Рішення

від 02.06.2023 по справі 916/1296/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1296/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД"

відповідача-2 -Приватного підприємства "Енерго-акумулятор"

про солідарне стягнення 783169,25 грн

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД", Приватного підприємства "Енерго-акумулятор" про солідарне стягнення 783169,25 грн заборгованості за договором поставки № 569 від 10.12.2021, з яких - 415200 грн основного боргу, 181436,71 грн неустойки, 86907,62 грн процентів річних та 99624,92 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 04.04.2023 суд визнав справу малозначною та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз`яснено відповідачам, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач отримав ухвалу 11.04.2023 відповідно до поштового повідомлення.

Наразі в матеріалах справи відсутні докази вручення або невручення ухвали відповідачам.

Однак відповідно до поштового реєстру канцелярії суду від 06.04.2023 ухвалу про відкриття провадження було направлено відповідачу-1 (поштове відправлення №6511914166329) та відповідачу-2 (поштове відправлення №6511914166337).

Відповідно до інформації офіційного сайту Укрпошти відповідач-1 та відповідач-2 отримали ухвалу суду 10.04.2023.

З огляду на викладене, останнім днем для подання відзиву був 25.04.2023.

01.05.2023 від представника відповідача-1 адвоката Черток О.В. надійшла заява про надання їй доступу до електронної справи, яке було задоволено 03.05.2023 відповідальною особою суду.

08.05.2023, з порушенням встановленого строку, через підсистему Електронний суд і одночасно до канцелярії суду надійшов відзив відповідача-1 (разом з доказами направлення іншим учасникам справи), яким він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що платіжним дорученням від 13.04.2023 № 84 він сплатив позивачу 415200грн. Щодо решти позовних вимог, то відповідач1 посилається на те, що борг у нього перед позивачем відсутній, оскільки через форс-мажорні обставини (воєнний стан) він невчасно сплатив заборгованість. Відповідач1 не обгрунтував причин пропуску строку для подання відзиву.

Відповідач-2 відзиву не надав.

Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (позивач, постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" (покупець, відповідач-1) укладено договір поставки № 569 від 10.12.2021, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 4.5 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної.

Згідно з п. 5.1 договору оплата товару здійснюється згідно умов специфікацій.

Специфікацій за зазначеним договором суду не надано.

Позивачем було виставлено відповідачу-1 рахунок № ЕТП ОД1012/009 на суму 519000грн.

Відповідач1 здійснив оплату частини коштів в сумі 103800 грн авансом відповідно до платіжного доручення № 857 від 04.01.2023.

Згідно з листом-роз`ясненням від 25.01.2022 № 03-107/020 відповідач-1 повідомляє, що він не має печатки.

Позивач поставив відповідачу-1 товар на суму 519000 грн відповідно до видаткової накладної № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022, яка підписана електронними підписами сторін.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З боку позивача видаткова накладна № ЕТП ЗТ1702/002 від 17.02.2022 підписана електронним підписом директора та бухгалтера 29.09.2022, а директор відповідача-1 підписав електронним підписом зазначену накладну 05.10.2022.

Отже датою поставки відповідно до п. 4.5 договору є 05.10.2022.

З огляду на викладене, вищезазначена видаткова накладна відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Як зазначено вище, відповідач-1 частково розрахувався за отриманий товар, через що його заборгованість перед позивачем становить 519000-103800=415200грн.

Крім того, 10.12.2021 було укладено договір поруки № 569-ПР між позивачем та ПП "Енерго-акумулятор" (відповідач-2, поручитель), за яким поручитель поручився перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 (боржником) обов`язку щодо оплати товару за договором № 569 від 10.12.2021, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі іменується основний договір). Порукою забезпечується виконання зобов`язань боржника в повному обсязі (п. 1.1, 1.2 договору поруки).

Пунктом 3.1 договору поруки, поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання вимоги. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсягу як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених договором.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак, позивач не надав суду належних доказів направлення відповідачу-2 письмової вимоги відповідно до п. 3.1 договору поруки, оскільки із наданої ним копії фіскального чека від 14.03.2023 (а.с. 18) неможливо встановити, що саме надсилав позивач і на яку адресу. Вимогу до відповідача-2 про необхідність сплатити борг позивач не надав до матеріалів справи.

Отже, позивачем не доведено підстав для солідарної відповідальності відповідача-2

Відповідач-1 сплатив позивачу 415200 грн основного боргу платіжним дорученням від 13.04.2023.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У контексті завдань господарського судочинства (статті 2, 4 ГПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

У постанові від 12.07.2022 у справі № 909/1036/21 Верховний суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що пункт 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України текстуально відповідає пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Тому відповідні норми процесуального права мають застосовуватися судом однаково.

Враховуючи викладене, оскільки основний борг за договором постачання № 569 від 10.12.2021 сплачено, то провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 415200грн основного боргу підлягає закриттю, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Однак, позивач не подавав клопотання про повернення судового збору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1.1. договору поставки, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник згідно з ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України має право стягнути з покупця за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем-1 частини вартості отриманого товару позивач просить стягнути з відповідача 99624,92 втрат від інфляції та 86907,62 грн 20% річних, нарахованих з 18.02.2022 станом на 06.03.2023.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, оскільки сторони не узгодили іншого порядку оплати товару.

Відповідно до п. 4.5 договору датою поставки товару відповідачу-1 є дата підписання видаткової накладної - 05.10.2022.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач-1 мав оплатити товар наступного дня після його отримання - 06.10.2022, що ним не було здійснено вчасно. Отже, прострочення оплати мало місце з наступного дня, тобто з 07.10.2022.

Суд перевірив розрахунок позивача за допомогою калькулятора https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, та встановив, що він має помилки, оскільки позивач рахував прострочення оплати з 18.02.2022, в той час як необхідно було рахувати з 07.10.2022.

З огляду на викладене, суд надає власний розрахунок інфляційних та річних.

Інфляційні витрати:

Останній період (07/10/2022 - 06/03/2023)

Індекс інфляції жовтень 2022 102,50

листопад 2022 100,70

грудень 2022 100,70

січень 2023 100,80

лютий 2023 100,70

Розрахунок здійснюється за формулоюІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) = 1.05504943

Інфляційне збільшення:

415 200,00 x 1.05504943 - 415 200,00 = 22 856,53 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 22856,53 грн/

Розрахунок річних здійснюється за формулою:Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, деС - сума заборгованості,Z - відсоток річних, зазначений в договорі.

Період прострочення грошового зобов`язання:

Кількість днів у періоді

Сума

з 07/10/2022 до 06/03/2023

415 200,00 x 20 % x 151 : 365 : 100= 34 353,53 грн.

Всього розмір річних становить 34 353,53 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення річних підлягають частковому задоволенню в сумі 34353,53 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 181436,71 грн пені нарахованої станом на 06.03.2023, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.4 Договору поставки, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Як зазначалось вище, позивач невірно рахував прострочення оплати з 18.02.2022, в той час як воно мало місце з 07.10.2023.

Отже, суд здійснив власний розрахунок пені:

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення415 200,0007.10.2022 - 06.03.202315125,000.13785 883,84

1 (07/10/2022 - 06/03/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума07.10.2022 - 06.03.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 415 200,00 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 151 днів (прострочення) : 10015185 883,84 грн.Всього штрафних санкцій за період: 85 883,84 грн.

Всього пеня становить 85 883,84 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 85883,84 грн.

Відповідно до п. 9.1 договору поставки № 569 від 10.12.2021, сторона не несе перед іншою стороною відповідальності за будь-які затримки чи порушення у виконанні зобов`язання за даним договором, якщо вони виникли як наслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) тобто обставин, що не залежать від волі сторін та мають надзвичайний або невідворотний характер, як то: природні стихійні явища або окремі обставини суспільного життя (воєнні дії). Відповідним доказом наявності вказаних вище обставин та їх тривалості будуть служити документи, які видаються Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом.

Згідно з п. 9.2 договору поставки, сторона, для якої стало неможливо виконання своїх обов`язків, повинена протягом трьох робочих днів письмово повідомити іншу сторону про виникнення обставин, що унеможливлюють виконання обов`язків. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про початок або закінчення обставин непереборної сили лишає сторону права на них посилатись.

Відповідач1 не надав суду доказів того, що він письмово повідомляв позивача про виникнення обставин, що унеможливлюють виконання обов`язків, відповідно до вимог п. 9.2 договору, тому він не має права посилатись на них.

Крім того, з 24.02.2022 в країні введено воєнний стан.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов`язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов`язання, а відповідач повинен довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21)

До того ж, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, стосуються договорів кредиту (позики).

В даному випадку між сторонами укладено договір поставки, тому зазначена норма не застосовується.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (11747,55/783169,25*143093,90=2146,41грн)

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, п. 2 ч. 1 231, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині вимог про стягнення 415200 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" (м. Одеса вул. Катерининська 48, кв. 47, код 35567199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (код 33090871, юридична адреса Іванофранківська область, м. Калуш вул. Промислова 7, адреса для листування - м. Київ вул. Алма-Атинська 8) 22856,53 грн інфляційних, 34353,53 грн річних, 85883,84 грн пені та 2146,41 грн витрат зі сплати судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення склад 02 червня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова