Ухвала

від 31.05.2023 по справі 380/11861/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 380/11861/23

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

31 травня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.Желік, розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про забезпечення позову в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогою визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу».

Ухвалою судді від 30.05.2023 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Разом з позовною заявою на адресу суду також надійшла і заява Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення (примусового списання) на підставі рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023;

- заборони Головному управлінню ДПС у Львівській області оформлювати та подавати банкам, небанківським надавачам платіжних послуг платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Львівській області.

Подана заява обґрунтована тим, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Окрім цього, очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушень прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, таким рішенням, дією чи бездіяльністю.

Позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено рішення №42/4-1301 від 06.04.2023 про погашення позивачем суми податкового боргу (без ідентифікації такої суми). Специфіка оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 полягає в тому, що таке підлягає обов`язковому та безспірному виконанню банківськими установами, надавачами послуг, в яких платник податків має розрахункові та/або поточні рахунки без згоди ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів». Здійснення стягнення суми грошових коштів з рахунків у банківських установах унеможливить поновлення прав позивача, оскільки подання до адміністративного суду позову про скасування рішення буде марним, адже не забезпечить належний захист прав платника податків. При цьому, стягненням коштів буде завдано значної шкоди позивачу, що унеможливить подальше нормальне ведення господарської діяльності.

Позивач також вказує, що оскаржуване рішення прийняте (згідно з його змістом) щодо усієї суми податкового боргу. Поряд із цим, погашення усієї суми податкового боргу включає процедуру звернення до суду за відповідним дозволом. З ЄДРСР не встановлено звернення податкового органу до суду із таким позовом.

Окрім цього, за текстом рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 не вказано та не визначено розміру податкового боргу позивача, що підлягає стягненню, що свідчить про недотримання принципу належного урядування. Як зазначає позивач, відповідачем не надсилалась та не вручалась йому чинна податкова вимога, що, вкотре свідчить про очевидну протиправність такого рішення.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положенням пункту 2 і 5 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» прийнято в порядку пункту 95.5 стаття 95 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із до абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі, якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Зі змісту рішення відповідача №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» убачається, що:

- рішення прийнято уповноваженою особою ГУ ДПС у Львівській області відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України;

- таким вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить із того, що рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу приймається керівником (його заступником aбo уповноваженою особою) контролюючого органу за формою, затвердженою наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 № 199 «Про затвердження примірних форм Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; Журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України» (зі змінами).

Абзац другий пункту 95.5 статті 95 ПК України, в редакції чинній з 01.01.2022 містить порядок позасудового стягнення податкового боргу, який застосовується:

1) якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки;

2) стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду;

та включає наступні умови:

3) такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати,

4) за умови відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

5) у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Таким чином, прийняте у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного податкового боргу, коли як оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу» шляхом стягнення безготівкових коштів.

При цьому, право податкового органу щодо здійснення за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, безпосередньо пов`язано із надісланням (врученням) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Вищевказані обставини суд встановлює під час розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Суд зауважує, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналізуючи заявлений позивачем захід забезпечення позову щодо зупинення стягнення (примусового списання), суд виходить із того, що пункт 5 частини першої статті 151 КАС України передбачає такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Разом з тим, оскаржуване рішення не є виконавчим документом, та не є рішенням, яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зокрема й з підстав відсутності у ньому визначеної до стягнення суми, а є підставою для ініціювання примусового списання коштів з окремих рахунків платника податків.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що в частині вимог заяви позивача про зупинення стягнення (примусового списання) на підставі рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 слід відмовити.

Щодо вимог заяви позивача в частині забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Львівській області оформлювати та подавати банкам, небанківським надавачам платіжних послуг платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Львівській області суд зазначає таке.

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано «Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», затвердженою постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163, яка набрала чинності з 01.08.2022 (далі Інструкція № 163).

Згідно із підпунктами 5, 19, 20 пункту 6 Інструкції № 163:

- ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

- примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України;

- стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України.

Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника врегульовано пунктами 60-72 розділу IV Інструкції № 163.

Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (далі - примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач) (пункт 60 Інструкції № 163).

Надавач платіжних послуг платника виконує примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, відкритих платникам відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг (пункт 61 Інструкції № 163).

Згідно із пунктом 62 Інструкції № 163, стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів із:

1) рахунків платників - на підставі виконавчих документів, установлених законодавством України;

2) рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 Податкового кодексу України);

3) рахунків суб`єктів господарювання - на підставі рішення суду;

4) розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг - на підставі судового рішення за зобов`язаннями небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем за умови, що таке зобов`язання пов`язано з наданням платіжних послуг небанківським надавачем платіжних послуг.

Стягувач у реквізиті «Призначення платежу» платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів (далі - платіжна інструкція) зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа або назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (абзац перший пункту 64 Інструкції № 163).

Стягувач не подає надавачу платіжних послуг платника виконавчий документ або судове рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію (абзац третій пункту 64 Інструкції № 163).

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника (пункт 68 Інструкції № 163).

Стягувач має право відкликати платіжну інструкцію до моменту списання коштів з рахунку платника (пункт 72 Інструкції № 163).

З огляду на вищевикладений порядок ініціювання примусового списання (стягнення) коштів без згоди платника, враховуючи, що предметом заявленого спору є правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у Львівській області рішення №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», вимоги позивача в частині заборони ГУ ДПС у Львівській області оформлювати та подавати платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) безготівкових коштів з рахунків платника податків у банках є обґрунтованими.

Поряд із цим, не є обґрунтованими вимоги в частині заявленої заборони на оформлення та подання платіжних інструкції на примусове списання (стягнення) небанківським надавачам платіжних послуг, оскільки згідно із підпунктом 4 пункту 62 Інструкції № 163, ініціювання примусового списання (стягнення) коштів із розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг передбачено виключно на підставі судового рішення.

Однак, у заявленому спорі позивач про списання коштів на підставі судового рішення, означеного у вищевказаному підпункті не зазначає.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Львівській області оформлювати та подавати банкам платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/11861/23.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

заяву Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №380/11861/23 шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) оформляти та подавати банкам платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 22405526) на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/11861/23.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

СуддяЖелік О.М.