Постанова

від 31.08.2023 по справі 916/1296/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1296/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від ТОВ "Інноваційні технології ЛТД" адвокат Черток О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД"

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023, суддя суду першої інстанції Литвинова В.В.,м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 02.06.2023

по справі № 916/1296/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД"

відповідача-2 - Приватного підприємства "Енерго-акумулятор"

про солідарне стягнення 783 169,25 грн.,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД", Приватного підприємства "Енерго-акумулятор" про солідарне стягнення 783 169,25 грн заборгованості за договором поставки № 569 від 10.12.2021, з яких 415 200 грн основного боргу, 181 436,71 грн неустойки, 86 907,62 грн процентів річних та 99 624,92 грн інфляційних втрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ "Інноваційні технології ЛТД" не розрахувалось у повному обсязі за поставлений ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" товар заборгованості за договором поставки № 569 від 10.12.2021.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження в частині вимог про стягнення 415200 грн основного боргу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 22 856,53 грн інфляційних втрат, 34 353,53 грн річних, 85 883,84 грн пені та 2 146,41 грн витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині солідарної відповідальності Приватного підприємства "Енерго-акумулятор", суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів направлення відповідачу-2 письмової вимоги відповідно до п. 3.1 договору поруки, оскільки із наданої ним копії фіскального чека від 14.03.2023 неможливо встановити, що саме надсилав позивач і на яку адресу.

Закриваючи провадження в частині вимог про стягнення 415 200,00 грн основного боргу суд першої інстанції виходив з того, що сума основного боргу була сплачена відповідачем-1 13.04.2023, тому предмет спору в цій частині відсутній.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, річних та пені, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було пHострочено виконання зобов`язання зі сплати товару, поставленого за умовами договору поставки № 569 від 10.12.2021.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі №916/1296/23.

В апеляційній скарзі Відповідач-1 посилається на ч. 1 ст. 233 ГКУ, якою передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

На думку апелянта, зменшення розміру заявлених до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Однак судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам справи та не було зменшено штрафні санкції з власної ініціативи.

Апелянт вказує, що в даній справі необхідно звернути увагу на наступні обставини: 1. Апелянт до винесення рішення суду сплатив на користь позивача всю суму заборгованості. 2. Прострочення виконання зобов`язання Апелянтом розпочалось 05.10.2022, а остаточна оплата за товар у сумі 415 200 гривень було проведено платіжним дорученням від 13.04.2023. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання не вбачається значним. 3.Апелянт під час розгляду справи не тільки сплатив заборгованість, однак і вчиняв дії з метою повного, всебічного та швидкого розгляду справи. 4. Стягнута судом загальна саму штрафних санкцій: інфляції, пені, відсотків річних становить 143 093,37 гривень, що у загальному розмірі становить 34 % від заборгованості, що не відповідає принципу співмірності.

Крім того, апелянт зазначив, що воєнна агресія рф мала для його господарської діяльності негативний вплив, адже масові відключення від електропостачання абонентів суттєво зменшило прибутки компаній, які надають зв`язок, що також зменшило прибутки апелянта у зв`язку з його основним видом діяльності.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 у справі №916/1296/23 в частині стягнення 22 856,53 грн інфляційних втрат, 34 353,53 грн відсотків річних, 85 883,84 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 1 000,00 грн інфляційних втрат, 1 000,00 грн річних, 2 500,00 грн пені.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

21.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі №916/1296/23.

Позивач вказав, що даний випадок не є винятковим, тому відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій, адже Відповідачем-1 зобов`язання виконано з порушенням обумовлених у Договорі строків, не повною мірою та неналежним чином.

Позивач зазначає, що відповідно до долучених до позову доказів заборгованість Відповідача-1 виникла ще до початку повномасштабної збройної агресії росії проти України, а саме з 18 лютого 2022 року, тобто Відповідач-1, знаючи про наявність заборгованості, свідомо порушував свій обов`язок щодо своєчасної оплати поставленого товару. Крім того, прострочення виконання було значним, а саме загальний період прострочення грошового зобов`язання склав 382 дні (більше одного календарного року).

Позивач також посилається на те, що Відповідач-1 не здійснив жодної спроби врегулювати дане питання шляхом переговорів та навіть не повідомив Позивача про неможливість здійснення оплати всупереч вимогам параграфу 9 Договору, а сплату заборгованості важко назвати негайною з огляду на прострочення у 382 дні і тим паче добровільною, адже Відповідач-1 здійснив оплату основного боргу лише після відкриття провадження судом першої інстанції.

Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі №916/1296/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

29.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 вказав, що він мав оплатити товар наступного дня після його отримання - 06.10.2022, що ним не було здійснено вчасно. Отже, прострочення оплати мало місце з наступного дня, тобто з 07.10.2022. Таким чином, твердження позивача щодо прострочення виконання зобов`язань (сплати коштів) більше ніж « 382 дні (більше одного календарного року)» не заслуговують на увагу. Адже прострочення дійсно є, однак за період з 07.10.2022 року по 06.03.2023 року (дата фактичної сплати коштів), що складає 5 місяців, однак ніяк не більше року.

Апелянт також зазначив, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів, тому відсотки та пеня не можуть піти на покриття недодержавного прибутку (втраченої вигоди) позивача. Крім того, не надано доказів саме розміру втраченої вигоди позивача по справі.

Апелянт також продублював доводи апеляційної скарги та зазначив, що стягнення 20 відсотків річних за період простроченого грошового зобов`язання та пені не являється обґрунтованими та вмотивованими.

Керуючись викладеним вище, відповідач-1 просить задовольнити апеляційну скаргу.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1296/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1296/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 у справі №916/1296/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1296/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1296/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 у справі №916/1296/23 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Інноваційні технології ЛТД" про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було додано докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 у справі №916/1296/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.08.2023; призначено справу № 916/1296/23 до розгляду на 31 серпня 2023 року о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

31.08.2023 у судовому засідання прийняла участь представник ТОВ "Інноваційні технології ЛТД" адвокат Черток О.В. Представники інших сторін у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, якою призначено справу № 916/1296/23 до розгляду на 31 серпня 2023 року о 10:00, була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 31.07.2023.

Крім того, копія даної ухвали направлялася на адресу Приватного підприємства "Енерго-Акумулятор", однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2, 7 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, якою призначено справу № 916/1296/23 до розгляду на 31 серпня 2023 року о 10:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 27.07.2023. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 31.08.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу №916/1296/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційних скарг у строки, встановлені законом, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд справи №916/1296/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по суті, не дивлячись на відсутність представників позивача та відповідача-2, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Фактичні обставини, встановлені судом.

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (позивач, постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" (покупець, відповідач-1) укладено договір поставки № 569 від 10.12.2021, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 4.5 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної.

Згідно з п. 5.1 договору, сума Договору складається із сум усіх Специфікацій, оформлених сторонами протягом строку дії договору. Оплата товару здійснюється згідно умов специфікацій.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник згідно з ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України має право стягнути з покупця за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

Відповідно до п. 8.4. Договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару Постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення Згідно п. 6 ст. 232 ГПК України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Крім того, 10.12.2021 було укладено договір поруки № 569-ПР між позивачем та ПП "Енерго-акумулятор" (відповідач-2, поручитель), за яким поручитель поручився перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 (боржником) обов`язку щодо оплати товару за договором № 569 від 10.12.2021, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі іменується основний договір). Порукою забезпечується виконання зобов`язань боржника в повному обсязі (п. 1.1, 1.2 договору поруки).

Пунктом 3.1 договору поруки, поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання вимоги. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсягу як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених договором.

Згідно з листом-роз`ясненням від 25.01.2022 № 03-107/020 (т. 1 а.с. 13) відповідач-1 повідомив, що він не має печатки.

Специфікацій за зазначеним договором поставки № 569 від 10.12.2021 суду не надано.

Позивачем було виставлено відповідачу-1 рахунок-фактуру № ЕТП ОД1012/009 від 10.12.2021 на суму 519 000,00 грн. (т.1 а.с. 15)

Відповідач-1 здійснив оплату частини коштів в сумі 103 800,00 грн авансом відповідно до платіжного доручення № 857 від 04.01.2023 (т.1 а.с. 17).

Позивач поставив відповідачу-1 товар на суму 519 000,00 грн відповідно до видаткової накладної № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022, яка підписана електронними підписами сторін (т.1 а.с. 16).

В подальшому, Відповідач-1 сплатив позивачу 415 200,00 грн основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №84 від 13.04.2023.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23 оскаржується виключно в частині позовних вимог щодо стягнення 22 856,53 грн інфляційних втрат, 34 353,53 грн відсотків річних, 85 883,84 грн пені.

З огляду на викладене вище, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23 виключно в частині позовних вимог щодо стягнення 22 856,53 грн інфляційних втрат, 34 353,53 грн відсотків річних, 85 883,84 грн пені.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23 колегією суддів не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Згідно з п. 5.1 договору, сума Договору складається із сум усіх Специфікацій, оформлених сторонами протягом строку дії договору. Оплата товару здійснюється згідно умов специфікацій.

Однак, специфікацій за зазначеним договором поставки № 569 від 10.12.2021 суду не надано. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до п. 4.5 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022, яка підписана електронними підписами сторін.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З боку позивача видаткова накладна № ЕТП ЗТ1702/002 від 17.02.2022 підписана електронним підписом директора та бухгалтера 29.09.2022, а директор відповідача-1 підписав електронним підписом зазначену накладну 05.10.2022.

Отже датою поставки відповідно до п. 4.5 договору є 05.10.2022.

З огляду на викладене, вищезазначена видаткова накладна відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач-1 мав оплатити товар наступного дня після його отримання, тобто 06.10.2022.

Як було встановлено вище Відповідач-1 здійснив оплату частини коштів в сумі 103 800,00 грн авансом відповідно до платіжного доручення № 857 від 04.01.2023.

Таким чином, Відповідач-1 мав 06.10.2022 сплатити залишок вартості товару у сумі 415 200,00 грн., однак апелянт сплатив дані грошові кошти лише 13.04.2023, що підтверджується платіжним дорученням №84.

Отже, прострочення оплати основного боргу у сумі 415 200,00 грн. мало місце у період з 07.10.2022 до 13.04.2023.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1.1. договору поставки, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник згідно з ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України має право стягнути з покупця за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем-1 частини вартості отриманого товару, позивач просив стягнути з відповідача 99 624,92 грн. втрат від інфляції та 86 907,62 грн 20% річних, нарахованих з 18.02.2022 станом на 06.03.2023.

У даному випадку судом першої інстанції було вірно встановлено, що нараховувати інфляційні втрати та відсотки річних необхідно саме з 07.10.2022, оскільки саме на цю дату припадає перший день прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Колегія суддів перевірила наведений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат за період з 07.10.2022 до 06.03.2023 та вважає, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, тому наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 22 856,53 грн.

Колегія суддів перевірила наведений судом першої інстанції розрахунок відсотків річних за період з 07.10.2022 до 06.03.2023 та вважає, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, тому наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення відсотків річних в сумі 34 353,53 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 181 436,71 грн пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.4 Договору поставки, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Як зазначалось вище, позивач невірно рахував прострочення оплати з 18.02.2022, в той час як воно мало місце з 07.10.2023.

Колегія суддів перевірила наведений судом першої інстанції розрахунок пені за період з 07.10.2022 до 06.03.2023 та вважає, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, тому наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 85 883,84 грн.

Щодо можливості зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

У даному випадку відповідач-1 не ініціював питання про зменшення пені, інфляційних втрат та відсотків річних під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак посилався на те, що не міг виконати умови договору у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Відповідно до п. 9.1 договору поставки № 569 від 10.12.2021, сторона не несе перед іншою стороною відповідальності за будь-які затримки чи порушення у виконанні зобов`язання за даним договором, якщо вони виникли як наслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) тобто обставин, що не залежать від волі сторін та мають надзвичайний або невідворотний характер, як то: природні стихійні явища або окремі обставини суспільного життя (воєнні дії). Відповідним доказом наявності вказаних вище обставин та їх тривалості будуть служити документи, які видаються Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом.

Згідно з п. 9.2 договору поставки, сторона, для якої стало неможливо виконання своїх обов`язків, повинена протягом трьох робочих днів письмово повідомити іншу сторону про виникнення обставин, що унеможливлюють виконання обов`язків. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про початок або закінчення обставин непереборної сили лишає сторону права на них посилатись.

Відповідач-1 не надав суду доказів того, що він письмово повідомляв позивача про виникнення обставин, що унеможливлюють виконання обов`язків, відповідно до вимог п. 9.2 договору, тому він не має права посилатись на них.

Крім того, з 24.02.2022 в країні введено воєнний стан.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов`язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов`язання, а відповідач повинен довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21).

Таким чином, вказані обставини, за висновком колегії суддів, не вказують на винятковість випадку та наявність підстав у розумінні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України для зменшення розміру неустойки, тоді як відповідачем не доведено відсутності своєї вини та, відповідно, необхідності звільнення відповідача від відповідальності. Побідний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №910/6563/21.

Крім того, як було зазначено вище, відповідач жодним чином не ініціював у суді першої інстанції питання про зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат, відсотків, а стверджував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин. В той же час в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що ним дійсно було прострочено строк оплати поставленого товару.

Оцінюючи поведінку апелянта суд виходить з того, що за весь період прострочення грошового зобов`язання ним не вживалось жодних заходів, спрямованих на виконання зобов`язання, як то, наприклад, часткове погашення заборгованості, надання пропозицій щодо відтермінування або розстрочки оплати, тощо. В матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач-1 здійснив спроби врегулювати дане питання шляхом переговорів.

Повна сплата заборгованості відбулася лише після відкриття провадження судом першої інстанції.

Вищевказані дії свідчать про те, що Відповідач-1 до звернення з позовною заявою не вживав жодних спроб щодо погашення наявної перед позивачем заборгованості.

Окрім того, відповідач-1 не надав до Господарського суду Одеської області жодного доказу щодо скрутного фінансового становища, яке унеможливлювало у встановлений строк здійснити повну оплату за поставлений товар.

Оцінивши наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки/інфляційних втрат/річних є правом суду, і саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин для такого зменшення. Апелянт також мав взяти до уваги, що укладаючи договір поставки № 569 від 10.12.2021, він погоджувався з його умовами і в частині негативних наслідків, а саме нарахування пені, відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Колегія суддів дійшла до висновку, що обставини у даній справі не є винятковими, апелянт не обґрунтував належними та допустимими доказами причини неможливості вчасно виконати взяті на себе зобов`язання, крім того апелянт жодним чином не ініціював питання щодо зменшення пені/інфляційних втрат/відсотків річних під час розгляду справи в Господарському суді Одеської області, що в сукупності свідчить про відсутність у суду першої інстанції підстав для самостійного вирішення питання щодо зменшення неустойки/інфляційних втрат/річних.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 22 856,53 грн інфляційних втрат, 34 353,53 грн відсотків річних та 85 883,84 грн пені.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран