

- 10.01.2023 за видатковою накладною №VGP09415 від 08.10.2022 на суму 273878,76грн, прострочення з 10.01.2023;

- 10.01.2023 за видатковою накладною №VGP09413 від 09.10.2022 на суму 53482,80грн, прострочення з 10.01.2023;

- 11.01.2023 за видатковою накладною №VGP09680 від 11.10.2022 на суму 20497,32грн, прострочення з 11.01.2023;

- 17.01.2023 за видатковою накладною №VGP09690 від 15.10.2022 на суму 100957,08грн, прострочення з 17.01.2023.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар в сумі 7875,00грн слід визнати обґрунтованими.

Під час розгляду справи позивач звернувся із заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у загальному розмірі 7875,00грн у зв`язку з оплатою відповідачем 14.03.2023, а також здійснення між сторонами зустрічного зарахування однорідних вимог.

Як свідчать наявні у справі докази, відповідач здійснив погашення основної заборгованості за поставлений товар за наведений період у сумі 7875,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №198 від 14.03.2023 на суму 5850,00грн, а також заявою сторін про зустрічне зарахування на загальну суму 2025,00грн (а.с.69, 70 том 1).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про закриття провадження у справі та закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 7875,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 9.6 договору №450 в розмірі 82679,38грн, 3% річних 4960,76грн, інфляційні втрати 12180,77грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України (розрахунок - а.с. 60-62 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.6 договору №450 у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 5.8 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 82679,38грн за загальний період з 28.10.2022 по 13.02.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а також не враховано наступні положення законодавства та умови договору №450.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 73699,41грн за загальний період з 29.10.2022 по 13.02.2023, з яких:

- 26860,53грн за період з 29.10.2022 по 07.02.2023 із заборгованості у сумі 192237,14грн за видатковою накладною №VGP07173 від 30.07.2022;

- 1496,81грн за період з 08.02.2023 по 13.02.2023 із заборгованості у сумі 182112,14грн за видатковою накладною №VGP07173 від 30.07.2022;

- 21474,72грн за період з 13.12.2022 по 13.02.2023 із заборгованості у сумі 248834,04грн за видатковою накладною №VGP08450 від 09.09.2022;

- 3344,94грн за період з 13.12.2022 по 13.02.2023 із заборгованості у сумі 38758,80грн за видатковою накладною №VGP08449 від 10.09.2022;

- 13131,17грн за період з 10.01.2023 по 13.02.2023 із заборгованості у сумі 273878,76грн за видатковою накладною №VGP09415 від 08.10.2022;

- 2564,24грн за період з 10.01.2023 по 13.02.2023 із заборгованості у сумі 53482,80грн за видатковою накладною №VGP09413 від 09.10.2022;

- 954,67грн за період з 11.01.2023 по 13.02.2023 із заборгованості 20497,32грн за видатковою накладною №VGP09680 від 11.10.2022;

- 3872,33грн за період з 17.01.2023 по 13.02.2023 із заборгованості 100957,08грн за видатковою накладною №VGP09690 від 15.10.2022.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 12180,77грн за загальний період з листопада 2022 року по січень 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а також не враховано положення статей 253, 254 ЦК України.

За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, загальна сума інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по січень 2023 року становить 11373,11грн, відповідно до періоду та сум заборгованості, застосованих судом при перерахунку пені.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у сумі 4960,76грн за загальний період з 28.10.2022 по 13.02.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а також не враховано положення ст.ст. 253, 254 ЦК України (невірно визначений початок строку виконання зобов`язань, як і при розрахунку пені).

За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, загальна сума 3% річних за загальний період з 29.10.2022 по 13.02.2023 становить 4421,96грн.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 4421,96грн 3% річних, 73699,41грн пені, 11373,11грн інфляційних втрат. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7875,00грн провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмета спору. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 15428,34грн платіжним дорученням №19459 від 13.02.2023 (а.с. 3 том 1).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем до відкриття провадження у справі було подано уточнену позовну заяву, якою було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, то судовий збір у розмірі 12744,34грн (15428,34 (107695,91 * 1,5%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 2684,00) = 12744,34) може бути повернутий з державного бюджету за клопотання позивача.

Враховуючи те, що позивач заявив клопотання про повернення судового збору у своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог, вбачаються підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 12744,34грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2406,34грн (89494,48 х 2684/99820,91 = 2406,34).

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "ВГП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1028555,06грн, з якої: 7875,00грн основного боргу, 82762,60грн пені, 12180,77грн інфляційних витрат, 4965,75грн трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" (ідентифікаційний код 44762781; місцезнаходження: 49100, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 7к) на користь Приватного акціонерного товариства "ВГП" (ідентифікаційний код 01880724; місцезнаходження: 43020, м. Луцьк, вул. Г. Гонгадзе, буд. 25) 4421,96грн 3% річних, 73699,41грн пені, 11373,11грн інфляційних втрат та 2406,34грн - витрат зі сплати судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" на користь Приватного акціонерного товариства "ВГП" 807,66грн інфляційних втрат, 8979,97грн пені, 538,8грн 3% річних.

Закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" на користь Приватного акціонерного товариства "ВГП" 7875,00грн основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному акціонерному товариству "ВГП" (ідентифікаційний код 01880724; місцезнаходження: 43020, м. Луцьк, вул. Г. Гонгадзе, буд. 25) із Державного бюджету України 12744,34грн судового збору, перерахованого платіжним дорученням №19459 від 13.02.2023, про що постановити ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 01.06.2023.

Суддя В.О. Татарчук