Постанова

від 30.05.2023 по справі 922/1612/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Харків Справа №922/1612/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін:

прокурор: Хряк О.О., службове посвідчення №059740 від 08.02.2021

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 556 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 (повний текст підписано 23.02.2023 у місті Харкові) у справі № 922/1612/22 суддя Добреля Н.С.

за позовом Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, м. Кропивницький в інтересах держави в особі 1. Східного офісу Державної аудиторської служби, м. Дніпро в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, м. Кропивницький 2. Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням, м. Кропивницький, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД", м. Київ про стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою №15/2-365ВИХ-22 від 14.09.2022 в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" в якій просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 22.01.2021 до Договору № 190/21 від 11.01.2021 на постачання газового палива (природного газу), укладеного між Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням та ТОВ "Сервіс Групп ЛТД";

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 27.01.2021 до Договору № 190/21 від 11.01.2021 на постачання газового палива (природного газу), укладеного між Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням та ТОВ "Сервіс Групп ЛТД";

- визнати недійсною додаткову угоду №5 від 22.04.2021 до Договору №190/21 від 11.01.2021 на постачання газового палива (природного газу), укладеного між Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням та ТОВ "Сервіс Групп ЛТД";

- стягнути з ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" на користь бюджету сплачені грошові кошти у розмірі 101162,40 грн.;

- стягнути з ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9924,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Кіровоградська обласна прокуратура посилається на факти порушень вимог бюджетного законодавства у сфері закупівель за бюджетні кошти, зокрема, через зайве перерахування коштів Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням на рахунок ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" за отриманий природний газ по цінах, які були підвищені без дотримання вимог законодавства та договору №190/21, згідно з умовами Додаткових угод №№3-5 позивачем 2 недоотримано активів (природного газу) в кількості 18,769 тис.куб.м на суму 101162,40 грн з ПДВ;

-за результатами проведеного Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області заходу фінансового контролю, договір №190/21 на постачання газового палива від 11.01.2021 розірвано. Водночас, кошти за оплачений на підставі недійсних додаткових угод, але не поставлений природний газ в сумі 101 162,40 грн замовнику не повернуто.

Підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво. Таким чином, на переконання прокурора, держава втрачає можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла, натомість була змушена оплачувати газ за ціною, яка є вище аніж встановлена договором внаслідок відкритих торгів. Крім того, порушення законодавства про публічні закупівлі не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

На думку прокурора, його звернення до суду в інтересах держави, а саме Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кірововоградській області та Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням є правомірним і виправданим, оскільки вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22 позов задоволено частково (т.2, а.с.43-59).

Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 22.01.2021 до Договору №190/21 від 11.01.2021 на постачання газового палива (природного газу), укладеного між Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням та ТОВ "Сервіс Групп ЛТД".

Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 27.01.2021 до Договору №190/21 від 11.01.2021 на постачання газового палива (природного газу), укладеного між Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням та ТОВ "Сервіс Групп ЛТД".

Визнано недійсною додаткову угоду №5 від 22.04.2021 до Договору №190/21 від 11.01.2021 на постачання газового палива (природного газу), укладеного між Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням та ТОВ "Сервіс Групп ЛТД".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 7 443,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення 101 162,40 грн залишені без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 статті 226 ГПК України.

Оскаржуване рішення, зокрема, обґрунтовано тим, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами в частині визнання недійсними трьох спірних додаткових угод.

Стосовно звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 101 162,40 грн., суд першої інстанції зазначив, що Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням, в особі якого (поряд з іншими особами) прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень. Водночас, Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням, як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення. За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про стягнення коштів у розмірі 101162,40 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №15/2-404-23 від 15.03.2023 (вх. №556 Х від 23.03.2023) разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 101 162,40 грн та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги прокурора щодо стягнення з ТОВ Сервіс Групп ЛТД на користь бюджету сплачені грошові кошти у розмірі 101 162,40 грн на р/р UA658201720344270001000032190, Державна казначейська служба України у м.Київ, МФО банку 8201727, ЄДРПОУ 03190320, отримувач Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням.

Судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги прокурор посилається на наступне.

Судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права (ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та неправильним застосуванням норм процесуального права (ст. ст.4, 53, 86, 226 ГПК України), а тому є незаконним та необґрунтованим в частині залишення позовних вимог прокурора про стягнення 101 162,40 грн без розгляду, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для його часткового скасування.

Підставою для звернення до суду прокуратурою із цим позовом є порушення інтересів держави, яке полягає у неправомірному витрачанні Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням державних коштів за договором поставки товарів. Так, зокрема, при укладенні договору №190/21 від 11.01.2021 Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням передбачив та мав намір і можливість закупити достатню кількість природного газу для забезпечення комфортного температурного режиму у закладі, а внаслідок укладення додаткових угод зменшено такий обсяг, відповідно гарантоване законодавчими актами право на забезпечення належних умов для підопічних закладу порушено. Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за природний газ після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

У зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Разом з цим, апелянт вказує на те, що Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням є стороною спірного правочину, а тому є особою, яка згідно статті 215 ЦК України має право оскаржити його. Повернення грошової суми, сплаченої за природний газ, який не був поставлений відповідачем, чим завдано шкоди інтересам держави, проте жодних заходів до їх відновлення не вжив, а також знехтував закріпленим у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов`язком ефективного та раціонального використання бюджетних коштів. Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону. Фінансування за договором здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету, тобто у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткового договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому на переконання апелянта, захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №925/20/18.

Порушенням інтересів держави апелянт вважає те, що Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням шляхом укладення недійсних додаткових угод порушені вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів. Зміна ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції та зловживань, на думку прокурора, робить результат закупівлі знівельованим та тягне за собою неефективне використання коштів державного бюджету, що також останній вважає порушенням принципів процедури закупівлі, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що виплата коштів у зв`язку з укладенням додаткових угод зумовила витрату оборотних коштів Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням у розмірі 101 162,40 грн., що негативно вплинуло на фінансовий стан закладу, що фінансується із державного бюджету, а тому, на переконання прокурора, в даному випадку є порушення економічних інтересів держави, що відповідно до ст.131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову. Втім вказує, що позов прокурора за даною справою не спрямований на безпосередній захист інтересів самої державної установи як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства, які в результаті становлять загрозу порушень інтересів держави в цілому. Отже, позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб`єкт владних повноважень чи державне підприємство (установа), які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах).

Суд першої інстанції не врахував, що подання прокурором позову в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби та Кропивницього психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки уповноважені органи, при наявності в них повноважень, свідомо самоусунулись від вжиття заходів щодо оскарження у судовому порядку додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення коштів. Апелянт зазначає, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (посилання прокурора на постанови Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Незважаючи на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов`язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно утриманих коштів, Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням не вживаються, що підтверджується долученими доказами до матеріалів позову (листи прокуратури до уповноважених органів та відповіді на них), тому на думку апелянта, підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом є правомірними. Прокурор посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21.

Вважає, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст.53,174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (прокурор посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Також прокурор посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 31.03.2021 у справі №260/1666/19, від 06.07.2021 №911/2169/20.

Скаржник посилається також на ту обставину, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/18770/17, Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/2385/18).

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Медуниця О.Є, Істоміна О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати: - докази сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами та докази (фіскальний чек, опис вкладення до цінного листа) надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі.

03.04.2023 за вх. №3681 на виконання вимог ухвали суду від 28.03.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/1612/22 (2 томи).

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду 13.04.2023 від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №475 від 16.03.2023 про сплату судового збору у розмірі 14 886,00 грн., що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 28.03.2023.

Крім того, по тексту цього клопотання Харківська обласна прокуратура просить пстановити ухвалу на повернення до бюджету надлишково сплаченого судового збору у розмірі 11 164,50 грн (отримувач Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок IBAN:UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800, повернення судового збору).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 поновлено Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22. Встановлено учасникам справи строк до 16.05.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "30" травня 2023 р. о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі №922/1612/22 клопотання Харківської обласної прокуратури про повернення надмірно сплаченого судового збору задоволено. Повернуто Харківській обласній прокуратурі (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108) з Державного бюджету України надмірно сплачену частину судового збору у розмірі 11 164,50 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 50 коп., сплачену згідно платіжного доручення №475 від 16.03.2023.

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.

В судове засідання 30.05.2023 з`явився прокурор, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольннити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності позивачів та відповідача.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із апеляційної скарги, прокурор не погоджується з рішенням Господарського суду Харківської області 14.02.2023 у справі №922/1612/22 в частині залишення позову без розгляду, просить ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора щодо стягнення з ТОВ Сервіс Групп ЛТД на користь бюджету сплачені грошові кошти у розмірі 101 162,40 грн на р/р UA658201720344270001000032190, Державна казначейська служба України у м.Київ, МФО банку 8201727, ЄДРПОУ 03190320, отримувач Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням.

Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22 переглядається апеляційним господарським судом в частині залишення позову прокурора про стягнення 101 162,40 грн без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не розглядається.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що прокурор здійснює захист інтересів саме держави. При цьому, у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не визначається склад позивачів за позовом прокурора (чи то органи державної влади, чи органи місцевого самоврядування), оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття "інтереси держави", яке є оціночним та суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів саме держави та необхідність їх захисту у судовому порядку.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади (в тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг.

Суб`єкти владних повноважень характеризуються тим, що можуть бути юридичною особою, колективним утворенням без статусу юридичної особи, індивідуальним суб`єктом. Однак, незалежно від організаційно-правової форми (юридична особа, колективне утворення без статусу юридичної особи, індивідуальний суб`єкт) суб`єкт владних повноважень завжди наділений адміністративною компетенцією (публічними повноваженнями), яку він набуває і здійснює у порядку, передбаченому нормами законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.

У спірних правовідносинах в даній справі прокурор зазначає, що згідно розділу І Положення Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням належить до об`єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області та перебуває в управлінні Кіровоградської обласної ради, позивач 2 є стороною недійсних правочинів, та особою, за рахунок якої відповідачем безпідставно набуто стягувані грошові кошти (кошти за непоставлений товар природний газ).

Беручи до уваги, що правовідносини пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а недійсність додаткових угод №№3-5 до Договору №190/21 від 11.01.2021, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають.

За приписами ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, на думку прокурора, правом вимоги повернення сплаченої грошової суми за непоставлений товар наділений саме позивач-2 Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням.

Повернення грошової суми, сплаченої за природний газ, який не був поставлений відповідачем, чим завдано шкоди інтересам держави, проте позивач-2 жодних заходів до їх відновлення не вжив, а також знехтував закріпленим у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов`язком ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, виділення додаткових коштів на дані потреби не направлялися та у разі звернення прокурора з поовом до суду та його задоволення вказано рахунки, на які мають бути стягнуті кошти.

Зі змісту відповіді Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням за №101 від 25.07.2022, наданої на запит обласної прокуратури, вказаним закладом про вжиті заходи щодо стягнення грошових коштів за непоставлений товар прокурора не повідомлено. Водночас, повідомлено, що у Закладі відповідно до штатного розпису наявна 1 штатна одиниця юрисконсульта 2 категорії, при плануванні кошторису на 2022 рік кошти на адвокатський супровід та судовий збір не передбачені, листи щодо виділення додаткових коштів на дані потреби не направлялися та у разі звернення прокурора з позовом до суду та його задоволення вказано рахунки, на які мають бути стягнуті кошти.

Крім того, Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням є стороною договору та одержувавчем бюджетних коштів, належить до об`єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області. За час дії договору, постачальником поставлено значно меншу кілкість товару, що створило перешкоди в реалізації закладом свої завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

Незважаючи на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов`язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно утриманих коштів Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням не вживаються, що підтверджується долученими доказами до матеріалів позову (листи прокуратури до уповноважених органів та відповіді на них), тому підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням, на думку останнього, є правомірними.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно пункту 6 Положення, Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням належить до об`єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області та перебуває в управлінні Кіровоградської обласної ради (т.1, а.с.41-65).

Так, розділом ІІ «Юридичний статус закладу» передбачено, що заклад, що перебуває у спільній власності, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Положення, яке затверджується відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством та нормативними актами Кіровоградської обласної ради.

Заклад є юридичною особою, права й обов`язки якої набуваються з дня його державної реєстрації.

Заклад має самостійний баланс, рахунок у відділенні Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням і кодом ЄДРПОУ, печатки, штампи, бланки.

Заклад у порядку, встановленому чинним законодавством України, нормативними актами Кіровогорадської обласної ради має право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем, третьою особою та заінтересованою особою у суді.

Заклад в установленому порядку веде бухгалтерський облік діяльності, статистичну та іншу звітність згідно з чинним законодавством України та нормативних актів Кіровоградської обласної ради.

Заклад не несе відповідальності за зобов`язаннями Кіровоградської обласної ради.

Кіровоградська обласна рада не несе відповідальності за зобов`язаннями закладу.

Заклад за своїми зобов`язаннями несе відповідальність у межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України, нормативними актами Кіровоградської обласної ради. Підстави і умови територіальної та дисциплінарної відповідальності працівників Закладу регулюються згідно з діючими правовими нормами трудового законодавства (крім випадків, щодо яких на загальних засадах визначається кримінальна відповідальність).

Розділом VII «Майно закладу», зокрема пунктами 1-4 визначено, що майно закладу складають необоротні активи та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Майно закладу є спільною власністю області і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, заклад володіє, користується та розпоряджається зазначеним рухомим та нерухомим майном для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законодавством України і Кіровоградською обласною радою. Управління майном закладу здійснюється відповідно до порядку, встановленого законодавством України, нормативними актами Кіровоградської обласної ради. Контроль за фінансовою діяльністю здійснюють уповноважені на те державні органи.

Розділом Х «Облік та контроль за використанням та збереженням майна спільної власності області» визначено, що контроль за використанням та збереженням комунального майна закріплено за Закладом на праві оперативного управління, здійснює безпосередньо директор закладу та Кіровоградська обласна рада.

Отже, позивач-2, Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування.

Посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/674/21 колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2022 у справі №914/2656/21 у подібних правовідносинах відступив від висновку щодо застосування норми права, а саме щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.

Так, за висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КГС у зазначеній постанові міститься наступне.

«Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" - представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань (абзаци перший - третій частини третьої);

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (абзац перший частини четвертої).

Згідно з положеннями частин третьої, четвертої статті 53 ГПК України: у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Водночас пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на відповідні законодавчі положення, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у підпункті 9.3 пункту 9 даної постанови, попередні судові інстанції, з`ясувавши, що:

- Театр, в особі якого (поряд з іншими особами) прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень;

- водночас Театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення;

- за таких обставин відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі Театру, -

дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відповідних правовідносинах наведеного припису пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням в особі якого (поряд з іншими особами) прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень; водночас Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням, як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення, то даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням щодо стягнення коштів у розмірі 101 162,40 грн, обгрунтованим, підтвердженим документально та правомірним.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вбачається із матеріалів справи, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням з посиланням на їх бездіяльність стосовно захисту інтересів держави щодо стягнення грошових коштів за непоставлений товар. Відзначивши, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, недійсність додаткових угод №3-5 до Договору №190/21 від 11.01.2021, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають.

Позаяк, прокурор самостійно зазначає, що Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням є стороною договору та одержувачем бюджетних коштів, належить до об`єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності теритріальних громад сіл, селищ і міст області. За час дії договору, постачальником поставлено значно мешу кількість товару, що відповідає державному інтересу. Незважаючи на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов`язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно утриманих коштів, Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням не вживаються.

З метою встановлення наявності підстав для представництва та з`ясування чи вживалися заходи до відновлення інтересів держави або ж про причини невжиття таких заходів, листами №15/2-76вих-21 від 02.02.2021, 15/2-233-вих22 від 07.07.2022 обласною прокуратурою повідомлено Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровогорадській області про виявлені порушення.

Зі змісту відповідей Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 18.05.2021 №041131-17/1939-2021, від 21.07.2021 №041125-17/1683-2022 вбачається, що вищевказаним органом, за результатами проведеного моніторингу факт наявності поушень вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не підтверджено, проте виявлені порушення вимог п.п.10,11, ч.1 ст. 10 вказаного Закону та констатовано, що виявлені порушення усунуто шляхом розірвання договору. Крім того, зазначено, що у Держаудитслужби відсутні повноваження для звернення до суду з відповідним позовом, що прямо суперечить ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Тому звернення до суду в інтересах цього органу прокурор вважає обґрунтованим, беручи до уваги, що про виявлені порушення органу контролю було достеменно відомо ще у квітні 2021 року за результатами проведеного моніторингу закупівлі, однак уповноваженим органом заходів щодо усунення порушень та фактичного стягнення зайво сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо і неодноразово наголошувалось прокурором у листах до органу.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даній справі прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської службі в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та належним чином обгрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами в частині визнання недійсними трьох спірних додаткових угод.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування`правових норм (часу, місця підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду визначається обставинами кожної конкретної справи.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання прокурора на перелік постанов Верховного Суду, як на підставу подібності та застосування за даною справою практики, викладеної в цих постановах, судова колегія апеляційної інстанції вважає такими, що не є тотожними предмету спору та обставинам даної справи №922/1612/22 в контексті апеляційного перегляду судового рішення щодо представництва прокурором інтересів держави.

Так, у справі №910/6144/18 від 06.08.2019 позовні вимоги мотивовані наявністю правових підстав для визнання недійсним договору від 10.06.2016 оренди нежитлового приміщення, який укладений ТОВ «ТОП НЕРУХОМІСТЬ» і Підприємцем, та відсутністю у Підприємця належних правових підстав для користування спірним приміщенням. За результатом касаційного розгляду Верховний Суд дійшов висновку, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництв.

У справі №912/2529/18 від 06.08.2019 позовна заява мотивована тим, що при аналізі тендерної пропозиції учасника ФОП Чабаненка В.В. встановлено факти невідповідності пропозиції вимогам тендерної документації замовника та законодавству в сфері публічних закупівель. Крім того, укладення договору відбулося за результатами застосування процедури відкритих торгів, що проведена з порушенням норм Закону України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі» , а тому договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений з порушенням норм матеріального права. За результатом касаційного розгляду Верховний Суд дійшов висновку, що Аудиторська служба і Рада є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах у судовому порядку. Касаційний господарський суд зазначив, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі №911/2169/20 від 06.07.2021 у позовній заяві прокурор визначив трьох позивачів, а саме: Уряд, який на теперішній час від імені держави є розпорядником спірних земельних ділянок лісового та природно-заповідного фонду, Міндовкілля, яке є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, та ДП, яке є землекористувачем земельних ділянок 1, 2. За результатом касаційного розгляду Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, безпідставно та без належного обґрунтування з посиланням на недотримання приписів абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону повернув позов, поданий в інтересах держави в особі органів державної влади (Уряду та Міндовкілля), щодо яких прокурор обґрунтував підстави для представництва, зокрема, їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому, суди взагалі не надали оцінки діям ДП щодо невжиття заходів на усунення виявлених прокурором порушень, а також не врахували, що Уряд та Міністерство енергетики та захисту довкілля, яке діяло до 27.05.2020, з листів прокуратури Київської області були обізнані про передачу в оренду земельних ділянок 1, 2 з порушенням вимог законодавства. Таким чином, суди позбавили Уряд та Міндовкілля права на гарантований державною захист прав і свобод у судовому порядку, що суперечить вимогам статті 55 Конституції України. Зокрема, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У справі №260/1666/19 від 31.03.2021 позовні вимоги мотивовані тим, що ДП «Свалявське лісове господарство» є державним комерційним підприємством, яке, з урахуванням норм Господарського кодексу України та положень Статуту, не здійснює свою діяльність в окремих сферах господарювання та не володіє спеціальними або ексклюзивними правами, у зв`язку з чим дія Закону України «Про публічні закупівлі» на нього не поширюється.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, посилання скаржника на вищенаведені постанови Верховного Суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки саме лише посилання на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням, не зумовило в цьому випадку ухвалення незаконного судового рішення та не може мати безумовним наслідком його скасування.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22 без змін.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не спростовують висновок суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22 в частині залишення позовних вимог про стягнення 101 162,40 грн. без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі №922/1612/22 в частині залишення позовних вимог про стягнення 101 162,40 грн. без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 01.06.2023 року.

Повний текст постанови складено 01.06.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця