Ухвала

від 30.05.2023 по справі 909/70/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/70/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм"

до Приватного підприємства "Прикарпаття і К",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України,

2) Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України,

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кулінич М.-М. А., відповідача - Максимишин І. Б.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестайм" (далі - ТОВ "Інвестайм" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного підприємства "Прикарпаття і К" (далі - ПП "Прикарпаття і К" та/або відповідач) про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:24:002:0111, що розташована на вул. Гетьмана Мазепи, 144, у м. Івано-Франківську, шляхом звільнення земельної ділянки та демонтажу фундаменту під багатоквартирний житловий будинок з метою приведення земельної ділянки у попередній стан придатний для її цільового використання.

Позовні вимоги з посиланням на положення статей 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 27 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовано тим, що відповідач самовільно, без будь-яких дозвільних документів та відповідних прав на спірну земельну ділянку, яка належить позивачу на праві строкового платного користування, здійснює будівельні роботи, чим порушує права позивача як землекористувача.

У свою чергу відповідач вказував на те, що спірна земельна ділянка утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0099, що на вул. Гетьмана Мазепи, 144 у м. Івано-Франківську. Виконання будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:24:002:0111, яка фактично входила до складу земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:24:002:0099 здійснювалося ПП "Прикарпаття і К" на підставі договору про участь в будівництві, укладеного із замовником будівництва - Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння оборони України від 24.05.2013. Будівельні роботи проводилися на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 29.12.2007, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Івано-Франківська, а відтак будівництво здійснювалося з дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності і вимагати демонтаж законно збудованого фундаменту у позивача немає підстав.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2020 (суддя Михайлишин В. В.) позов задоволено; зобов`язано ПП "Прикарпаття і К" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:24:002:0111, що розташована на вул. Гетьмана Мазепи, 144 у м. Івано-Франківську, Івано-Франківської області, шляхом звільнення земельної ділянки та демонтажу фундаменту під багатоквартирний житловий будинок, з метою приведення земельної ділянки у попередній стан придатний для її цільового використання.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт порушення відповідачем його прав, як землекористувача.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (Матущак О. І. - головуючий, судді Бонк Т. Б., Скрипчук О. С.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2020 у справі № 909/70/20 скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ПП "Прикарпаття і К" здійснювало будівельні роботи як генпідрядник на підставі договору та затвердженого у встановленому порядку генплану, відповідно до чинного дозволу на виконання будівельних робіт від 29.12.2007 № 228, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Івано-Франківськ. Зазначені обставини встановлені у постанові Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.09.2017 у справі № 344/9230/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 та постановою Верховного Суду від 05.08.2021. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-2602045442016 від 16.11.2016 земельна ділянка за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144 (кадастровий номер 2610100000:24:002:0099), загальною площею 1,2627 га була передана у постійне користування Івано-Франківській автомобільній школі Товариства сприяння оборони України. Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22, земельна ділянка за вказаною адресою з кадастровим номером: 2610100000:24:002:0111, загальною площею 0,6105 га, право оренди якої надано позивачу згідно укладеного договору оренди, утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0099, яка перебувала у постійному користуванні Івано-Франківської автомобільної школи Товариства сприяння оборони України, будівельні роботи на якій ПП "Прикарпаття і К" здійснювало як генпідрядник на підставі договору про участь у будівництві та затвердженого у встановленому порядку генплану, відповідно до чинного дозволу на виконання будівельних робіт від 29.12.2007 № 228.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується наявність об`єкта незавершеного будівництва на земельній ділянці за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144 з кадастровим номером: 2610100000:24:002:0111, яке здійснено відповідачем на підставі договору про участь у будівництві та відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, а тому позовна вимога про приведення земельної ділянки у попередній стан придатний для її цільового використання є необґрунтована, з підстав законності здійсненого відповідачем такого будівництва.

За таких обставин, доводи позивача та висновки суду першої інстанції про самовільне захоплення земельної ділянки відповідачем та здійснення будівельних робіт без отримання дозволу на виконання будівельних робіт є необґрунтованими, спростовуються документальними доказами та не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 909/70/20, ТОВ "Інвестайм" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2020 у справі № 909/70/20 - залишити без змін, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник наголошує на тому, що Західним апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови від 09.02.2023 у справі № 909/70/20 застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19, в якій зазначено, що: "… передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо)";

- від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, в якій зазначено, що: "… належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав";

- від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, в якій зазначено, що: "… земельні ділянки Позивача знаходяться у фактичному користуванні відповідача без законних підстав - у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок";

- від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19 в якій зазначено, що: "… відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала";

- від 14.07.2021 у справі № 910/1356/13 в якій зазначено, що: "… способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків".

Крім цього, посилаючись на положення частини 3 статті 152 ЗК України, статті 5 ГПК України, а також постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15 скаржник наголошує на тому, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо.

Скаржник наголошує на відсутності підстав для забудови ПП "Прикарпаття і К" спірної земельної ділянки. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що 24.05.2013 Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України (замовник) та ПП "Прикарпаття і К" (генпідрядник-інвестор) уклали договір про участь у будівництві, відповідно до умов пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник надає генпідряднику-інвестору дозвіл для будівництва об`єкту на належній йому земельній ділянці, а також всю наявну документацію на будівництво об`єкту, а генпідрядник-інвестор зобов`язується здійснити власними та/або залученими силами і засобами будівництво об`єкту, ввести його в експлуатацію та виконати перед замовником визначені цим договором зобов`язання щодо проведення ремонтних робіт адміністративного будинку, розташованого на вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську в розмірі та в строки, передбачені цим договором.

Громадська організація "Товариство сприяння обороні України" листом від 20.08.2019 вих. № 373/06-03/109 повідомила в. о. голови Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України, що 27.06.2019, під час виїзду до Івано-Франківської обласної організації та проведення робочої зустрічі із директором ПП "Прикарпаття і К" було встановлено, що вказане підприємство не має дозволу на виконання будівельних робіт і проводить їх використовуючи дозвіл від 29.12.2007 № 228, виданий ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К". Термін дії дозволу 4 квартал 2011 року. Відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб підприємство ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" з 08.02.2012 перебуває в стані припинення.

В.о. голови Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України звернувся до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано- Франківської міської ради із заявою від 22.08.2019 № 1/131 про скасування (анулювання) дозволу на виконання будівельних робіт.

06.09.2019 Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Будівництво спортивно-готельного комплексу з вбудованими приміщеннями соціального-побутового призначення на вул. Гетьмана Мазепи, 144, м. Івано-Франківськ, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Івано- Франківська 29.12.2007 № 228.

Договір про участь в будівництві від 24.05.2013, уже був предметом судового розгляду у справі № 909/33/18 за позовом ПП "Прикарпаття і К" до Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України, треті особи - Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України та Івано-Франківської міської ради, про зобов`язання не чинити перешкод у будівництві другої черги спортивно-готельного комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на вул. Гетьмана Мазепи, 144 у м. Івано-Франківську, та за зустрічним позовом Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України до ПП "Прикарпаття і К" про зобов`язання дотримуватися вимог пункту 3.3.15 договору - здійснювати виконання робіт згідно з вимогами проектної документації, будівельних норм та правил.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2018, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 909/33/18 встановлено наступні фактичні обставини справи, зокрема:

- 24.05.2013 Івано-Франківська обласна організація Товариство сприяння обороні України (замовник) та ПП "Прикарпаття і К" (генпідрядник-інвестор) уклали договір про участь в будівництві, за умовами якого замовник надає генпідряднику - інвестору дозвіл для будівництва об`єкту на належній йому земельній ділянці, а також всю наявну документацію на будівництво об`єкту, а генпідрядник-інвестор зобов`язується здійснити власними та/або залученими силами і засобами будівництво об`єкту - спортивно-готельного комплексу з вбудованими приміщеннями соціального-побутового призначення на вул. Гетьмана Мазепи, 144 у м. Івано-Франківську, поруч адміністративного будинку №144 Івано-Франківської обласної організації ТСО України, ввести його в експлуатацію та виконати перед замовником визначені цим договором зобов`язання щодо проведення ремонтних робіт адміністративного будинку №144 на вул. Гетьмана Мазепи у розмірі та в строки, передбачені цим договором;

- на виконання будівельних робіт з будівництва спортивно-готельного комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на вул. Гетьмана Мазепи, 144 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Івано-Франківська був виданий дозвіл від 29.12.2007 № 228 Івано-Франківській обласній організації ТСО України, в якому вказаний генпідрядник - ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К", строк дії дозволу IV квартал 2011 року;

- за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та статуту ПП "Прикарпаття і К" позивач не є правонаступником ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К";

- на час звернення позивача до суду та прийняття судом оскаржуваного рішення діяв і діє Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 404 , пунктом 33 якого передбачено, що у разі коли право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), чи змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт, а також у разі коригування проектної документації замовник (його уповноважена особа) протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю за формою згідно з додатком 10 до цього Порядку з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни.

Ураховуючи наведене скаржник акцентує увагу на тому, що у відповідача відсутні будь-які законні підстави користування, в тому числі для забудови, земельної ділянки яка знаходиться на вул. Гетьмана Мазепи, 144, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:24:002:0111.

Посилаючись також на положення статей 15, 16, 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, а також постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19 скаржник звертає увагу на те, що за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

ПП "Прикарпаття і К" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 10.12.2007 Івано-Франківською обласною організацією ТСО України було видано наказ, яким затверджено скоригований робочий проект "Спортивно-готельний комплекс з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську" де вказано площу забудови першого корпусу 805,11 кв. м, а другого 1 135,41 кв. м.

Генеральний план даної забудови з двома чергами будівництва погоджено Головним архітектором міста.

29.12.2007 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Івано-Франківська видано Івано-Франківській обласній організації ТСО України дозвіл на виконання будівельних робіт № 228.

Згідно вказаного дозволу Івано-Франківська обласна організація ТСО України має право на виконання робіт з будівництва спортивно-готельного комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої 21.08.2007 за № 417. Також у дозволі зазначено, що будівельні роботи проводить виконроб ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К".

24.05.2013 між Івано-Франківською обласною організацією ТСО України та ПП "Прикарпаття і К" укладено договір про участь в будівництві.

Відповідно до умов цього договору ПП "Прикарпаття і К", як генеральний підрядник - інвестор, за завданням замовника - Івано-Франківської обласної організації ТСО України, взяло на себе обов`язок здійснити власними та/або залученими силами і засобами будівництво об`єкту, ввести його в експлуатацію та виконати перед замовником визначені цим договором зобов`язання.

Відповідно до пункту 1.2 договору, об`єкт будівництва це - спортивно-готельний комплекс з вбудованими приміщеннями соціального-побутового призначення.

Відповідно до пункту 1.3. договору, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, розташована на вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22, земельна ділянка за вказаною адресою з кадастровим номером: 2610100000:24:002:0111, загальною площею 0,6105 га, утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0099, яка перебувала у постійному користуванні Івано-Франківської автомобільної школи ТСО України.

25.04.2019 між Івано-Франківською міською радою як орендодавцем та ТОВ "Інвестайм" як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно КВЦПЗ), яка знаходиться на вул. Гетьмана Мазепи, 144, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:24:002:0111. Умови договору такі:

- на підставі пункту 39 рішення 25 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 № 90-25, та пункту 24.2 рішення 22 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 6105 (гектарів), у тому числі: під громадською забудовою 0, 6105 га (пункт 2 договору);

- на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, а також інші об`єкти інфраструктури (пункт 3 договору);

- земельна ділянка передається в оренду разом з об`єктами що на ній розташовані (пункт 4 договору);

- договір укладено терміном на 10 років, термін дії до 25.04.2029 (пункт 8 договору);

- земельна ділянка передається для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (пункт 15 договору);

- договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору).

Запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, здійснено 19.08.2019 державним реєстратором Цалин А. Б., Узинська сільська рада Тисменицького району.

23.12.2019 Управлінням з питань державного-архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської області за результатами проведення заходу державного нагляду щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлено факт виконання ПП "Прикарпаття і К" будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 2610100000:24:002:0111 без отримання дозволу на їх виконання, про що складено акт № 71/32-26.

23.12.2019 Управлінням з питань державного-архітектурно-будівельного контролю вчинено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, відповідно до якого ПП "Прикарпаття і К" зобов`язано зупинити виконання будівельних робіт до отримання права на їх виконання.

03.01.2020 Управління з питань державного-архітектурно-будівельного контролю винесло постанову № 1/32.1-02 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої ПП "Прикарпаття і К" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 4 частини 3 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Позивач посилаючись на те, що відповідач самовільно, без будь-яких дозвільних документів щодо права здійснення будівельних робіт та права користування землею здійснює будівельні роботи на орендованій позивачем земельній ділянці, чим порушує його права як користувача землею, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Як свідчать матеріали справи, у касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду

- від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19, в якій зазначено, що: "… передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо)";

- від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, в якій зазначено, що: "… належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав";

- від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, в якій зазначено, що: "… земельні ділянки Позивача знаходяться у фактичному користуванні відповідача без законних підстав - у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок";

- від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19 в якій зазначено, що: "… відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала";

- від 14.07.2021 у справі № 910/1356/13 в якій зазначено, що: "…способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків".

Проте, колегією суддів наведені доводи відхиляються, адже по-перше, правовідносини, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин у справах № 910/1310/19, № 925/642/19, № 145/2047/16-ц, № 922/3361/19 та № 910/1356/13. Так справи відрізняються предметами та підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами).

Так, у справі № 910/1310/19 розглядався спір за позовом Ради громадського територіального самоврядування мікрорайону "Русанівка" (далі - РГТСМ "Русанівка") до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Квятківської Ірини Анатоліївни, третя особа-1 - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс"), третя особа-2 - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - Адміністрація), третя особа-3 - Київська міська рада (далі - Рада) про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, а саме: автостоянкою, площею 2 178,75 кв. м, розташованою за адресою: м. Київ, просп. Возз`єднання, 21-А, код ділянки 63:018:0015.

Залишаючи без змін судові рішення у справі № 910/1310/19 про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього права власності на земельну ділянку або користування автостоянкою. Тобто, позивачем не доведено, що заявлена позовна вимога, є саме вимогою володіючого майном власника, а також, що дії відповідача створюють позивачеві перешкоди щодо здійснення ним права користування і розпорядження своїм майном. З огляду на викладене, суд касаційної інстанцій визнав висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову є правомірними.

У справі № 925/642/19 розглядався спір за позовом Родниківської сільської ради до Уманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради від 08.04.2014 № 5.16-52/6. У постанові від 02.02.2021 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

У справі № 145/2047/16-ц фізична особа звернулася до суду з позовом до селянського фермерського господарства про визнання договору оренди землі недійсними. Суди під час розгляду наведеної справи встановили, що позивач договори оренди не підписував та, відповідно, з істотними умовами цих договір не погоджувався. Велика Палата Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 145/2047/16-ц зазначила, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, та відмовила у задоволенні позову у зв`язку з обранням неефективного способу захисту.

У справі № 922/3361/19 розглядався спір про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 19 629 729,48 грн.

Предметом розгляду справи № 910/1356/13 було визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва"; визнання недійсним укладеного між Київською міською радою і фізичною особою-підприємцем договору купівлі-продажу від 24.12.2010 земельної ділянки площею 0, 0734 га у м. Києві по вул. Оноре де Бальзака, 54-а; визнання недійсним виданого фізичній особі-підприємцю державного акта від 20.06.2011 про право власності на земельну ділянку; визнання недійсним укладеного між другим відповідачем-2 і відповідачем-3 договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Армасе" від 12.03.2012 №2319; визнання відсутнім у відповідача-3 права користування земельною ділянкою. Направляючи вказану справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 05.09.2018 вказав, що суди, зокрема, не дослідили та не надали правової оцінки наявним у справі документам, на підставі яких відбувалось оформлення відповідачем-2 спірної земельної ділянки; не звернули уваги, що за спірним рішенням відповідача-1 земельна ділянка надавалась відповідачу-2 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, але ні саме рішення, ні укладений на його виконання договір купівлі-продажу від 24.12.2010 не містять відомостей про розташування на земельній ділянці будь-якого нерухомого майна.

По-друге, зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що аргументи скаржника про неврахування наведених вище висновків Верховного Суду у справах № 910/1310/19, № 925/642/19, № 145/2047/16-ц, № 922/3361/19 та № 910/1356/13, зводяться до ефективності способу захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним. Проте, у справі № 909/70/20, яка переглядається, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з огляду на необґрунтованість (недоведеність) позовних вимог. При цьому будь-яких посилань стосовно неефективності обраного позивачем способу захисту оскаржувана постанова не міститься, а тому застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у цих постановах, до правовідносин у справі, що розглядається, є некоректним, а зазначені висновки не є релевантними.

Колегія суддів також відхиляє твердження скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування положень статей 15, 16, 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, викладених у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18 та від 05.11.2019 у справі № 926/746/19, оскільки, по-перше, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних позицій під час вирішення цього спору.

По-друге, зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що такі аргументи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18 та від 05.11.2019 у справі № 926/746/19, зводяться до вибіркового цитування зазначених постанов виключно щодо передумов та підстав для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, підстав для звернення до суду з негаторним позовом, але аж ніяк не до належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому, як зазначалося вище, будь-яких посилань стосовно неефективності обраного позивачем способу захисту оскаржувана постанова не містить, а зміст касаційної скарги в цілому стосується обрання способу захисту, без урахування обґрунтування позовних вимог та без спростування обставин, встановлених судами під час розгляду справи. Фактично касатор не спростовує висновків апеляційного господарського суду щодо відсутності доказів самовільного захоплення відповідачем спірної земельної ділянки.

Разом із тим, обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) частини 2 статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Отже, у цій справі № 909/70/20 та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону та виходячи із конкретного обґрунтування позовних вимог (підстав позову).

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 909/70/20 та у справах № 910/1310/19, 925/642/19, 145/2047/16-ц, 922/3361/19, 910/1356/13, № 910/1016/17, № 914/1521/17, № 915/101/15, № 916/2948/15, № 918/317/17, № 914/2182/17, № 904/2061/18 та № 926/746/19.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Доводи касаційної скарги в цілому (1) не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права; (2) спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічно й частина 1 статті 17 ГПК України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v.» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм ГПК України.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ТОВ "Інвестайм", згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 909/70/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