Постанова

від 23.05.2023 по справі 752/9864/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 травня 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/8038/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Київське лісове господарство"

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 16 лютого 2023 року

в складі судді Хоменко В. С.

у цивільній справі №752/9864/22 Голосіївського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства «Київське лісове господарство», державного реєстратора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «ПЛЕСО» Рашкова Андрія Георгійовича,

треті особи: ОСОБА_2 , Державне агентство лісових ресурсів України,

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом за захистом права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київський лісгосп») зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу, просив суд: скасувати рішення державного реєстратора щодо реєстрації за відповідачем права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 73 кв.м., в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1886390380000) та припинити право державної власності за ДП «Київський лісгосп» на цю нежитлову будівлю.

Позовна заява мотивована тим, що 23.10.2009 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією йому було видано ордер №001777, як працівнику Державного підприємства «Мисливське господарство «Київське» - єгеру, на зайняття службового приміщення - квартири АДРЕСА_3 . Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.05.2010 №370 було виключено з числа службових жилих приміщень Державного підприємства «Мисливське господарство «Київське» двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 43,0 кв.м.

Вказував, що 28.11.2012 Відділом приватизації житлового фонду Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, на підставі розпорядження від 28.11.2012 №37098, в порядку приватизації, йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Загальна площа квартири становить 72,2 кв.м. Квартира належала на праві власності йому та членам його сім`ї - ОСОБА_2 в рівних долях.

27.04.2016 між ним та ОСОБА_2 укладено договір про поділ квартири, за умовами якого квартира АДРЕСА_4 була поділена на квартиру за АДРЕСА_5 з окремим входом та на квартиру АДРЕСА_6 з окремим входом. Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2021 за ним на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_7 , та за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_8 .

Також вказував, що 02.08.2019 державним реєстратором Рашковим А. Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48078497 від 02.08.2019 щодо реєстрації права державної власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон, загальною площею 73 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважав, що нежитлове приміщення мисливський кордон, площею 73 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є тим самим нерухомим майном (квартира АДРЕСА_4 (після поділу №2/1 та №2/2) на АДРЕСА_2 , площею 72,2 кв.м.), приватизація якого була здійснена ним ще 28.11.2012 та не була списана з балансу державного підприємства. Правильна вулиця нерухомого майна мисливський кордон, площею 73 кв.м., є АДРЕСА_2 , відтак рішення державного реєстратора від 02.08.2019 прийняте незаконно, на підставі поданих ДП «Київське лісове господарство» документів, що не відповідають дійсності, в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач - ДП «Київський лісгосп» звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, належним чином не дослідив наявні у справі докази, внаслідок чого залишив поза увагою, що позивач є власником житлового приміщення в Голосіївському районі м. Києва, загальною площею 40,68 кв.м., тоді як за ДП «Київський лісгосп» зареєстровано прав власності на нежитлову будівлю з іншою площею, з іншим складом майна, в іншому районі міста Києва, а саме в Святошинському районі.

Зауважив, що об`єкт нерухомого майна, який на праві власності належить ДП «Київський лісгосп», згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, містить невід`ємні складові частини: кормосховище, загальною площею 10 кв.м., та гараж для автотранспорту, загальною площею 248 кв.м. Загальна площа нежитлової споруди разом із складовими частинами становить 331 кв.м., що більш як у вісім разів перевищує площу частини квартири, власником якої є позивач.

Додав, що ані по розміру площі, ані по типу майна, ані по складу цього майна нерухоме майно не є тотожнім на АДРЕСА_2 . А твердження позивача про нібито одне й теж саме майно є повністю надуманим та позбавленим будь-якої логіки, незалежно від плутанини в адресах.

Також звернув увагу, що звертаючись до суду з позовом за захистом права власності на квартиру, площею 40,68 кв.м., позивач просив скасувати державну реєстрацію на три нежитлові споруди, загальною площею 331 кв.м. Зазначив, що в позовній заяві не вказано, яким чином складові частини спірної нежитлової будівлі - кормосховище та гараж для автотранспорту стосуються позивача. В позовній заяві не зазначено, хто та яким чином перешкоджає позивачу користуватися його часткою квартири в Голосіївському районі м. Києва.

На думку скаржника, фактичною метою позову є створення умов для незаконного заволодіння позивачем в майбутньому державним майном. Тому позовна заява не підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю порушеного права.

Вказував, що у період з 18.05.2009 по 08.07.2010 ОСОБА_1 працював керівником (директором) ДП «Мисливське господарство «Київське» і у відповідності до вимог діючого на той час закону не відносився до працівників, які мали право отримати службове приміщення. А отже незаконно отримав ордер на приміщення, в подальшому йому незаконно було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 та здійснено незаконно її подальший поділ з дружиною.

Суд задовольнив позов до обох відповідачів: державного реєстратора та ДП «Київський лісгосп» та поряд з цим в мотивувальній частині рішення зробив суперечливий висновок про те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі.

Суд в обґрунтування ефективного способу захисту посилається на норми статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», що діяли у період з 16.01.2020 по 26.07.2022, тобто не на день подання позову (09.08.2022). З цієї ж причини суд безпідставно посилається на постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №906/516/19 та від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, які стосувалися попередньої редакції цієї статті Закону.

Крім того, як на підставу скасування рішення посилався на те, що позивач зловживає своїми правами, оскільки в липні 2022 року вже звертався до суду з таким самим позовом, але після призначення складу суду, до відкриття провадження у справі подав заяву про відкликання позовної заяви, яка ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2022 була задоволена.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник ДП «Київське лісове господарство» - Семко В. Ю. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач - державний реєстратор Рашков А. Г. та третя особа - ОСОБА_2 , належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Третя особа - Державне агентство лісових ресурсів України, належним чином повідомлене про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 та представника скаржника ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 жовтня 2009 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією позивачу було видано ордер №001777 на право зайняття службового приміщення, як працівнику Державного підприємства «Мисливське господарство «Київське» - єгеру, із сім`єю, яка складається з 2-х осіб. Службове приміщення, складається з двох кімнат, жилою площею 43,0 кв.м., в ізольованій квартирі АДРЕСА_3 . Ордер виданий на підставі розпорядження Голосіївської райдержадміністрації в м. Києві від 09.10.2009 за № 807.

Відповідно до розпорядження Голосіївської райдержадміністрації в м. Києві від 18.05.2010 №370, двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 43,0 кв.м., було виключено з числа службових жилих приміщень Державного підприємства «Мисливське господарство «Київське».

Згідно технічного паспорту від 04.10.2012 на квартиру АДРЕСА_3 квартира розташована на першому поверсі (одноповерхового) поверхового будинку.

28 листопада 2012 року Відділом приватизації житлового фонду Голосіївської райдержадміністрації в м. Києві, на підставі розпорядження від 28.11.2012 №37098, в порядку приватизації, було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 72,2 кв.м. Квартира в рівних долях належить на праві спільної часткової власності позивачу та члену його сім`ї - ОСОБА_2

27 квітня 2016 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про поділ квартири, що є спільною частковою власністю, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П. та зареєстрований в реєстрі за №334, відповідно до якого квартира АДРЕСА_3 була поділена на квартиру АДРЕСА_5 з окремим входом та квартиру АДРЕСА_6 з окремим входом.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2021 №289346975, за позивачем на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_7 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2021 №289344040, за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_8 .

Згідно з передавальним актом від 2014 року Державне підприємство «Мисливське господарство «Київське» (код ЄДРПОУ 05538075), у зв`язку з ліквідацією, передало Державному підприємству «Київське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991373) основний засіб за інвентаризаційним номером 10320001 Мисливський кордон, рік введення в експлуатацію 1985 рік.

Згідно інформаційної довідки від 09.12.2021 №289335203, 02.08.2019 державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «ПЛЕСО» Рашковим А. Г. (далі - державний реєстратор) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48078497 від 02.08.2019, яким зареєстровано право державної власності за Державним підприємством «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон, загальною площею 73 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1886390380000, номер запису про право власності: 32669953 від 02.08.2019). Складовими частинами об`єкту нерухомого майна є кормосховище, загальною площею 10 кв.м., та гараж для автотранспорту, загальною площею 248 кв.м.

Згідно матеріалів реєстраційної справи №188639038000, наданої на запит суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підставою для державної реєстрації права власності стали: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.08.2019; відомості про нерухоме державне майно станом на 01.07.2019 (форма 2б (д); довідка ДП «Київське лісове господарство» № 631 від 02.08.2019.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним, з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником частини квартири (житлового приміщення) по АДРЕСА_2 , загальною площею 40,68 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м., яка складається із однієї житлової кімнати, площею 26,30 кв.м, тамбура - 2,72 кв.м., кухні - 5,66 кв.м., санвузла - 1.8 кв.м., коридора - 4.2.кв.м. Також посилався на те, що за ДП «Київський лісгосп» було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважав, що реєстрація ДП «Київський лісгосп» права власності на нежитлову будівлю порушує його майнові права на квартиру АДРЕСА_9 .

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що обставини на які посилається позивач, не порушує його майнових прав на квартиру АДРЕСА_10 .

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури від 16.12.2021 №055-29516, згідно офіційного довідника «Вулиці міста Києва», який затверджений рішенням Київської міської ради від 22.01.2015 №34/899, вулиця Обухівська відноситься до Святошинського району м. Києва, вулиця Старообухівська - до Голосіївського району м. Києва.

Аналіз вищенаведених фактичних обставин вказує на те, що за ДП «Київський лісгосп» на праві власності зареєстрована нежитлова будівля з іншою площею, з іншим складом майна та в іншому районі міста - Святошинському за адресою: АДРЕСА_2 . В свою чергу, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житлове приміщення (квартиру) по АДРЕСА_2 .

Крім того, слід враховувати, що звертаючись до суду з позовом позивач просив скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «ПЛЕСО», м. Київ Рашкова А. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48078497 від 02.08.2019 (номер запису про право власності: 32669953 від 02.08.2019) щодо реєстрації права власності за «ДП «Київський лісгосп» об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 73 кв.м.

Однак згідно відомостей з Державного реєстру прав, об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля), який на праві власності зареєстрований за ДП «Київський лісгосп») містить невід`ємні складові частини: кормосховище, загальною площею 10 кв.м., та гараж для автотранспорту, загальною площею 248 кв.м.

Фактично, захищаючи право власності на квартиру, площею 40,68 кв.м., позивач заявив вимогу про скасування рішення державного реєстратора щодо майна відповідача, загальною площею 331 кв.м.

За приписами статей 187-188 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Отже, з наведеного слідує, що нежитлова споруда на АДРЕСА_2 з реєстраційним номером 1886390380000 містить невідокремлювані складові частини: кормосховище, загальною площею 10 кв.м., та гараж для автотранспорту, загальною площею 248 кв.м, які вважаються однією річчю. Загальна площа нежитлової споруди разом із складовими частинами становить 331 кв.м, що більш як у вісім разів перевищує площу частини квартири, власником якої є позивач. Тобто, ані по розміру площі, ані по типу майна, ані по складу цього майна, нерухоме майно не є тотожнім на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_2 .

В суді ОСОБА_1 не доводив, яким чином складові частини спірної нежитлової будівлі: кормосховище та гараж для автотранспорту, стосуються саме його майнових прав.

Більше того, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 не посилається на обставини того, що йому перешкоджають користуватися, володіти та розпоряджатися його часткою квартири АДРЕСА_10 . Крім того, позивач у своєму позові не вказав, яка шкода завдана його інтересам внаслідок реєстрації права власності на нежитлову будівлю в Святошинському районі м. Києва за ДП «Київський лісгосп», та у чому виразилась така шкода.

Поряд з цим, за таких умов, задоволення позову шляхом скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності спірної нежитлової споруди має наслідком скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на гараж та кормосховище, які є єдиним цілим із цією спорудою і не можуть бути відокремлені від неї.

Отже вищевказані обставини в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами вказують на те, що позивач не довів наявність порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи його інтересів. Тобто, позивач не довів порушення своїх майнових прав, як він вказує у позові, у зв`язку з державною реєстрацією за ДП «Київський лісгосп» права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 331 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Така реєстрація за відповідачем права власності на нежитлові приміщення не позбавила позивача ані права володіння, ані права користування, ані права розпорядження належною йому на праві власності квартирою.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного обґрунтування з наданням відповідних доказів та встановлення обставин порушеного права позивача, відсутні й підстави для задоволення позову.

Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вищезазначені факти уваги не звернув та як наслідок дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо ефективного способу захисту порушеного права, як вважає позивач.

Так, як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд в обґрунтування ефективного способу захисту посилається на положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», що діяли з 16.01.2020 по 26.07.2022. Тобто, які вже не діяли ані на день подання позовної заяви, ані на час ухвалення оскаржуваного рішення.

З цієї ж причини суд безпідставно посилається на постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №906/516/19 та від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, які стосувалися попередньої редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Що ж стосується вимоги про скасування рішення державного реєстратора, то Верховний Суд вже висловлювався з цього приводу, зокрема в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №923/863/20 зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію.

Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21, пункт 152).

Таким чином, окрім того, що позивачем не доведено порушення його прав саме ДП «Київський лісгосп», то й до того ж обраний ним спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд дійшов помилкового висновку в частині задоволення позову в повному обсязі, оскільки державний реєстратор, до якого також заявлено позов, не є належним відповідачем у справі.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а тому в силу ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ДП «Київський лісгосп» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 977 грн 20 коп., сплачений останнім за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Київське лісове господарство» - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» судовий збір в сумі 2 977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 01 червня 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

Л. Д. Поливач