Рішення

від 23.05.2023 по справі 144/141/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/141/21

Провадження № 2/144/19/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді - Довгалюк Л.В.,

за участю секретарів судового засідання - Грушовенко О.В., Даценко Ю.В.,

представника позивача ТОВ «Теплик - Агро» - Шандурського Б.В.,

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Банара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Теплик - Агро» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою шляхом зобов`язання (заборони) вчиняти певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні на правах оренди ТОВ «Теплик - Агро» (далі - Товариство) орендованою земельною ділянкою, які чиняться ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання останньої забезпечити вільний доступ до земельної ділянки та заборони відповідачу або іншим особам за її наймом проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на період дії договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.08.2014 між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого позивачу строком на 10 років передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0523781800:02:000:0158, загальною площею 1,7162 га, що розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Позивач не має можливості використовувати земельну ділянку за призначенням, оскільки у 2017 році відповідач без погодженням із Товариством, протиправно встановивши межі в натурі, здійснила комплекс агротехнічних робіт по її обробітку.

08.04.2020 цивільний чоловік відповідача - ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1 проводив поверхневий обробіток ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 0523781800:02:000:0158.

Факт чинення перешкод орендарю у здійсненні господарської діяльності та самовільне використання вказаної земельної ділянки виявлений працівниками Товариства, про що складено відповідний акт, від підписання якого ОСОБА_2 відмовився.

Разом із тим, намагаючись захистити свої законні права, позивач звернувся з повідомленням про кримінальне правопорушення до Теплицького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, на підставі якого внесено відомості до ЄРДР стосовно ОСОБА_2 .

На неодноразові зауваження працівників Товариства відповідач не реагувала, посилаючись на те, що як власник земельної ділянки, бажає її обробляти самостійно, тому з метою захисту свого порушеного права позивач просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні орендованою землею.

02.03.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження (а.с. 31-32).

У відзиві на позов відповідач вказала, що жодних дій, направлених на перешкоджання господарській діяльності Товариства, вона не вчиняла, як і не давала таких доручень іншими особам, а наведені у позовній заяві твердження про це не відповідають дійсності.

ОСОБА_1 зазначила, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт від 08.04.2020, в якому не зазначено, що саме вона, як власник земельної ділянки, перешкоджала будь-якими чином проводити господарську діяльність Товариству, не вказано на якій саме земельній ділянці проводилось боронування. У акті позивач стверджує, що вищевказані громадяни жодних дій по припиненню використання земельних ділянок не здійснили та продовжують проводити посів ячменю, тобто неможливо встановити, які саме дії проводились боронування чи посів ячменю, яким чином перешкоджали господарській діяльності орендаря та яке відношення до цього має вона, як власник ділянки.

Крім того, у доданій до позовної заяви копії повідомлення про кримінальне правопорушення № 156 від 09.04.2020 зазначено, що при об`їзді полів працівниками Товариства виявлено, що проведено боронування жителем с. Завадівка ОСОБА_2 , який своїми протиправними діями протидіє законній господарській діяльності Товариства. Далі зазначено, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 206, 356 КК України. З указаного незрозуміло хто саме вчиняв протиправні дії ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 та яке відношення до цього має відповідач (а.с. 11-12).

За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги Товариства є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, тому просила відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм правом подати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 23.03.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі у справі № 144/958/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства про визнання договору оренди недійсним (а.с. 45-46).

15.07.2022 поновлено провадження у даний цивільній справі, у зв`язку з залишенням без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства про скасування державної реєстрації іншого речового права у справі № 144/958/16-ц (а.с. 57-58).

20.09.2022 підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд справи по суті (а.с. 74).

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Банар В.В. позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Відповідач просила відмовити у задоволенні позову, пояснивши, що вона є власницею трьох земельних ділянок, які перебувають в оренді у Товариства. ОСОБА_1 зазначила, що жодним чином не перешкоджала у користуванні орендованих земельних ділянок, оскільки за станом здоров`я взагалі не буває на полі, а також не давала таких вказівок і доручень іншим особам. Свої пояснення, надані в межах кримінального провадження щодо самостійного обробітку земельної ділянки, не підтвердила.

Заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, показання свідків, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази, що мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про оренду землі» (надалі - Закону) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 1 Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 716236 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,7162 га, розташованої на території Завадівської сільської ради.

Із матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди землі, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди) земельної ділянки.

Положеннями ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, 27.08.2014 між Товариством в особі директора Анченка В.Г. та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого позивачу строком на 10 років передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0523781800:02:000:0158, площею 1,7162 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Завадівської сільської ради, що належить орендодавцю згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 716236 від 20.04.2007 (а.с. 7-8).

Договір є чинним з після підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 43 договору).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Судом встановлено, що у відповідності до вимог ст. 6 Закону, укладений між сторонами договір оренди, зареєстрований у службі Теплицького районного управління юстиції, про що 19.09.2014 у Державному реєстрі вчинено запис № 6972332, а отже є чинним на даний час (а.с. 7-8).

Спір між сторонами у справі виник із приводу чинення орендарю перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою з боку орендодавця, у зв`язку з чим Товариство звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод шляхом зобов`язання (заборони) ОСОБА_1 вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).

За змістом ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає суду підстави дійти висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування орендованою земельною ділянкою орендар має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відтак у даній категорії справ важливим питанням, яке підлягає встановленню та дослідженню у судовому порядку, є доведення позивачем належними та допустимими доказами порушення його прав як користувача орендованої земельної ділянки.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює відповідні обставини, а саме: докази мають бути належними, допустимими та достовірними, тобто такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмету доказування.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час її розгляду, позивачем не надано достатніх доказів, які беззаперечно доводять факт чинення орендодавцем ОСОБА_1 перешкод у користуванні орендарю земельною ділянкою, а також не доведено, що Товариством вчинено будь-які дії, направлені на усунення таких перешкод у досудовому порядку (зокрема, шляхом направлення вимоги про це відповідачу).

Під час розгляду справи допитані свідки сторони позивача.

Так, свідок ОСОБА_6 , який на той час працював юристом Товариства, надав показання про те, що 08.04.2020 близько 13 години до нього зателефонував керуючий відділом ОСОБА_7 та повідомив про те, що житель села Завадівки ОСОБА_2 здійснює поверхневий обробіток орендованої земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 . За вказівкою директора свідок разом із іншими працівниками Товариства виїхали у с. Завадівку та одночасно зателефонували на гарячу лінію 102, повідомивши про чинення перешкод у здійсненні господарської діяльності орендаря. Прибувши на місце, вони виявили, що ОСОБА_2 за допомогою трактора здійснював поверхневий обробіток земельної ділянки, про що ними було складено акт, від писання якого останній та відповідач відмовилися. Також візуально ними було встановлено, що межі даної земельної ділянки виділені в натурі, проте ким це було зроблено свідку невідомо. На полі зібрались жителі села, у тому числі ОСОБА_1 , яка повідомила, що строк дії договору оренди закінчився. За викликом приїхав наряд поліції, у ОСОБА_2 відібрали пояснення. Наступного дня свідок звернувся до поліції з письмовим повідомленням про кримінальне правопорушення.

На уточнюючі запитання свідок вказав, що в акті та у повідомленні про кримінальне правопорушення, які складені на стандартних бланках, допущені механічні помилки, які не спростовують факту чинення перешкод. Це був єдиний випадок фіксації правопорушення, до органів місцевого самоврядування Товариство не зверталось, фото та відеофіксація правопорушення відсутня. Чим завершилося кримінальне провадження свідку невідомо. Особисто ОСОБА_1 своїми діями перешкод у користуванні земельною ділянкою Товариству не чинила.

Свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що він працює керуючим відділом Товариства у с. Завадівка. При виїзді на поле ним було виявлено вибиті межі земельної ділянки, яка належить відповідачу, про що він повідомив керівництво. 08.04.2020 він був свідком того, як ОСОБА_2 проводив обробіток земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 . На поле виїжджала комісія з працівників Товариства, які склали акт та викликали поліцію. По даний час відповідач самостійно здійснює обробіток земельної ділянки. До органів місцевого самоврядування Товариство з цього приводу не зверталося, як і не залучали інші державні інспекції. Особисто ОСОБА_1 не чинила перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою Товариству, яке з метою досудового врегулювання спору письмово до відповідача не зверталося.

Свідок ОСОБА_8 , який працював на той час агрономом Товариства, надав показання про те, що у 2017 році на полі № 8 було виявлено, що межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , вибиті у натурі та встановлено межеві знаки, про що він повідомив керівництво, але ким саме це зроблено йому невідомо. Відтоді Товариство не користується землею. Весною 2020 року на поле виїжджали працівники поліції та комісія з офісу Товариства. 08.04.2020 свідок не був присутній при складанні акту, чим завершилося досудове розслідування йому невідомо. ОСОБА_1 на полі він бачив лише один раз у 2017 році. Фото та відеофіксація зазначених обставин відсутні.

Свідок ОСОБА_2 надав показання про те, що він не здійснював обробіток належних ОСОБА_1 земельних ділянок, які перебувають в оренді у Товариства. На полі він не перебував, власної техніки не має.

Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на наведене, суд критично оцінює показання свідків, які є працівниками Товариства, підлеглими директору ОСОБА_9 . Такі показання є непереконливими і суперечливими, такими, що не узгоджуються з іншими матеріалами справи, відтак викликають сумніви у їх правдивості та достовірності, тому суд відкидає їх.

Крім того, як доказ чинення перешкод Товариству відповідачем, позивачем до позовної заяви долучено акт від 08.04.2020, який досліджено під час судового розгляду справи, складений комісією у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , за змістом якого 08.04.2020 на земельних ділянках, у тому числі із кадастровим номером 0523781800:02:000:0158 виявлено, що жителем с. Завадівки ОСОБА_2 проводилось боронування. Своїми діями даний громадянин здійснив кримінальне правопорушення за ст. 206 КК України (а.с. 9).

Суд не бере до уваги вказаний доказ, оскільки акт складено лише працівниками Товариства, безпосередньо підпорядкованими директору ОСОБА_9 , без залучення працівників органів місцевого самоврядування (районної державної адміністрації), правоохоронних органів, зокрема, працівників поліції (дільничного інспектора), інших уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, односельців тощо.

Суд звертає увагу, що даний акт містить ряд протиріч та суперечностей, викладений на шаблонному, завчасно надрукованому бланку, з якого не представляється можливим встановити де саме, якими конкретно діями та яким чином чинилися перешкоди Товариству, як і не встановлено, яке відношення він має безпосередньо до ОСОБА_1 .

Щодо посилань у акті на вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206 КК України, суд зауважує, що вказане твердження суперечить положенню ч. 2 ст. 2 КК України, за змістом якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Водночас, суд підкреслює, що позивачем не надано доказів звернення до органів, що здійснюють державний та громадський контроль за використанням та охороною земель, визначених у ст. ст. 188, 190 ЗК України задля фіксації порушень із боку відповідача та перевірки правомірності його дій.

Також суд відкидає та не вважає допустимим доказом у даній справі витребувані з ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за клопотанням представника позивача окремі матеріали кримінального провадження № 12020020280000108, а саме: зареєстроване повідомлення про кримінальне правопорушення від 09.04.2020, рапорт старшого інспектора - чергового СРПП, пояснення ОСОБА_1 від 08.04.2020, постанову про закриття кримінального правопорушення від 30.04.2020 тощо, які на думку суду, не мають доказового значення у цивільній справі, зважаючи на таке.

У повідомленні про кримінальне правопорушення № 196 від 09.04.2020, складеному Товариством в особі директора ОСОБА_9 та спрямованому начальнику Теплицького ВП Бершадьського ВП ГУНП у Вінницькій області вказано, що 08.04.2020 при об`їзді полів працівниками Товариства виявлено, що на земельних ділянках із кадастровими номерами, в тому числі 0523781800:02:000:0158, жителем с. Завадівка Теплицького району Вінницької області ОСОБА_2 проведено поверхневий обробіток ґрунту - боронування. Натомість у тексті повідомлення на звороті зазначено про те, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 206, 356 КК України (а.с. 11-12).

Суд звертає увагу на те, що дане кримінальне провадження закрито відповідно до постанови начальника СВ Теплицького ВР Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області від 30.04.2020, у зв`язку із відсутністю в діях невідомих осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

У постанові зазначено, що допитати в якості свідків осіб, причетних до обробітку земельних ділянок не представилось можливим, оскільки більшість відмовилися давати свідчення, а решта повідомили, що укладали договори оренди з Товариством, строки яких закінчилися у 2018-2019 роках, а також указано, що в ході досудового розслідування в діях осіб, зокрема, ОСОБА_2 , не встановлено ознак об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, в розумінні положень ст. 82 ЦПК України, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, відомості з матеріалів кримінального провадження, досліджені судом в ході розгляду даної цивільної справи не є тими обставинами, що не підлягають доказуванню, в тому числі і письмові пояснення ОСОБА_1 , надані в межах кримінального провадження, оскільки безпосередньо у судовому засіданні остання не підтвердила факту самовільного обробітку земельної ділянки, адже вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та навпаки спростовані сукупністю безпосередньо досліджених судом інших доказів.

Суд наголошує, що у позовній заяві, в акті комісії від 08.04.2020, повідомленні про кримінальне правопорушення від 09.04.2020, у постанові про закриття кримінального провадження від 30.04.2020 та у показаннях свідків йдеться про чинення перешкод у користуванні орендованою Товариством земельною ділянкою ОСОБА_2 , натомість зазначену особу позивачем не залучено до участі у справі відповідачем або співвідповідачем поряд із власником земельної ділянки.

Водночас у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою безпосередньо орендодавцем ОСОБА_1 , як і не підтверджено факту укладення між нею та ОСОБА_2 або іншими особами письмових договорів або усних угод (доручень) щодо обробітку земельної ділянки, а також перебування вказаних осіб у родинних відносинах, про що позивач стверджує у позовній заяві.

Аналізуючи надані сторонами докази та оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вчинення орендодавцем перешкод у користуванні земельною ділянкою може прийматись до уваги тільки у разі наявності первинних та похідних доказів, що встановлені та зафіксовані сторонніми особами (незалежними спостерігачами), органами місцевого самоврядування, відповідними органами державної влади, правоохоронними органами за зверненням орендаря.

До того ж, на підтвердження факту вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою суду повинні бути надані первинні (прямі або непрямі) докази, які відтворюють низку неправомірних дій відповідача (триваючого порушення, що є підставою подачі негаторного позову), і як наслідок порушення права орендаря на користування земельною ділянкою, а саме доповідні (пояснення) відповідальних осіб по здійсненню господарської діяльності підприємства, фіксування протиправних дій за допомогою фото або відеозйомки (речові докази), що у своїй сукупності є необхідними для встановлення об`єктивної істини у справі, та як наслідок, підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, чого позивачем здійснено не було.

Викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 334/815/21 правовий висновок, на який посилався у судових дебатах представник позивача ТОВ «Теплик-Агро» Шандурський Б.В. не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними.

Позаяк, суд звертає увагу, що всупереч правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пунктах 89-92 постанови № 922/3166/22 від 02.11.2022, № 909/392/19 від 27.05.2020 позивачем обрано неналежний спосіб правового захисту (речово-правовий), зважаючи на те, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини (договір оренди), а тому право власника (орендаря) має захищатися за допомогою зобов`язально-правових засобів захисту права власності. Адже у п. 41 договору про оренду землі від 27.08.2014 сторони передбачили відповідальність за вчинення дії, що перешкоджають орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою та втручання у внутрішньогосподарську діяльність орендаря (п. 29 договору).

Натомість, з огляду на те, що позивачем не доведено сукупністю належних та допустимих, беззаперечних і достатніх доказів факту та обставин чинення саме відповідачем ОСОБА_1 перешкод у користуванні Товариству орендованою земельною ділянкою, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову саме через недоведеність позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення,

може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення вимог позову, судові витрати підлягають залишенню за позивачем на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позову ТОВ «Теплик-Агро» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером 0523781800:02:000:0158 шляхом зобов`язання (заборони) вчиняти певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВ «Теплик - Агро», адреса: вул. Незалежності, 30, с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 35737530.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо.

Представник відповідача: адвокат Банар Валерій Васильович, адреса: м. Умань, вул. Слонського, 6/4, Черкаська область, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001196 від 16.09.2019.

Повне судове рішення складено та підписано 01.06.2023.

Суддя