Рішення

від 02.06.2023 по справі 922/1161/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1161/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк"(61165, м. Харків, вул. Космічна, 20) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС І КО"( 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд.3) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко", в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІС І КО (код 31797815) на користь Публічного акціонерного товариство Акціонерний Банк УКРГАЗБАНК в особі Харківської обласної дирекції АБ УКРГАЗБАНК суму грошових коштів в розмірі 49 678, 21 (сорок дев`ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 21 коп.) грн.. Витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008 р..

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1161/23. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

В той же час, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

«29» квітня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю ««АВІС І КО» ( надалі по тексту також Позичальник, Відповідач) було укладено кредитний договір № 12/08-З ( далі по тексту Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк відкрив Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом кредитування 750 000,00 грн. на строк з «29» квітня 2008р. на 120 місяців, зі сплатою за користування кредитними коштами 17,5 % річних.

Банк свої зобов`язання по Кредитному договору виконав в повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти.

В забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 (надалі по тексту також Поручитель) було укладено Догорів поруки № 1/08-3 від «29» квітня 2008р. Пунктами 1.2, 1.3. Договору поруки передбачено, що Поручитель разом з Позичальником несе солідарну відповідальність перед Кредитором за Кредитним договором. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за Кредитним договором в тому ж обсязі що і Позичальник за повернення кредиту, оплату процентів за користування кредитом, неустойки (пені) за неналежне виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між АБ «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАБІТЕХ» (надалі по тексту також Іпотекодавець ) було укладено Договір іпотеки № 8/08- З без оформлення заставної, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО , Чуєвою О.Д., та зареєстрованого в реєстрі за № 4865. Відповідно до умов договору іпотеки Предметом іпотеки є: нерухоме майно нежитлова будівля літ. «Р-4», загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО, Ємельяновою І.Г. «24» жовтня 2003р. за реєстр. № 3334 (надалі також Предмет іпотеки).

В зв`язку з невиконанням Позичальником та Поручителем умов Кредитного договору АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором з Відповідача 1 та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Відповідачу 2, в рахунок погашення заборгованості.

«18» жовтня 2010 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова в справі № 2-1923/10 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «Лабітех», ТОВ «АВІС І КО», ОСОБА_1 (далі по тексту також разом Боржники) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги Банку були задоволені (далі по тексту також Рішення).

Рішенням було стягнуто на користь АБ «УКРГАЗБАНК» солідарно з ТОВ «АВІС І КО» та з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 12/08-З від 29.04.2008р. у сумі 899849,64 грн. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «АВІС І К» було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. «Р-4», загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. «24» жовтня 2003р. за реєстром № 3334 (далі по тексту також Предмет іпотеки). Дане Рішення набрало законної сили.

Як вказує позивач, виконавчі листи були направлені до відповідних органів державної виконавчої служби для примусового виконання. В процесі примусового виконання рішення органами ДВС з Боржників було стягнуто малу суму коштів та починаючи ще з 2012 року виставлено на реалізацію Предмет іпотеки з прилюдних торгів в рахунок виконання Рішення суду. Згідно повідомлень ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» від 21.06.2012р. №1262/06, від 03.08.2012р. № 1722/08, від 13.09.2012р. № 2152/09 встановлено, що торги призначені на 21.06.2012р., 03.08.2012р., 13.09.2012р. не відбулися у зв`язку з відсутністю заявок покупців. Прилюдні торги по реалізації Предмета іпотеки 24.04.2015 не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що свідчить копія протоколу № 75814 проведення електронних торгів. Отже, Предмет іпотеки «виставлявся» для реалізації на прилюдних торгах в рамках примусового виконання Рішення неодноразово, а саме: 21.06.2012р., 18.07.2012р., 16.08.2012р., 24.04.2015р., 12.06.2015р., 05.09.2018р.

Крім того, позивач вказує, що з метою перешкоджання процесу належного виконання Рішення в примусовому порядку Іпотекодавець та Позичальник 16.10.2018 року звертався до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про припинення іпотеки нежитлової будівлі літ.Р-4, розташованої по вул. Індустріальна, буд.3 в м. Харкові, переданої ТОВ "Лабітех", згідно з договором іпотеки № 8/08-3 від 29.04.2008р. в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІС І КО» та ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк". В 2020 році предмет іпотеки все ж таки було реалізовано в рахунок виконання Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, а залишок коштів було повернуто ТОВ «Лабітех». Таким чином, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2020р. було виконане в примусовому порядку лише через 10 років.

Враховуючи тривале невиконання Відповідачами рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова за позовом АБ «Укргазбанк» до ТОВ «АВІС І КО», ОСОБА_1 та ТОВ «Лабітех» про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також те, що Позичальник та Поручитель порушили виконання взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, своєчасно не повернули кредитні кошти та не сплатили проценти за їх використання, в зв`язку з чим Банк був вимушений звернутись з позовом до суду - то за таких обставин, Банк вважає, що має законне право на сплату та стягнення з Боржників 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова в справі № 2-1923/10 від «18» жовтня 2010 року.

Так, за порушення Позичальником виконання своїх зобов`язань, Банком у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за несвоєчасне повернення грошових коштів та погашення заборгованості за Кредитним договором від «29» квітня 2008 року у загальному розмірі 49 678, 21 грн., з яких: 29 248, 07 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості та 20 430, 14 грн. збільшення суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення заборгованості.

Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань з відповідача в примусовому порядку стали підставою для звернення АБ «Укргазбанк» до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Орджонікідзевським районним судом міста Харкова у справі № 2-1923/10 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «Лабітех», ТОВ «АВІС І КО» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалено рішення від 18.10.2010, яким позовні вимоги Банку задоволені. Стягнуто на користь АБ «УКРГАЗБАНК» солідарно з ТОВ «АВІС І КО» та з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 12/08-З від 29.04.2008р. у сумі 899849,64 грн. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «АВІС І К» звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. «Р-4», загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. «24» жовтня 2003р. за реєстром № 3334.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, за порушення виконання грошового зобов`язання покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2020р. у справі № 2-1923/10 було виконане в примусовому порядку лише через 10 років та предмет іпотеки реалізовано в рахунок виконання рішення в 2020 році.

Проте, позивач не вказує чіткої дати виконання рішення суду та чіткої дати реалізації предмету іпотеки в погашення заборгованості, а також не надає доказів в підтвердження вказаних обставин.

З розрахунків позивача вбачається, що за порушення відповідачем зобов`язань щодо погашення заборгованості за Кредитним договором від «29» квітня 2008 року та несвоєчасне повернення грошових коштів , Банком у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми у розмірі 29 248, 07 грн. за період з 21.01.2019 по 20.01.2022, а також інфляційні втрати у розмірі 20 430, 14 грн. за період з 21.01.2019 по 31.12.2021.

При цьому, 3% річних за період з 21.01.2019 по 23.02.2020 нараховані на суму заборгованості у розмірі 882 245,05 грн., а з 24.02.2020 по 20.01.2022 на суму заборгованості у розмірі 5 696,89 грн.

Інфляційні втрати також за період з 21.01.2019 по 23.02.2020 нараховані на суму заборгованості у розмірі 882 245,05 грн., а з 24.02.2020 по 31.12.2021 на суму 5 696,89 грн.

В той же час, суд звертає увагу, що позивачем не було надано жодних пояснень та обґрунтувань щодо розміру сум на які нараховувались 3% річних та інфляційні втрати, а також не було надано пояснень щодо зазначеного періоду таких нарахувань. Матеріали справи не містять ані банківських виписок, ані платіжних доручень щодо зарахування коштів в погашення заборгованості, що унеможливлює перевірку нарахованих позивачем сум.

А отже, позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують існування за відповідачем заборгованості саме у визначеному в розрахунках розмірі та у визначений позивачем період.

З наявних у справі матеріалів взагалі не можливо встановити коли саме та якими частинами погашалася заборгованість за Кредитним договором від «29» квітня 2008 року, що встановлена рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2020р. у справі № 2-1923/10.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" (61165, м. Харків, вул. Космічна, 20, код ЄДРПОУ 23697280).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС І КО" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд.3, код ЄДРПОУ 31797815).

Повне рішення складено "02" червня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/1161/23