Рішення

від 24.05.2023 по справі 914/3036/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023 Справа № 914/3036/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Тараса РИМА,

за участю секретаря судового засідання Лілії БЕРНАЦЬКОЇ,

представників сторін:

позивача:Павло ПАЛЯНИЧКО,відповідача:Ярослав СМОЛИН,третьої особи:не з`явився,розглянув у відкритому судовому засіданні справуза позовом: фізичної особи - підприємця Андрусенко Світлани Степанівни (далі - ФОП Андрусенко С. С. або Позивачка),до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгалекс» (далі - ТОВ «Трансгалекс» або Відповідач),третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінегрі» (далі - ТОВ «Сінегрі» або Третя особа)про:стягнення 40' 000,00 гривень.I. ПРОЦЕДУРИ.

1. Позивачка звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про стягнення 40' 000,00 грн збитків.

2. Ухвалою від 27.12.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

3. Ухвалою від 10.02.2023 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.03.2023.

4. Ухвалою від 23.03.2023 суд залучив до участі у справі ТОВ «Сінегрі» третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

5. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

6. Зважаючи на виконання завдань підготовчого провадження, подання учасниками справи всіх доказів, повідомлення ними всіх відомих їм обставин справи, суд 19.04.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

7. У судовому засіданні 24.05.2023 суд увалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція Позивачки.

8. Підприємиця за договором перевезення вантажу зобов`язалась перевезти вантаж Третьої особи з села Новий Білоус Чернігівської області до міста Шауляя (Литва). Сторони узгодили, що вартість перевезення становить 2'650,00 євро.

9. У ході виконання договору Підприємиця завантажила вантаж та отримала супровідні документи про перевезення вантажу вагою 21'900 кг. Однак при перетині кордону з Республікою Польщею автомобіль Підприємиці не пропустили у зв`язку з перевищенням фактичної ваги вантажу (25'000 кг) над тією, що зазначена у супровідних документах (21'900 кг). Відповідач, реагуючи на вказане, запропонував доставити вантаж у місто Ковель Волинської області. Однак, зважаючи на невідповідність відкоригованого Відповідачем маршруту умовам договору та законодавства, Підприємиця повернулася до місця завантаження.

10. Внаслідок таких дій Відповідача Підприємиця зазнала збитків у розмірі 40'000,00 грн, які Відповідач відмовляється сплачувати.

11. Отже, предметом позову є стягнення 40' 000,00 грн збитків.

12. Підставою позову є наявність у діях Відповідача повного складу цивільного правопорушення.

13. Позивачка зазначила у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з таких сум:

13.1. 2' 481,00 грн витрат на оплату судового збору.

13.2. 25' 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечення Відповідача.

14. Відповідач не підписував договір перевезення вантажу з Позивачкою. Відповідно до інформації, зазначеної у міжнародній товарно-транспортній накладній на перевезення вантажу, вантажовідправником є не Відповідач, а ТОВ «Сінегрі». Отже, Позивачка звернулася з позовом до неналежного відповідача.

15. Електронне листування між сторонами не може вважатись належним письмовим доказом. Відповідач не використовує електронні засоби зв`язку, на які міститься посилання у позові (адже такі засоби зв`язку не містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань). Відтак не можна стверджувати, що Позивачка повідомляла Відповідача про труднощі при перетині кордону, не надсилала жодних претензій. Аналогічно, Відповідач не надсилав Позивачці претензію № 322-002472 від 30.08.2022 про сплату штрафу за затримку у поставці товару за договором-заявкою.

16. Оскільки у міжнародній товаро-транспортній накладній немає відомостей про вручення вантажу вантажоодержувачу, факт виконання перевезення відсутній. Саме Позивачка порушила взяте на себе зобов`язання з перевезення вантажу - не доставила вантаж у місце призначення.

17. Підставою для стягнення з винної сторони збитків є повний склад правопорушення. Проте Позивачка не довела його наявності.

18. Факт перевищення ваги вантажу нічим не підтверджується. Крім того, Позивачка фактично могла завантажити у транспортний засіб додатковий вантаж.

19. Розмір зазначених Позивачкою збитків не підтверджений жодними доказами.

20. Попередній розрахунок витрат Відповідача на професійну правничу допомогу становить 20'000,00 гривень.

Пояснення Третьої особи.

21. ТОВ «Сінегрі» не мало договірних відносин ані з Позивачем, ані з Відповідачем.

22. Ознайомившись з матеріалами справи, ТОВ «Сінегрі» вважає, що між Позивачем та Відповідачем укладений договір-заявка на перевезення вантажу.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Чи виникли цивільні правовідносини з перевезення вантажу між Позивачкою та Відповідачем?

23. Одне з ключових заперечень Відповідача зводиться до того, що в нього з Позивачкою не було укладено договору, а відтак і не виникло цивільно-правових зобов`язань. При цьому стверджує, що не користується електронними скриньками, про які зазначає Позивачка, та ставить під сумнів усі електронні докази, які надала ФОП Андрусенко С. С.

24. Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина 1). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (частина 3).

25. ОСОБА_1 є керівницею та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Трансгалекс», про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, вона є керівницею та кінцевим бенефіціарним власником Приватного підприємства «Галекспрес» (ідентифікаційний код 37072992). В реєстрі зафіксована інформація про номер телефону, за яким можна зв`язатися з підприємством: 0673407377.

26. Позивачка надала роздруківки з електронної переписки з ОСОБА_1 (номер телефону НОМЕР_1 ), яка відбулася в месенджері Viber (том 1, а. с. 52-65). Ця комунікація стосується виконання перевезення.

27. Від імені Відповідача з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачці надіслано відповідь на лист б/н від 08.09.2022 (том 1, а. с. 17-18). Вказаний лист підписаний керівницею Відповідача ОСОБА_1., міститься печатка Відповідача.

28. На підставі зазначеного суд робить висновок, що Відповідач використовував електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , а керівниця Відповідача - телефон з номером НОМЕР_1 .

29. Заперечення в цій частині Відповідача (пункт 15 цього рішення) суд не бере до уваги з огляду на таке.

30. Відповідно до 79 ? наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

31. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

32. Верховний Суд неодноразово звертався до стандарту доказування «баланс імовірностей» та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19).

33. У постанові від 11.01.2023 у справі № 924/1234/21 Верховний Суд зазначив, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (пункт 64).

34. Зважаючи на вказане, суд вважає, що Відповідач використовує електронні засоби зв`язку, на які міститься посилання у позові. Адже докази, подані на підтвердження цієї обставини: (1) дають змогу суду дійти висновку про те, що спірний факт швидше існує, аніж не існує; (2) є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Власне Відповідач не надав доказів на спростування цієї обставини, а лише висловлював її заперечення у заявах по суті справи. Відповідач не намагався надати докази, які б свідчили про неузгодженість інформації (відомостей), яка міститься у представлених Позивачкою доказах.

35. У протилежному випадку (якщо покладатися на аргументи Відповідача) складається ситуація, за якої невідома особа видавала себе за керівницю Відповідача, користувалась її номером телефону для надіслання Позивачці повідомлень у месенджері Viber, надсилала на її електронну скриньку офіційні листи та проекти договорів від імені Відповідача. Суд не заперечує гіпотетичної можливості такої ситуації, проте фактично така є малоймовірною. Крім того, виникає ситуація, що Позивачка подає позов до юридичної особи, з якою не мала та не має цивільних відносин, що також викликає обґрунтований сумнів у запереченнях Відповідача.

36. Зважаючи на встановлені у пункті 28 цього рішення обставини, суд продовжить дослідження обставин виникнення між сторонами цивільних правовідносин.

37. Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

38. Відповідач з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 30.08.2022 надіслав на електронну скриньку Позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а. с. 10) договір-заявку на перевезення вантажу від 30.08.2022 (надалі - Договір від 30.08.2022) (том 1, а. с. 11-12). Відповідач надіслав Позивачу договір-заявку, яка не була ним підписана.

39. Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 № 922/1246/21 зазначив таке:

« 4.38. Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

4.40. Таким чином, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом».

40. Зважаючи на вказане, надіслання Відповідачем Позивачці непідписаного договору-заявки від 30.08.2022 не свідчить про оферту Відповідача.

41. Проте Позивачка 30.08.2022 надіслала підписаний примірник цього ж договору Відповідачу (том 1,а. с. 20, 22). Вказане свідчить про оферту Позивачки Відповідачу укласти Договір від 30.08.2022. Відповідач не підписав його та не повернув відповідного примірника Позивачці.

42. За умовами цього договору Позивачка зобов`язалася перевезти вантаж масою 22 т з вулиці Будівельної, 9, села Новий Білоус Чернігівської області до міста Шауляя (Литва). Транспортний засіб: Volvo, д. н. з. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 . Дата завантаження: 01.09.2022; дата вивантаження: 08.09.2022. Вартість перевезення - 2' 650 євро.

43. Крім того, у Договорі від 30.08.2022 міститься інформація про те, що Відповідач у цих правовідносинах був експедитором, а не замовником.

44. Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

45. Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

46. Оскільки у матеріалах справи немає доказів укладення між Відповідачем та Третьою особою договору транспортного експедирування, суд аналізуватиме правовідносини перевезення вантажу, що виникнули між Відповідачем (як замовником) та Позивачкою (як перевізником).

47. Частиною 1 статті 640, частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

48. Частинами 2 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної…

49. Частинами 1-2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

50. З системного аналізу доказів, зазначених у пунктах 61, 63, 71 (листування між Відповідачем та Позивачкою щодо перевезення вантажу на підставі Договору від 30.08.2022), 25-27 цього рішення та обставин, встановлених у пункті 28 цього рішення, на підставі приписів статті 207 Цивільного кодексу України суд робить висновок, що Відповідач акцептував оферту Позивачки, між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за Договором від 30.08.2022. Зазначене спростовує аргумент Відповідача, наведений в пункті 14 цього рішення.

Виконання Договору від 30.08.2022.

51. Відповідно до положень статей 4, 5 та частини 1 статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

52. Позивачка приступила до виконання Договору від 30.08.2022, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (том 1, а. с. 78), в якій зафіксовано такі відомості:

52.1. Вантажовідправником є ТОВ «Сінегрі», яке розташоване по вулиці Будівельній, 9, в селі Новий Білоус Чернігівської області.

52.2. Вантажоодержувачем є UAB Vigidas Pack, що розташоване за адресою: Daubos g. 1C, LT-78150 Siauliai, Литва.

52.3. Перевізником є ФОП Андрусенко С. С.

52.4. Завантаження транспортного засобу (д. н. з. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) відбулося 01.09.2022 в селі Новий Білоус.

52.5. Вантаж - пиломатеріал сосновий об`ємом 41,485 м3 вагою 21' 900 кг.

53. Вага брутто 21,9 т зазначена у фітосанітарному сертифікаті від 01.09.2022 (том 1, а. с. 242-244), виданому Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

54. Отже, інформація, що міститься в міжнародній товарно-транспортній накладній, повністю відповідає інформації, що міститься в Договорі від 30.08.2022. Водночас Відповідач не мав статусу вантажовідправника, що не суперечить змісту статті 929 Цивільного кодексу України. Адже поняття «організація перевезення» не обов`язково вимагає участі експедитора у відправленні вантажу.

55. Згідно з положеннями Конвенції:

55.1. Вантажна накладна містить такі дані: g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу (частина 1 статті 6).

55.2. Відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних, зазначених у підпунктах … g), h)…пункту 1 статті 6 (пункт «а» частини 1 статті 7).

55.3. Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць… Результати перевірок включають у вантажну накладну (частини 1 та 3 статті 8).

55.4. Для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження (стаття 11).

56. Зважаючи на вказане, на Позивачку не покладався обов`язок перевіряти вагу вантажу та правильність заповнення документів для митних цілей. Відповідальність за неправильне зазначення у відповідних документах ваги вантажу лежить на вантажовідправнику.

57. Отримавши вантаж, автомобіль Позивачки вирушив за узгодженим маршрутом. При спробі перетнути українсько-польський кордон при зважуванні транспортного засобу було з`ясовано, що його вага становить 40' 220,00 кг. Про зазначене свідчить роздруківка зі статичного зважування транспортного засобу від 06.09.2022, в якій міститься інформація, що загальна вага транспортного засобу (сідловий тягач Volvo номерні знаки НОМЕР_2 та напівпричіп 3-осоьовий Schwarzmuller номерні знаки НОМЕР_3 ) становить 40'220,00 кг (том 1, а. с. 247-248).

58. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказано, що вага автомобіля з причепом становить 15' 441,00 кг (7' 220 + 8' 221) (том 1, а. с. 72-73).

59. Отже, маса вантажу склала 24' 779,00 кг (40'220,00 - 15' 441,00). Це означає, що інформація про вагу вантажу (21' 900 кг), яка відображена в міжнародній товарно-транспортній накладній, не відповідала дійсності.

60. Відповідно до статті 14 Конвенції якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

61. Позивачка з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 09.09.2022 надіслала на електронну скриньку Відповідача лист від 08.09.2022 (том 1, а. с. 20, 23). У цьому листі йшлося про те, що 01.09.2022 автомобілі Позивачки виїхали з Чернігова та 05.09.2022 прибули на кордон з Республікою Польщею, перетнули український кордон, однак не змогли перетнути польський кордон через перевищення задекларованої маси вантажу. З метою збереження вантажу водій повертається у місто Чернігів. Квитанцію про витрати буде направлено Відповідачу по прибуттю у Чернігів. Таким чином, Позивачка не запитувала інструкцій, а поставила замовника перевезення перед фактом, куди саме повертатиме вантаж. При цьому Позивачку інформували про неможливість розвантаження автомобіля в Чернігові (том 1, а. с. 53).

62. Стаття 12 Конвенції містить такі правила, які регламентують ситуацію, що виникла між учасниками справи:

62.1. Відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача. Однак, право розпорядження вантажем належить одержувачу з моменту складання вантажної накладної, якщо у вантажній накладній відправником зроблена відповідна позначка (частини 1-3).

62.2. Право розпорядження вантажем здійснюється за таких умов: a) відправник чи, у випадку, зазначеному в пункті 3 цієї статті, одержувач, який бажає здійснити це право, представляє перший примірник вантажної накладної, яка містить нові інструкції перевізнику, а також звільняє перевізника від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням таких інструкцій; b) виконання таких інструкцій є можливим у той момент, коли їх одержує особа, яка повинна їх виконати; воно не порушує нормальний хід роботи підприємства перевізника і не впливає на відправників чи одержувачів інших вантажів; c) такі інструкції не призводять до розбивки вантажу. Якщо перевізник не може виконати отримані ним інструкції в силу положень підпункту b) пункту 5, він негайно повідомляє про це особу, яка надала такі інструкції (частини 5 та 6).

62.3. Перевізник, який не виконав інструкції, що були йому надані відповідно до положень цієї статті, або який виконав такі інструкції, не вимагаючи надання йому першого примірника вантажної накладної, несе відповідальність перед особою, яка має право пред`явити претензію, за будь-які заподіяні таким чином шкоду або збитки (частина 7).

63. Відповідач 09.09.2022 з електронної адреси galexpres.6@gmail.comнадіслав на електронну скриньку Позивачки відповідь на лист від 08.09.2022 (том 1, а. с. 16-17, 18-19). Цим листом Відповідач просив розвантажити автомобіль з напівпричепом (пиломатеріалів у пачках), який їхав згідно з договором-заявкою від 30.08.2022, у місті Ковелі. Лист написано на бланку «Галекспрес», підписаний керівницею Відповідача, на ньому міститься печатка Відповідача.

64. Аналогічні інструкції містяться і в переписці через месенджер Viber, який представила сама Позивачка (том 1, а. с. 53).

65. Крім того, 09.09.2022 Позивачці також надійшов лист від ТОВ «Сінегрі» про необхідність повернути вантаж у місто Ковель (том 1, а. с. 49).

66. Отже, вантажовідправник (ТОВ «Сінегрі») розпорядився вантажем, зазначивши про необхідність його вивантаження у Ковелі. Водночас у матеріалах справи немає доказів дотримання вантажовідправником приписів пункту «а» частини 5 статті 12 Конвенції - представлення першого примірника вантажної накладної, яка містить нові інструкції перевізнику, що є обов`язковим для виконання таких інструкцій.

67. Позивачка та Відповідач намагалися владнати ситуацію, яка склалася, шляхом підписання договору, надавши йому вигляду такого, що укладений 30.08.2022. Проєкт цього договору підписаний Відповідачем та надісланий електронною поштою Відповідачем 09.09.2022 о 15:22 год. (з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1) Позивачці (том 1, а. с. 13-15). Цим проєктом передбачено обов`язок Позивачки перевезти вантаж масою 22 т вантажним автомобілем з причепом (д. н. з. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) за маршрутом м. Лебедин (завантаження), м. Шостка, м. Українка. Вартість перевезення - 40' 000,00 гривень.

68. В проекті цього договору міститься інформація, яка відповідає переписці, яка велася між керівницею Відповідача ОСОБА_1 та представником Позивачки. В месенджері Viber за 09.09.2022 міститься інформація про надіслання повідомлення о 15:01 год. такого змісту: «В заявці буде Лебедин-Шостка-Українка. Прохання ці напрямки вказати в рахунку» (том 1, а. с. 53).

69. Отже, у зв`язку з недотриманням вантажовідправником приписів пункту «а» частини 5 статті 12 Конвенції (див. пункт 66 цього рішення), Позивачка не мала обов`язку виконувати інструкції Відповідача та вантажовідправника про вивантаження вантажу в Ковелі.

70. Позивачка 13.09.2022 надіслала Відповідачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 13-09 про перевезення вантажу за маршрутом Чернігів-прикордонний пункт пропуску (Польща)-Чернігів вартістю 40'000,00 грн та рахунок-фактуру № 88 від 13.09.2022 на суму 40'000,00 грн (том 1, а. с. 28-30).

71. В подальшому Відповідач надіслав Позивачці претензію про сплату штрафних санкцій від 12.10.2022 (том 1, а. с. 161-162). У претензії Відповідач визнав, що 30.08.2022 між Позивачкою і Відповідачем укладено договір-заявку про перевезення вантажу № 322-002472. У зв`язку з пропуском строку поставки вантажу до місця призначення Відповідач нарахував Позивачці 120'836,00 грн штрафу.

72. У відповідь листом від 25.10.2022 Позивачка повідомила про відсутність вини у порушенні умов Договору від 30.08.2022 (том 1, а. с. 90-91).

73. Частинами 1-2 статті 16 Конвенції встановлено, що перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду. У випадках, зазначених у пункті 1 статті 14 і в статті 15, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим. Після цього перевізник здійснює збереження вантажу від імені особи, яка має право розпоряджатися вантажем. Він може, однак, довірити збереження вантажу третій особі й у цьому випадку несе відповідальність лише за обачний вибір таких третіх осіб. Платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

Щодо відшкодування збитків.

74. Разом з тим, позовні вимоги полягають не в оплаті послуг перевезення вантажу, а у відшкодуванні збитків. З цією метою суд має встановити елементи складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, вина, шкода та причинний зв`язок).

75. Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

76. Таким чином, насамперед Позивачка повинна була обґрунтувати, яке її право порушено (конкретне, а не абстрактне), а також який саме обов`язок, установлений договором або законом, та який є елементом змісту зобов`язання з перевезення вантажу, порушив Відповідач.

77. Суд нагадує, що відшкодування збитків є одним із видів майнової відповідальності - тобто покладенням на правопорушника нового (додаткового до існуючого) обов`язку. Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитки поділяються на реальні та упущену вигоду. Реальними визнаються збитки, які полягають у:

77.1. Втратах, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також

77.2. Витратах, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

78. Такий підвид реальних збитків, який зазначений в пункті 77.1 цього рішення, не застосовний у цій справі з огляду на те, що позов не обґрунтовується втратою чи пошкодженням речі.

79. Що стосується витрат, які особа зробила або мусить зробити, то їх наявність та розмір Позивачка також не довела. Зазначення в односторонньо складених документах суми 40'000,00 грн не доводить того, що Позивачка зазнала збитків саме в такому розмірі. Крім того, суду невідомо, яка структура цих збитків та в чому саме вони полягають (витрати на пальне, витрати на заробітну плату водію, можлива амортизація обладнання тощо).

80. Ні в матеріалах позову, ні в наданих поясненнях Позивачка не обґрунтувала, який конкретний обов`язок порушив Відповідач (до якого звернуто позовні вимоги), що б могло свідчити про наявність його протиправної поведінки.

81. Зважаючи на вказане, оскільки суд не встановив повного складу цивільного правопорушення в діях Відповідача, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

IV. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

82. На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за Позивачкою.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2023.

Суддя Рим Т.Я.