Ухвала

від 01.06.2023 по справі 334/2486/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 червня 2023 року

місто Київ

справа № 334/2486/21

провадження № 61-6426ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА»

на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна, ОСОБА_3 , про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА») у квітні 2021 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О. В., ОСОБА_3 , у якому просило:

- визнати недійсним договір дарування частки у розмірі 11/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель та господарчих споруд від 06 липня 2018 року № 1970, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О. В.;

- скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О. В. від 06 липня 2018 року, індексний номер 41942852, про державну реєстрацію права власності на житловий будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 27 вересня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя задовольнив позов ТОВ «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА».

Суд визнав недійсним договір дарування частки у розмірі 11/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель та господарчих споруд від 06 липня 2018 року № 1970, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О. В.

Скасував рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О. В. від 06 липня 2018 року, індексний номер 41942852, про державну реєстрацію права власності на житловий будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Здійснив розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням від 21 жовтня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя відшкодував з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА»витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 500, 00 грн з кожного.

Постановою від 21 лютого 2023 року Запорізький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року, ухвалив нове рішення, яким позов залишив без задоволення.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ТОВ «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» 27 квітня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року залишити в силі.

Ухвалою від 12 травня 2023 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу та надав заявнику строк для усунення її недоліків.

Заявник 23 травня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із доказами поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цього судового рішення визначив те, що:

- (1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, щодо оцінки проявів зловживання правом у приватноправових відносинах учасників цивільного обороту;

- (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/17629/18, відповідно до яких будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам;

- (3) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, за змістом яких цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України);

- (4) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18, згідно з якими права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі.

Отже, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначив ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

ІІІ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

У касаційній скарзі ТОВ «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року.

Заявник зазначив, що постанову Запорізький апеляційний суд ухвалив 21 лютого 2023 року, повний текст склав 02 березня 2023 року, копію постанови суду апеляційної інстанції його представник отримав у приміщенні суду 29 березня 2023 року. На підтвердження цього факту надав копію листа Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2023 року

№ 01-22/118//2023.

Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.

Аналіз змісту касаційної скарги, доданих до неї матеріалів та доводів про поновлення строку на касаційне оскарження, дають підстави для висновків, що строк на касаційне оскарження зазначеного рішення пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.

ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Оскільки вимоги ухвали Верховного суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року.

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Ленінського районного суду м. Запоріжжя справу № 334/2486/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна, ОСОБА_3 , про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак