Рішення

від 29.05.2023 по справі 529/131/23

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/131/23

Провадження № 2/529/211/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Петренко Л.Є.,

секретаря Звягольської В.А.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання соціальних послуг Золочівської селищної ради Харківської області про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, -

встановив:

Розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 р. N 7/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, який надійшов до суду 24.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 23.12.2022 поновлено дію трудового договору ОСОБА_1 з відповідачем на посаді завідувача господарством (0,5 посадового окладу), допущено негайне виконання рішення та видано виконавчий лист. 28.12.2022, після отримання електронною поштою тексту судового рішення вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про поновлення дії трудового договору. Проте директор ОСОБА_3 відмовилась прийняти її заяву, наказ про її поновлення на роботі не видала та не допустила її до роботи. Внаслідок таких подій у позивачки стався гіпертонічний криз і вона проходила лікування в лікарні з 29.12.2022 по 12.01.2023. В подальшому після виходу 13.01.2023 на роботу вона була ознайомлена із наказом про поновлення дії трудового договору та ознайомлена з посадовою інструкцією від 13.04.2022, в якій на неї було додатково покладено обов`язки персоналу, що обслуговує газове обладнання. Вважає, що такі обов`язки відносяться до зовсім різної категорії посад і не повинні бути покладені на обов`язки завідувача господарством. Про це вона подала керівнику доповідну записку із зазначенням приведення посадової інструкції у відповідність до вимог діючого законодавства. Проте посадову інструкцію не було переглянуто та керівник вимагала від неї виконання обов`язків персоналу, що обслуговує газове обладнання топочної. Також директор незаконно вимагала виконання нею обов`язків прибиральниці приміщень та території, що не входить до її посадових обов`язків.

Крім того вказує, що директор ОСОБА_3 перешкоджала їй у виконання трудових обов`язків, передбачених п.2.1-2.5, оскільки відмовляється комісійно передати ОСОБА_1 матеріальні цінності. Також директор не приймає від неї доповідні записки, що стосуються виключно робочих питань. Також робоче місце ОСОБА_1 визначене керівником, має температуру від 11 до 15 градусів Цельсія, що свідчить про порушення санітарних норм.

Через значний психологічний тиск та мобінг з боку директора позивачка подала заяви про розірвання трудового договору, які не були задоволені директором.

Вважає, що з боку директора наявний факт мобінгу, тому просить визнати факт мобінгу з боку директора Центру ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 , що полягає у недопуску останньої до роботи, перешкоджання виконання нею трудових функцій, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місце, створення напруженої та образливої атмосфери. Зобов`язати директора ОСОБА_3 припинити мобінг (цькування) ОСОБА_1

26.01.2023 ухвалою судді відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

24.02.2023 до суду, через електронну пошту, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що 28.12.2022 о 09.26 год. на електронну пошту Центру надійшов текст судового рішення, близько 12 год. прибула позивачка і поки готувався наказ про поновлення її на посаді вона покинула приміщення Центру. О 12.58 год керівник відповідача зателефонувала позивачу та повідомила її про готовність наказу. Через хвилину після цієї розмови позивачка сама зателефонувала і сторони домовились, що копію наказу підвезуть до місця її проживання. Зранку 29.12.2022 позивачка повідомила, що перебуває на лікарняному. Зазначає, що вказана позивачем ознака мобінгу, як покладення нового обов`язку по обслуговуванню газового обладнання топочної є безпідставною, оскільки вказані обов`язки нею виконувались у попередні роки, що підтверджується посадовими інструкціями. Щодо перешкоджання у виконанні трудових обов`язків, зазначає, що позивачка не була звільнена з посади, матеріальні цінності перед призупиненням дії трудового договору позивачкою не передавались. За період відсутності позивача на роботі була перерозподілена матеріальна відповідальність між іншими працівниками. Після поновлення ОСОБА_1 на посаді наказом було визначено провести позапланову інвентарізацію основних засобів за збереження яких будуть відповідати особи, в тому числі і позивачка. Проте ОСОБА_1 відмовилась від участі в робочій комісії щодо інвентарізації. Робоче місце позивачка особисто обирала собі ще у травні 2021 року, яке на даний час не змінювалось, після поданої позивачем доповідної записки, останній видано обігрівач. Також у письмових поясненнях відповідач вказує, що 09.03.2023 позивачка написала зауваження до договору про обмеження матеріальної відповідальності, якими фактично відмовилась підписувати зазначений договір. Отже вважає, що відсутній утиск прав та інтересів позивача та ознаки мобінгу.

15.03.2023 відповідачем подано клопотання про долучення додаткових доказів.

27.03.2023 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

06.04.2023 на запит суду, відповідачем направлено додаткові документи.

18.04.2023 представник позивача подав клопотання про винесення окремої ухвали щодо порушення директором ОСОБА_3 вимог п.2,3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» при розгляді заяв ОСОБА_1 про звільнення з роботи та заяви від 13.03.2023 про звільнення від виконання трудових обов`язків.

Ухвалою суду від 26.04.2023 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

26.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування документів у відповідача, які направлені на адресу суду 12.05.2023.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, позов підтримала з підстав у ньому зазначених. Вказала, що 28.12.2022 вона отримала рішення суду і десь об 11 год пішла на роботу з метою поновлення на посаді. Директор ОСОБА_3 вела себе некоректно, грубила, не приймала її заяву і вона пішла додому. Через таке відношення і неї піднявся тиск і вона викликала швидку допомогу. На наступний день пішла на лікарняний. Вийшла на роботу 13.01.2023 і в цей день її ознайомили з наказом про поновлення дії трудового договору, надали для ознайомлення посадову інструкцію. Казала директору, що не хоче працювати кочегаром, але директор змушувала виконувати її роботу по обслуговуванню топочної. ОСОБА_3 показала їй робоче місце, де було дуже холодно (11-13 градусів), змушувала прибирати кімнати і приходила перевіряла чи виконала вона роботу. 16.01.2023 вона пішла на роботу з дочкою і подала заяву про звільнення, директор ОСОБА_3 вела себе зухвало, кричала, заяву на звільнення не погодила. 17 і 18 січня 2023 року також подала заяви на звільнення на які директор їй відмовила. Також 17.01.2023 вона подала скаргу на ім`я селищного голови з метою перевірки діяльності директора ОСОБА_3 , на підставі якої і неї відбирали пояснення. Після цього у неї був гіпертонічний криз, вона знов пішла на лікарняний. Зазначила, що фактично вона працювала з 13 по 25 січня, з 31 січня по 09 лютого, потім з 06 березня 2023 року. Вказує, що раніше, до припинення трудових відносин, вона також виконувала обов`язки по топочній, а саме наглядала за котлом, іноді включала автоматику на газовому котлі. Також вказує, що після поновлення дії трудового договору їй не були передані матеріальні цінності, хоча вона за них відповідає, з результатами інвентаризації її не знайомили, розписку про отримання майна не писала.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, підтримав позов з підстав у ньому вказаних, зазначив, що факт мобінгу з боку директора Центру ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 , полягає у недопуску останньої до роботи, перешкоджання виконання нею трудових функцій, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місце, створення напруженої та образливої атмосфери. Також зауважує, що між позивачем та відповідачем існує правова невизначеність, оскільки згідно посадової інструкції позивачки наявна матеріальна відповідальність щодо господарського інвентаря, канцелярського приладдя тощо, а юридично ОСОБА_1 не передано вказані матеріальні цінності, що перешкоджає їй виконувати в повному обсязі свої посадові обов`язки. Вважає такі дії директора щодо позивачки мобінгом. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, просить відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, вказала, що 28.12.2022 приблизно об 11.30 год вона разом із матір`ю, позивачкою по справі, прийшли до приміщення Центру, де працює мати, бо вона хотіла поновитися на посаді. ОСОБА_3 зайву від матері не прийняла, на роботу вийти не дозволила. У матері трапився гіпертонічний криз і вона була змушена піти на лікарняний. Також 16.01.2023 вона була присутня при розмові ОСОБА_1 з директором ОСОБА_3 коли мати подала заяву на звільнення, оскільки директор змушувала виконувати іншу роботу, яка не передбачена її посадою (витрушувати одіяла, прибирати, обов`язки по газовому обладнанню). ОСОБА_3 не захотіла приймати заяву на звільнення, ігнорувала ОСОБА_1 . Кожного дня мати приходила додому морально виснажена, бо було погане відношення до неї з боку директора ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідност.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

11.12.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», яким доповнено Кодекс України про працю статтею 2-2, де визначено наступне:

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Судом встановлено, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 23.12.2022 поновлено дію трудового договору ОСОБА_1 з відповідачем на посаді завідувача господарством (0,5 посадового окладу), допущено негайне виконання рішення та видано виконавчий лист. Повний текст рішення складено 27.12.2022. (а.с.12-16)

Наказом директора Центру надання соціальних послуг Золочівської селищної ради ОСОБА_3 від 28.12.2022 № 100-к поновлено дію трудового договору з ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством (0,5 посадового окладу) (а.с.22)

З 29.12.2022 по 12.01.2023 ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою КНП «Центр первинної медичної допомоги Золочівської селищної ради» та випискою з карти хворого (а.с.24-25)

13.01.2023 ОСОБА_1 подала на ім`я директора Центру ОСОБА_3 заяву про призначення комісії для передачі їй матеріальних цінностей, на якій наявний напис «директор ОСОБА_3 відмовилась отримати заяву 13.01.2023, 11.50, підпис, ОСОБА_1 (а.с.27)

16.01.2023 ОСОБА_1 подала заяву про розірвання трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с.33-35). Аналогічні заяви подані ОСОБА_1 17.01.2023 та 20.01.2023 та 20.03.2023 (а.с.36-39,150)

Листом на ім`я ОСОБА_1 від 16.01.2023, 17.01.2023, 20.01.2023 та 20.03.2023 директор ОСОБА_3 вказала, що керівництво Центру надання соціальних послуг Золочівської селищної ради не визнає наявність порушень законодавства про працю, порушення трудових прав, приниження честі, гідності, створення напруженої, образливої обстановки, тому не згодна із звільненням з підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпПУ (а.с.40-42, 151)

Щодо доводів позивача про недопущення її до роботи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 28.12.2022 позивачка ОСОБА_1 прийшла на роботу з вимогою поновити дію трудового договору на підставі рішення суду.

28.12.2022 наказом директора Центру надання соціальних послуг Золочівської селищної ради Федоровою С.А. № 100-к поновлено дію трудового договору з ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством (0,5 посадового окладу) з 23.12.2022.

Факт недопустку позивачки до роботи не підтверджено матеріалами справи. Натомість сама позивачка в судовому засіданні вказала, що дійсно 28.12.2022 близько обіду, перебуваючи на роботі їй стало зле і вона пішла додому близько 12 год. Вже вдома вона викликала швидку допомогу і 28.12.2022 вона вже на роботу не приходила.

Відповідно до листа КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», 28.12.2022 о 13.15 год прийнято виклик ОСОБА_1 , після огляду хворій надано допомогу у відповідності до поставленого попереднього діагнозу, від госпіталізації відмовилась (а.с.106)

Доказів причино-наслідкового зв`язку між діями директора ОСОБА_3 та поганим самопочуттям позивачки 28.12.2022 матеріали справи не містять.

Про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом щодо її поновлення на посаді свідчить Акт від 28.12.2022, в якому вказано, що директором ОСОБА_3 в присутності інспектора з кадрів ОСОБА_5 , завідувачки відділенням ОСОБА_6 з телефону ОСОБА_5 зачитано ОСОБА_1 на виконання рішення суду наказ про поновлення з нею дії трудового договору з 23.12.2022 (а.с.85)

Також вказані обставини підтверджуються і досліджений аудіозаписом розмови між позивачем та директором ОСОБА_3 від 28.12.2022 з якого вбачається, що 28.12.2022 позивачка погано себе почувала, перебувала вдома у своєї дочки та на роботу вже не приходила (а.с.101).

Надалі з 29.12.2022 по 12.01.2023 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному та вийшла на роботу 13.01.2023.

Отже судом не встановлено факту не допуску ОСОБА_1 до роботи 28.12.2022.

Щодо твердження позивачки про перенесення робочого місця в непристосоване для цього виду роботи місце, суд зазначає наступне.

Як зазначила позивачка в судовому засіданні її робоче місце після поновлення дії трудового договору залишилось там, де і було раніше.

Вказане позивачкою узгоджується із довідкою, наданою відповідачем, в якій вказано, що з травня 2021 року з власної ініціативи завідувача господарством ОСОБА_1 її робоче місце було організовано там, де ОСОБА_1 знаходиться і дотепер (а.с.94)

У зв`язку із поданою доповідною запискою ОСОБА_1 щодо невідповідності температурного режиму її робочого місця, 24.01.2023 відповідачем проведено обстеження робочого місця ОСОБА_1 та встановлено, що робоче місце та умови відповідають нормам та задля комфортного перебування ОСОБА_1 вирішили видати тепло вентилятор-обігрівач (а.с.95,96).

Доказів перенесення робочого місця позивачки в непристосоване для цього виду роботи місце суду не надано.

Низький температурний режим на робочому місці позивачки, про що вказує ОСОБА_1 у позові, не можуть вважатися мобінгом, оскільки такий не залежить від дій чи бездіяльності роботодавця.

Отже, судом не встановлено факта перенесення робочого місця позивачки в непристосоване для цього виду роботи місце.

Щодо доводів позивачки про вимагання з боку директора Центру виконувати трудові обов`язки, які не передбачені посадовою інструкцією, що створює напружену,ворожу,образливу атмосферута змушуєнедооцінювати своюпрофесійну придатність суд зазначає наступне.

Як вказує позивачка, 13.01.2023 після виходу з лікарняного на роботу, їй надано для ознайомлення посадову інструкцію завідувача господарством, затверджену наказом № 21 від 13.04.2022.

Пунктом 2.9 посадової інструкції на неї було покладено виконання обов`язків персоналу, що обслуговує газове обладнання топочної. Підписуючи посадову інструкцію, позивачка письмово зазначила про незаконність цього обов`язку та подала 18.01.2023 доповідну записку про приведення посадової інструкції у відповідність до вимог діючого законодавства.

Як вбачається з копії трудової книжки, ОСОБА_1 з 03.08.1998 прийнята на посаду завідувача господарством (а.с.18-20)

Згідно посадової інструкції завідувача господарством, затвердженої від 26.03.2019, пунктом 6 визначено: впродовж опалювального сезону веде спостереження за роботою газового котла АКГВ25. Також у посадовій інструкції завідувача господарством, затвердженої від 10.01.2022, пунктом 2.13 визначено: виконує обов`язки персоналу, що обслуговує газове обладнання топочної. Аналогічний пункт зазначений і у пункті 2.9 посадової інструкції, затвердженої від 13.04.2022, з якою позивачка ознайомлена після поновлення з нею дії трудового договору (а.с.87-89).

Отже, як вбачається з трьох посадових інструкції, впродовж 3-х років на завідувача господарством було покладено обов`язки щодо обслуговування газового обладнання топочної. Також сама позивачка в судовому засіданні підтвердила, що і раніше, до поновлення дії трудового договору, вона вела спостереження за газовим котлом, іноді вмикала автоматику на котлі, бо у неї вдома схожий котел і вона знає, як це робиться. Якщо виникали ситуації з котлом, які потребували спеціальних знань, то викликався майстер.

Тому, суд не вбачає в діях відповідача покладення на ОСОБА_1 після поновлення дії трудового договору посадових обов`язків, які не входять до кола її повноважень.

Також доводи позивачки про примушення директором ОСОБА_3 виконувати її роботи, які не входять до її повноважень, такі як прибирання території, приміщень, витрушування підковдр є необгрунтованими, оскільки в п.2.1, 2.11 посадової інструкції зазначено, що завгосп забезпечує дотримання чистоти в приміщеннях і на прилеглій території; виконує окремі службові доручення директора (а.с.87)

Таким чином, суд не вбачає ознак мобінгу з боку відповідача щодо виконання позивачем трудових обов`язків, які не передбачені посадовою інструкцією, що створює напружену, ворожу, образливу атмосферу та змушує недооцінювати свою професійну придатність.

Щодо доводів позивачки про перешкоджання виконувати свої трудові обов`язки через не передання їй матеріальних цінностей, слід зазначити наступне.

Як вбачається з рішення Диканського районного суду Полтавської області від 23.12.2022, з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору з 13.04.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше для припинення або скасування воєнного стану.

Як вказує у відзиві відповідач, матеріальні цінності перед призупиненням дії трудового договору позивач не передавала ні актом, ні будь-яким іншим чином. Вказане не спростовано позивачем.

Наказом відповідача від 15.04.2022 № 18-а, з метою збереження матеріальних цінностей, призначено тимчасово, на період відсутності завідувача господарством ОСОБА_1 , але не пізніше закінчення строку, до якого введено воєнний стан, матеріально відповідальних осіб за збереження матеріальних цінностей та укладено з ними договори про матеріальну відповідальність: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 188)

Наказом відповідача від 30.11.2022 вирішено провести до 16.12.2022 повну інвентаризацію основних засобів станом на 01.12.2022 (а.с.189)

Наказом від 04.01.2023 затверджено склад інвентаризаційної комісії у 2023 році: голова комісії ОСОБА_6 , члени комісії ОСОБА_10 , ОСОБА_5

13.01.2023 наказом відповідача призначено провести до 31.01.2023 позапланову інвентаризацію основних засобів, у зв`язку із поновленням дії трудового договору із ОСОБА_1 (а.с.191)

Також відповідачем надано Акт від 16.01.2023 про відмову ОСОБА_1 ставити відмітку про ознайомлення з наказом від 13.01.2023, у змісті Акту вказано, що директором ОСОБА_3 на апаратній нараді 16.01.2023 зачитано присутнім, в тому числі і ОСОБА_1 наказ від 13.01.2023 про позапланову інвентаризацію. Поставити відмітку про ознайомлення з даним наказом ОСОБА_1 відмовилась (а.с. 192)

17.01.2023 складений інвентаризаційний опис необоротних активів, в якому мається і підпис ОСОБА_1 (а.с. 193-196)

13.02.2023 відповідачем видано Наказ № 14-а, яким призначено матеріально відповідальних осіб, а саме ОСОБА_1 , завідувача господарством, за збереження матеріальних цінностей, зазначених в інвентаризаційних описах по рахунку 1013 Будівлі, споруди від 17.01.2023 та по рахунку 1014 Машини та обладнання від 17.01.2023; ОСОБА_9 , сестру господиню, за збереження матеріальних цінностей, зазначених в інвентаризаційних описах № 1-10. Також призначено відповідальними особами за збереження майна ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис (а.с.198)

Договір про обмежену матеріальну відповідальність ОСОБА_1 відмовилась підписувати, що підтверджується, як поясненнями самої позивачки, так і Актом відповідача від 08.03.2023 (а.с. 199, 200)

Отже, з досліджених вище документів, суд не вбачає обмеження ОСОБА_1 у виконанні нею своїх трудових обов`язків, в тому числі і щодо матеріальної відповідальності.

З приводу твердження представника позивача щодо непередання ОСОБА_1 матеріальних цінностей за які вона повинна відповідати згідно її посадової інструкції (господарського інвентаря, канцелярського приладдя) суд зазначає наступне.

Як вказує у письмових поясненнях відповідач, після того, як ОСОБА_1 12.04.2022 самовільно покинула своє робоче місце, з метою забезпечення безперервності роботи закладу в умовах воєнного стану, виникла виробнича потреба перерозподілити матеріальну відповідальність між трьома іншими працівниками. Після проведеної інвентаризації та поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством, матеріальну відповідальність перерозподілено між ОСОБА_1 та іншими трьома працівниками.

Покладення роботодавцем обов`язків про матеріальну відповідальність на інших осіб є правом роботодавця, тому суд не може втручатися у дискриційні права відповідача.

Крім того, обмеження ОСОБА_1 у матеріальній відповідальності та відсутність у її віданні господарського інвентаря, канцелярських приладь не може вважатися мобінгом (цькуванням) у розумінні ст.2-2 КЗпП України.

Також, суд відхиляє доводи позивачки щодо порушення її прав через відмову директора ОСОБА_3 у погодженні заяв ОСОБА_1 про розірвання трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки, як вказує відповідач у відзиві, він не визнає наявність порушень законодавства про працю, тому відповідач має законне право відмовити у розірванні трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 508/1190/17, у разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третястатті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьоюстатті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18) та від 20 лютого 2021 року у справі № 522/18787/17.

Наявність чи відсутність порушень відповідачем трудового законодавства щодо ОСОБА_1 суд не досліджує, оскільки це не є предметом даного позову.

Як зазначає у відзиві відповідач, до позивача не застосовано жодного дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 не обмежена у виплаті заробітної плати, матеріальної допомоги та отримує на рівні з іншими гуманітарну допомогу. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Покази свідка ОСОБА_11 суд оцінює критично, оскільки остання є дочкою позивачки та має зацікавленість у розгляді справи.

Досліджений у судовому засіданні диск із відеозаписами на яких дочка позивачки фіксує на телефон розмови між ОСОБА_1 та директором ОСОБА_3 не містять ознак мобінгу з боку директора ОСОБА_3 відносно позивачки, поведінка директора не вказує на дії, що спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 та не містить ознак психологічного тиску.

Враховуючи викладене, суд не вбачає з боку відповідача ознак мобінгу (цькування) по відношенню до позивачки, а саме систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , її ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центру надання соціальних послуг Золочівської селищної ради Харківської області про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.06.2023

Головуюча: Л.Є. Петренко