Постанова від 31.05.2023 по справі 240/20426/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20426/22

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

31 травня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач у вересні 2022 року звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати, в частині недоплати щомісячної додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

- стягнути із Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" (м. Житомир, просп. Незалежності, 172, ЄДРПОУ 08563369) на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату, яка складається із додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 в сумі 118 937,73 грн.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України, а тому ухвалою суду від 18.11.2022 позовну заяву залишено без руху зі встановленням позивачу строку для усунення недоліків. Однак, у строк, встановлений судом, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано, а тому у відповідності до ч. 15 ст. 171 КАС України позовну заяву залишено без розгляду.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що суд першої інстанції не врахував, що позивач був позбавлений можливості достеменно дізнатись про існування ухвали суду від 18.11.2022 про залишення позову без руху та вчасно усунути недоліки, зазначені в цій ухвали суду, сплативши судовий збір та надіславши відповідну квитанцію до суду, оскільки на адресу для листування позивача та/або його представника, а також на електронну пошту представника позивача ухвала суду від 18.11.2022 не надходила.

При цьому, позивач готовий був оплатити судовий збір в повному розмірі, і не заперечує це зробити в майбутньому, однак, не знав та не міг знати про існування відповідного процесуального рішення суду про необхідність сплати такого судового збору.

Отже, позивач позбавлений доступу до правосуддя та можливості вчиняти процесуальні дії, а тому оскаржувана ухвала суду від 16.01.2023 про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції та надання можливості позивачу виконати вимоги ухвали суду від 18.11.2022 про залишення позовної заяви без руху, шляхом сплати судового збору.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строку для усунення недоліків (протягом п`яти днів з дня вручення ухвали) шляхом надання до суду належного доказу сплати судового збору у розмірі 1189,37 грн.

Зазначену ухвалу направлено позивачу - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що у строк, встановлений судом, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Згідно ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Частиною 1 ст. 169 КАС України вказано, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 цього КАС України.

Згідно ч. 15 ст. 171 КАС України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Так, приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений строк не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та зокрема не спратив судовий збір.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з`ясування судом обставин справи та неналежного застосування норм процесуального права, з огляду на таке.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За змістом ч. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, додаткова винагорода, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 є складовою заробітної плати, а тому наявні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Такого ж висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 240/21971/22.

Крім того, колегія суддів зазначає, що копію ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2022 про залишення позовної заяви без руху, судом направлено за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса дійсно зазначена в позовній заяві, але як адреса реєстрації позивача. При цьому, позивачем у позовній заяві зазначено адресу для листування: АДРЕСА_2 та адресу електронної пошти: maksymkryzhov@gmail.net, однак судом першої інстанції на зазначену адресу копія ухвали про залишення позовної заяви без руху не направлялась.

Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статей КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Такий підхід корелює з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у пункті 39 рішення по справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain № 58695/97) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "не примушує Держав-учасниць створювати апеляційні або касаційні суди. Однак, якщо такі суди існують, то гарантії, які передбачені статтею 6, повинні бути забезпечені".

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 640/1920/21, від 24.01.2023 у справі № 500/2955/22, та від 16.03.2023 у справі № 640/351/20.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановлянням нової постанови про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 3 ст. 312 КАС України вказано, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.