Постанова

від 01.06.2023 по справі 910/5141/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. Справа№ 910/5141/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопропак"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022, повний текст рішення складено 14.09.2022,

у справі № 910/5141/22 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопропак"

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про стягнення 106 847,43 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопропак" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення 106847,43 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопропак" посилається на те, що внаслідок неналежного виконання Акціонерним товариством "Альфа-Банк" зобов`язань щодо здійснення платежу в розмірі 17279,60 доларів США на рахунок компанії Guangzhou Есо Tableware Co., LTD в Citibank N.A., позивач поніс витрати в розмірі 106847,43 грн, з яких: 97946,80 грн - сплата штрафу та 8900,63 грн - комісійна винагорода і курсова різниця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивач не довів суду обставин протиправності поведінки відповідача у виконанні зобов`язань з виконання переказу коштів в іноземній валюті у сумі 17279,60 дол. США та не забезпечення відповідачем своєчасного включення споживача до власного Реєстру споживачів у спірному періоді. Докази протиправних дій відповідача наслідком яких є завдання позивачу збитків у заявленій до стягнення сумі, позивачем суду не представлені. Отримання відповідачем комісійної винагороди за придбання іноземної валюти та комісійної винагороди за продаж іноземної валюти передбачено умовами договору на комплексне банківське обслуговування. У той же час, з наданих відповідачем доказів вбачається, що повернення грошових коштів у сумі 17279,60 дол. США було здійснено з ініціативи "СІТІ БАНК Н.А." у зв`язку із внутрішньою політикою "СІТІ БАНК Н.А.", а відтак вина відповідача у нездійсненні переказу та повернення вказаної суми коштів, відсутня.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопропак" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, в тому числі за подання позовної заяви та даної апеляційної скарги і на професійну правничу допомогу. Дану апеляційну скаргу розглянути за відсутності скаржника.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що в силу неналежного виконання відповідачем власних зобов`язань, протиправні дії стали наслідком завдання позивачу збитків у розмірі 8 900,63 грн, з яких: 1 516,54 грн - отримання комісійної винагороди за придбання іноземної валюти; 5 353,54 грн - курсова різниця (512 991,58 грн гривня (вартість придбання 17 279,60 доларів США) - 507 638,04 грн (вартість продажу 17 266,60 доларів США); 2 030,55 грн - отримання комісійної винагороди за продаж іноземної валюти.

Скаржник зазначає про те, що у зв`язку із неможливістю з вини відповідача здійснити оплату товару, за наслідками чого отримати відповідний товар та передати його у власність ТОВ "Лукфорт Україна", зазначене стало наслідком прострочення виконання позивачем зобов`язання щодо поставки товару, в силу чого позивачем, на виконання п. 4.2 договору поставки № 05/07 від 05.07.2021 здійснено сплату на користь ТОВ "Лукфорт Україна" штрафу в розмірі 97 946,80 грн, що становить 7 відсотків від вартості товару (без ПДВ), який підлягав поставці відповідно до специфікації № 11-04/22 від 11.04.2022, складеної на підставі договору поставки № 05/07 від 05.07.2021.

Скаржник наголошує на тому, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

На думку скаржника, вказані обставини судом першої інстанції належним чином до уваги взяті не були, що надає суду апеляційної інстанції правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у господарській справі № 910/5141/22 і ухвалення нового рішення про задоволення позовної заяви.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що 17.05.2022 кошти були повернуті "Сіті Банком Н.А." на адресу відповідача. При поверненні коштів, "Сіті Банк Н.А." повідомив: "сьогодні ми зарахували на ваш рахунок 17 266,60 доларів США, що відображає повернення вашого платежу від 12.04.2022. Кошти були повернуті згідно з внутрішньою політикою (копії SWIFT повідомлень з перекладом додаються). Повернення коштів також підтверджується меморіальним ордером. Тобто, платіж не було прийнято банком-отримувачем "Сіті Банк Н.А." та повернуто по причині "внутрішньої політики" останнього, а відповідач не може відповідати за дії/бездіяльність третіх осіб та відповідно нести за них відповідальність.

Оскільки відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором на комплексне банківське обслуговування та діяло відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, яке затверджено Постанова Правління Національного банку України № 28.07.2008 № 216, а тому в його діях відсутні протиправна поведінка та вина, та як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5141/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопропак" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопропак" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 про звільнено суддю Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, для розгляду справи № 910/5141/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 прийнято справу № 910/5141/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М. та перебування суддів у відпустках, надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду 21.11.2022, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/5141/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2021 між позивачем та відповідачем на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що оприлюднені на веб-сторінці Банку www.alfabank.ua було укладено договір на комплексне банківське обслуговування у АТ "Альфа-Банк" № 41465674.

11.04.2022 позивачем подано до відповідача заяву про купівлю іноземної валюти (долар США) в розмірі 17 279,60 доларів США. Як зазначено позивачем, з метою сплати зазначеної грошової суми на користь Guangzhou Eco Tableware Co., LTD за товар згідно із договором купівлі-продажу №01-07 від 10.01.2022.

11.04.2022 відповідачем виконано платіжне доручення ТОВ "ЕКОПРОПАК" та за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT перерахувало 17 279,60 дол. США на рахунок компанії Guangzhou Есо Tableware Co., LTD в Citibank N.A, що підтверджується SWIFT повідомленням СОВ 110422/3340N та меморіальним ордером № 1047290187 від 11.04.2022. Згідно із меморіальним ордером № 1048350174 від 11.04.2022 комісія банку за платіж в іноземній валюті становила 1516,54 грн.

17.05.2022 грошові кошти у сумі 17 279,60 дол. США були повернуті "СІТІ БАНК Н.А." на адресу відповідача, що підтверджується SWIFT повідомленням S06213325A9601. Згідно із роздруківками SWIFT повідомлень, наданих відповідачем, при поверненні коштів, "СІТІ БАНК Н.А." повідомив: "сьогодні ми зарахували на ваш рахунок 17 266,60 доларів США, що відображає повернення вашого платежу від 12.04.2022. Кошти були повернуті згідно з внутрішньою політикою".

19.05.2022 відповідачем здійснено повернення сплачених грошових коштів в розмірі 17 279,60 доларів США та здійснено їх зарахування на рахунок позивача в гривневому еквіваленті в розмірі 505 607,49 грн та стягнуто з позивача комісію в розмірі 2 030,55 грн, що підтверджується витягом із особового рахунку позивача.

Як зазначає позивач, платіжним дорученням №7 від 10.06.2022, згідно із умовами договору поставки № 05/07 від 05.07.2021 позивачем здійснено сплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукфорт Україна" штрафу в розмірі 97 946,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо перерахування коштів, позивачу завдані збитки у сумі 106 847,43 грн, з яких: 97 946,80 грн (сплата штрафу) та 8 900,63 грн (1 516,54 грн - отримання комісійної винагороди за придбання іноземної валюти; 5 353,54 грн - курсова різниця (512 991,58 грн (вартість придбання 17 279,60 доларів США) - 507 638,04 гривень (вартість продажу 17 266,60 доларів США); 2 030,55 грн - отримання комісійної винагороди за продаж іноземної валюти).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою, тобто саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, яке затверджено Постанова Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216, установлює загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України "Про валюту і валютні операції"; визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення; установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах та здійснення надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів в іноземній валюті та банківських металів на рахунках користувачів; установлює порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металах.

Відповідно до п. 2.1 Положення (у редакції чинній на момент виникнення спірних правових відносин), платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити реквізити, визначені у цьому пункті.

Пунктом 3.1. Положення (у редакції чинній на момент виникнення спірних правових відносин) визначено, що Банк приймає до виконання платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах протягом 30 календарних днів, починаючи з дня його оформлення.

Згідно із п.3.5. Положення (у редакції чинній на момент виникнення спірних правових відносин) Банк здійснює переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунків платника в межах залишків коштів в іноземній валюті або банківських металів на цих рахунках на початок операційного дня або в межах наданого кредиту овердрафт відповідно до умов договору між банком і платником з урахуванням суми коштів, потрібної для сплати банком можливих комісійних винагород (витрат) банкам-кореспондентам у разі переказу іноземної валюти.

Банк у разі технічної можливості врахування коштів в іноземній валюті, які надходять на рахунки платника протягом операційного дня, має право здійснити переказ іноземної валюти з урахуванням цих сум (якщо це зазначено в договорі банківського рахунку).

Відповідно до 4.5. Положення Банк бенефіціара в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на розподільчий рахунок юридичної особи або підприємця, або на поточний рахунок фізичної особи, або на транзитний рахунок банку, якщо фізична особа не має рахунку в банку. Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється банком бенефіціара відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше дня, наступного за днем отримання банком виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента з урахуванням у ній цього переказу на користь бенефіціара.

Згідно із п. 2.2. договору на комплексне банківське обслуговування Банк зобов`язується надавати на підставі правочинів про використання продуктів Банку банківські та інші фінансові послуги, а клієнт зобов`язується сплачувати Банку винагороду за його послуги та виконувати інші зобов`язання відповідно до цього договору.

За змістом пункту 2.3. договору на комплексне банківське обслуговування цей договір визначає умови надання банком послуг з банківського обслуговування клієнта за продуктами Банку, зокрема, але не виключно саме: відкриття та ведення поточних рахунків; дистанційне обслуговування рахунків клієнта за допомогою системи Клієнт-банк на надання електронних довірчих послуг: емісія корпоративних електронних платіжних засобів; залучення вкладів; короткостроковий кредит у формі овердрафт; ведення зарплатних проектів; приймання платежів на користь клієнта від фізичних та юридичних осіб через касу банку; надання банківських гарантій; надання інших послуг на підставі укладених правочинів про використання продуктів банку. Перелік та вартість послуг, що надаються Банком Клієнту, визначається в Тарифах, що діють у Банку.

Статтею 1 договору на комплексне банківське обслуговування передбачено, що тарифи Банку - будь-які встановлені банком грошові винагороди за надання Банком послуг за Договором, що є невід`ємною частиною. Тарифи розміщуються на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет - www.alfabank.ua. Так, відповідно до п.11 вказаних Тарифів Банку тариф за купівлі іноземної валюти становить 1.5%. У свою чергу, згідно з п.12 Тарифів Банку тариф за продаж іноземної валюти становить 0,4%.

Відповідно до п. 10 вказаних Тарифів Банку, тариф за платежі в іноземній валюті на рахунки в інші банки складає 0,3%.

Відповідно до п. 4.3.3 договору на комплексне банківське обслуговування Банк зобов`язаний у встановлений чинним законодавством України строк, здійснювати продаж іноземної валюти на валютному ринку України, яка була раніше куплена на валютному ринку України Банком для Клієнта в разі порушення Клієнтом строків, визначених чинним валютним законодавством, а також в інших випадках, визначених валютним законодавством України.

Згідно із п.5.1 договору на комплексне банківське обслуговування Клієнт доручає Банку, а Банк має право в порядку договірного списання списувати з будь-якого Рахунку Клієнта, що відкритий чи може бути відкритий останньому на підставі цього Договору в національній валюті України чи іноземній валюті, грошові кошти у сумі, визначеній згідно з умовами цього пункту та/або необхідній для виконання зобов`язань Клієнта, а у відповідних випадках - третьої особи, якщо грошових коштів на Рахунку недостатньо - в розмірі залишку коштів на Рахунку на день списання відповідних сум грошових коштів, в тому числі: здійснювати договірне списання будь-яких інших сум грошових коштів у випадках та порядку передбачених цим договором (п. 5.1.11 договору).

Таким чином, сторони за договором передбачили, що договірне списання, що вказане в пункті 5.1. договору не потребує подання розрахункових документів та/або оформлення заявок на договірне списання та за наявності в банку такої необхідності, може бути здійснено шляхом договірного списання коштів з одного рахунку клієнта на інший його рахунок, з послідуючим списанням з останнього рахунку цих коштів на користь банку.

Відповідно до наведених вище норм Положення та договору на комплексне банківське обслуговування, 11.04.2022 відповідач виконав платіжне доручення позивача та за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT перерахував 17279,60 дол. США на рахунок компанії Guangzhou Есо Tableware Co., LTD в Citibank N.A, що підтверджується SWIFT повідомленням СОВ 110422/3340N та меморіальним ордером № 1047290187 від 11.04.2022 і згідно із меморіальним ордером №1048350174 від 11.04.2022 комісія банку за платіж в іноземній валюті становила 1 516,54 грн, що відповідає умовам договору на комплексне банківське обслуговування.

Як вже зазначалось, відповідачем підтверджено роздруківками SWIFT повідомлень SWIFT (повідомлення S06213325A9601), що 17.05.2022 грошові кошти у сумі 17 279,60 дол. США були повернуті "СІТІ БАНК Н.А." на адресу відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на комплексне банківське обслуговування та/або порушення норм Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, також позивачем не надано, а у матеріалах справи відсутні, докази на підтвердження протиправності дій відповідача у виконанні переказу коштів в іноземній валюті.

Натомість, з наданих відповідачем доказів вбачається, що повернення грошових коштів у сумі 17279,60 дол. США було здійснено з ініціативи "СІТІ БАНК Н.А." у зв`язку із внутрішньою політикою "СІТІ БАНК Н.А.", а відтак вина відповідача у нездійсненні переказу та повернення вказаної суми коштів, відсутня.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що отримання відповідачем комісійної винагороди за придбання іноземної валюти та комісійної винагороди за продаж іноземної валюти передбачено умовами договору на комплексне банківське обслуговування.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що перерахування позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукфорт Україна" штрафу за договором поставки № 05/07 від 05.07.2021 в розмірі 97 946,80 грн не перебуває у причинному зв`язку між діями відповідача у виконанні переказу коштів в іноземній валюті та сплатою позивачем штрафу у розмірі 97 946,80 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що позивачем не доведено суду обставин протиправності поведінки відповідача у виконанні зобов`язань з виконання переказу коштів в іноземній валюті у сумі 17279,60 дол. США, як не доведено і те, що повернення грошових коштів у сумі 17279,60 дол. США було здійснено внаслідок протиправних дій відповідача, те, що отримання відповідачем комісійної винагороди за придбання іноземної валюти та комісійної винагороди за продаж іноземної валюти передбачено умовами договору на комплексне банківське обслуговування, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопропак" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопропак" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі № 910/5141/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/5141/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко