Постанова

від 31.08.2023 по справі 922/1161/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/1161/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк", м.Харків (вх. №1242 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 у справі №922/1161/23 (повний текст складено та підписано 02.06.2023, м. Харків) суддя Суслова В.В.

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 49 678, 21 грн

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023 через «Електронний суд» Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко", в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіс і Ко на користь Публічного акціонерного товариство Акціонерний Банк Укргазбанк в особі Харківської обласної дирекції АБ Укргазбанк суму грошових коштів в розмірі 49 678, 21 (сорок дев`ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 21 коп.) грн. Витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача (арк.спр.1-4).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008.

На переконання позивача, враховуючи тривале невиконання відповідачами (за даним позовом) законного та обгрунтованого рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова за позовом АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Авіс і Ко», ОСОБА_1 та ТОВ «Лабітех» про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також те, що позичальник та поручитель порушили виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зокрема, своєчасно не повернули кредитні кошти та не сплатили проценти за їх використання, в зв`язку з чим банк був вимушений звернутись з позовом до суду, тому, банк має законне право на сплату та стягнення з боржників 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова в справі №2-1923/10 від 18.10.2010 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1161/23. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (арк.спр.21-23).

Рішенням Господарського суду від 02.06.2023 у справі №922/1161/23 в задоволенні позову відмовлено (арк.спр.31-38).

Рішення мотивоване, зокрема, тим, що позивачем не було надано жодних пояснень та обґрунтувань щодо розміру сум, на які нараховувались 3% річних та інфляційні втрати, а також не було надано пояснень стосовно зазначеного періоду таких нарахувань. А отже, позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують існування за відповідачем заборгованості саме у визначеному в розрахунках розмірі та у визначений позивачем період. З наявних у справі матеріалів взагалі не можливо встановити, коли саме та якими частинами погашалася заборгованість за кредитним договором від 29.04.2008 року, що встановлена рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2020 р. у справі №2-1923/10.

Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" звернувся 22.06.2023 через Електронний суд до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- задовольнити апеляційну скаргу;

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області в справі №922/1161/23 від 02.06.2023 року;

- задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк", стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 порушує законні права кредитора і є таким, що прийняте з порушенням процесуальних норм господарського судочинства і неправильним застосуванням норм матеріального права України. Судом першої інстанції були невірно з`ясовані фактичні обставини справи, що мають важливе значення. Висновки, викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та порушують законні права та інтереси АБ «Укргазбанк» (арк.спр.60-68).

Підставами скасування рішення позивач вважає наступні обставини:

- заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Після розгляду Верховним Судом справи №922/2827/18 дана справа знаходилась в провадженні судді Суслової В.В. і всі обставини та дії боржника щодо перешкоджання виконанню зобов`язань в частині погашення заборгованості перед АБ «Укргазбанк» були їй відомі. В порушення вимог чинного процесуального законодавства України суд першої інстанції не вивчив фактичні обставини справи та не надав належної уваги наданим доказам позивача, а в разі наявних сумнівив не викликав представника позивача для надання відповідних пояснень, що призвело до порушень основних засад та завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно неможливості встановлення часового проміжку та встановлення обставин, якими частинами погашалася заборгованість за кредитним договором від 29.04.2008 року, що встановлена рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2020 року у справі №2-1923/10. Оскільки, факт реалізації предмету іпотеки так і факти перешкоджання реалізації, як і факт отримання боржником залишку коштів після перерахування коштів в рахунок виконання зобов`язання боржника, встановленого Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2010 р. по справі №2-1923/10 були предметом розгляду справи №922/2827/18 під головуванням судді Суслової В.В.;

- суд першої інстанції не надав належної уваги та не взяв до уваги правову природу нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. За твердженнями позивача, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

23.06.2023 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" надійшло клопотання, за змістом якого останній просить суд долучити до матеріалів справи №922/1161/23 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 платіжну інструкцію №14791-231 від 19.06.2023 про сплату 3 220, 50 грн (арк.спр.53-54).

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 у справі №922/1161/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 0,30 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами (арк.спр.42-44).

У строк встановлений судом, скаржником надіслана заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у який останній надав докази доплати судового збору у сумі 0,30 грн, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 28.06.2023 (арк.спр.46-47).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 у справі №922/1161/23. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 у справі №922/1161/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено строк відповідачу до 21.07.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу (заяв, клопотань, заперечень, тощо) з доказами його надсилання іншій стороні у справі (арк.спр.74-76).

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду також не надходило.

Судом апеляційної інстанції вжиті всі заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд даної справи в порядку вимог ст.120 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.спр.77-78). Також ухвали Східного апеляційного господарського суду сформовувались на електронні адреси представників сторін, що підтверджується карткою обліку вихідних документів (арк.спр.45,76).

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до п.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши в порядку письмового провадження матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

29.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк Укргазбанк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк Укргазбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіс І Ко (надалі по тексту позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №12/08-З (далі по тексту кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом кредитування 750 000,00 грн. на строк з 29.04 2008 року на 120 місяців, зі сплатою за користування кредитними коштами 17,5 % річних (арк.спр.10-13).

Банк свої зобов`язання по кредитному договору виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між Відкритим акціонерним товариством Укргазбанк в особі начальника Відділення №3 Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» Коваленка О.О. та ОСОБА_1 (надалі по тексту поручитель) було укладено договір поруки №1/08-3 від 29.04.2008 року.

Пунктами 1.2, 1.3. договору поруки передбачено, що поручитель разом з позичальником несе солідарну відповідальність перед кредитором за кредитним договором. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, оплату процентів за користування кредитом, неустойки (пені) за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором (арк. спр.14).

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АБ Укргазбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Лабітех (надалі по тексту іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №8/08-З без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Чуєвою О.Д. та зареєстрований в реєстрі за №4865.

Відповідно до умов договору іпотеки предметом іпотеки є: нерухоме майно нежитлова будівля літ. Р-4, загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, б.3 та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО, Ємельяновою І.Г. 24 жовтня 2003р. за реєстр. № 3334 (надалі предмет іпотеки).

В зв`язку з невиконанням позичальником та поручителем умов кредитного договору АБ Укргазбанк звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача-1, та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачу-2, в рахунок погашення заборгованості.

18.10.2010 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова в справі №2-1923/10 за позовом АБ Укргазбанк до ТОВ Лабітех, ТОВ Авіс і Ко, ОСОБА_1 (далі по тексту разом боржники) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги банку були задоволені.

Рішенням було стягнуто на користь АБ Укргазбанк солідарно з ТОВ Авіс і Ко та з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №12/08-З від 29.04.2008 р. у сумі 899 849,64 грн. В рахунок погашення заборгованості ТОВ Авіс і Ко було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. Р-4, загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. 24.10.2003 р. за реєстром №3334 (далі по тексту предмет іпотеки). Дане Рішення набрало законної сили (арк.спр.17-19).

За твердженнями позивача, виконавчі листи були направлені до відповідних органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

В процесі примусового виконання рішення органами ДВС з боржників було стягнуто малу суму коштів та починаючи ще з 2012 року виставлено на реалізацію предмет іпотеки з прилюдних торгів в рахунок виконання рішення суду.

Згідно повідомлень ПП Спеціалізоване підприємство юстиція від 21.06.2012р. №1262/06, від 03.08.2012 р. №1722/08, від 13.09.2012р. №2152/09 встановлено, що торги призначені на 21.06.2012 р., 03.08.2012 р., 13.09.2012 р. не відбулися у зв`язку з відсутністю заявок покупців. Прилюдні торги по реалізації предмета іпотеки 24.04.2015 не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що свідчить копія протоколу №75814 проведення електронних торгів. Отже, предмет іпотеки виставлявся для реалізації на прилюдних торгах в рамках примусового виконання рішення неодноразово, а саме: 21.06.2012р., 18.07.2012р., 16.08.2012р., 24.04.2015р., 12.06.2015р., 05.09.2018р.

Також із тексту позовної заяви вбачається, що з метою перешкоджання процесу належного виконання рішення в примусовому порядку іпотекодавець та позичальник 16.10.2018 року звертався до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про припинення іпотеки нежитлової будівлі літ.Р-4, розташованої по вул. Індустріальна, буд.3 в м. Харкові, переданої ТОВ "Лабітех", згідно з договором іпотеки № 8/08-3 від 29.04.2008р. в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АВІС І КО та ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк". В 2020 році предмет іпотеки все ж таки було реалізовано в рахунок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, а залишок коштів було повернуто ТОВ Лабітех. Таким чином, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2020р. було виконане в примусовому порядку лише через 10 років.

Враховуючи тривале невиконання відповідачами рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова за позовом АБ Укргазбанк до ТОВ Авіс і Ко, ОСОБА_1 та ТОВ Лабітех про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також те, що позичальник та поручитель порушили виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зокрема, своєчасно не повернули кредитні кошти та не сплатили проценти за їх використання, в зв`язку з чим банк був вимушений звернутись з позовом до суду. Тому, за таких обставин, банк вважає, що має законне право на сплату та стягнення з боржників 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова в справі № 2-1923/10 від 18.10.2010 року.

Так, за порушення позичальником виконання своїх зобов`язань, банком у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за несвоєчасне повернення грошових коштів та погашення заборгованості за кредитним договором від 29.04.2008 року у загальному розмірі 49 678, 21 грн, з яких: 29 248, 07 грн 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості та 20 430, 14 грн збільшення суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення заборгованості.

Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань з відповідача в примусовому порядку стали підставою для звернення АБ Укргазбанк до Господарського суду Харківської області з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами вимог статті 173 ГК України та статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відхиляючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стосовно доводів апелянта про те, що заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Після розгляду Верховним Судом справи №922/2827/18 дана справа знаходилась в провадженні судді Суслової В.В. і всі обставини та дії боржника щодо перешкоджання виконанню зобов`язань в частині погашення заборгованості перед АБ «Укргазбанк» були їй відомі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом розгляду справи №922/2827/18 було припинення іпотеки нежитлової будівлі літ. Р-4, розташованої по вул. Індустріальна, буд. № 3 в м. Харкові, переданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабітех" згідно з договором іпотеки № 8/08-3 від 29.04.2008 р. № реєстру 4866 в забезпечення кредитного договору № 12/08-3 від 29.04.2008 р., укладеним між ТОВ "Авіс і Ко" та ПАТ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №922/2827/18 скасовано. Справу №922/2827/18 передано до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2020, зокрема, закрито провадження у справі №922/2827/18.

Ухвала мотивована тим, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 21.02.2020 року, винесеною Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., виконавче провадження № 58062050, яке було відкрито на виконання виконавчого листа №2-1923/10, виданого 13.09.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлової будівлі літ. Р-4, загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, б. 3, що належить ТОВ "Лабітех" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. 24 жовтня 2003р. за реєстром №3334, було закінчено у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки відповідно до протоколу проведення електронних торгів №465880, сформованого ДП "СЕТАМ" 14.02.2020 року. Переможцем електронних торгів перераховано вартість зазначеного майна у повному обсязі, у зв`язку з чим вимоги стягувача АБ "Укргазбанк" задоволено в повному обсязі. 24.02.2020 ТОВ "Лабітех" приватному виконавцю було подано лист з наданням реквізитів для перерахування надмірно стягнутих коштів по ВП №58062050. Приймаючи до уваги реалізацію предмета іпотеки та припинення іпотеки на підставі ст. 17 Закону України "Про іпотеку", суд дійшов до висновку про відсутність предмету спору у справі №922/2287/18.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, достовірності, достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.

Судова колегія наголошує, що обставини справи №922/2827/18 не стосуються предмета доказування в даній справі.

Статтею 164 ГПК України визначено документи, які додаються до позовної заяви, частинами другою, четвертою якої передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В додатках до позовної заяви позивачем надано, зокрема, розрахунок заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів згідно рішення суду (арк.спр. 9). Однак, не дивлячись на те, що за позовними вимогами ПАТ АБ «Укргазбанк» посилається на те, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2010 р. у справі №2-1923/10 було виконане в примусовому порядку лише через 10 років та предмет іпотеки реалізовано в рахунок виконання рішення в 2020 році, не вказує чіткої дати виконання рішення суду та чіткої дати реалізації предмету іпотеки в погашення заборгованості, а також не надає доказів в підтвердження вказаних обставин.

Стосовно доводів апелянта, що в порушення вимог чинного процесуального законодавства України суд першої інстанції не вивчив фактичні обставини справи та не надав належної уваги наданим доказам позивача, а в разі наявних сумнівив не викликав представника позивача для надання відповідних пояснень, що призвело до порушень основних засад та завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, судова колегія зазначає наступне.

Позовна заява у справі №922/1161/23 подана 28.03.2023 до Господарського суду Харківської області.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684,00 гривня.

На момент подання позову, малозначною справою є справа, у яких ціна позову не перевищує 268 400,00 грн.

Отже, суд першої інстанції приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та те, що ціна позову у даній справі становить 49 678,21 грн, що свідчить про те, що справа відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у пункті 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи №922/1161/23 в порядку спрощеного позовного провадження.

Про постановлення ухвали Господарського суду від 03.04.2023 і розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується проштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.спр.25).

Спрощене провадження є однією з форм господарського судочинства, метою якої, відповідно до ст. 12 ГПК України, є швидке вирішення справи. Системний аналіз положень ст. 12 та ст. 247 ГПК України демонструє наявність трьох категорій справ, що можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження: малозначні справи; справи незначної складності; інші категорії справ, що не належать до справ, визначених в ч. 4 ст. 247 ГПК України.

Вирішуючи питання щодо повноти захисту або реалізації прав сторонами по справі в умовах спрощеного провадження, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке:

беззаперечна оперативність вирішення господарського спору в порядку спрощеного провадження створює необхідну динаміку господарських відносин, але така динаміка забезпечується перш за все вихідною позицією позивача. Йдеться про повноту зібраних позивачем доказів обставин по справі та їх надання суду. Сам суд не займається збиранням доказів, а лише їх дослідженням та оцінкою і, приймаючи рішення про достатність зібраних та наданих позивачем доказів, може ухвалити рішення про недоцільність розгляду справи в порядку позовного провадження із викликом сторін; економічна ефективність як критерій мінімізації витрат сторін на вирішення господарського спору. Економічність вирішення спору в такий спосіб означає зменшення витрат сторін на процедури, пов`язані із судовим розглядом справи;

вирішення проблеми значимості кінцевого результату розгляду справи пов`язується з питанням доцільності реалізації свого права на перехід зі спрощеного провадження в загальне, оскільки це пов`язано з додатковими витратами на подання заперечення, а у разі його відхилення на оскарження відповідної ухвали суду в порядку апеляційного провадження. Наведене вище дає змогу зробити висновок про те, що питання про повноту реалізації сторонами своїх процесуальних прав є питанням власної відповідальності, рівня правової культури та правосвідомості, а також рівня довіри до суду.

Суд, не викликаючи сторони, все ж таки повинен вирішувати питання щодо процесуальної долі клопотань, заяв та інших документів, поданих разом із позовом або поданих в якості відповіді, відзиву на позов чи заперечень на відзив. Тобто суд не може спитати думки сторін щодо допустимості тих чи інших процесуальних документів, їх релевантності чи належності до предмета доказування. Тому суд зобов`язаний самостійно вирішувати питання щодо задоволення тих чи інших клопотань, поданих сторонами, в тому числі і клопотань щодо необхідності витребування додаткових пояснень від третіх осіб, доказів або питань забезпечення позову чи доказів.

Підводячи підсумки аналізу законодавчого забезпечення спрощеного провадження в господарському процесі та його впливу на повноту реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, слід акцентувати на наступному.

Спрощене провадження є ефективним засобом прискорення судового розгляду справи, економічним способом вирішення господарсько-правового конфлікту в судовому порядку. У цьому є його основні здобутки та переваги порівняно із загальними правилами позовного провадження. Крім того, в порядку спрощеного провадження суттєво зменшуються можливості для зловживання процесуальними правами сторонами по справі та штучного затягування процесу вирішення справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Стосовно твердження апелянта, що суд першої інстанції не надав належної уваги, та не взяв до уваги правову природу нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. За твердженнями позивача, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За даною справою, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що Орджонікідзевським районним судом міста Харкова у справі №2-1923/10 за позовом АБ УКРГАЗБАНК до ТОВ Лабітех, ТОВ АВІС І КО та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалено рішення від 18.10.2010, яким позовні вимоги Банку задоволені. Стягнуто на користь АБ УКРГАЗБАНК солідарно з ТОВ АВІС І КО та з ОСОБА_1 на користь АБ УКРГАЗБАНК заборгованість за Кредитним договором № 12/08-З від 29.04.2008р. у сумі 899849,64 грн. В рахунок погашення заборгованості ТОВ АВІС І К звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. Р-4, загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. 24 жовтня 2003р. за реєстром № 3334.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, за порушення виконання грошового зобов`язання покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

В даному випадку, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2010 р. у справі № 2-1923/10 було виконане в примусовому порядку лише через 10 років та предмет іпотеки реалізовано в рахунок виконання рішення в 2020 році.

Проте, позивач не вказує чіткої дати виконання рішення суду та чіткої дати реалізації предмету іпотеки в погашення заборгованості, а також не надає доказів в підтвердження вказаних обставин.

З розрахунків позивача лише вбачається, що за порушення відповідачем зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 29.04.2008 року та несвоєчасне повернення грошових коштів, банком у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми у розмірі 29 248, 07 грн за період з 21.01.2019 по 20.01.2022, а також інфляційні втрати у розмірі 20 430, 14 грн за період з 21.01.2019 по 31.12.2021.

Однак, 3% річних за період з 21.01.2019 по 23.02.2020 нараховані на суму заборгованості у розмірі 882 245,05 грн, а з 24.02.2020 по 20.01.2022 на суму заборгованості у розмірі 5 696,89 грн.

Інфляційні втрати також за період з 21.01.2019 по 23.02.2020 нараховані на суму заборгованості у розмірі 882 245,05 грн, а з 24.02.2020 по 31.12.2021 на суму 5 696,89 грн.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Позаяк, позивачем не було надано будь-яких пояснень та доказів щодо розміру сум, на які нараховувались 3% річних та інфляційні втрати, а також не було надано обгрунтувань стосовно зазначеного періоду таких нарахувань. Матеріали справи не містять ані банківських виписок, ані платіжних доручень щодо зарахування коштів в погашення заборгованості, що унеможливлює перевірку нарахованих позивачем сум.

Позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують існування за відповідачем заборгованості саме у визначеному в розрахунках розмірі та у визначений позивачем період.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані позивачем до суду першої інстанції разом із позовною заявою, або позивач мав повідомити суд про неможливість подання доказів разом з позовом, чого останнім здійснено не було.

При зверненні позивача з апеляційною скаргою, позивачем наведені ідентичні обґрунтування, що і за текстом позовної заяви.

Крім того, апелянт не був позбавлений права надати до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення судом апеляційної інстанції документальних доказів в обґрунтування позову, що не були надані до суду першої інстанції, та якими підтверджується заборгованість відповідача, на яку позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008 з відповідним клопотанням про обґрунтування пропущення строку для долучення доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, у даному випадку, з наявних у справі матеріалів не уявляється можливим встановити часовий проміжок та не доведено позивачем, якими частинами погашалася заборгованість за кредитним договором від 29.04.2008 року, що встановлена рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2010р. у справі № 2-1923/10.

Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 року у справі №922/1161/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

За таких підстав рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 року у справі №922/1161/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на сторінці 6 в абзаці 7 та на сторінці 8 абзаці 2 рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 допущена технічна описка в зазначенні року «рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі №2-1923/10 від 18.10.2010», замість 2010, помилково надруковано 2020, що не призвело до правильності та обґрунтованості його прийняття.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 у справі №922/1161/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 у справі №922/1161/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 31.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця