Постанова

від 29.11.2023 по справі 752/9864/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 752/9864/22

провадження № 61-8679св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Державне підприємство «Київське лісове господарство», державний реєстратор комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «ПЛЕСО» Рашков Андрій Георгійович;

треті особи: ОСОБА_2 , Державне агентство лісових ресурсів України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Романа Васильовича на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство»), державного реєстратора комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «ПЛЕСО» (далі - КП «ПЛЕСО») Рашкова А. Г., треті особи: ОСОБА_2 , Державне агентство лісових ресурсів України, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 23 вересня 2009 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією йому як працівнику Державного підприємства «Мисливське господарство «Київське» (далі - ДП «Мисливське господарство «Київське») - єгеру було видано ордер № 001777 на зайняття службового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 травня 2010 року № 370 було виключено з числа службових жилих приміщень ДП «Мисливське господарство «Київське» двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 43 кв. м, а розпорядженням від 28 листопада 2012 року № 37098 відділом приватизації житлового фонду Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в порядку приватизації, йому було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру. Квартира належала йому та члену його сім`ї - ОСОБА_2 на праві власності в рівних долях. 27 травня 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про поділ зазначеної квартири, за умовами якого квартира була поділена на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 з окремими входами. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 грудня 2021 року за ним на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 40,68 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, а за ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_4 . При цьому 02 серпня 2019 року державним реєстратором КП «ПЛЕСО» Рашковим А. Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48078497, щодо реєстрації права державної власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон, загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Він вважає, що вказане нежитлове приміщення - мисливський кордон площею 73 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 є тим самим нерухомим майном (квартира АДРЕСА_6 (після поділу № 2/1 та № 2/2) на АДРЕСА_7 , площею 72,2 кв .м), приватизація якого була здійснена ним ще 28 листопада 2012 року та не була списана з балансу державного підприємства. Оскільки нерухоме майно - мисливський кордон площею 73 кв. м розташоване на АДРЕСА_8 , то рішення державного реєстратора від 02 серпня 2019 року є незаконним та прийнятим на підставі поданих ДП «Київське лісове господарство» документів, що не відповідають дійсності, в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- скасувати рішення державного реєстратора КП «ПЛЕСО» Рашкова А. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48078497 від 02 серпня 2019 року (номер запису про право власності: 32669953 від 02 серпня 2019 року) щодо реєстрації права власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1886390380000);

- припинити право державної власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1886390380000).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року у складі судді Хоменко В. С. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора КП «ПЛЕСО» Рашкова А. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48078497 від 02 серпня 2019 року (номер запису про право власності: 32669953 від 02 серпня 2019 року) щодо реєстрації права власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1886390380000). Припинено право державної власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1886390380000).

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за матеріалами реєстраційної справи № 188639038000, наданої на запит суду департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підставою для державної реєстрації права власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 стали: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 серпня 2019 року; відомості про нерухоме державне майно станом на 01 липня 2019 року (форма 2б (д); довідка ДП «Київське лісове господарство» від 02 серпня 2019 року № 631. Однак зазначення ДП «Київське лісове господарство» в цих документах неправильної АДРЕСА_8, замість правильної АДРЕСА_8, призвело до незаконної державної реєстрації прав на нежитлове приміщення - мисливський кордон загальною площею 73 кв. м (інвентарний номер 10320001). Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ДП «Київське лісове господарство» є правомірним та ефективним способом захисту права позивача, з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і саме такий спосіб захисту прав призведе до відновлення порушеного права позивача. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 визначив відповідачем державного реєстратора КП «ПЛЕСО» Рашкова А. Г., однак згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Оскільки спір виник саме між позивачем та ДП «Київське лісове господарство» з приводу права власності на об`єкт нерухомого майна, то державний реєстратор КП «ПЛЕСО» Рашков А. Г. є неналежним відповідачем.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Київське лісове господарство» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що обставини на які посилається позивач, не порушують його майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 , так як відповідно до листа департаменту містобудування та архітектури від 16 грудня 2021 року № 055-29516, згідно офіційного довідника «Вулиці міста Києва», який затверджений рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899, АДРЕСА_5 відноситься до Святошинського району міста Києва, а АДРЕСА_7 - до Голосіївського району міста Києва. Аналіз фактичних обставин справи вказує на те, що за ДП «Київське лісове господарство» на праві власності зареєстрована нежитлова будівля з іншою площею, з іншим складом майна та в іншому районі міста Києва - Святошинському на АДРЕСА_5 . В свою чергу, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житлове приміщення (квартиру) на АДРЕСА_7 . Нежитлова споруда на АДРЕСА_5 з реєстраційним номером 1886390380000 містить невідокремлювані складові частини: кормосховище загальною площею 10 кв. м та гараж для автотранспорту загальною площею 248 кв. м, які вважаються однією річчю. Загальна площа нежитлової споруди разом із складовими частинами складає 331 кв. м, що більш як у вісім разів перевищує площу частини квартири, власником якої є позивач. Тобто, ані по розміру площі, ані по типу майна, ані по складу цього майна, нерухоме майно не є тотожнім на АДРЕСА_7 та на АДРЕСА_5 . В суді ОСОБА_1 не доводив, яким чином складові частини спірної нежитлової будівлі: кормосховище та гараж для автотранспорту, стосуються саме його майнових прав. Більше того, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 не посилається на обставини, які свідчать про наявність у нього перешкод в користуванні, володінні та розпоряджанні його часткою квартири АДРЕСА_9 . Також позивач не вказав, яка шкода завдана його інтересам внаслідок реєстрації права власності на нежитлову будівлю в Святошинському районі міста Києва за ДП «Київське лісове господарство» та в чому виразилася така шкода. Отже, за відсутності належного обґрунтування з наданням відповідних доказів та встановлення обставин порушеного права позивача, відсутні й підстави для задоволення позову. Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Крім того, в обґрунтування ефективного способу захисту суд першої інстанції послався на положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», які були чинними з 16 січня 2020 року по 26 липня 2022 року, тобто вже втратили чинність на день подання позовної заяви та на час ухвалення оскаржуваного рішення. Таким чином, окрім того, що позивач не довів порушення його прав саме ДП «Київське лісове господарство», обраний ним спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав. Оскільки державний реєстратор, до якого також заявлено позов, є неналежним відповідачем у справі, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лев Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, в постановах Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 908/924/20, від 14 лютого 2023 року у справі № 907/726/20, від 21 лютого 2023 року у справі № 924/592/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 918/1034/21, від 30 березня 2023 року у справі № 910/21682/15, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.

24 липня 2023 року справа № 752/9864/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Р. В. мотивована тим, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту, оскільки задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, та відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, які підтверджують, що нежитлове приміщення - мисливський кордон площею 73 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 є тим самим нерухомим майном (квартира АДРЕСА_6 (після поділу № 2/1 та № 2/2) на АДРЕСА_7 , площею 72,2 кв. м), приватизація якого була здійснена ним ще 28 листопада 2012 року та не була списана з балансу державного підприємства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року голова комісії з припинення ДП «Київське лісове господарство» Зборомирський О. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі правові висновки суду касаційної інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 вересня 2009 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_1. як працівнику ДП «Мисливське господарство «Київське» - єгеру було видано ордер № 001777 на зайняття із сім`єю, яка складається з 2-х осіб, службового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, житловою площею 43 кв. м. Ордер виданий на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 жовтня 2009 року № 807.

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 травня 2010 року № 370 було виключено з числа службових жилих приміщень ДП «Мисливське господарство «Київське» двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 43 кв. м, а розпорядженням від 28 листопада 2012 року № 37098 відділом приватизації житлового фонду Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в порядку приватизації, йому було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру.

За технічним паспортом від 04 жовтня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1 квартира розташована на першому поверсі (одноповерхового) поверхового будинку.

28 листопада 2012 року Відділом приватизації житлового фонду Голосіївської райдержадміністрації в місті Києві, на підставі розпорядження від 28 листопада 2012 року № 37098, в порядку приватизації, ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,2 кв. м. Квартира в рівних долях належить на праві спільної часткової власності позивачу та члену його сім`ї - ОСОБА_2

27 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ квартири, що є спільною частковою власністю, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П. та зареєстрований в реєстрі за № 334, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 була поділена на квартиру АДРЕСА_2 з окремим входом та квартиру АДРЕСА_3 з окремим входом.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 грудня 2021 року № 289346975 за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_10 .

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 грудня 2021 року №289344040, за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно з передавальним актом від 2014 року ДП «Мисливське господарство «Київське» у зв`язку з ліквідацією передало ДП «Київське лісове господарство» основний засіб за інвентаризаційним номером 10320001 мисливський кордон, рік введення в експлуатацію 1985 рік.

02 серпня 2019 року державний реєстратор КП «ПЛЕСО» Рашков А. Г. прийняв рішення від про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48078497, щодо реєстрації права державної власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон, загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1886390380000, номер запису про право власності: 32669953 від 02 серпня 2019 року). Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є кормосховище загальною площею 10 кв. м та гараж для автотранспорту загальною площею 248 кв. м.

Згідно матеріалів реєстраційної справи № 188639038000, наданої на запит місцевого суду департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підставою для державної реєстрації права власності стали: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 серпня 2019 року; відомості про нерухоме державне майно станом на 01 липня 2019 року (форма 2б (д); довідка ДП «Київське лісове господарство» від 02 серпня 2019 року № 631.

На адвокатський запит представника позивача листом комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 06 червня 2022 року № 062/14-4421 (И-2022) було повідомило, що за даними реєстрових книг реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_5 , відсутня.

В листі Департаменту земельних ресурсів від 20 грудня 2021 року № 0570202/1-33497 вказано, що за даними міського земельного кадастру земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 не зареєстровані та не обліковуються.

Листом Департаменту містобудування та архітектури від 16 грудня 2021 року № 055-29516 повідомлено, що відповідно до офіційного довідника «Вулиці міста Києва», який затверджений рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899, АДРЕСА_5 відноситься до Святошинського району міста Києва, а АДРЕСА_7 - до Голосіївського району міста Києва.

На адвокатський запит представника позивача листом ДП «Київське лісове господарство» від 30 травня 2022 року № 01-256 повідомило, що об`єкт нерухомості на АДРЕСА_5 поставлено на баланс підприємства на підставі передавального акта, об`єкт нерухомості (інвентарний номер 10320001) не був списаний з балансу ДП «Київське лісове господарство» у зв`язку з відсутністю відповідних документів про приватизацію та право власності на даний будинок, документи щодо введення будівлі в експлуатацію на підприємстві не збереглися.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Р. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі - в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора від 02 серпня 2019 року) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений певний порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з частиною четвертою статті 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначаються Порядком № 1127 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені пунктами 6-9 Порядку № 1127.

За правилами пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; або подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; або наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, з наведених вище норм матеріального права можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб`єктом влади вимог законодавства призводить до незаконність всієї процедури державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в цій справі ОСОБА_1 не посилався на наявність у нього перешкод в користуванні, володінні та розпоряджанні його часткою квартири АДРЕСА_9 . Також позивач не вказав, яка шкода завдана його інтересам внаслідок реєстрації права власності на нежитлову будівлю в Святошинському районі міста Києва за ДП «Київське лісове господарство» та в чому виразилася така шкода, однак вважав, що рішення державного реєстратора КП «ПЛЕСО» Рашкова А. Г. від 02 серпня 2019 року підлягає скасуванню, так як нежитлове приміщення - мисливський кордон площею 73 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 є тим самим нерухомим майном (квартира АДРЕСА_6 (після поділу № 2/1 та № 2/2) на АДРЕСА_7 , площею 72,2 кв. м), приватизація якого була здійснена ним ще 28 листопада 2012 року та не була списана з балансу державного підприємства.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, так як оспорюваним рішенням державного реєстратора КП «ПЛЕСО» Рашкова А. Г. за ДП «Київське лісове господарство» на праві власності зареєстрована нежитлова будівля з іншою площею, з іншим складом майна та в іншому районі міста Києва - Святошинському на АДРЕСА_5 , а позивачу на праві власності належить житлове приміщення (квартира) на АДРЕСА_7 . Оскільки нерухоме майно ДП «Київське лісове господарство», розташоване за іншою адресою, відрізняється за площею, типом та складом від належного позивачу на праві власності нерухомого майна, то відсутні підстави вважати, що вказаним рішенням державного реєстратора порушуються права позивача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту, оскільки задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно, не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі позивачем не доведено обставин, які свідчили б про те, що оспорюваним рішенням державного реєстратора КП «ПЛЕСО» Рашкова А. Г. про реєстрацію права власності за ДП «Київське лісове господарство» на нежитлову будівлю - мисливський кордон загальною площею 73 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , порушуються права користування, володіння чи розпоряджання належною ОСОБА_3 на праві власності квартирою АДРЕСА_10 .

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, в постановах Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 908/924/20, від 14 лютого 2023 року у справі № 907/726/20, від 21 лютого 2023 року у справі № 924/592/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 918/1034/21, від 30 березня 2023 року у справі № 910/21682/15 є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах,а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження апеляційним судом наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті апеляційним судом було ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Романа Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович