Ухвала

від 02.06.2023 по справі 504/3290/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 червня 2023 року

м. Київ

справа № 504/3290/15-ц

провадження № 61-4403ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дачно-будівельного кооперативу «Золоті ключі» про захист честі та гідності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд»

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали заявника надіслала уточнену редакцію касаційної скарги, проте вимоги, зазначені в ухвалі Верховного Суду

від 17 квітня 2023 року, не виконані.

Заявником не вказано підстави касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, про що було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 17 квітня 2023 року.

Посилання заявника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновку, який міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, не є передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень.

Також, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 заявник не зазначив яку (які) саме норму (норми) права застосували суди без урахування цих висновків, також відсутнє формулювання застосованих судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована.

Разом з цим, предметом спору у справі № 235/499/17 є зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, а у справі № 450/1686/17 - зобов`язання здійснити страхову виплату. ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про захист честі та гідності. Також вона вказує, що згідно з вказаною практикою Верховного Суду суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, проте вказані постанови не стосуються практики Верховного Суду у подібних до позову правовідносинах заявника.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Оскільки в уточненій редакції касаційної скарги відсутні конкретні підстави касаційного оскарження, наявність яких є обов`язковою вимогою до змісту касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали Верховного Суду від 17 квітня 2023 року заявником не виконано, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження та є підставою для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено,

що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення особі, яка подала касаційну скаргу.

Отже вимоги ухвали Верховного Суду від 17 квітня 2023 року в якій, зокрема, роз`яснено положення статей 389, 392 ЦПК України, в повній мірі заявником не виконані (не вказано у касаційній скарзі підставу (підстави), з якої (яких) подано касаційну скаргу, що визначені у частині другій статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини шостої статті 393 ЦПК України про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню

з нею, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дачно-будівельного кооперативу «Золоті ключі» про захист честі та гідності вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта