Рішення від 25.08.2025 по справі 240/20426/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/20426/22

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди,

встановив:

У вересні 2022 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)", у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати в частині недоплати щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- стягнути із Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" на користь позивача заробітну плату, яка складається із додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 року в сумі 118937,73грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в Державній установі "Житомирська установа виконання покарань (№8)" (далі - Житомирська установа виконання покарань (№ 8)), проте, всупереч приписам постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова № 168), не отримав в повному обсязі додаткову винагороду у розмірі 30000, 00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 07.07.2022 року.

На переконання позивача, враховуючи приписи статті 58 Конституції України, якою встановлено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі, у період з 24.02.2022 по 07.07.2022 року відповідач зобов`язаний був виплачувати додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у фіксованому розмірі в сумі 30 000, 00 грн. щомісячно, без застосування постанови КМУ № 754 від 01.07.2022 року "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" (далі - постанова № 754), яка набрала чинності з 08.07.2022 року, та обмежила позивача, який несе службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби на території громади, яка не розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій та не перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Не погоджуючись з позовними вимогами, Житомирська установа виконання покарань (№ 8) у відзиві зазначила, що на виконання вимог Постанови № 168 позивачу в силу специфіки його роботи (доба через дві) на підставі наказу начальника установи від 26.05.2022 року № 83к-22 та згідно табелів обліку робочого часу була нарахована додаткова винагорода в сумі 13 193,60грн. пропорційно фактичній кількості годин несення служби за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 року, однак, наказом від 15.08.2022 року №125к-22 було внесено зміни у наказ № 83к-22 у зв`язку з перебуванням позивача на лікарняному у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 року та з 01.03.2022 по 11.03.2022 року й проведено коригування на суму 824,60 грн.

Відповідач звертає увагу, що позивачу у серпні 2022 року на підставі наказу начальника установи від 16.08.2022 року № 129к-22 також була нарахована додаткова винагорода в розмірі 9730,80 грн. за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 згідно табелів обліку робочого часу. Вважає, що нарахування додаткової винагороди позивачу з 01.06.2022 року правомірно ним припинено на підставі постанови КМУ № 754 від 01.07.2022 року.

Крім того, стосовно пред`явлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката відповідач у відзиві зазначив, що суд має вирішувати питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами співмірності та верховенства права.

Ухвалою суду від 27.12.2023 року провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22.

Ухвалою суду від 30.04.2025 року поновлено провадження у даній справі.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується учасниками цієї справи, на день пред`явлення позову позивач працював в Державній установі "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" та обіймав посаду старшого по корпусу відділу режиму і охорони.

На запит адвоката позивача від 06.07.2022 року щодо надання інформації про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року відповідач надав довідку (а.с. 8), з якої вбачається, що в травні 2022 року позивачу було нараховано 13193,60 грн. додаткової винагороди, встановленої постановою № 168.

Вважаючи, що додаткова винагорода відповідно до цієї постанови за період з 24.02.2022 до 07.07.2022 року була нарахована позивачу не у повному розмірі, він звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

У зв`язку з військовою агресією росії проти УкраїниУказом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України введений воєнний стан.

Одночасно із введенням воєнного стануУказом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про проведення загальної мобілізації.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначаєЗакон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 року № 2713-IV(далі Закон №2713-IV).

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четвертастатті 21 Закону № 2713-IV).

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону № 2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 5 статті 23 Закону № 2713-IVпередбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначенийЗаконом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018) (далі Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2 і 3 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби Українинаказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі Порядок № 925/5).

Пункт 3 Порядку № 925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконанняУказів Президента України № 64/2022 та 65/2022 Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято Постанову № 168, в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року № 350 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" (далі - Постанова № 350) внесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів "та поліцейським" словами: ", а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка",".

Як зазначено у Постанові № 350, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 до постанови № 168 внесені зміни, якими в абзаці першому пункту 1 слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"" замінено словами: "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)".

Крім того, зазначеною Постановою № 754 від 01.07.2022 року внесені зміни щодо порядку виплати додаткової винагороди, а саме: після слова "щомісячно" доповнено словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)".

Пунктом 2постанови № 754 встановлено, що цяпостанованабирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022 року.

З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 24.02.2022 по 14.09.2022 року (день звернення до суду з цим позовом) проходив службу в Державній установі "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)", яка розташована на території Житомирської області.

Суд звертає увагу на те, що згідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженогорозпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, Програма "єПідтримка" поширюється на Житомирську область.

Отже, з 24.02.2022 року позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою № 168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Житомирська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" (далі - Постанова № 793) в абзаці 1 пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

Пунктом 2Постанови № 793встановлено, що цяпостанованабирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Суд підкреслює, що з врахуванням наведених вище положень Постанови № 754 позивач мав право на отримання додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168, у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року включно.

Як свідчать надані відповідачем докази, на підставі наказу начальника ДУ "Житомирська установа виконання покарань (№ 8) від 26.05.2022 року № 83к-22 (а.с.36) позивачу нарахована додаткова винагорода відповідно до фактичної кількості годин несення служби у сумі 13 193,60 грн. за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 року. В результаті коригування виплати, пов`язаного з фактичною кількістю відпрацьованих діб у березні-травні 2022 року, а також тимчасовою непрацездатністю позивача у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 року та з 01.03.2022 по 11.03.2022 року, начальником установи 15.08.2022 року було видано наказ № 125к-22, яким внесено зміни до наказу № 83к-22 в частині розміру винагороди, яка підлягає виплаті позивачу та встановлено її у розмірі 12369,00грн.

Крім того, як вбачається з наказу начальника Житомирської установи виконання покарань (№ 8) від 16.08.2022 року № 129к-22 (а.с.32), позивачу було встановлено виплатити додаткову винагороду в розмірі 9 730,80 грн. за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 року.

Як зазначив відповідач, з посиланням на табелі обліку робочого часу, та підтверджується матеріалами справи, додаткову винагороду позивачу нараховано згідно табелів обліку робочого часу за час фактичного несення служби.

Інші відомості про нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди у матеріалах справи відсутні.

Отже, судом встановлено, що додаткова винагорода позивачу нараховувалась та виплачувалась, проте не у розмірі 30 000 грн. щомісячно, а у розмірі відповідно до фактично відпрацьованого часу.

У своєму відзиві відповідач зазначає про те, що на виконання Постанови № 168 до державної установи надійшов лист з Міністерства юстиції від 11.08.2022 року №67463/16.3.3/32-22, який передбачав визначення розміру додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, пропорційно фактичному часу несенню служби, розрахованого у годинах, у розрахунковому (в годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу), а також лист Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/2-7239/Рб/ВС від 15.08.2022 року, згідно якого зазначений вище лист Мін`юсту надіслано для опрацювання.

Однак, лист Міністерства юстиції України не містить норм права та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Надані у листах роз`яснення мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова № 168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.

Щодо внесенихПостановою № 754 від 01.07.2022року змін до Постанови № 168 (які відповідно до пункту 2 застосовуються з 01.06.2022), та від 07.07.2022 року № 793, якими визначено виплату додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, суд звертає увагу на принцип незворотності дії в часі законів та інших правових актів та зазначає наступне.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змістуст. 58 Конституції України, викладеними урішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; діязаконута іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цимзакономабо іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У даному випадку справа не стосується відповідальності позивача, даний спір пов`язаний з виплатою грошового забезпечення особі, відтак в період роботи позивача в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 діяла норма пункту Постанови № 168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Тобто зазначена норма передбачала обов`язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи із розміру 30 000 гривень щомісячно.

За приписами частини 3статті 22 Конституції Українипри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції.

Аналогічне тлумачення змісту постанов КМУ № 168 та № 793 наведене, зокрема, впостанові Верховного Судуу зразковій справі № 260/3564/22, що враховується судом відповідно до частини 5статті 242 КАС України.

Таким чином, суд визнає, що позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн.

Щодо періодів, за якими відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, суд, зауважує, що з 01.06.2022 у позивача відсутнє право на її отримання, оскільки до дня звернення з даним позовом до суду проходив службу в межах Житомирської територіальної громади, яка відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 та Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 не входила до "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Частиною другоюстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи положення статей77,90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року знайшла своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача щомісячної додаткової винагороди у конкретній сумі слід відмовити, адже нарахування недоплаченої допомоги наразі не виконано.

При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.

Оскільки на момент розгляду справи судом, відповідач не приймав рішення щодо визначення недоплаченої позивачу суми, такий спосіб захисту як стягнення фіксованої суми, є передчасним.

З урахуванням наведеного, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачунедоплачену щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року, з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди.

Такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення та узгоджується зі способом, обраним Верховним Судом у зразковій справі №260/3564/22.

Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доЗакону України "Про судовий збір"позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Згідно з ч. 2 - 4 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 06.07.2022 року, укладеного з адвокатом Крижовим М.О.

За результатами надання правової допомоги за договором від 06.07.2022, адвокатом надано акт виконання робіт №1, в якому вказується обсяг наданої правової допомоги.

Відповідно до вказаного акту, адвокат надав позивачеві наступну правову допомогу:

- надання юридичної консультації (1 год.) 1 000 грн.;

- складання та надсилання адвокатського запиту ДУ "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" (2 год.) - 2 000 грн.;

- складання позовної заяви та комплексна підготовка позову (7 год.) - 7 000 грн.

В свою чергу, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи , суд враховує таке.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Так, предметом спору у цій справі є невиплата додаткової винагороди.

Між тим, на переконання суду, розмір вказаних послуг з огляду на незначну складність даної справи та наявність судової практики в аналогічних справах, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є явно завищеним.

Крім того, у провадженні суду знаходиться певна кількість справ за аналогічним предметом спору, де представником є адвокат Крижов М.О.

Аналізуючи зміст адвокатського запиту від 06.07.2022 року, суд вважає, що кількість витрачених 2-х годин на його складання є завищеною та такою, що не відповідає рівню складності запиту; обсягу питань, які у ньому поставлені; кількості адресатів, терміновості, досвіду адвоката в аналогічних спорах тощо.

Відтак, на думку суду співмірною для складання такого запиту буде вартість в розмірі 500,00 грн., яка підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується компенсації витрат, понесених позивачем на правову допомогу за юридичну консультацію, складання позовної заяви, комплексної підготовки позову та подання до суду в загальному розмірі 8 000,00 грн., суд дійшов висновку, що така сума не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на правову допомогу.

Оскільки мова йде про професійну правничу допомогу, витрати щодо надання юридичної консультації не є такими, що були необхідними в даному випадку для позивача.

Таким чином, з урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, значення справи для сторони, а також заперечення відповідача щодо розміру витрат на адвоката, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. за складання адвокатського запиту та підготовку позовної заяви і ініціювання позову, що є співмірним зі складністю справи та відповідає принципу справедливості.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, 172, код ЄДРПОУ 08563369) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року у розмірі 30000, 00 грн. на місяць.

Зобов`язати Державну установу "Житомирська установа виконання покарань (№8)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року, виходячи з її розміру 30 000,00 грн. на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" на користь ОСОБА_1 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

25.08.25