Ухвала
від 16.10.2023 по справі 380/12395/22
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань судового контролю за виконанням рішення суду

16 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12395/22 пров. № ЗВ/857/17/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Ніколіна В. В.суддів -Гудима Л. Я. Пліша М. А. розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 380/12395/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України), в якому просив: визнати протиправними дії МВС України, які полягають у відмові виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 (далі Порядок №707); зобов`язати МВС України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №707. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №380/1288/21, позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправними дії МВС України щодо повернення на доопрацювання документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язано МВС України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, відповідно до Порядку №707 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги); в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На виконання вище вказаного рішення суду документи позивача були скеровані до МВС України для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Листом від 02.08.2022 року №21293/15-2022 МВС України прийнято рішення про відмову в призначенні заявнику одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням третьої групи інвалідності з огляду на їх невідповідність вимогам законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову МВС України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку №707. Зобов`язано МВС України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року, з врахуванням ухвали з питань внесення виправлення в судове рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року в справі №380/12395/22- скасовано, та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

ОСОБА_1 10.08.2023 звернувся із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання вказаного судового рішення.

Вимоги заяви мотивує тим, що станом на час звернення з заявою судове рішення є невиконане. Також, від МВС України надійшов лист в якому зазначено про повернення матеріалів що стосуються призначення виплати грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання до ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області. Вважає такі дії ухиленням від виконання судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши подану заяву про встановлення судового контролю, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність і необґрунтованість заяви ОСОБА_1 з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абз.3 п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013р. взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в п.43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00 від 20.07.2004р. вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст.6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п.84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005р., заява № 6318/03; п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р., заява № 60750/00; п.п.46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009р., заява № 40450/04; п.64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006р., заява № 30779/04).

На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1 і 2 ст.55, ч.ч.1 і 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно зі ч.ч.2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018р. у справі № 235/7638/16-а.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020р. у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020р. у справі №640/13988/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Згідно з листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 01.08.2023 №54443/49-14211-2023, під час опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги виявлено відсутність довідки про проведену або не проведену раніше виплату, подання якої передбачено пунктом 6 Порядку №707, також при засвідченні копій окремих документів не дотримано правила засвідчення копій документів. Для забезпечення виконання судового рішення необхідно усунути недоліки та надіслати доопрацьовані матеріали на адресу МВС України.

Таким чином, відповідачем у справі вживаються заходи для повного виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року у справі №380/12395/22.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду беззаперечних доказів, які підтверджують необхідність станом на час розгляду заяви застосовувати судовий контроль за виконанням рішення суду по даній справі шляхом подання звіту про його виконання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини 8 статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю зазначених у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленомустаттею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до виконавчої служби, що свідчить про те, що позивач не вжив всіх можливих дій для звернення рішення суду, прийнятого на його користь, до примусового виконання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви позивача щодо зобов`язання Міністерства внутрішніх справ подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 01 червня 2023 року у справі №380/12395/22.

Керуючись ст. 248, 311, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року в адміністративній справі № 380/12395/22 - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Ніколін судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш

СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.10.2023
Оприлюднено18.10.2023
Номер документу114202029
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них

Судовий реєстр по справі —380/12395/22

Ухвала від 16.10.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Ухвала від 09.10.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Ухвала від 11.09.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стеценко С.Г.

Ухвала від 28.08.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Ухвала від 24.08.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стеценко С.Г.

Ухвала від 01.08.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 27.07.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Радишевська О.Р.

Ухвала від 06.06.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Постанова від 01.06.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Ухвала від 23.03.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні