Рішення

від 15.05.2023 по справі 369/13957/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13957/21

Провадження № 2/369/900/23

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство "Київське лісове господарство" про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, скасування державного реєстрації права власності, повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням 20 сесії Шпитьківської сільської рад 5 скликання від 10.12.2009 ОСОБА_1 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013, що розташована в с. Гробовичі Бучанського (Києво-Святошинського) району Київської області, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного рішення ради ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 480269, виданий управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі 28.04.2010.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2011 № 935 ОСОБА_1 відчужила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013 на користь ОСОБА_3 .

На підставі рішення 9 сесії Шпитьківської сільської ради 6 скликання від 28.02.2012 цільове призначення земельної ділянки змінено на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 543282 від 04.05.2012.

У подальшому, ОСОБА_3 відчужив право власності на спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2012 № 1954, що підтверджується відміткою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маргарян Л.А., проставленою на державному акті серії ЯМ № 543282 від 04.05.2012.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2018 № 720 ОСОБА_4 відчужила право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_5 .

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2019 № 497 ОСОБА_5 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

У свою чергу, ОСОБА_6 подарувала спірну земельну ділянку на підставі договору дарування від 27.05.2020 № 238 на користь ОСОБА_2 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52401190 від 27.05.2020 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2021 № 267966264.

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки у приватну власність прийнято з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, внаслідок чого воно є незаконним.

Так, згідно листа ДП «Київське лісове господарство» від 13.08.2021 № 02-599 земельна ділянка з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013 частково розташована на землях державного лісового фонду Підприємства (Приміське лісництво, кв. 46, вид. 16, 17, 39 (за матеріалами лісовпорядкування 2014 року).

Згідно листа ВО «Укрдержліспроект» від 05.08.2021 № 412 вищевказана земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2003 року розташована в кварталі 46 виділи 14, 15, 16 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство»

Таким чином, рішення Шпитьківської сільської ради від 10.12.2009 про передачу у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства прийняте всупереч вимогам п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 13.08.2021 № 02-599 підприємство не надавало погодження щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013.

Також, згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 17.08.2021 № 26691/0/2-21 Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення із державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013 не приймалось.

Отже, ні землекористувач, ні розпорядник земельної ділянки дозволу на вилучення земель лісогосподарського призначення із постійного користування Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство» не надавали, у зв`язку з чим, рішення Шпитьківської сільської ради від 10.12.2009 суперечить вимогам ч. 5 ст. 116, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України.

Так, згідно листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17.08.2021 № 04-48/1490 управління не надавало погодження на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

У зв`язку з чим вбачається, що зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення відбулась з порушенням вимог ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Крім того, Шпитьківська сільська рада перевищила повноваження, передбачені Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування» під час розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення.

Тому заступник прокурора просив суд усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 1,2406 га, що розташована в межах с. Горбовині Бучанського району Київської області, шляхом визнання недійсним рішення 20 сесії Шпитьківської сільської ради 5 скликання від 10.12.2009 «Про затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Горбовині, гр. ОСОБА_1 »; Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 1,2406 га, що розташована в межах с. Горбовині Бучанського району Київської області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52401190 від 27.05.2020 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013; Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 1,2406 га з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013, що розташована в межах с. Горбовині Бучанського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 . Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Ухвалою суду від 12.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. На виконання положень ч. 1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду відзив, згідно якого він просив застосувати строки позовної давності до вимог позову та відмовити в позові в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності та відмови у вимогах позову з цих підстав.

Ухвалою суду від 03.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Прокурор у справі подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до заяву про розгляд справи у його відсутності, у вимогах позову просив відмовити.

Бучанська РДА Київської області подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням 20 сесії Шпитьківської сільської рад 5 скликання від 10.12.2009 ОСОБА_1 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013, що розташована в с. Гробовичі Бучанського (Києво-Святошинського) району Київської області, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного рішення ради ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 480269, виданий управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі 28.04.2010.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2011 № 935 ОСОБА_1 відчужила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013 на користь ОСОБА_3 .

На підставі рішення 9 сесії Шпитьківської сільської ради 6 скликання від 28.02.2012 цільове призначення земельної ділянки змінено на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 543282 від 04.05.2012.

У подальшому, ОСОБА_3 відчужив право власності на спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2012 № 1954, що підтверджується відміткою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маргарян Л.А., проставленою на державному акті серії ЯМ № 543282 від 04.05.2012.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2018 № 720 ОСОБА_4 відчужила право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_5 .

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2019 № 497 ОСОБА_5 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

У свою чергу, ОСОБА_6 подарувала спірну земельну ділянку на підставі договору дарування від 27.05.2020 № 238 на користь ОСОБА_2 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52401190 від 27.05.2020 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2021 № 267966264.

Згідно листа ДП «Київське лісове господарство» від 13.08.2021 № 02-599 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013 частково розташована на землях державного лісового фонду Підприємства (Приміське лісництво, кв. 46, вид. 16, 17, 39 (за матеріалами лісовпорядкування 2014 року).

Згідно листа ВО «Укрдержліспроект» від 05.08.2021 № 412 вищевказана земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2003 року розташована в кварталі 46 виділи 14, 15, 16 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство»

Також, згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 17.08.2021 № 26691/0/2-21 Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення із державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222488202:02:010:0013 не приймалось.

Так, згідно листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17.08.2021 № 04-48/1490 управління не надавало погодження на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1ст. 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15-а, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2ст. 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикаційний позовце вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізичнофізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично»юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст.387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог ст. ст.387,388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (про принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю зазначено у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (п. п. 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

Звертаючись до суду з цим позовом заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області просив усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом визнання недійсним рішення сільської ради, усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та усунення перешкоди у здійсненні Бучанською РДА права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Бучанської РДА.

На час звернення заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області із цим позовом спірна земельна ділянка перебувала у власності відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, власник з дотриманням вимог ст. ст.387,388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Викладене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно з яким вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядкуст. 387 ЦК Україниє ефективним способом захисту права власності.

Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала на те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 , а заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки не заявив, тому заявлені ним позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності та повернення спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту права.

Обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у заявлених позовних вимогах.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство "Київське лісове господарство" про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, скасування державного реєстрації права власності, повернення земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Андрій ВОЛЧКО