Постанова від 01.06.2023 по справі 380/12395/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12395/22 пров. № А/857/3246/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року (суддя Кухар Н.А., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління МВС у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересни 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України), в якому просив: визнати протиправними дії МВС України, які полягають у відмові виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2017 №707 (далі Порядок №707); зобов`язати МВС України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №707. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №380/1288/21, позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправними дії МВС України щодо повернення на доопрацювання документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язано МВС України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, відповідно до Порядку №707 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги); в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На виконання вище вказаного рішення суду документи позивача були скеровані до МВС України для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Листом від 02.08.2022 року №21293/15-2022 МВС України прийнято рішення про відмову в призначенні заявнику одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням третьої групи інвалідності з огляду на їх невідповідність вимогам законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову МВС України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку №707. Зобов`язано МВС України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, фактично в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження. Покликається на висновки Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі №815/2535/16. Вказує, що зобов`язання відповідача розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги дасть змогу відповідачу в черговий раз уникнути прийняття рішення про призначення позивачу грошової допомоги та призведе до подальшого звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Не погодившись з ухваленим рішенням, фактично в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що заявникові ступінь втрати працездатності не визначався. Вказує, що згідно з пунктом 5 Порядку №707 передбачено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції подає органу внутрішніх справ за місцем проходження служби, крім іншого, Довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок установлення групи інвалідності, однак таку Довідку заявником не надано. Зазначає, що згідно пункту 7 Порядку №707, працівник міліції може пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років із дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги, однак у випадку заявника пройшло 7 років. Крім того, при засвідченні копій окремих документів заявника не дотримано правил засвідчення копій документів, визначених Національним стандартом України ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», прийнятим згідно з наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 (набрав чинності з 1 вересня 2021 року), та вимоги Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Позивач та відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

13.10.2002 позивач отримав травму при виконанні службових обов`язків, що підтверджується постановою №8 військово-лікарської комісії ГУ МВС України у Львівській області від 18.03.2011 №21/8.

За результатами медичного огляду 07.11.2012 Львівський обласний центр медико-соціальної експертної комісії №3 встановив ОСОБА_1 третю групу інвалідності за наслідками травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

19.11.-21.11.2018 ОСОБА_1 пройшов черговий медичний огляд, за результатом якого підтверджено інвалідність третьої групи на строк до 01.12.2021.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 26.11.2018 позивач є інвалідом третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

06.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою про виплату грошової допомоги від 05.11.2019, до якої подав усі необхідні документи, просив скласти висновок та скерувати такий до Міністерства внутрішніх справ для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, отриманої підчас виконання службових обов`язків.

Листом від 01.12.2020 №40969/15-2020 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України «Про повернення матеріалів» матеріали повернуто на доопрацювання.

У вказаному листі зазначається, зокрема, на встановлення порушення проведення МСЕК ОСОБА_1 , оскільки при проведенні такої представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, що є порушенням п.10 Положення про МСЕК, затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317.

Також, до матеріалів які подані позивачем для виплати одноразової грошової допомоги не додано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, де встановлено % втрати професійної працездатності.

У листі Департаменту від 01.12.2020 №40969/15-2020 вказується на не долучення позивачем первинної довідки до акту огляду МСЕК.

Також, як на підставу для відсутності обставин для прийняття відповідного рішення зазначено, що згідно Постанови №707 працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім`ї, батьки та утриманці можуть пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

ГУ MBС України у Львівській області проведено службове розслідування по факту отриманих тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_1 , який на момент отриманих тілесних ушкодження перебував на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області та складено Висновок від 07.03.2011.

На підставі Висновку складено Акт про перевірку нещасного випадку від 07.03.2011, затвердженого в.о. Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

Згідно з постановою №8 від 18.03.2011 №21/8 військово - лікарської комісії ГУМВС України у Львівській області зазначено, про те що, травма отримана громадянином ОСОБА_1 утворилася можливо 13.10.2002.

Відповідно до довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №816994, виданих 21.11.2018 та №115680 від 07.11.2012 позивачу встановлено третю групу інвалідності.

Позивачем не додано довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності.

ГУ МВСУ у Львівській області на вказану заяву скерувало відповідь позивачу щодо відмови одноразової грошової допомоги.

У зв`язку з поверненням матеріалів Департаментом фінансово-облікової політики МВС України листом від 01.12.2020 №40969/15-2020 ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області листом від 10.12.2020 №250, отриманого представником позивача 04.01.2021 разом з оригіналами документів та повідомлено про необхідність усунення позивачем вказаних у листі департаменту недоліків матеріалів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №380/1288/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправними дії МВС України щодо повернення на доопрацювання документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язано МВС України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги); в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою про виправлення помилки у рішенні суду та виконавчому документі від 17 лютого 2022 року заяву представника позивача Осташа І.П. про внесення виправлень у рішення суду та виконавчий лист у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено - виправлено описки в рішенні суду шляхом:

- у вступній частині рішення суду вважати вірним ініціали представника позивача - Кусь Ю.О.;

- у мотивувальній частині рішення суду вважати вірним:

«При цьому, лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 01.12.2020 № № 40969/15-2020 про повернення матеріалів на доопрацювання не є таким рішенням в розумінні Порядку № 707. (...) Тому, з урахуванням тієї обставини, що в діях МВС України дійсно наявний факт порушення прав та інтересів позивача в частині призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку N2707, враховуючи факт повернення відповідачем документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги а також беручи до уваги значимість даного рішення для позивача, суд вважає, що належним та правильним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання МВС України повторно розглянути документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду уданій справі.»

- у абзаці третьому резолютивної частини рішення суду вважати вірним:

«Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги).»

Виправити помилку допущену у виконавчому листі, виданого Львівським окружним адміністративним судом 01.02.2022 №380/1288/21 та вважати вірним:

«Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги).»

На виконання вище вказаного рішення суду документи позивача були скеровані до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

За результатами розгляду документів ОСОБА_1 , Міністерством внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову в призначенні заявнику одноразової грошової допомоги (лист від 02.08.2022 року №21293/15-2022 МВС України) у зв`язку з установленням третьої групи інвалідності з огляду на їх невідповідність вимогам законодавства, зокрема:

частині шостій статті 23 Закону України «Про міліцію», якою установлено, що одноразова грошова допомога виплачується працівнику міліції залежно від ступеня втрати працездатності. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства, - заявникові ступінь втрати працездатності не визначався;

пункту 5 Порядку, яким передбачено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції подає органу внутрішніх справ за місцем проходження служби, крім іншого, Довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок установлення групи інвалідності, - таку Довідку заявником не надано;

пункту 7 Порядку, згідно з яким працівник міліції може пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років із дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги, - у випадку заявника пройшло 7 років;

Крім того, при засвідченні копій окремих документів заявника не дотримано правил засвідчення копій документів, визначених Національним стандартом України ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», прийнятим згідно з наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 (набрав чинності з 1 вересня 2021 року), та вимоги Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Згідно з пунктом 7 Порядку орган внутрішніх справ подає МВС висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пункті 5 Порядку. МВС приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пункті 5 Порядку, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати.

З урахуванням прийнятого МВС рішення про відмову, підстави для проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з установленням при повторному огляді 07.11.2012 третьої групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відсутні.

Зазначені факти послужили підставою для повернення матеріалів позивача.

Позивач вважаючи рішення про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, викладене у листі від 02.08.2022 року №21293/15-2022 МВС України, протиправним звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку №707. Разом з тим, вказав, що зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про міліцію" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-XII (далі - Закон №565) (в редакції Закону від 13.02.2015 р. №208-VIII, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ,залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон №208-VIII набрав чинності 12.03.2015 року, а Закон №565-XII втратив чинність 07.11.2015 року. Таким чином, стаття 23 Закону України "Про міліцію" діяла у період з 12.03.2015 по 07.11.2015 року.

У відповідності до частини 2 Прикінцевих положень Закону №208-VIII, Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, до 12.06.2015 Кабінет Міністрів України мав привести у відповідність новій редакції статті 23 Закону № 565-XII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, однак, це було зроблено лише із прийняттям від 21.10.2015 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 (далі - Порядок № 850), який набрав чинності 10.11.2015.

При цьому, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Постанова № 850) установлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707 (далі - Порядок № 707).

Згідно матеріалів справи, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав з дати, зазначеної в довідках до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №816994, виданих 21.11.2018 та №115680 від 07.11.2012, якими ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності.

Таким чином, на момент отримання права на одноразову грошову допомогу, діяла нова норма Закону №565-XII у редакції Закону №208-VIII, за якою позивач отримав право на виплату, залежно від ступеня втрати працездатності, одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. При цьому, у цей час, Порядок № 850 ще не було прийнято, однак діяв Порядок №707, який не враховував зміни, внесені Законом № 208-VIII.

У зв`язку із цим, апеляційний суд приходить до висновку щодо можливості застосування при призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги до надбання чинності Порядком №850 (до 10.11.2015) за правилами Порядку №707 в частині, що стосується механізму такого призначення та виплати. Однак, застосування Порядку №707 після внесення 12.03.2015 до частини 6 статті 23 Закону № 565-XII змін, в частині, що стосується, зокрема, розміру одноразової грошової допомоги, є протиправним, оскільки з дня набрання чинності Законом № 208-VIII, Порядок № 707 у цій частині, суперечив його нормам та в силу того, що закон має вищу юридичну силу.

Варто зазначити, що механізм прийняття рішення про призначення грошової допомоги, передбачений Порядком № 707 та Порядком № 850 за характером процедури в цілому тотожний.

Так, відповідно до пункту 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Пунктами 8, 9 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, за Порядком № 707 та Порядком № 850 відповідний центральний орган виконавчої влади (у даному випадку відповідач) у визначений строк після надходження відповідних документів з органу, в якому особа (у даному випадку позивач) проходила службу за наявності на це підстав приймає рішення про призначення грошової допомоги виплати, яке надсилає органу, в якому особа проходила службу для здійснення такої виплати.

Згідно з пунктом 8 Порядку №707 грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали:

у зв`язку із засудженням працівника міліції, податкової міліції за вчинення умисного кримінального правопорушення за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції, податкової міліції собі тілесного ушкодження;

унаслідок шкоди, яку працівник міліції, податкової міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

З оскарженої відмови видно, що відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач не покликається на жодну з обставин, передбачених пунктом 8 Порядку №707.

На думку колегії суддів, підстави, передбачені пунктом 8 Порядку №707 є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Своєю чергою пункт 1 Порядку №707 від 21.10.2015 встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у разі:

1)загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім`ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення;

2)установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:

під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі:

п`ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи;

у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією;

3)поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося:

під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення;

у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.

Зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них.

З аналізу вказаних норм висновується, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язується з наявністю причинно-наслідкового зв`язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.

Згідно з матеріалами справи, за результатами медичного огляду 07.11.2012 Львівський обласний центр медико-соціальної експертної комісії №3 встановив ОСОБА_1 третю групу інвалідності за наслідками травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 8 Порядку №707, і підстави на яку покликається відповідач вказана норма не містить.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку №707.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги позивача викладена у листі є протиправною.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати МВС України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №707.

Суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства

При обранні способу відновлення права позивача слід враховувати наступне.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що відповідачем не доведено в ході розгляду справи правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, і підстави для такої відмови відсутні, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Доводи про наявність у Міністерства внутрішніх справ України дискреційних повноважень при прийнятті рішень щодо призначення одноразової грошової допомоги, у цій справі, є помилковими, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не мав права відмовити у її призначенні та виплаті, у зв`язку з відсутністю визначених чинним законодавством підстав для такої відмови, що свідчить про відсутність у скаржника можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку призначити виплату одноразової грошової допомоги позивачу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18 та від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту колегія суддів зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже оскільки суд виснував, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності яка виникла у зв`язку із проходженням ним служби, то для належного відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Порядку №707.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов`язання МВС України призначити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №707.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення..

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року в справі №380/12395/22- скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2017 №707.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2017№707.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш