Рішення

від 01.06.2023 по справі 911/2712/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023м. ДніпроСправа № 911/2712/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Мінаєв Д.Д.;

від відповідача: Хозяїнов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" (с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ-Груп" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 у розмірі 140 000 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ-Груп" (далі - відповідач) заборгованість за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 у розмірі 140 000 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги перевезення вантажу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 140 000 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ-Груп" про стягнення заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 у розмірі 140 000 грн. 00 коп. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, у зв`язку із зміною місцезнаходження відповідача, а саме: змінено місцезнаходження з: "вулиця Кургузова, будинок 6А, м. Вишгород, Київська область, 07301" на "проспект Поля Олександра, будинок 101, м. Дніпро, 49069".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 матеріали справи № 911/2712/22 передано для розгляду судді Фещенко Ю.В.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 11.04.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 19826/23 від 24.04.2023), в яких він просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на таке:

- електронна пошта stas.vv1488@gmail.com - не є офіційною електронною поштою відповідача (раніше втрачено доступ до пошти), про що відповідачем вказувалось у клопотанні щодо територіальної підсудності спору від 20.01.2023, а саме: "адреса електронної пошти відсутня";

- відповідач вважає, що в даній справі характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання за участю сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи;

- відповідач повідомляє, що не має перед позивачем заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 у розмірі 140 000 грн. 00 коп.;

- у позовній заяві позивач зазначає, що перевезення товару здійснювалось за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022, але даний факт не відповідає дійсності. Так, відповідач листом вих. № 11/01-23 від 11.01.2023 повідомляв позивача про те, що договір-заявку тільки передбачалося укласти, але ж він так і не був укладений, оригінал договору відсутній. Фактично, вказаний договір не укладався та не виконувався;

- якщо в матеріалах справи знаходиться екземпляр СМR, надісланий позивачем відповідачеві разом з листом № 23/11-22 від 23.11.2022, то наявним є факт неправомірного внесення до СМR позивачем чи іншою особою завчасно невірних даних - підпису відповідача на СМR;

- як убачається із оригіналу СМR, що є у розпорядженні відповідача, то в цій накладній підпис відповідача відсутній;

- на переконання відповідача, наведені обставини справи підлягають дослідженню та встановленню лише в судовому засіданні за участю представників сторін;

- відповідач звертає увагу на ті обставини, що при порівнянні підпису директора відповідача, який міститься в листі вих. № 11/01-23 від 11.01.2023, та підпису, виконаного у екземплярі СМR, надісланому разом з листом № 23/11-22 від 23.11.2022, вбачається їх невідповідність, тобто в екземплярі СМR позивача виконано підпис невідомою особою. Такі обставини можливо встановити та перевірити лише у судовому засіданні та у зв`язку із необхідністю призначення у даній справі судової експертизи.

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову, категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.04.2023 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.05.2023.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 21814/23 від 04.05.2023), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- електронна пошта stas.vv1488@gmail.com не є офіційною електронною поштою відповідача (раніше втрачено доступ до пошти), про що відповідачем вказувалось у клопотанні щодо територіальної підсудності спору від 20.01.2023, а саме: адреса електронної пошти відсутня. Враховуючи вказане, відповідач об`єктивно не мав можливості подати до суду відзив на позовну заяву раніше, так як ухвала суду від 11.04.2023 не була вручена відповідачеві та не надсилалась на його адресу. Відповідач довідався про існування ухвали суду від 11.04.2023 шляхом моніторингу сайту "Судової влади України";

- відповідач повідомляє про те, що не має перед позивачем заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 у розмірі 140 000 грн. 00 коп.;

- у позовній заяві позивач посилається на те, що, начебто, між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022. Окрім того, позивач зазначає, що ним здійснено на підставі вказаного договору-заявки перевезення товару відповідача, але дані обставини не відповідають дійсності. Так, фактично вищевказаний договір-заявка не укладався та не виконувався сторонами. Вказане підтверджується, в тому числі, і тим, що відсутній оригінал цього договору-заявки, відсутні будь-які узгоджені обома сторонами документи, складені на його виконання. З копії договору, що долучена до матеріалів справи явно вбачається, що печатка і підпис з боку відповідача вчинені за допомогою технічних засобів;

