Рішення

від 26.02.2024 по справі 380/11861/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 рокусправа № 380/11861/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогою визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його адресу 16.05.2023 надійшло рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким у відповідності до п 95.5 ст.95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів». Наслідками прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках, згідно із абзацами третім п`ятим п.95.5 статті 95 Податкового кодексу України є те, що рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі.

Позивач вважає винесене Головним управління ДПС у Львівській області рішення №42/4-1301 від 06.04.2023 протиправним з огляду на те, що відповідачем при його прийнятті не дотримано правових підстав для прийняття такого, зокрема, станом на день прийняття рішення контролюючий орган не сформував та не надіслав (не вручив) позивачу податкову вимогу у відповідності до вимог ст. 59. ст. 60, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України (ПК України)

Як зазначає позивач, останньою податковою вимогою, на яку контролюючий орган посилався при зверненні з позовними заявами до позивача про стягнення податкового боргу в судовому порядку була податкова вимога форми «Ю» від 30.09.2013 року №3494 ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області у якій зазначено, що за платежем (орендна плата з юридичних осіб) сума податкового боргу позивача станом на 30.09.2013 року становила 66171,99 грн. Однак, податковий борг позивача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу (30.09.2013 року), стосовно суми якого була виставлена податкова вимога від 30.09.2013 №3494, до часу прийняття контролюючим орган спірного рішення від 06.04.2023 неодноразово переривався (погашався), а саме абсолютне значення суми такого боргу у певні періоди зменшувалось до нуля. Таким чином вказана податкова вимога втратила свою чинність ще до моменту винесення відповідачем спірного рішення.

Окрім цього позивач вказує, що у рішенням Головного управління ДПС у Львівській області вирішено стягнути нього «усю суму податкового боргу», що, на його думку, є протиправним, оскільки згідно даних ІКП станом на 06.04.2023 до його податкового боргу входить також податковий борг в сумі 171203,71 грн., термін несплати якого був менше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Також відмічає, що згідно ІКП у позивача станом на 06.04.2023 року наявна переплата, тобто зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань) у сумі 47494,60 грн., зокрема: за платежем «Адмін. штрафи та інші санкції» - 44920,00 грн., за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 2495,00 грн., за платежем «Екологічний податок» у сумі 79,60 грн. Оскільки спірне рішенні відповідача від 06.04.2023 року прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу», недотриманою є обов`язкова умова щодо застосування абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Позивач наголошує, що в оскаржуваному рішенні, прийнятому за формою згідно із Наказом №199, зазначено, що заступник керівника відповідача відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах позивача. Водночас органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до ні до установ банку, ні до установ небанківських надавачів платіжних послуг та не є емітентами електронних грошей, крім того не всі фінансові установи є банками чи установами, що надають платіжні послуги.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (вх. №45212 від 16.06.2022), у якому представник зазначив, що згідно з інтегрованої картки платника у платника обліковувалася заборгованість у розмірі 520 195,84 грн. Головним управлінням у Львівській області прийнято № 42/4-1301 від 06.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, які належать ПАТ «Червоноградський ЗЗВ». Відповідно до даних з ІС «Податковий блок» згідно з рішенням № 42/4-1301 від 06.04.2023 податковий борг становить 520 195,84 грн. по : - ПОДАТКУ НА НЕРУХ МАЙНО, ВIДМIННЕ ВIД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДIЛЯНКИ, СПЛАЧЕНОГО ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ, ЯКI Є ВЛАСНИКАМИ ОБ`ЄКТIВ НЕЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ 297 644,97 грн.; - ОРЕНДНІЙ ПЛАТІ З ЮРИДИЧНИХ ОСIБ 2 122 261,15 грн. - ЗЕМЕЛЬНОМУ ПОДАТКУ З ЮРИДИЧНИХ ОСIБ 99 881,06 грн. - ЗЕМЕЛЬНОМУ ПОДАТКУ З ЮРИДИЧНИХ ОСIБ 408,66 грн.

Представник відповідача звертає увагу на те, що на підставі заяви поданої ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (вхідний номер ДПІ у м. Червонограді від 29.02.2014 року №821/10) на підставі статей 191 розділу I та 100 глави 9 розділу II Кодексу керівником податкового органу було винесене рішення про розстрочення грошового зобов`язання від 01.03.2014 року №3 щодо рострочення грошового зобов`язання з плати за землю в сумі 53091,03 грн. терміном з 02.03.2014 року по 25.12.2014 року. Дане рішення затверджене заступником міського голови, начальником міського фінансового управління Турком В.І. На виконання вищезазначеного рішення складено договір про розстрочення грошового зобов`язання від 01.03.2014 року №3, який підписаний керівником ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» ОСОБА_1 та скріплений печаткою підприємства. Також на підставі заяви поданої ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (вхідний номер ДПІ у м. Червонограді від 14.03.2014 року №984/10) на підставі статей 191 розділу I та 100 глави 9 розділу II Кодексу керівником податкового органу було винесене рішення про розстрочення податкового боргу від 14.03.2014 року №8 щодо розстрочення податкового боргу з плати за землю в сумі 250 694,97 грн. терміном з 14.03.2014 року по 25.12.2014 року. Дане рішення затверджене заступником міського голови, начальником міського фінансового управління Турком В.І. На виконання вищезазначеного рішення складено договір про розстрочення податкового боргу від 14.03.2014 року №8, який підписаний керівником ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» Нагірним П.І. та скріплений печаткою підприємства. Подання вищезазначених заяв свідчить про визнання керівництвом ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» податкового боргу.

Також представник відповідача звертає увагу на те, що податковий борг з 30.09.2013 не переривався, він був розстрочений на підставі рішень про розстрочення грошового зобов`язання від 01.03.2014 року №3 та розстрочення податкового боргу від 14.03.2014 року №8, тобто розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу не вважаються сплатою, а є лише перенесенням строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу. Тому податковий борг зазначений в податковій вимозі від 30.09.2013 № 3494 не переривався, та податкова вимога на сьогоднішній день є чинна. Податкова вимога від 30.09.2013 № 3494 також зазначалась у адміністративних справах щодо стягнення податкового боргу з рахунків відкритих в установах банків обслуговуючих ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів», зокрема в позовній заяві від 15.04.2015 року №911/13-13-10-00-10, на підставі якої Львівським окружним адміністративним судом було відкрито провадження в адміністративній справі від 24.04.2015 року №813/2012/15 та в позовній заяві від 29.11.2016 року №7275/13-13-10-00-10 (матеріали для підготовки даної справи до суду отримала ОСОБА_2 , яка на той час була начальником юридичного відділу Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (про, що свідчить особистий підпис ОСОБА_2 на службовій записці від 22.11.2016 року №70/13-13-17-00-14), а зараз по аналогічній справі являється адвокатом даного підприємства), на підставі якої Львівським окружним адміністративним судом було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі від 01.12.2016 року №813/4212/16 та була задоволена на користь податкового органу постановою від 28.12.2016 року №813/4212/16.

Ухвалою судді від 30.05.2023 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 31.05.2023 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №380/11861/23 шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) оформляти та подавати банкам платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 22405526) на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/11861/23.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу вирішено відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів».

Вважаючи рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 протиправним, позивач звернувся до суду з метою його скасування.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Статтею 15 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами п.95.1, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4. ст.95 Податкового кодексу України).

Отже, що у разі виникнення у платника податків боргу, контролюючий орган формує вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, пункт 95.5 статті 95 доповнено абзацами другим шостим.

У відповідності з нормами абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, в редакції Закону №1797-VIII (в редакції чинній на час спірних відносин), у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави суду дійти висновку про те, що пункт 95.1 статті 95 ПК України встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу може відбуватися або (1) шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом, або (2) шляхом прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу про стягнення коштів: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках. Другий спосіб реалізації контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу має свої обов`язкові умови, при дотриманні сукупності яких такий спосіб реалізації є правомірним, а саме: 1) виникнення податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, 2) несплата грошових зобов`язань протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 3) відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Такі умови дають підстави вважати, що основною особливістю такого заходу є безспірність суми податкового боргу за вимогою контролюючого органу.

Водночас суд відмічає, що обидва способи реалізації контролюючими органами заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів можуть бути реалізовані при дотриманні вимог, передбачених пунктом 95.2 статті 95 ПК України щодо попереднього направлення (вручення) податкової вимоги, який не встановлює різниці між способами стягнення коштів контролюючими органами: за судовим рішенням чи шляхом прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу.

Різниця полягає виключно в частині кількості днів, які мають сплинути після направлення податкової вимоги: 1) контролюючий орган набуває право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (незалежно від виду податку і підстав виникнення податкового боргу) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після направлення платникові податків податкової вимоги; 2) контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення податкового боргу з самостійно задекларованих платником податків грошових зобов`язань після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, але не раніше ніж через 30 днів після направлення (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Саме сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу.

Аналогічні підходи до застосування пункту 95.5 статті 95 ПК України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №440/4736/19 та від 14.12.2020 у справі №805/1427/17.

Таким чином суд, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також правові висновки Верховного Суду щодо правозастосування пункту 95.5 ст.95 ПК України, відзначає, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу лише на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

У межах даної справи істотне значення має дотриманням контролюючим органом відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України як обов`язкової передумови для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу чи для прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу без звернення до суду.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не дотримано вищенаведених правових підстав для прийняття такого, зокрема, станом на день прийняття рішення контролюючий орган не сформував та не надіслав (не вручив) позивачу податкову вимогу у відповідності до вимог ст. 59. ст..60, п.95.2 ст.95 ПК України.

Останньою податковою вимогою, на яку контролюючий орган посилався при зверненні з позовними заявами до позивача про стягнення податкового боргу в судовому порядку була податкова вимога форми «Ю» від 30.09.2013 року №3494 ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області у якій зазначено, що за платежем (орендна плата з юридичних осіб) сума податкового боргу позивача станом на 30.09.2013 року становила 66171,99 грн. (далі - податкова вимога від 30.09.2013 №3494). Відповідне сторонами не заперечується.

Судом з інтегрованої картки платника за 2014 рік встановлено, що у період з 14.03.2014 року по 30.03.2014 року у позивача був відсутній податковий борг (в ІКП абсолютне значення податкового боргу дорівнювало нулю). Більше того, по платежу податок на землю (орендна плата з юридичних осіб) у період з 28.03.2014 року по 30.03.2014 року у позивача існувала переплата в сумі 16672,24 грн.

В подальшому новий податковий борг позивача виник лише 31.03.2014 року у сумі 33908,03 грн. у зв`язку з нарахуванням відповідачем та не сплатою у граничні терміни 30.03.2014 податкових зобов`язань з орендної плати за землю у сумі 50580,27 грн., частина якого була погашена за рахунок існуючої переплати в сумі 16672,24 грн. В подальшому позивачем було погашено суму даного податкового боргу за рахунок сплати коштів згідно платіжних доручень №767 від 31.03.2014 року в сумі 12400 грн., №768 від 02.04.2014 року в сумі 10200, 00 грн.. та №771 від 03.04.2014 року в сумі 11308.03 грн., №782 від 14.04.2014 в сумі 12 грн. Вказаними платіжними дорученнями також був погашений податковий борг по пені в сумі 11,61 грн., що була нарахована контролюючим органом у ІКП відповідача 02.04.2014 та 03.04.2014 року.

Тобто фактично податковий борг, який виник починаючи з 31.03.2014 року разом з нарахованою пенею був погашений позивачем повністю 14.04.2014 року.

Таким чином, станом на 14.04.2014 року та по 30.04.2014 року в ІКП знову був відсутній податковий борг (в ІКП абсолютне значення податкового боргу дорівнювало нулю). Більше того, по платежу податок на землю (орендна плата з юридичних осіб) у період з 14.04.2014 року по 30.04.2014 року у позивача існувала переплата в сумі 12098,53 грн.

Надалі, згідно ІКП, новий податковий борг у позивача виник лише 01.05.2014 року у сумі 38481,35 грн. у зв`язку з нарахуванням відповідачем та не сплатою у граничні терміни 30.04.2014 податкових зобов`язань з орендної плати за землю у сумі 50580,27 грн., частина якого була погашена за рахунок існуючої переплати в сумі 12098,53 грн. В подальшому позивачем було погашено суму існуючого податкового боргу за рахунок сплати коштів згідно платіжних доручень №835 від 14.05.2014 року в сумі 9000,00 грн., №837 від 15.05.2014 року в сумі 11780,00 грн., та №838 від 19.05.2014 року в сумі 17701,74 грн., №856 від 23.05.2014 в сумі 145 грн. Вказаними платіжними дорученнями також був погашений податковий борг по пені в сумі 139,10 грн., що була нарахована контролюючим органом у ІКП позивача 05.05.2014. Тобто податковий борг, який виник починаючи з 01.05.2014 разом з нарахованою пенею був погашений позивачем повністю 23.05.2014.

Таким чином, станом на 23.05.2014 та по 30.05.2014 року в ІКП позивача знову був відсутній податковий борг (в ІКП абсолютне значення податкового боргу дорівнювало нулю). Більше того, по платежу податок на землю (орендна плата з юридичних осіб) у період з 23.05.2014 року до 30.05.2014 у позивача існувала переплата в сумі 5,9 грн.

Надалі новий податковий борг позивача виник лише 31.05.2014 у сумі 50574,37 грн. у зв`язку з нарахуванням позивачем та не сплатою у граничний терміни 30.05.2014 податкових зобов`язань з орендної плати за землю у сумі 50580.27 грн., частина якого була погашена за рахунок існуючої переплати в сумі 5,9 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми податкового законодавства, оскільки після винесення податкової вимоги від 30.09.2013 №3494 податковий борг позивача з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися).

Згідно з пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України податкова вимога від 30.09.2013 №3494 станом на день прийняття спірного рішення (06.04.2023 року) є відкликаною (нечинною). Відповідно, оскільки у позивача в подальшому виникав новий податковий борг, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку - шляхом, зокрема, формування та направлення позивачу нової податкової вимоги у відповідності до ст. ст.59 ПК України.

Згідно даних ІКП новий податковий борг у позивача виникав 31.03.2014, 01.05.2014 та 31.05.2014, тому контролюючий орган повинен був сформувати та надіслати три нові податкові вимоги, з яких чинною могла залишатись лише остання, а саме щодо податкового боргу, який виник у позивача починаючи з 31.05.2014.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази формування та надіслання (вручення) позивачу нової податкової вимоги щодо податкового боргу, який виник у позивача починаючи з 31.05.2014, що, у свою чергу, свідчить про недотримання Головним управлінням ДПС у Львівській області порядку винесення рішення про стягнення боргу, встановленого пунктом 95.5 статті 95 ПК України.

Принагідно суд звертає увагу на те, що обставини, які підтверджують переривання податкового боргу позивача у 2014 ропі та нечинність податкової вимоги форми «Ю» від 30.09.2013 року №3494 встановлені та підтверджені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі №380/5466/20 (провадження А/857/2164/21), якою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 скасовано та відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Львівській області до ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках (рішення набрало законної сили).

Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №813/2173/18 відмолено в задоволенні позову Головного управління ДПС України у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Червоноградського заводу залізобетонних виробів» про стягнення коштів за податковим боргом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги вимоги п.95.2 ст.95 ПК України, згідно якого стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, суд доходить висновку про відсутність правових підстав у Головного управління ДПС у Львівській області станом на 06.04.2023 як для звернення в суд про стягнення сум податкового боргу позивача так і для прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу про стягнення коштів позивача з рахунків у банках у рахунок погашення його податкового боргу без звернення до суду.

Щодо не визначення в оскаржуваному рішенні точного розміру податкового боргу, який підлягає стягненню, суд відзначає таке.

Оскаржуване рішення відповідача від 06.04.2023 року не містить суми податкового боргу позивача та відомостей щодо податкових декларацій, на підставі яких він виник. Водночас у такому зазначено про стягнення з позивач усієї суми податкового боргу.

Згідно вимог законодавства, прийняте у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів, натомість оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу».

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних інструкцій банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може бути ані безмежним, ані невизначеним.

Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Наведене свідчить про пропорційність та додержання балансу прав та інтересів сторін таких правовідносин.

Визначення певної суми податкового боргу, яким обмежується реалізація рішення про його стягнення, встановлює межі прав контролюючого органу та запобігає можливим зловживанням та помилковому пред`явленню банкам платіжних інструментів за іншими зобов`язаннями, що виходять за межі розглянутої процедури.

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано «Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», затвердженою постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163. яка набрала чинності з 01.08.2022 (далі - Інструкція №163).

Згідно із підпунктом 19 пункту 6 Інструкції № 163 примусове списання (стягнення) - це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених ПК України.

При цьому, згідно із підпунктом 2 пункту 62 Інструкції №163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 ПК України).

Особливістю примусового списання, згідно із абзацом третім пункту 64 Інструкції №163. є те, що стягувач не подає надавачу платіжних послуг рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію.

Таким чином, процедура примусового списання коштів платника Податків визнає рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу - рівнозначним як виконавчому документу, так і судовому рішенню, отже є правомірним очікувати від такого рішення контролюючого органу додержання мінімальних стандартів процедури стягнення коштів без згоди платника податків та без судового рішення - визначення у ньому суми податкового боргу.

На переконання суду, з метою дотримання принципів добросовісності та безсторонності контролюючий орган зобов`язаний зазначати у тексті рішення, як повний розмір суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстави виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення - (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Отже, лише за таких обставин, контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Оскаржуване рішення ГУ ДПС у Львівській області від 06.04.2023 року, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

Відсутність у рішенні відповідача вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Аналогічний правовий висновок щодо протиправності рішення контролюючого органу винесеного на підставі абз.2 п.95.5 ст.95 ПК України, якщо таке не містить суми податкового боргу платника податків та відомостей щодо податкових декларацій, на підставі яких він виник встановлений Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року у справі №440/4736/19 та від 14 грудня 2020 року у справі №805/1427/17

Крім цього суд зазначає, що згідно даних ІКП станом на 06.04.2023 до податкового боргу позивача також входить податковий борг в сумі 171203,71 грн., термін несплати якого був менше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

За таких обставин, визначена у спірному рішенні від 06.04.2023 до стягнення «уся сума податкового боргу» позивача станом на 06.04.2023 включає і суму податкового боргу, термін несплати якого менш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, а відтак зазначене рішення прийняте знову ж таки з порушенням встановленої пунктом 95.5 статті 95 ПК процедури стягнення коштів з рахунків платника у банках без звернення до суду.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до положень пункту 95.5 статті 95 ПК України, однією з обов`язкових умов із дотриманням якої законодавець надає право контролюючому органу без рішення суду самостійно прийняти рішення про стягнення коштів з рахунків платника у банках є відсутність/наявність у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. При цьому, у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Згідно ІКП у позивача станом на 06.04.2023 року наявна переплата, тобто зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань) у сумі 47494,60 грн., зокрема: за платежем «Адмін. штрафи та інші санкції» - 44920,00 грн., за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 2495,00 грн., за платежем «Екологічний податок» у сумі 79,60 грн.

Оскільки спірне рішенні відповідача від 06.04.2023 прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу», недотриманою є обов`язкова умова щодо застосування абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Щодо твердження відповідача щодо розстрочення позивачу сплати його боргу суд відзначає наступне.

Згідно п.3 Розділу 5 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 (далі Порядок), визначено, що погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами.

При цьому такими документами, на підставі яких здійснюється зменшення абсолютного значення суми податкового боргу в ІКП платника є платіжні доручення про сплату, податкові декларації з від`ємним значенням зобов`язань, рішення органу стягнення про скасування/списання податкового боргу, рішення органу стягнення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (грошового зобов`язання) платника податку тощо.

Вказане підтверджується положенням пункту 2.4 Розділу II Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року № 953 (дана Інструкція була чинною у 2014 році), яка визначала, що у разі погашення суми податкового боргу (його частини) іншим, ніж визначено у підпунктах 2.3.1-2.3.4 пункту 2.3 цього розділу, шляхом, зокрема розстрочення (відстрочення) сум платежів. подання платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від`ємним значенням суми податкових зобов`язань тощо, нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах.

Відтак, у разі розстрочення (відстрочення) податкового боргу платника податків, у випадку зменшення абсолютного значення такого податкового боргу в ІКП платника податків до нуля, раніше надіслана податкова вимога відкликається, і платнику податків (у разі несплати ним податкового боргу) надсилається нова податкова вимога.

Суд зазначає, що згідно долучених до матеріалів ІКП позивача за 2014 рік вбачається, що у 2014 році податковий борг позивача неодноразово переривався, зокрема, у період з 14.03.2014 по 30.03.2014 у позивача податковий борг був відсутній (в ІКП платника абсолютне значення податкового боргу дорівнювало нулю). Більше того, по платежу (орендна плата з юридичних осіб) у період з 28.03.2014 року по 30.04.2014 року у позивача існувала переплата в сумі 16672,24 грн. і пеня у цей період також була погашена (відсутня в ІКП).

Як зазначалось вище, відповідно до п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

Під погашенням податкового боргу розуміється зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами.

У даному випадку такими документами на підставі яких було зменшено абсолютне значення суми податкового боргу позивача до нуля (погашено податковий борг) станом на 14.03.2014 року були Рішення ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області про розстрочення (відстрочення) податкового боргу/грошового зобов`язання №8 від 14.03.2014 та №3 від 01.03.2014, на які посилається відповідач.

Відтак твердження відповідача про те, що розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу не вважаються сплатою, а є лише перенесенням строків сплати зобов`язання, суд не бере до уваги, оскільки у даному випадку податковий борг погашався не через його сплату, а саме через прийняття податковим органом рішення про його розстрочення (відстрочення).

Щодо посилання відповідача на судові рішення в адміністративних справах №813/2012/15 та на №813/4212/16 як на докази чинності податкової вимоги від 30.09.2013 року №3494, суд вважає такі безпідставними адже в жодній із наведених справ не досліджувалась обставина існування безперервності податкового боргу з дати винесення податкової вимоги від 30.09.2013 року №3494 до дати подання позову, зокрема не досліджувалась ІКП позивача по орендній платі за землю за 2014 рік, з якої і вбачаються обставини відсутності у позивача податкового боргу у періоди з 14.03.2014 по 30.03.2014, з 14.04.2014 по 30.04.2014 року, з 23.05.2014 по 30.05.2014 року.

Більше того, у справі №813/2012/15 фігурує спірна податкова вимога від 30.09.2013 року №3494, а у справі, що розглядалась пізніше №813/4212/16 фігурує зовсім інша податкова вимога, а саме корінець податкової вимоги №1-29 від 11.01.2011 року.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про протиправність винесеного Головним управлінням ДПС у Львівській області рішення №42/4-1301 від 06.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, а відтак заразом, і щодо необхідності його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) на користь Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 22405526) сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 3489 (три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЖелік О.М.