Постанова

від 31.05.2023 по справі 363/849/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 363/849/21

провадження № 61-654 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області,

представник ОСОБА_2 - адвокат Стальмахович Валентина Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А. від 27 грудня

2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним, скасування рішення селищної ради та визнання недійсним державного акту про право власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що він на підставі договору купівлі-продажу

від 10 листопада 2003 року є власником квартири

АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є будинком барачного типу, складається з трьох квартир: квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 і має окремий вихід, квартира АДРЕСА_3 належить йому, квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2 . Квартири АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 мають єдиний вихід на подвір`я. З даного подвір`я є також єдиний вихід на вулицю, тобто будинок має окремий вхід та під`їзд до будівлі. На прибудинковій земельній ділянці розміщені господарські будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», які перебувають у спільній сумісній власності сторін.

Вказував, що в 2020 році під час підготовки технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель й споруд йому стало відомо, що земельна ділянка під будинком АДРЕСА_5 та біля нього

площею 0,1 га (у тому числі і подвір`я загального користування та прибудинкова територія, де розміщені належні йому сараї й погріб) рішенням Димерської селищної ради 8 сесії 5 скликання № 138 від 23 березня 2007 року передана у власність ОСОБА_2 , на підставі якого їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ІМ № 2358801. Внаслідок цього для проходу до вбиральні та одного із сараїв він вимушений обходити приватизовану ОСОБА_2 земельну ділянку по периметру 37,19 м, 7,48 м, 4,6 м, уздовж дороги загального користування 35,76 м та 35,0 м, потім понад лісом 4,0 м, 7,25 м,

а погріб взагалі знаходиться на приватизованій відповідачкою земельній ділянці.

Таким чином, позивач зазначав, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка мала би бути земельною ділянкою загального користування, обмежуючи доступ до приміщень, що знаходяться на подвір`ї та є у їхній спільній власності.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви від 21 вересня 2021 року, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Димерської селищної ради 8 сесії 5 скликання № 138 від 23 березня 2007 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку

серії ІМ № 2358801, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення селищної ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г. Є. від 21 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання № 138

від 23 березня 2007 року у частині передачі ОСОБА_2 безкоштовно

у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5 .

Визнано недійсним державний акт серії ЯМ № 235880 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221855301:19:018:0151,

що розташована за адресою:

АДРЕСА_5 , виданий 04 жовтня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання № 138 від 23 березня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 та Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн

з кожного.

Рішення районного суду мотивовано тим, що рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 138 від 23 березня 2007 року

в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки,

площею 0,10 га, для обслуговування житлового будинку в

АДРЕСА_5 , прийняте незаконно, з порушенням вимог законодавства, без визначення між сторонами порядку користування господарськими будівлями розташованими на ній, що перебувають у спільній сумісній власності

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що призвело до порушення прав останнього.

У зв`язку зі скасуванням вказаного рішення органу місцевого самоврядування, підлягає визнанню недійсним й державний акт серії ЯМ № 235880 від 04 жовтня 2012 року на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім`я відповідачки.

Крім того, суд вказав, що підстав для застосування строку позовної давності в цій справі немає, такяк позов є негаторним і стосується усунення перешкод у користуванні і розпорядженні вказаним нерухомим майном позивача,

а позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Також суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Стальмахович В. І., задоволено.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня

2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведення позивачем факту порушення його прав оскаржуваним рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 138 від 23 березня 2007 року, так як у матеріалах справи відсутні докази формування земельної ділянки та докази, з яких можливо було б встановити конфігурацію та межі земельної ділянки. При цьому, у договорі купівлі-продажу від 10 листопада 2003 року не було зазначено, на якій земельній ділянці знаходиться відчужуване майно, її площу та межі, а предметом вказаного договору визначено виключно квартиру. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази знаходження на приватизованій ОСОБА_2 земельній ділянці належних позивачеві будівель.

Також суд вказав, що ще у 2011 році ОСОБА_1 під час приватизації

ОСОБА_2 її присадибної земельної ділянки підписав акт узгодження меж, який був обов`язковим додатком до технічної документації по визначенню меж земельної ділянки в натурі і жодних претензій щодо меж землі не виказував.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року,

в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 23 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі та надати докази сплати судового збору.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 363/849/21 із Вишгородського районного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2023року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано прийняв до уваги пояснення

ОСОБА_2 про те, що на її земельній ділянці відсутні будівлі, які перебувають у його користуванні, чим фактично позбавив його права власності та права користування спірними будівлями, які зазначені в його технічному паспорті

При цьому, зазначає, що відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, обмежуючи доступ до належних йому приміщень, що знаходяться на подвір`ї.

Вказує, що судами не було враховано відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Стальмахович В. І., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм права, з встановленням всіх фактичних обставин у справі та з дослідженням наданих доказів.

При цьому, вказує, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що

ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у користуванні земельними ділянками.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 січня 2002 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Єременко Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 246, придбала квартиру

АДРЕСА_6 .

До будинку прилягають господарські будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», огорожа «1-2».

Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, який є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа - вказана квартира розташована в житловому будинку із пластин обкладеному цеглою, житловою площею 25,4 кв. м, загальною площею 33,0 кв. м, будинок збудовано в 1967 році, а також надвірні будівлі - чотири сараї «Б, Г, Д, Е», туалет «Є», огорожа «1-2».

10 листопада 2003 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 6301, придбав квартиру

АДРЕСА_1 . До будинку прилягають господарські будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», огорожа «1-2».

Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, який є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, відчужувана квартира складається з двох жилих кімнат та має розмір житлової

площі 25 кв. м, загальної площі 33,2 кв. м та знаходиться в житловому будинку із цегли, житловою площею 95,7 кв. м, загальною площею 135,3 кв. м, побудованому в 1967 році, 25% зносу, до нього прилягають надвірні будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», огорожа «1-2».

13 листопада 2003 року ОСОБА_1 видано витяг про право власності на нерухоме майно № 198569 - квартиру

АДРЕСА_1 .

Як вбачається з технічного паспорту на квартиру

АДРЕСА_1 , вона складається з тамбуру площею 1,8 кв. м, кухні площею 6,4 кв. м, житлової кімнати площею 18.1 кв. м та житлової кімнати площею 6,9 кв. м

Біля будинку АДРЕСА_5 знаходяться наступні господарські будівлі та споруди: сарай «Б», погріб «В», сарай «Г», приб. сарай «Д», приб. сарай «Е», вбиральня «Є», огорожа «1-2».

Рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання № 138 від 23 березня 2007 року передано ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5 .

На підставі вказаного рішення 04 жовтня 2012 року ОСОБА_2 видано Державний акт серії ЯМ № 235880 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221855301:19:018:0151,

що розташована за адресою

АДРЕСА_5 .

Рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 2714-43-VІІ від 18 червня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,0500 га по АДРЕСА_7 .

У липні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про застосування позовної давності у цій справі (а с. 67-69).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: 1) апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;2) апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16

(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня

2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19).

Предметом позову у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Димерської селищної ради 8 сесії 5 скликання № 138 від 23 березня 2007 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та визнання недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку

серії ІМ № 2358801, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення селищної ради.

На думку позивача, спірна земельна ділянка передана відповідачу незаконно, нею було приватизовано значно більша частина земельної ділянки, чим порушено його права як співвласника. При цьому, зазначає, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка мала би бути земельною ділянкою загального користування, обмежуючи доступ до приміщень, що знаходяться на подвір`ї і є у їх спільній власності.

Отже, позовні вимоги заявлено позивачем, зокрема, з підстав порушення селищною радою норм ЗК України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_2

Верховний Суд не погоджується з висновками судів по суті спору та вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимоги про визнання рішення селищної ради незаконним та його скасування, визнання недійсним державного акта про право власності не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача

(у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки. Більше того, він призведе до необхідності пред`явлення нового позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

(стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166,1167,1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не створює правових наслідків, на які воно спрямоване.

У цій справі вказане стосується вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17,

від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Димерської селищної ради

№ 138 від 23 березня 2007 року, визнання недійсним державного акта

серії ІМ № 2358801, виданий на ім`я ОСОБА_2 про право власності не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Отже, заявлені вище позовні вимоги ОСОБА_1 , у разі їх доведення, жодним чином не відновлюють права позивача на користування земельною ділянкою, а потребуватимуть повторного звернення до суду з позовом за захистом речового права.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції вказане не врахував та дійшов помилкового висновку про розгляд позовних вимог по суті, які були заявлені позивачем. Апеляційний суд безпідставно дійшов висновку що позовні вимоги про скасування рішення ради та визнання недійсним державного акта є вимогами негаторного позову (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97 гс 19; постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, провадження № 61-13607 св 21).

Такою позовною вимогою є саме вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а таких вимог позивач не заявляв, суд же повинен діяти відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства і розглядати справи не інакше як за зверненням особи (частина перша статті 13 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки позивачем обрано невірний спосіб судового захисту прав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України

суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з інших підстав.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним, скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта