Рішення

від 24.05.2023 по справі 947/2321/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/2321/22

Провадження № 2/947/351/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Солтановської Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: встановити факт спільного проживання позивача - ОСОБА_4 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 зі спадкодавцем - ОСОБА_6 , 1957 року народження за однією адресою на момент відкриття спадщини до дати її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 липня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за №1-750, після смерті ОСОБА_6 , 1957 року народження, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане ОСОБА_5 , адреса для листування АДРЕСА_2 , код ДРФО-ПП НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , адреса для листування АДРЕСА_2 , код ДРФО-ПП НОМЕР_2 по 5/16 частині кожному у розмірі часток від 5/8 частин у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_3 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 62,6 кв.м, в тому числі житловою площею 37.3 кв.м. Визнати за ОСОБА_4 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , право власності на 5/16 частини від 5/8 частин у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_3 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 62,6 кв.м, в тому числі житловою площею 37.3 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , 1957 року народження, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_5 , адреса для листування АДРЕСА_2 , код ДРФО-ПП НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , адреса для листування АДРЕСА_2 , код ДРФО-ПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , судовий збір 3 521,64 гривень за матеріальні вимоги та 992,40 гривень за немайнову вимогу.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , 1957 року народження. Після її смерті відкрилася спадщина на 5/8 частин у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_3 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 62,6 кв.м, в тому числі житловою площею 37.3 кв.м.

Позивач зазначив, що більш ніж 8 років, починаючи з 2011 року, він проживав з ОСОБА_6 (яка була незаміжньою) однією сім`єю, здійснював оплати за кредитними зобов`язаннями та комунальними платежами, піклувався про померлу, приймав участь у її похованні. Також після смерті ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_4 продовжує фактично мешкати в АДРЕСА_4 .

З метою оформлення прийняття спадщини позивач звернувся до Київської Державної нотаріальної контори у місті Одеса, однак отримав фактичну відмову у вигляді Довідки з питань роз`яснення діючого законодавства. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, №283269538 від 05.11.2021 року, Позивач дізнався, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , повністю прийняли спадщину померлої ОСОБА_6 (5/8 частин у спірній квартирі) отримавши право власності на підставі Свідоцтва про спадщину від 09.07.2021 року по 5/16 частин у спірній квартирі, тим самим порушено його право на отримання 1/2 від 5/8 частин у спірній квартирі.

Як зазначає позивач, в добровільному порядку з відповідачами дійти згоди про внесення змін до виданого свідоцтва про право на спадщину за законом неможливо, та оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач вимушений звенутись до суду із даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Калашніковій О.І., яка ухвалою від 09.02.2022 року відкрила провадження у справі та призначила підготовче судове засідання.

01 червня 2022 року відповідач ОСОБА_5 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що померла ОСОБА_6 не перебувала у відносинах з Позивачем, який був орендарем квартири у померлої, та був зобов`язаний сплачувати комунальні послуги та орендну плату заквартиру. Позивач не приймав участі в похованні ОСОБА_6 , тому як всі оплати при похованні оплачувала мати відповідача - ОСОБА_8 . У зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 у повному обсязі.

03 червня 2022 року відповідач ОСОБА_3 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 у повному обсязі.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Калашнікової О.І. у зв`язку з досягненням 65-річного віку, справу було передано для нового автоматизованого розподілу.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 07.07.2022 року прийняла до свого провадження цивільну справу та призначила підготовче судове засідання.

В ході підготовчого судового засідання, яке відбулось 16.09.2022 року, представник позивача ОСОБА_4 - Дігуляр Василь Васильович звернувся до суду з клопотанням, в якому просив: витребувати з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОНСУЛЬТАТИВНО- ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР №20" ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, Адреса Україна, 65114, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ЛЕВІТАНА, будинок 62, Код ЄДРПОУ 02774562, тел. +380487058802 належним чином завірені копії медичної карти стаціонарного хворого, інформацію та підтверджуючі документи про те, чи лікувалась будь-коли ОСОБА_6 , 1957 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , якщо так, то який діагноз з цього приводу їй встановлено та саме яке лікування було надано. Витребувати з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ №1 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, 65007, місто Одеса, ВУЛИЦЯ М`ЯСОЄДОВСЬКА, будинок 32, код ЄДПРОУ 01998986, тел.048 793 7301 належним чином завірені копії медичної карти стаціонарного хворого, інформацію та підтверджуючі документи про те, чи лікувалась будь- коли ОСОБА_6 , 1957 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , якщо так, то який діагноз з цього приводу їй встановлено та саме яке лікування було надано.

Крім того, просив викликати та допитати якості свідків ОСОБА_10 , яка мешкає у АДРЕСА_6 , тел.. НОМЕР_3 ; ОСОБА_11 , який мешкає в АДРЕСА_7 , тел. НОМЕР_4 ; ОСОБА_12 , яка мешкає у АДРЕСА_8 , тел. НОМЕР_5 ; ОСОБА_13 , яка мешкає в АДРЕСА_9 , тел.. НОМЕР_6 ; ОСОБА_14 , який мешкає в АДРЕСА_10 , тел. НОМЕР_7 ; ОСОБА_15 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_11 , тел. НОМЕР_8 .

Ухвалою суду від 16.09.2022 року клопотання представника позивача про витребування доказів та виклик свідків були задоволені.

В подальшому ухвалою суду від 27.12.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_4 - Дігуляр Василь Васильвич в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини, викладенні в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову вказуючи на його необгрунтованість та недоведенність.

Представник третьої особи Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини невки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області було складено актовий запис за № 10780.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді 5/8 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат тас підсобних приміщень, загальною площею 62,6 кв.м., в тому числі житловою площею 37,3 кв.м.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини.

З копії матеріалів справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулись онук померлої, відповідач ОСОБА_5 та донька померлої, відповідач ОСОБА_3 . В результаті чого Київською державною нотаріальною конторою у м. Одеса була заведена спадкова справа № 1449/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

09 липня 2021 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицькою О.Ю. було видано свідоцтво про право на спадщину на 5/16 часток у праві спільної часткової власності на квартиру, яке було видано відповідачу ОСОБА_5 .

21 липня 2021 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицькою О.Ю. було видано свідоцтво про право на спадщину на 5/16 часток у праві спільної часткової власності на квартиру, яке було видано відповідачу ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування, позивач вказував на те, що більш ніж 8 років, починаючи з 2011 року, він проживав з ОСОБА_6 однією сім`єю, піклувався про неї, здійснював оплати за кредитними зобов`язаннями та комунальними платежами, приймав участь у її похованні. Вказував, що після смерті ОСОБА_6 фактично продовжує мешкати за адресою квартири, яка належала померлій.

На підтвердження вищевказаних обставин, в додатках до свого позову, ОСОБА_4 надав: - копії фотокарток позивача з померлою ОСОБА_6 ; - копію листування; - копії актів сусідв про проживання; - копію характеристики; - копії квитанцій про сплату кредиту та комунальних послуг; - копію договору про надання кредиту (з додатками), укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_6 ; - копію паспорту громадянина грузії; - копію технічного паспорту квартири.

В судовому засіданні також були допитанні свідки, ОСОБА_15 повідомила, що проживала з померлою як сусідка з 2003 року по 2018 року, зазначила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 проживали як чоловік та жінка, однак з чого вона це знає, повідомити не може. Також повідомила, що останній час померла ОСОБА_6 потребувала допомоги, однак у 2019 році свідок вже не жила в одному домі з померлою.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що позивач ОСОБА_4 проживав з померлою з 2011 року, вона, як сусідка, ходила до померлої ОСОБА_6 у гості. Зазначила, що остання за п`ять років до смерті не працювала, жила на пенсію та інколи позичала в неї кошти.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що знає позивача з 2003 року. Зазначив, що позивач працював неофеційно у сфері, що пов`язана із кабельним телебаченням. Свідок працює в комунальній сфері та часто бував у ОСОБА_6 та позивача вдома. ОСОБА_6 знав із 2005 року. Також свідок повідомив, що із самого початку йому було відомо, що позивач винаймав квартиру у померлої ОСОБА_6 та усі у дворі знали що вони сім`я.

В якості свідка також був допитаний позивач ОСОБА_9 , який зазначив, що спочатку, рокув 11-12 він винаймав квартиру у померлої, проте через кілька місяців ОСОБА_6 стала йому як дружина, він працював інтернет монтажником. ОСОБА_6 не хворіла, лише за 15 днів до смерті вона повідомила що у неї цукор та що її потрібно лікуватись.

Як вбачається з акту від 01.11.2019 року, посвідченого начальником дільниці № 7 ЖКС «Чорноморський», складеного в тому, що ОСОБА_16 мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , спільно з ОСОБА_6 , проживав з 2011 року по 21.10.2019 року по день смерті та вів спільне господарство.

На підставі ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що під час вирішення питання, хто є спадкоємцями за законом, необхідно враховувати такі юридичні факти, як: родинні відносини (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця.

Відповідно до частини другої статі 1259 ЦК України передбачається, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному етані.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Таким чином, для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 18 липня 2018 року у справі № 713/1528/16-ц та Постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц, Постанові від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування» роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Касаційний цивільний суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 705/4197/18 (провадження № 61-3116св19) зазначив, що показання свідків та відсутність заперечення з боку заінтересованої особи не можуть бути беззаперечними доказами факту перебування особи на утриманні.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних інших доказів, які б підтверджували пов`язаність спільним побутом, наявність спільних прав та обов`язків між позивачем ОСОБА_4 та померлою ОСОБА_6 , зокрема ніяких довідок відповідних органів чи установ, які б свідчили про те, що позивач з 2011 року до дня смерті ОСОБА_6 проживав за місцем проживання спадкодавця, враховуючи встановлені судом обставини, що позивач є громадянином Грузії, та до матеріалів справи не надав жодного доказу свого перебування на території України на законних підставах, довідку про постійне проживання, закордонного паспорту, тощо.

Крім того, матеріали справи не містять доказів про ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, взаємних прав та обов`язків, купівлі майна для спільного користування тощо.

Більш того, жодних належних та допустимих доказів, якими підтверджується здійснення позивачем постійних та необхідних витрат, пов`язаних із станом здоров`я чи іншими потребами ОСОБА_6 , які б здійснювалися за рахунок коштів позивача, останній до суду не надав та матеріали справи не містять.

Разом з тим, в матеоріалах справи відсутні докази працевлаштування позивача та взагалі наявності у нього будь-яких доходів.

Також суд зазначає, що надані позивачем ряд фотокарток не можуть слугувати та бути беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Вирішуючи спір по суті, суд також враховує, що докази тривалої хвороби спадкодавця та перебування її у безпорадному стані, потреби у догляді та додатковому фінансуванні в матеріалах справи відсутні.

Натомість у справі наявна довідка КНП "КДЦ №20№, згідно якої ОСОБА_6 до їх установи взагалі не зверталась і амбулаторні картрки не заводились (а.с.125, т.2) та копія карти стаціонарного хворого, з якоїї вбачається, що остання потрапила до лікарні 19.10.2019 року -за три дні до смерті (а.с.157-195, т.2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що протягом тривалого часу він з померлою вели спільне господарство, що у них був спільний бюджет, що вони разом здійснювали покупки, утримували житло, щоб підтверджувало факт проживання однією сім`єю чи факт знаходження на утриманні, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, через їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1220, 1221-1223, 1261, 1258, 1259, 1264, 1297 ЦК України, ст. ст. 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа: Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування, - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 02.06.2023 року