- відповідач листом вих. № 11/01-23 від 11.01.2023 повідомляв позивача про те, що договір-заявку тільки передбачалося укласти, але ж він (договір) так і не був укладений. На підтвердження вказаного свідчать і розбіжності в умовах перевезень, що вказані у долучених позивачем копіях договору-заявки і міжнародної товарно-транспортної накладної СМR від 26.07.2022, а саме: пункт завантаження за копією договору-заявки вказано як Kopydlow, Biala, дата завантаження 22.07.2022, тоді як згідно СМR пункт завантаження зазначений як Wielun, дата завантаження 26.07.2022. Таким чином, позивачем повідомлено суду невірну інформацію про обставини справи, а саме: надано невірну інформацію щодо того, що перевезення товару здійснювалося позивачеві на підставі договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022;

- ТОВ "Володан" 26.07.2022 прийнято до перевезення товар "морква свіжа" у кількості 21 500 кг (2100 мішків, 21 палета) від вантажовідправника (постачальника відповідача) PHU LDSERVICE LUKASZ DABROWSKI (Польща) до вантажоодержувача ТОВ "ВВВ-Груп" за міжнародною товарно-транспортною накладною СМR від 26.07.2022. Місце завантаження згідно СМR Велюнь Wielun). Польща, місце розвантаження - Дніпро, Україна. Перевезення здійснювалось транспортним засобом з державним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Температура перевезення товару, згідно з графою 19 "Особливі умови" СМR, +2 / +5 градусів Цельсія. На СМR від 26.07.2022 мається відбиток штампу з написом на СМR - "товар швидко псується". Зазначені фактичні обставини підтверджуються безпосередньо змістом СМR, що мається в матеріалах справи. При цьому, будь-якого письмового договору з вказаного приводу сторони не укладали;

- як убачається із змісту СМR сторони не узгодили, зокрема, питання оплати товару (як про те вказано у п. і) частина 1 статті 6 Конвенції, рядок 15 СМR), Передбачалось, що фактичну вартість перевезення буде узгоджено сторонами після здійснення перевезення і розвантаження товару на складі відповідача. Однак, 01.08.2022 позивачем доставлено товар не на склад відповідача у м. Дніпро, а на інший склад - смт. Глеваха, Фастівського району Київської області, що є порушенням умов доставки товару згідно СМR та створило додаткові труднощі і необхідність понесення відповідачем додаткових витрат на приймання товару саме у смт. Глеваха (товар там не очікувався, відповідальні співробітники вимушено повинні були терміново приїхати на склад). Окрім того, в результаті приймання товару відповідачем було встановлено його пошкодження в результаті недотримання позивачем температурного режиму перевезення товару, а також встановлено втрату частини товару (кількість товару при прийманні не відповідала кількості, вказаній у СМR). У додатках надається копія відповідного акту про пошкодження та втрату товару від 01.08.2022 додається;

- з наведеного вбачається, що позивач не виконав свого обов`язку з належного забезпечення міжнародного перевезення. Як наслідок, у відповідача відсутнім є обов`язок щодо здійснення оплати такого перевезення. Відповідач звертає увагу суду на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості перевезення, про яке зазначає у позові позивач. Так, на підтвердження фактичних обставин, що вказані в позовній заяві, позивач надав суду договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022, СМR, рахунок-фактуру № СФ-00150 від 26.07.2022, акт виконаних послуг № ЮУ-0000068 від 01.08.2022. На переконання відповідача жодний із даних документів не є доказом виникнення у відповідача грошового обов`язку з оплати вартості перевезення;

- договір-заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 сторонами не укладався, тому не може вважатись доказом по справі. Долучений позивачем рахунок-фактура № СФ-00150 від 26.07.2022 не може вважатись належним доказом, бо не є документом, який був би складений за участю відповідача чи на виконання угоди, укладеної з відповідачем. Він є виключно одностороннім документом позивача, який не може визначати ані угоду сторін щодо суттєвих умов перевезення, ані, в тому числі, бути і доказом визначення сторонами ціни перевезення. Більш того, рахунок-фактура № СФ-00150 від 26.07.2022 направлений відповідачеві вже тоді, коли він вже був недійсним відповідно до вказівки, яка в ньому ж і міститься - "рахунок дійсний до оплати до 26.08.2022";

- щодо акту виконаних послуг № ОУ-0000068 від 01.08.2022, слід зазначити, що він є неналежним доказом здійснення перевезення, а також визначення сторонами вартості перевезення, бо вчинений виключно зі сторони позивача - підпис уповноваженої особи відповідача відсутній. З цієї ж причини (відсутність підпису відповідача) акт виконаних послуг № ОУ-0000068 від 01.08.2022 не можна вважати й первинним документом;

- щодо копії СМR, долученої до позовної заяви позивачем, то даний документ також є неналежним доказом, бо ця копія СМR містить підпис у графі 24 "підпис вантажоотримувача", що не відповідає дійсності. Будь-якою уповноваженою особою відповідача така СМR не підписувалась взагалі. В даному разі позивач надав копію СМR, до якої заздалегідь внесено невстановленою особою підпис вже після відвантаження товару на склад відповідача;

- при порівнянні підпису директора відповідача, який міститься, наприклад, в листі вих. №11/01-23 від 11.01.2023, чи інших документах відповідача, та підпису, виконаного у екземплярі СМR, долученому до матеріалів справи позивачем, вбачається їх невідповідність, тобто в екземплярі СМR позивача виконано підпис невідомою особою. Окрім того, в копії СМR позивача відсутня будь-яка вказівка на особу, яка підписалася у СМR з боку вантажоодержувача, що додатково свідчить про те, що уповноваженими особами відповідача вона не підписувалася. Вказаний факт також робить неможливим надання відповідачем суду висновку експерта в порядку статті 98 господарського процесуального кодексу України, бо відсутня можливість ідентифікувати особу, справжність (чи її відсутність) виконання підпису якої можливо було б встановити за допомогою спеціальних знань експерта. Таким чином, до позовної заяви позивачем не долучено жодного належного та допустимогодоказу, який би встановлював обов`язок відповідача з оплати вартості і перевезення, заявленого до стягнення позивачем у позові;

- визначення позивачем вартості перевезення і в сумі 140 000 грн. 00 коп. взагалі є незрозумілим, недоведеним та необґрунтованим. Відповідач у своєму листі за вих. №11/01-23 від 11.01.2023 повідомляв позивачеві, що у рахунку-фактурі № СФ-00150 від 26.07.2022 і акті № ОУ-0000068 від 01.08.2022 вказано незрозумілі суми вартості перевезень, зокрема, вартість перевезення по території України значно завищено, що свідчить про невірність числових значень цих документів;

- як убачається з матеріалів справи, відсутньою є угода сторін, якою сторони визначили б ціну перевезення, тим більше відсутня будь-яка угода про встановлення вартості перевезення саме в сумі 140 000 грн. 00 коп. (в графі 15 СМR про розмір такої плати не йдеться). Тому, відсутнім є і обов`язок відповідача з оплати вартості перевезення в сумі 140 000 грн. 00 коп. На переконання відповідача, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт укладення між сторонами угоди (договору) з міжнародного перевезення товару, на який посилається позивач у позовній заяві. Відсутніми є і докази досягнення між сторонами угоди щодо ціни такого перевезення. Таким чином, відповідач заявляє, що в нього відсутній обов`язок з оплати вартості перевезення, про яке заявляє позивач у позовній заяві;

- відсутнім є також досягнення сторонами угоди щодо строку оплати вартості такого неналежного перевезення (що має місце в даній справі), про яке заявляє позивач у позовній заяві. Вказаний факт обумовлює передчасність звернення до суду із позовом.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 22948/23 від 11.05.2023), в якому він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 15.05.2023 в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.05.2023 заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з використанням системи "EаsyCon") була задоволена судом.

У судове засідання 15.05.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховано, що відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач повідомлений про день, час та місце даного судового засідання.

У вказаному засіданні судом було з`ясовано, що позивач станом на 15.05.2023 не отримав відзив на позовну заяву.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.05.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.05.2023.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 24949/23 від 23.05.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на необхідність надання йому часу для підготовки та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву.

У судове засідання 23.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити раніше подане ним клопотання та відкласти розгляд справи. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 23.05.2023 протокольно було оголошено перерву до 30.05.2023.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 26199/23 від 30.05.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- вантаж було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи уповноважених осіб у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR);

- відповідь на претензію як і начебто складений акт про пошкодження та втрату товару позивач до цього часу не бачив, товар був прийнятий представником відповідача без будь-яких зауважень, про що свідчить відсутність інформації про складання будь-якого акту у графі № 24 СМR;

- відповідач відмовився виконувати зобов`язання за вказаним перевезенням за договором-заявкою від 21.07.2022 після того як почав висувати вимоги стосовно пошкодження товару за іншим перевезенням - цибулі та зазначив, що не буде оплачувати перевезення моркви та перестав реагувати на будь-які листи та телефонні дзвінки позивача. Позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку, здійснивши залік зустрічних вимог, однак відповідач погодився зарахувати лише 40 тисяч гривень, що складає 28,5% від суми перевезення за договором-заявкою від 21.07.2022, що зумовило позивача звернутись до суду з позовом;

- щодо підписання CMR не директором відповідача, то позивач зазначає, що відповідачем було прийнято рішення про розвантаження товару саме в смт. Глеваха Київської області, що і було зроблено позивачем. CMR була підписана представником відповідача, товар був прийнятий без будь-яких зауважень;

- позивач зазначає, що навіть передав відповідачу показники термописця на підтвердження дотримання температурного режиму, однак оскільки вони зберігаються в системі лише один місяць, долучити їх немає можливості;

- норми Конвенції не містять будь-яких положень щодо імперативного обов`язку підписання міжнародної товарно-транспортної накладної СМR саме вантажоодержувачем;

- щодо отримання заявки, позивач зазначає, що вона була відправлена лише 25.07.2022, про що свідчить електронне листування з представником відповідача: електронна пошта: transport_2022@ukr.net;

- стосовно завантаження 26.07.2022, позивач зазначає, що позивач не нараховує простій відповідачу, хоча декілька днів чекав завантаження товару від фермерів у р. Польща, як і не нараховував штрафні санкції (пеню, штрафи, інфляційні витрати та 3% річних) за невчасне виконання зобов`язання;

- Конвенція, якою передбачена відповідальність перевізника, одночасно, містить норми, які позбавляють недобросовісних учасників ринку міжнародних перевезень можливості нажитися, послуговуючись недопустимими доказами. За частиною 2 статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні. Проте, з міжнародної товаротранспортної накладної СМR вбачається, що спірне перевезення завершене, а відсутність будь-яких зауважень вантажоодержувача у графі 24 СМR та, загалом, в усьому документі, підтверджує належне виконання перевезення позивачем;

- за наявності порушень терморежиму, відповідач набув права у 7-денний строк після доставки вантажу заявити про неочевидні його дефекти, проте ним не скористався, що спростовує його пояснення про будь-які порушення з боку позивача щодо недотримання режиму температури під час спірного перевезення. Відсутність претензій від вантажоодержувача (чи будь-якої іншої особи), направлених в межах 7-денного строку, звільнила перевізника від обов`язку доказування відсутності своєї вини, адже вважається, що він доставив вантаж у належному стані, а докази пошкодження вантажу, надані відповідачем, згідно з Конвенцією, є недопустимими. Таким чином, усі заперечення відповідача у відзиві є необґрунтованими.

У судове засідання 30.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні судом було оглянуто наданий представником відповідача оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 26.07.2022, в якій в графі 24 відсутній підпис.

У процесі розгляду справи по суті у судовому засіданні 30.05.2023 виникла необхідність у з`ясуванні додаткових обставин по справі.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 30.05.2023 протокольно було оголошено перерву до 01.06.2023.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшли письмові пояснення (вх. суду №26603/23 від 01.06.2023), в яких він просить суд долучити до матеріалів справи пояснення директора ТОВ "Володан" Фролова Олександра Володимировича від 31.05.2023 та копію роздруківки термописця причепу д.н.з. НОМЕР_2 за період 26.07.2022 - 01.08.2022, в якому було здійснено перевезення товару, а також, зазначає про таке:

- вказані докази мають суттєве значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи, а неможливість їх подання на момент подачу позову обумовлена обставинами того, що відповідачем було вперше про це заявлено у відзиві на позовну заяву (який він не відправив позивачу) і в судовому засіданні 30.05.2023;

- хоча відповідачем на теперішній час вже не спростовується отримання товару за договором-заявкою від 21.07.2022, а відповідач лише "шукає" якісь "недоліки" в складених документах, щоб уникнути відповідальності, посилаючись на начебто отримання товару неналежної якості, тому позивач зазначає, що відповідач з позовом до позивача про стягнення збитків не звертався, що вкотре підтверджує намагання відповідача уникнути відповідальності.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 26592/23 від 01.06.2023), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- в екземплярі CMR позивача стоїть підпис невідомої особи;

- позивач самостійно та умисно не захотів отримувати лист відповідача за вих. № 11/01-23 від 11.01.2023, так як свідомо знав фактичні обставини з перевезенням саме пошкодженого товару. Вказаний факт додатково свідчить про те, що позивач не намагався вчиняти дії щодо врегулювання спірної ситуації;

- слід відхилити доводи позивача про те, що про акт про пошкодження та втрату товару від 01.08.2022 йому було не відомо, оскільки відвантаження товару (що, зокрема, включає надання безпосереднього доступу до транспортних засобів перевізника) не могло бути проведено за фізичної відсутності водія вказаного транспортного засобу;

- щодо доводу позивача про те, що за наявності порушень терморежиму відповідач набув права у 7-денний строк після доставки вантажу заявити про неочевидні його дефекти, проте ним не скористався, що спростовує його пояснення про будь-які порушення з боку позивача щодо недотримання режиму температури під час спірного перевезення", то його також слід відхилити як необґрунтований, бо відповідачем було заявлено про порушення терморежиму, і як наслідок пошкодження товару безпосередньо в день складення акту від 01.08.2022, тобто, в належний строк (у той же день);

- у відповіді на відзив позивач зазначає про те, що "щодо отримання заявки, треба пояснити, що вона була відправлена лише 25.07.2022, про що свідчить електронне листування з представником відповідача: електронна пошта transport_2022@ukr.net". Відповідач у відзиві на позов зауважував на тому, що договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 сторони фактично не укладали.

У судове засідання 01.06.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 01.06.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та письмових поясненнях.

У судовому засідання 01.06.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 01.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, 06.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВВ-Груп" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Володан" (далі - перевізник, позивач) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.7), з якої вбачається наступне:

- замовник - ТОВ "ВВВ-Груп";

- перевізник - ТОВ "Володан";

- маршрут - Польща - Україна;

- дата та місце перевезення - 22.07.2022, Kopydlow 8 98-350 Biala;

- місце замитнення - Ageneja wektor Stomezyn 81 05-600 Grojek;

- інформація про вантаж (тоннаж, об`єм і т.д.) - морква (в сітках) 21 500 брутто;

- фрахт - 140 000 грн. 00 коп.;

- умови оплати - по безготівковому розрахунку (на розвантаженні);

- дата та місце розвантаження - м. Дніпро;

- тип автомобіля, № авто, № півпричепа - Mercedes НОМЕР_4/ НОМЕР_3 .

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Зі змісту договору-заявки від 21.07.2022 вбачається, що місце прийняття товару та місце його доставки знаходяться в двох різних країнах - Польща та Україна, відповідно.

Судом встановлено, що договір-заявка від 21.07.2022 містить всі істотні умови щодо договору такого виду, та внаслідок його підписання між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі - Конвенція), а також двосторонньою Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення від 18.05.1992.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачено для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Слід відзначити, що у договорі-заявці від 2107.2022 сторонами було узгоджено, що під час перевезення вантажу має бути забезпечений температурний режим +5/+6 градуси Цельсія.

У міжнародний товарно-транспортній накладній СМR від 26.07.2022 у графах 11, 19 зазначено, що товар швидко псується; температура перевезення вантажу +2 - +5 градуси Цельсія.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як зазначає позивач, на виконання вказаного вище договору-заявки від 21.07.2022 позивачем було здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом, про що було складено міжнародну автомобільну накладну CMR від 26.07.2022 (а.с.9).

Відповідач, у свою чергу, наявність правовідносин за договором-заявкою від 21.07.2022 заперечує, посилаючись на те, що дата та місце завантаження, а також місце розвантаження, відображені у міжнародній автомобільній накладній CMR від 26.07.2022, свідчать про те, що за нею між сторонами склалися інші правовідносини, а саме: відповідач зазначає, що умови вказаного перевезення були узгоджені між сторонами в усній формі, також відповідач наголошує на тому, що сторони дійшли усної домовленості вартість здійсненого 26.07.2022 перевезення узгодити після його завершення. Але, як зазначає відповідач, внаслідок того, що товар (морква свіжа) було доставлено позивачем не за тією адресою, а також у зіпсованому, внаслідок порушення температурного режиму його перевезення, стані, а також з недостачею, відповідач відмовився підписувати міжнародну автомобільну накладну CMR від 26.07.2022, а також 01.08.2022 було складено Акт про пошкодження та втрату товару, в якому зазначено наступне:

- відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 26.07.2022 ТОВ "Володан" прийняло до перевезення товар (морква свіжа) у кількості 21 500 кг (2 100 мішків, 21 палета) у вантажовідправника PHU LDSERVICE LUKASZ DABROWSKI (Польша) на адресу вантажоодержувача ТОВ "ВВВ-Груп" (Україна). Місце завантаження - Велюнь (Wielun), Польша. Місце розвантаження - м. Дніпро, Україна;

- вказаний товар надійшов 01.08.2022 до прийняття за адресою: Київська область, смт.Глеваха, вулиця Вокзальна, 4В, у загальній кількості 19 350 кг. Температура в кузові транспорту при відкритті склала 11,4 градуси Цельсія. Органолептичні показники, характер браку - уся морква млява, гнила;

- висновок: товар повністю пошкоджений в результаті недотримання перевізником температурного режиму перевезення. Товар надійшов з недостачею у кількості 2 150 кг;

- Акт додається до міжнародної товарно-транспортної накладної № б/н від 26.07.2022 (а.с.93).

Позивачем, у свою чергу, було долучено до матеріалів справи пояснення директора ТОВ "Володан", які були віддібрані адвокатом відповідно до статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в яких зазначено наступне:

"Я, громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , працюю на посаді директора ТОВ "Володан" з 2018 року.

Між ТОВ "ВВВ-Груп" та ТОВ "Володан" було укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022, відповідно до умов якого ТОВ "ВВВ-Груп" доручив, а ТОВ "Володан" зобов`язався здійснити перевезення вантажу (моркву в сітках) 21 500 брутто за маршрутом: Польша (Kopydlow 8 98-350 Biala) - Україна (м. Дніпро). Дата завантаження 22.07.2022. Автомобіль/причеп: Mercedes НОМЕР_4/ НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 . Додаткова інформація: рефрижератор з температурним режимом +5 - +6. Умови оплати по безготівковому розрахунку (при розвантаженні). Вартість перевезення становить 140 000 гривень.

По прибуттю до р. Польща, водій ОСОБА_2 три рази переїжджав з місця на місце, оскільки товару не було в наявності, замовник шукав де зможе завантажиться. 26.07.2022 відбулось завантаження товару і водій попрямував до митниці. 27.07.2022 товар пройшов митницю, до речі товар був розмитнений саме замовником - ТОВ "ВВВ-Груп", зателефонував замовник та пояснив, що поки що не знає куди його везти, бо в нього немає власних складів та товар попрямував у м. Бровари.

31.07.2022 до м. Бровари приїхав замовник, у м. Бровари передивився товар і дав вказівку 01.08.2022 розвантажити його у смт. Глеваха Київської області.

01.08.2022 товар був прийнятий представником замовника без будь-яких зауважень щодо якості та кількості, CMR, інвойс, вантажно-митна декларація і роздруківка температурного режиму були передані представнику замовника. Одна CMR була передана водію перевізника з підписом представника замовника. У зв`язку з відсутністю печатки замовника на складі замовник пояснив, що після проставлення печатки пришлють заповнену декларацію засобами поштового зв`язку.

На підтвердження дотримання температурного режиму прошу долучити копію роздруківки термописця з автомобіля з причепа НОМЕР_2 , яким було виконано перевезення товару.

Хочу зазначити, що жодних актів за участі водія автомобіля/причеп: Mercedes НОМЕР_4/ НОМЕР_3 , який виконував перевезення за договором-заявкою від 21.07.2022, укладеного між сторонами, не складалось, про що свідчить відсутність у графі № 24 CMR будь-яких записів." (а.с.132).

У матеріалах справи також наявний лист позивача № 23/11-22 від 23.11.2022, в якому позивач просив відповідача оплатити вартість спірного перевезення в сумі 140 000 грн. 00 коп. (а.с.14).

На вказаний лист відповідачем було надано відповідь - лист № 11/01-23 від 11.01.2023, в якому він зазначив про таке:

- позивачем зазначено про договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022, однак даний договір-заявку тільки передбачалося укласти, але ж він так і не був укладений, оригінал договору відсутній. Фактично, вищевказаний договір так і не укладався та не виконувався;

- відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 26.07.2022 (далі - CMR) ТОВ "Володан" прийняло до перевезення товар у PHU LDSERVICE LUKASZ DABROWSKI (Польша) на адресу ТОВ "ВВВ-Груп". Саме на підставі вказаної CMR було здійснено перевезення моркви. Зміст вказаної CMR додатково підтверджує той факт, що перевезення на підставі договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 не здійснювалося - різні пункти завантаження, відсутність посилань на такий договір тощо. Однак, товар за CMR було доставлено з пошкодженням вантажу та з його нестачею, що зумовило неприйняття товару контрагентом отримувача вантажу, та, як слідувало далі, і ТОВ "ВВВ-Груп". У зв`язку з вказаними обставинами CMR не була прийнята вантажоодержувачем;

- відповідач звертає увагу на те, що надіслана позивачем копія CMR містить підпис у графі 24 "підпис вантажоотримувача", що не відповідає дійсності. ТОВ "ВВВ-Груп" залишає за собою право на звернення до правоохоронних органів для перевірки факту фальсифікації надісланої позивачем CMR;

- враховуючи вищевикладене, перевезення, що здійснювалось за CMR, не здійснювалось на підставі договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022. Перевезення за CMR здійснено з порушенням законодавства, що обумовлює неможливість оплати вартості неналежно наданих послуг з перевезення вантажів. Позивачем складені та направлені неналежні рахунок-фактуру № СФ-00150 від 26.07.2022 та акт № ОУ-0000068 від 01.08.2022, які не підтверджують фактичні господарські операції, що мали місце у часі;

- додатково відповідач зауважує на тому, що у рахунку-фактурі № СФ-00150 від 26.07.2022 та акті № ОУ-0000068 від 01.08.2022 вказано незрозумілі суми вартості перевезень, зокрема, вартість перевезення по території України значно завищено, що свідчить про невірність числових значень вказаних документів;

- також відповідач звертає увагу на той факт, що рахунок-фактура № СФ-00150 від 26.07.2022 є недійсним документом, про що в ньому і зазначено (строк його дії);

- на підставі вищевикладеного, ТОВ "ВВВ-Груп" не може узгодити та підписати направлені рахунок-фактуру № СФ-00150 від 26.07.2022 та акт № ОУ-0000068 від 01.08.2022, як неналежні з вказаних причин;

- на даний час у ТОВ "ВВВ-Груп" відсутня заборгованість перед ТОВ "Володан" у розмірі 140 000 грн. 00 коп. (а.с.75).

Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження фактичного здійснення позивачем перевезення вантажу автомобільним транспортом за договором-заявкою від 21.07.2022 є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке:

- у договорі-заявці від 21.07.2022 та міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 26.07.2022 спільним є: 1) маршрут перевезення (Польща - Україна); 2) інформація про вантаж (свіжа морква); кількість вантажу (21 500 кг); автомобіль, яким здійснювалося перевезення (Mercedes НОМЕР_4/ НОМЕР_3 ). Розбіжність у даному випадку щодо дати та місця завантаження, а також місця розвантаження суд розцінює як неістотну, у даному випадку ключові параметри перевезення, що описані вище, збігаються, що свідчить про те, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 26.07.2022 підтверджує виконання саме договору-заявки від 21.07.2022. Більше того, сам відповідач підтверджує, що докази виконання договору-заявки від 21.07.2022 відсутні, у свою чергу, будь-яких заявок чи інших доказів узгодження послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом, здійсненим позивачем 26.07.2022, матеріали справи не містять, що також свідчить на користь вказаного вище висновку суду. Слід також відзначити, що сумнівним є твердження відповідача щодо узгодження умов міжнародного перевезення товару, що швидко псується, в усній формі, а також фактичне не узгодження вартості таких послуг. Також сумнівними є доводи щодо того, що сторони домовилися визначити вартість таких послуг після фактичної доставки вантажу, що суперечить діловій практиці та звичаям ділового обороту;

- малоймовірним також є те, що перевізник самостійно та без узгодження з замовником міг привести товар зовсім в інше місце та в іншу область України (не те, яке зазначене у товарно-транспортній накладній CMR від 26.07.2022), при цьому, в подальшому у вказаному місці товар було прийнято вантажоодержувачем. На думку суду, факт складання Акту від 01.08.2022 свідчить про те, що місце розвантаження (смт. Глеваха Фастівського району Київської області) було узгоджено позивачем та відповідачем. Вказане підтверджується тим, що вантажоодержувач приступив до розвантаження товару, а вже в подальшому у вантажоодержувача виникли претензії щодо якості та кількості доставленого вантажу.

Слід також відзначити, що у судовому засіданні 30.05.2023 судом було оглянуто наданий представником відповідача оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 26.07.2022, в якій в графі 24 відсутній підпис.

У той же час, суд зазначає, що наявність підпису у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 26.07.2022 не має вирішального значення, оскільки факт отримання вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 26.07.2022 підтверджується Актом про пошкодження та втрату вантажу від 01.08.2022, складеним самим вантажоодержувачем (відповідачем) (а.с.93).

Слід також відзначити, що судом розцінюються критично посилання відповідача на відсутність обов`язку з оплати вартості перевезення за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 26.07.2022, з огляду на факти, зафіксовані в Акті про пошкодження та втрату вантажу від 01.08.2022, оскільки вказані порушення можуть бути підставою для звернення відповідача із позовом до суду про стягнення збитків, завданих порушенням договірних зобов`язань, однак зазначені відповідачем обставини не звільняють у даному випадку відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги, а також не є тими обставинами, які відповідно до норм чинного законодавства звільняють відповідача від такої оплати.

З приводу долучених позивачем до матеріалів справи показів термописця суд зазначає, що аналіз вказаного доказу не входить в предмет доказування у даній справі та не впливає на оцінку доказів у даній справі, з огляду на вказане вище.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Як було встановлено судом вище, в договорі-заявці від 21.07.2022 сторони узгодили вартість перевезення - 140 000 грн., а також порядок оплати.

При цьому, суд зазначає, що у своєму листі № 11/01-23 від 11.01.2023 відповідач підтвердив отримання від позивача рахунку-фактури № СФ-00150 від 26.07.2022 та акту №ОУ-0000068 від 01.08.2022, які були складені позивачем за результатом здійсненого за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 26.07.2022 перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Враховуючи вказане, а також умови договору-заявки від 21.07.2022, суд встановив, що строк оплати наданих позивачем у липні 2022 року послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 140 000 грн. 00 коп. є таким, що настав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлений судом факт надання позивачем та прийняття відповідачем у липні 2022 року послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 140 000 грн. 00 коп., а також встановлений судом факт настання строку оплати наданих послуг, господарський суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 140 000 грн. 00 коп. підтвердженою належними доказами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В той же час, доказів на підтвердження оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 140 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 140 000 грн. 00 коп.

За встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 481 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ-Груп" про стягнення заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.07.2022 у розмірі 140 000 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ-Груп" (проспект Поля Олександра, будинок 101, м. Дніпро, 49069; ідентифікаційний код 44052519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" (вулиця Центральна, будинок 24, с. Виповзів, Козелецький район, Дніпропетровська область, 17024; ідентифікаційний код 41594272) - 140 000 грн. 00 коп. заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.06.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко