Ухвала

від 31.05.2023 по справі 910/9657/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.05.2023Справа № 910/9657/22

За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними рішення, актів, свідоцтва, договору та результатів прилюдних торгів,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Друцька О.Г. (у порядку самопредставництва);

від відповідача 1: Гордієнко Н.П. за ордером від 10.03.2023 року серії ВВ № 1029795;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

від відповідача 4: не з`явився;

від третьої особи: Плясун О.І. за довіреністю від 16.01.2023 року № 76.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - відповідач-3), ОСОБА_3 (далі - відповідач-4), в якому (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову) просив:

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817634580361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 № 29192850, та припинити право власності за відповідачем-1;

- визнати недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача-1, оформлене протоколом від 12.01.2016 № 01, в частині внесення відповідачем-2 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежилих та підсобних приміщень загальною площею 313,2 м2, вартістю 370 000,00 грн.;

- визнати недійсним акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016, відповідно до якого відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв до статутного капіталу нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежилих та підсобних приміщень загальною площею 313,2 м2, вартістю 370 000,00 грн. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 817634580361);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.03.1997, укладений між відповідачем-4 та відповідачем-3 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Сиволобовою Г.С., заступником Генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі "Українська біржа "Десятинна" від 15.03.1997 № 0459-312, зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 29.03.1997 та записаний в реєстрову книгу під № 137;

- визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлені протоколом № 12/13/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить відповідачу-3, затвердженим генеральним директором ПП "Нива-В.Ш." від 13.02.2013;

- визнати недійсним акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Петровим С.І.;

- визнати недійсним свідоцтво серії НАС № 996342 від 24.12.2015, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., яке зареєстровано в реєстрі за № 809;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 313,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817634580361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 24.12.2015 № 27491809 та припинити право власності за відповідачем-2 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою від 26.09.2022 відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва зобов`язав відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб органу реєстрації Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ; зобов`язав відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 ; зобов`язав відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_3 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2022 позовну заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

06.10.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

27.10.2022 року від відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація на запит суду щодо місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_3 .

04.11.2022 року від Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області надійшла інформація щодо місця реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 .

18.11.2022 року господарський суд міста Києва повторно звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом про надання відомостей про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_2 .

08.12.2022 року на електронну адресу господарського суду міста Києва від відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація на запит суду щодо фізичної особи ОСОБА_2 .

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року відкрито провадження у справі № 910/9657/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2023 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

17.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 16.01.2023 року № 2/23, в яких третя особа зазначила про наявність правових підстав для задоволення пред`явлених позивачем вимог у даній справі.

До початку призначеного підготовчого засідання 18.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли клопотання відповідача-1 від 18.01.2023 року про ознайомлення з матеріалами справи № 910/9657/22 та про відкладення її розгляду на іншу дату.

У підготовчому засіданні 18.01.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9657/22 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 15.02.2023 року.

06.02.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" від 06.02.2023 року, в якому відповідач-1 просив суд продовжити йому процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву на 15 днів, посилаючись на значний обсяг наявних у матеріалах справи документів та необхідність збирання доказів, отримання документів від органів державної влади та місцевого самоврядування, ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи на спірний у справі об`єкт нерухомості.

Проте, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 15.02.2023 року, не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2023 року підготовче засідання у справі № 910/9657/22 призначено на 29.03.2023 року.

27.03.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив ОСОБА_1 від 24.03.2023 року на позовну заяву, в якому останній підтримав позовні вимоги та повідомив, що участі у прилюдних торгах він не брав, не був фактичним власником жодних приміщень та не купував будинок АДРЕСА_1 . Також відповідач-2 зазначив, що особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому не відомі. Крім того, у наведеному відзиві ОСОБА_1 просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

27.03.2023 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії повідомлення про підозру відповідачу-2 у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном (зокрема, нерухомістю за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 48А, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради) шляхом обману. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

До початку призначеного підготовчого засідання 29.03.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" від 29.03.2023 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Департаменту комунальної власності м. Києва з огляду на неналежне підтвердження позивачем свого права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Крім того, відповідач-1 звернув увагу на невідповідність вимогам чинного законодавства поштової адреси: " АДРЕСА_1 ", а також невикористання третьою особою спірного майна протягом тривалого часу, що свідчить про наявність підстав для припинення такого права користування. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" законно заволоділо вищенаведеним об`єктом нерухомості з 2016 року, а фізичні особи-співвідповідачі - з 1997 року. У той же час, у цій заяві по суті справи відповідач-1 просив суд поновити йому процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на значний об`єм доводів позовної заяви та додатків до неї, а також необхідність вчинення ряду дій щодо збирання доказів.

Крім того, до початку призначеного підготовчого засідання 29.03.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" від 29.03.2023 року, в якому останнє просило суд закрити провадження у справі № 910/9657/22, оскільки наведений спір, на думку відповідача-1, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Також, до початку наведеного підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" від 29.03.2023 року, в якому останнє просило суд витребувати у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 1231645680000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи, яка заведена з 1938 року, на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії документів, що містяться в нотаріальній справі, сформованій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., у зв`язку із видачею ОСОБА_1 свідоцтва від 24.12.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 809, про право власності на нежитловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У підготовчому засіданні 29.03.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено прийняти та долучити до матеріалів справи відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, а також подані позивачем документи, що надійшли до суду 27.03.2023 року. Крім того, протокольною ухвалою суд встановив позивачу строк на подання відповіді на відзив відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву до 10.04.2023 року; встановив відповідачу-1 та відповідачу-2 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 24.04.2023 року, а також запропонував третій особі та позивачу у строк до 21.04.2023 року подати письмову правову позицію щодо поданих 29.03.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" клопотань. Разом із тим, суд відклав підготовче засідання на 26.04.2023 року, а також відклав розгляд інших заяв та клопотань до встановлення фактичних обставин справи.

У той же час, ухвалою від 29.03.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та одночасно продовжив відповідачу-1 такий строк за власною ініціативою до 29.03.2023 року, а також вирішив долучити означену заяву по суті спору до матеріалів справи.

10.04.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на відзив на позовну заяву, в якій позивач навів додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у даній справі. Позивач вказав, що ані первісний власник нерухомого майна ( ОСОБА_3 ), ані всі наступні ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм") не набували в порядку, передбаченому чинним законодавством, права власності на спірне майно, яке в дійсності належить територіальній громаді міста Києва, у зв`язку з чим, позивач просив суд відновити відповідне порушене право територіальної громади міста Києва.

21.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" про витребування доказів.

Крім того, 21.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" про закриття провадження у даній справі.

25.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 21.04.2023 року № 22/23 щодо відзиву на позовну заяву.

Також 25.04.2023 року до суду надійшли заперечення відповідача від 24.04.2023 року, а також клопотання останнього від 25.04.2023 року про долучення до матеріалів справи доказів направлення означених заперечень іншим учасникам справи.

У підготовчому засіданні 26.04.2023 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.05.2023 року.

15.05.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача від 12.05.2023 року щодо клопотання про закриття провадження у справі № 910/9657/22.

25.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення позивача, в яких останній зазначив, що, з урахуванням характеру спірних правовідносин, дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, в тому числі до фізичної особи, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Крім того, 25.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

29.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 26.05.2023 року № 29/23 проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

До початку призначеного підготовчого засідання 31.05.2023 року до суду також надійшли письмові пояснення відповідача від 30.05.2023 року.

У підготовчому засіданні 31.05.2023 року суд долучив до матеріалів справи подані позивачем 25.05.2023 року докази.

Розглянувши у підготовчому засіданні 31.05.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" від 29.03.2023 року про закриття провадження у справі № 910/9657/22, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частинами 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

В обґрунтування пред`явленого у даній справі позову Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) посилався на те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівля літ. "А" на АДРЕСА_2 загальною площею 507,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231645680000) належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та перебуває у володінні й користуванні Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Разом із тим, позивачу за інформацією ГСУ НП України, отриманою під час досудового розслідування факту шахрайського заволодіння нежитловою будівлею комунальної власності територіальної громади міста Києва на АДРЕСА_2 (площею 507,4 м2), стало відомо, що 11.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. було зареєстровано речове право за Товариством з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" на об`єкт нерухомого майна у місті Києві на вулиці Ямська, 48, площею 313,2 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817634580361). Підставою для державної реєстрації був протокол загальних зборів засновників від 12.01.2016, серія та номер: 01, та акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1. При цьому, місце розташування будівлі № 48 співпадає з місцем розміщення будівлі № 48-А по вулиці Ямська, тобто є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022000000000095 від 05.08.2022 № 12127/22-41/20836/22-44, місце розташування об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1231645680000 співпадає з місцем розташування об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 817634580361.

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", громадяни України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 створили Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", а також визначили статутний капітал цієї юридичної особи у розмірі 1 110 000,00 грн. У той же час, громадянином ОСОБА_1 (відповідач-2) було внесено до статутного капіталу будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 313,2 м2, який належить відповідачу-2 на праві приватної власності на підставі протоколу № 12/13/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Так, з протоколу № 12/13/2 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 (відповідач-3), та акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013, вбачається, що при примусовому виконанні рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 07.03.2007 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3 100 224,00 грн., були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна, а саме: будинку АДРЕСА_3 , за результатом яких ОСОБА_1 визнано переможцем. На підставі зазначених документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В видано ОСОБА_1 свідоцтво від 24.12.2015 року, зареєстроване у реєстрі за № 809, та зареєстровано за відповідачем-2 право власності з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.12.2015 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817634580361).

Відповідно до документів, які були у розпорядженні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В., право власності на зазначене майно належало попередньому власнику - громадянину ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та громадянкою ОСОБА_3 , посвідченого Сиволобовою Г.С., заступником Генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі "Українська біржа "Десятинна" від 15.03.1997 року № 0459-312, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 29.03.1997 року та записаного в реєстрову книгу під № 137.

Однак, за інформацією КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 15.03.1997 року № 0459-312 не реєструвався; запис у реєстровій книзі № 137 від 29.03.1997 року не здійснювався; право власності на АДРЕСА_1 взагалі не реєструвалось.

За інформацією з Державного архіву міста Києва, договору купівлі-продажу нерухомості за реєстраційним № 0459-312 від 15.03.1997 року в архіві не виявили.

Водночас згідно з текстом даного договору купівлі-продажу, право власності первісному власнику - ОСОБА_3 (відповідач-4) належало на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18.01.1997 року Головним управлінням житлового забезпечення державної адміністрації м. Києва на підставі наказу № 28-С від 13.01.1997 року, і зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації 05.02.1997 року за № 14.

Проте, за інформацією КП з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не видавалось.

Позивач зазначав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не набували права власності на будинок АДРЕСА_1 , а отже таке майно не могло бути реалізоване на користь ОСОБА_1 .

Також, з матеріалів кримінальної справи Департаменту стало відомо, що один із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", а саме - ОСОБА_1 , не реєстрував вказане товариство та не був власником нерухомого майна за адресою: вулиця Ямська, 48 у місті Києві.

Враховуючи наведене, Департамент зазначав, що, використовуючи схожість адреси будинку на АДРЕСА_1 , який належить територіальній громаді міста Києва і перебуває у володінні та користуванні третьої особи, учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" здійснили дії, направлені на заволодіння, шляхом обману, будинком № 48-А, видаючи його за будинок під АДРЕСА_1 , який фактично не існує, з метою заволодіння речовим правом на земельну ділянку комунальної власності, на якій розташований будинок АДРЕСА_2 .

В якості нормативно-правової підстави пред`явлених вимог позивач посилався, зокрема, на пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та вказував, що відновлення становища, яке існувало до незаконної державної реєстрації неіснуючого права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", має відбуватися через усунення відповідних наслідків такого порушення шляхом припинення права власності на будинок площею 313,2 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 48 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817634580361) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру прав.

Обґрунтовуючи підвідомчість означеного спору господарським судам України, Департамент посилався на приписи пункту 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, за якими господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Також позивач вказував, що право власності на будинок АДРЕСА_4 наразі зареєстроване за відповідачем-1, а відтак спір щодо скасування державної реєстрації та припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тоді як решта позовних вимог у даній справі є похідними і їх задоволення залежить від основної вимоги (пред`явленої до відповідача-1).

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тоді як частиною 1 статті 16 цього Кодексу передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Як було зазначено вище, справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачена положеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року в справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

У позовній заяві Департамент вказував, що тривалий час невстановленими особами вживаються дії щодо незаконного заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Києва, що в кінцевому результаті призвело до реєстрації за відповідчем-1 права власності на будинок АДРЕСА_4 .

З урахуванням вказаних Департаментом предмета та підстав позову, його нормативно-правового обґрунтування, а також обставин справи та їх юридичної кваліфікації, суд дійшов висновку про те, що такий позов за своєю суттю не є віндикаційним, а фактично направлений на захист права власності територіальної громади міста Києва і забезпечення правової визначеності щодо речових прав на спірний будинок, що досягається шляхом застосування встановленого пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту цивільних прав та інтересів - відновлення становища, яке існувало до порушення.

У свою чергу, порушення прав територіальної громади міста Києва (як власника спірного нерухомого майна) Департамент обґрунтовував відсутністю у відповідачів (зокрема, у первісного власника нерухомого майна - ОСОБА_3 ) будь-яких речових прав та легітимних правовстановлюючих документів на будинок по АДРЕСА_1 , зокрема, недійсністю первісного договору від 15.03.1997 купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачем-4 та відповідачем-3, а також недійсністю всіх похідних від цього договору актів, правочинів та реєстраційних дій: результатів прилюдних торгів арештованим нерухомим майном, яке перейшло до відповідача-3, оформлених протоколом від 13.02.2013 № 12/13/2; акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013; свідоцтва серії НАС № 996342 від 24.12.2015, виданого відповідачу-2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_2 не набували права власності на будинок АДРЕСА_1 та не були правомочні у встановленому законом порядку відчужувати цю нерухомість на користь ОСОБА_1 , позивач також просив суд скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 313,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817634580361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 24.12.2015 № 27491809, та припинити право власності за відповідачем-2 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, суд зазначає, що вимоги позивача про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.03.1997, укладеного між відповідачем-4 та відповідачем-3 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого Сиволобовою Г.С., заступником Генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі "Українська біржа "Десятинна" від 15.03.1997 № 0459-312, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 29.03.1997 та записаного в реєстрову книгу під № 137;

- визнання недійсними результатів прилюдних торгів, оформлених протоколом № 12/13/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить відповідачу-3, затвердженим генеральним директором ПП "Нива-В.Ш." від 13.02.2013;

- визнання недійсним акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Петровим С.І.;

- визнання недійсним свідоцтва серії НАС № 996342 від 24.12.2015, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., яке зареєстровано в реєстрі за № 809;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення площею 313,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817634580361), проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 24.12.2015 № 27491809 та припинення права власності за відповідачем-2 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пред`явлені до відповідачів - фізичних осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а предметом позову в частині цих вимог є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними.

З огляду на вищенаведені обставини, зважаючи на те, що відповідачами у даній справі за наведеними позовними вимогами є фізичні особи ОСОБА_3 (первісний власник спірного нерухомого майна), ОСОБА_2 (проміжний власник майна) та ОСОБА_1 (за яким спірне майно було зареєстровано з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), тоді як між означеними сторонами відсутні господарські відносини, беручи до уваги відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору в частині означених вимог господарським судом, а також враховуючи підстави та обґрунтування позовних вимог Департаменту, які зводяться до скасування усіх правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій щодо відповідачів, вчинених з 1997 року стосовно спірного об`єкта нерухомого майна, суд дійшов висновку про те, що означені вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Судом також враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 188 Цивільного процесуального кодексу України.

Зазначеним положенням закріплюється право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Також, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

У поданому Департаментом позові останній також просив суд:

- визнати недійсним акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016, відповідно до якого відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв до статутного капіталу нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежилих та підсобних приміщень загальною площею 313,2 м2, вартістю 370 000,00 грн. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 817634580361);

- визнати недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача-1, оформлене протоколом від 12.01.2016 № 01, в частині внесення відповідачем-2 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежилих та підсобних приміщень загальною площею 313,2 м2, вартістю 370 000,00 грн.;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 48 (реєстраційний номер 817634580361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 № 29192850, та припинити право власності за відповідачем-1.

Як було зазначено вище, зі змісту доводів позовної заяви, з урахуванням обраного Департаментом способу захисту права, вбачається, що суть означеного позову зводиться до вимог про скасування усіх правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій, вчинених з 1997 року щодо об`єкта нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817634580361), а також послідовного припинення права власності відповідачів на цей об`єкт, що виникали в хронологічному порядку фактично з 1997 року, із подальшим закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим, на думку Департаменту, буде досягнуто правової визначеності в питанні дійсної приналежності речових прав на спірне нерухоме майно певним особам (територіальній громаді міста Києва - права власності, а третій особі - права володіння та користування), оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишиться лише інформація про дійсного власника та користувача цього майна, яким насправді є будівля літ. "А" на АДРЕСА_2 (а не № 48) загальною площею 507,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231645680000).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, предмет та підстави позову, а також його нормативно-правове обґрунтування та обраний Департаментом спосіб захисту права, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним акту від 21.01.2016 приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1, про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", оформленого протоколом від 12.01.2016 № 01, в частині внесення ОСОБА_1 в рахунок свого вкладу у статутний капітал відповідача-1 спірного нерухомого майна, а також про скасування державної реєстрації і припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817634580361), є похідними вимогами від пред`явлених до фізичних осіб основних вимог щодо скасування відповідних правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій, вчинених з 1997 року стосовно спірної нерухомості (зокрема, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.03.1997 року, укладеного між первісним власником спірної нерухомості ОСОБА_3 та відповідачем-3, а також вимоги про скасування державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на означене нежитлове приміщення та припинення такого права власності із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Слід зазначити, що жодного іншого обґрунтування чи обставин, фактично крім відсутності у фізичних осіб - відповідачів права власності на нерухоме майно та неможливості його відчужувати за ланцюгом спірних договорів та інших юридичних підстав, позивачем не наведено.

Більше того, як було зазначено вище, у наведеній справі усі вимоги фактично об`єднані одним способом захисту - відновлення становища, що існувало до порушення, про що самим Департаментом зазначено у позовній заяві. Суд звертає увагу на те, що таке відновлення прав, з урахуванням предмета та підстав позову, а також викладених позивачем обґрунтувань, буде можливим лише у разі задоволення вимог позивача щодо скасування усіх правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій, вчинених з 1997 року щодо об`єкта нерухомого майна, які є основними вимогами у цій справі. Означені висновки підтверджуються й тим, що у пред`явленому позові Департамент просив, зокрема, припинити право власності відповідача-2 на спірну нерухомість із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у той час як задоволення лише вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016 року, а також скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідача-1 на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 48 (реєстраційний номер 817634580361), не спроможне відновити правову визначеність та усі правомочності позивача щодо такого майна, оскільки відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо об`єкта з реєстраційним номером 817634580361) за результатом задоволення таких вимог не буде закрито.

Суд також звертає увагу на те, що спірний акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016 за своєю правовою природою є правочином, що підтверджує волевиявлення його сторін, має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а також є підставою для державної реєстрації відповідних речових прав, у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу. Разом із тим, стороною цього правочину також є фізична особа - ОСОБА_1 .

При цьому, судом взято до уваги таке.

Частинами 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, якими наділяється власник корпоративних прав, надає останньому можливість впливати на діяльність такої господарської організації.

З огляду на викладене, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відтак, посилання позивача на приписи пункту 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України як на підставу розгляду спору в справі № 910/9657/22 у порядку господарського судочинства суд вважає безпідставними, оскільки ні позовна заява, ні долучені до неї матеріали не містять будь-яких обґрунтувань та доказів на підтвердження порушення корпоративних прав Департаменту чи Київської міської ради, а також і самої наявності у них означених корпоративних прав.

Отже, спір у цій справі не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, а відтак не є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, тоді як відповідні вимоги, пред`явлені до відповідача-1, що стосуються реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), не є похідними від спору, що виник безпосередньо з корпоративних відносин.

При цьому, судом враховано висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2022 року в справі № 910/11872/21 (провадження № 12-35гс22).

У цій ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що колегія суддів касаційного суду вважала таким, що потребує уточнення, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений відповідно у пунктах 56, 76 постанов Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року відповідно у справах № 910/4998/20 (провадження № 12-81гс20) та № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20), про те, що "спори пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК". На думку колегії суддів касаційного суду, такий висновок розширює поняття корпоративних прав згідно зі статтею 167 ГК України і може мати наслідком застосування норм корпоративного права (у матеріально-правовому розумінні) щодо всіх учасників спорів, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, зокрема й непідприємницьких організацій і товариств.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи процесуальні питання юрисдикційності спору та застосувавши тлумачення пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України як процесуальної норми, що визначає збірне поняття "корпоративним" будь-якого спору, який пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, судом було акцентовано на тому, що таке поняття вживається "в розумінні" саме цієї норми. При розкритті змісту цієї процесуальної норми не застосовувалися положення матеріального права щодо визначення "корпоративних прав" згідно зі статтею 167 ГК України та не приймалося рішення щодо правильності застосування судами норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Проте, означені висновки Великої Палати Верховного Суду були сформовані та викладені в ухвалі від 07.12.2022 року в справі № 910/11872/21, предметом розгляду в якій були правовідносини між релігійною організацією та її членом щодо управління такою юридичною особою. Разом із тим, наведені висновки не є універсальними та не підлягають застосуванню в цій справі, оскільки спір у справі № 910/9657/22 безпосередньо не стосується корпоративних прав позивача (щодо діяльності чи управління відповідачем-1), так само як фактично не стосується і реалізації учасниками відповідача-1 корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", у той час як сторони у даній справі не пов`язані між собою ні господарськими відносинами, ні відносинами, пов`язаними з управлінням юридичною особою відповідача-1.

Більше того, вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог щодо визнання недійсним в частині рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016 року, а також скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідача-1 на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 48 (реєстраційний номер 817634580361), а за правилами цивільного судочинства - в іншій частині позовних вимог, які є основними по відношенню до попередніх, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Неприпустимість такого поділу невідривно поєднаних між собою вимог також висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року в справі № 469/1346/18.

Слід додатково зазначити, що вирішення вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 48 (реєстраційний номер 817634580361), проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 № 29192850, та припинення права власності за відповідачем-1, прямо не віднесено законом до господарського судочинства, тоді як така вимога є похідною від попередніх вимог Департаменту, пред`явлених до фізичних осіб, та безпосередньо залежить від вирішення основних вимог.

Таким чином, суд звертає увагу, що спір у даній справі не є корпоративним, а між сторонами відсутні господарські правовідносини в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, які є визначальним при віднесенні такого спору до компетенції господарських судів. Відтак, незважаючи на наявність в одного з відповідачів статусу юридичної особи, суд дійшов висновку про помилкове визначення Департаментом належності цього спору, який містить ряд пов`язаних між собою позовних вимог, до господарської юрисдикції.

Заперечення позивача проти закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, викладені у відповідних поясненнях, що надійшли до суду, зокрема 21.04.2023 року, не беруться судом до уваги, з огляду на таке.

Так, у наведених запереченнях Департамент (на відміну від обґрунтувань, зазначених у позові) вказував, що ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Києва є скасування незаконної державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", яке наразі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва, результатів прилюдних торгів та договору купівлі-продажу, який був укладений за участю фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у даному випадку є похідними позовними вимогами, спрямованими на встановлення факту недійсності таких документів, з метою недопущення в майбутньому їх повторного використання.

Проте наведені заперечення не спростовують вищенаведених висновків суду, в тому числі щодо визначення основних та похідних вимог у даній справі, з урахуванням хронології вчинених відносно спірного нерухомого майна дій щодо його відчуження та державної реєстрації прав. Більше того, такі заперечення позивача лише підтверджують неможливість ефективного захисту прав територіальної громади міста Києва на спірне нерухоме майно без, зокрема, визнання недійсним свідоцтва, результатів прилюдних торгів та договору купівлі-продажу, оскільки саме задоволення таких основних вимог спроможне у подальшому не допустити повторного використання означених документів та реєстрації речових прав на спірне майно за третіми особами.

У той же час суд звертає увагу позивача на те, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Водночас вимога щодо встановлення певних фактів, про яку вказував позивач у поданих запереченнях (у тому числі встановлення факту недійсності документів), взагалі не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом враховано посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 року в справі № 823/2042/16, від 28.11.2018 року в справі № 823/1508/16, від 16.01.2019 року в справі № 823/692/17, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.01.2021 року в справі № 925/1222/19, за якими спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна, та має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Проте наведені висновки не свідчать про підвідомчість спору в справі № 910/9657/22 (в якій вимоги про скасування державної реєстрації речових прав є похідними від інших вимог, що належить розглядати за правилами цивільного судочинства), господарським судам.

Означені висновки також підтверджуються змістом норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на приписи якого Департамент посилався у позові.

Так, за частиною 3 статті 26 цього Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

У той же час відповідно до частини 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Відтак, вирішення питання (вимог) щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, а також правової долі документів, на підставі яких за відповідачем-2 та відповідачем-1 послідовно проводилася державна реєстрація прав на спірну нерухомість, є первинним та основним по відношенню до скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідача-2 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" та подальшого закриття відповідного розділу Державного реєстру, оскільки в цьому випадку саме вирішення питання щодо речових прав відповідачів - фізичних осіб та чинності відповідних належних їм правовстановлюючих та правопідтверджуючих документів є передумовою для закриття такого розділу.

Посилання позивача на висновки, викладені Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в решті вказаних Департаментом постанов (зокрема, у справах № 910/1733/18 від 02.10.2018, № 125/703/16-ц від 21.02.2018, № 925/308/18 від 12.05.2020, № 922/815/21 від 18.10.2021), не є релевантними до спірних правовідносин та врахуванню не підлягають, оскільки такі висновки стосуються визначення підвідомчості справ у спорах щодо приватизації державного (комунального) майна та спорах, пов`язаних із забезпеченням виконання основних зобов`язань (де сторонами є юридичні особи, а стороною в договорі забезпечення - фізична особа), тобто спорів, щодо яких у статті 20 Господарського процесуального кодексу України є пряма вказівка на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За таких обставин, заперечення Департаменту проти закриття провадження у справі № 910/9657/22, так само як і подібні за змістом заперечення третьої особи, визнаються судом необґрунтованими.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Наведеними положеннями додатково підтверджується підвідомчість цього спору (зокрема в частині й похідної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 313,2 м2 за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 48 (реєстраційний номер 817634580361), проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 № 29192850, та припинення права власності за відповідачем-1 на це нерухоме майно) судам цивільної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд на виконання частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз`яснює позивачу, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Разом із тим, за вказаних встановлених судом обставин віднесення законом розгляду спору в справі № 910/9657/22 до юрисдикції судів загальної юрисдикції, суд не розглядає по суті раніше подані сторонами заяви та клопотання з процесуальних питань, у тому числі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" від 29.03.2023 року про витребування доказів.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, повертається за ухвалою суду особі, яка його сплатила, за клопотанням цієї особи.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи відсутність клопотання позивача про повернення судового збору, суд наразі не вбачає підстав для його повернення.

Керуючись статтями 1, 4, 20, 185, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" від 29.03.2023 року про закриття провадження у справі № 910/9657/22 задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 910/9657/22 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Роз`яснити Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

4. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.06.2023 року.

Суддя В.С. Ломака