Рішення

від 10.05.2023 по справі 369/15396/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15396/21

Провадження № 2/369/1017/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

за участі секретаря Магеррамової Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною відмову у звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплати заробітної плати за період відпустки, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської областіз позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною відмову у звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплати заробітної плати за період відпустки, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивач з 01.08.2019 року працювала на посаді лікаря-інтерна у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі договору №03 від 23.07.2019 року «Про проходження інтернатури на базі стажування - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради», випускника навчального закладу, що навчався на державному замовленні». 18.06.2021 року позивач звернулася до відповідача із проханням звільнити її з 31.07.2021 року у зв`язку із закінченням проходження інтернатури. 23.07.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про направлення трудової книжки поштою. 02.08.2021 року позивач отримала лист від 28.07.2021 року вих. № 723, яким їй відмовлено у звільненні у зв`язку з відсутністю правових підстав. Позивач вважає поведінку відповідача протиправною та наполягає на сплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з безпідставним утриманням трудової книжки.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області у звільненні ОСОБА_1 з 31.07.2021 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2021 року по 16.10.2021 року; зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час перебування у відпустці з 01.07.2021 року по 31.07.2021 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15.06.2022 року від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 28.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що у 2019 році позивач закінчила навчання на медичному факультеті №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за рахунок коштів державного бюджету. 25.06.2019 року їй було видано диплом спеціаліста НОМЕР_1 .

24.04.2019 року Міністерство охорони здоров`я України видало позивачу направлення на роботу №98 до Комунального закладу «Києво-Святошинський центр первинної медико-санітарної допомоги» для роботи на посаді лікар загальної практики - сімейний лікар.

15.07.2019 року Департаментом охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації було видано наказ №135-м, відповідно до якого було зобов`язано головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» укласти з Позивачем угоду про проходження інтернатури з подальшим відпрацюванням протягом трьох років за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» та зараховано ОСОБА_1 на посаду лікаря - інтерна за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» з 01.08.2019 року.

23.07.2019 року між Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво- Святошинської районної ради» та ОСОБА_1 було укладено договір №03 про проходження інтернатури на базі стажування Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради», випускника навчального закладу, що навчався на державному замовленні.

29.07.2019 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» було видано наказ №94к про прийняття ОСОБА_1 на посаду лікаря - інтерна зі спеціальності «загальна практика - сімейна медицина» з 01.08.2019 року.

15.09.2020 року ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб від 15.09.2020 р. серії НОМЕР_2 .

03.02.2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико- санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» змінило найменування на Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.

18.06.2021 року позивач звернулася до відповідача із проханням звільнити її з 31.07.2021 року у зв`язку із закінченням проходження інтернатури.

01.07.2021 року відповідачем було видано наказ №151 про створення комісії з метою вирішення питань з порушення правил трудової дисципліни та фіксації фактів відсутності працівника на робочому місці. Цього ж дня, 01.07.2021 р. зазначеною комісією було проведено перевірку наявності на робочому місці ОСОБА_1 , по результатам якої складено відповідний акт про відсутність на робочому місці.

05.07.2021 року було проведено комісією перевірку наявності позивача на робочому місці, проте її знову не було.

23.07.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про направлення трудової книжки поштою.

28.07.2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області направило на адресу відповідача лист за вих. №723, у відповідності до якого Відповідач відмовив ОСОБА_1 у звільненні, оскільки остання зобов`язана була відпрацювати у Відповідача не менше трьох років, що цілком відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.

02.08.2021 року позивач отримала лист від 28.07.2021 року вих. № 723, яким їй відмовлено у звільненні у зв`язку з відсутністю правових підстав.

11.08.2021 року позивачем було направлено відповідь з обґрунтуванням вимог звільнення. Позивач повторно вимагала звільнити її з 31.07.2021 року та в найкоротший термін направити належно оформлену трудову книжку.

11.08.2021 року відповідач отримав від Департаменту охорони здоров`я лист за вих. №33.04/4426-2021 року, у відповідності до якого, Департаментом було підтверджено, що Позивач має відпрацювати протягом трьох років на підприємстві, проте, Відповідач має право звільнити Позивача у відповідності до вимог чинного законодавства України.

13.09.2021 року листом №853 відповідач повідомив позивача про необхідність надати Підприємству докази закінчення інтернатури, з метою її звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

29.09.2021 року на адресу відповідача було направлено Адвокатський запит вимогою надати інформацію щодо трудових відносин між позивачем та відповідачем, підстав утримання трудової книжки та проханням надати інформацію щодо проведених розрахунків та заборгованості по заробітній платі.

05.10.2021 року листом №929 відповідач повторно повідомив позивача про необхідність надати Підприємству докази закінчення інтернатури, з метою її звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

07.10.2021 року разом із адвокатським запитом №1/09 від 29.09.2021 року, відповідач отримав копію підтверджуючого документу про закінчення позивачем інтернатури - сертифікат лікаря-спеціаліста НОМЕР_4.

07.10.2021 року Підприємством було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із закінченням інтернатури та було виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

Копію наказу про звільнення №108к від 07.10.2021 року та трудову книжку позивач отримала поштовим відправленням 16.10.2021 року.

Так, відповідно до п. 6 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.12.1997 року № 367 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, а також ті, що почали навчання до 1996 року за державним замовленням без укладення угоди, зобов`язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.

Відповідно до статті 197 КЗпП України молодим спеціалістам - випускникам закладів освіти державної форми власності, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 367 від 25.12.1997 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» випускник державного вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти III - IV рівнів акредитації, якому після навчання в інтернатурі присвоєно кваліфікацію лікаря (провізора) - спеціаліста і який працевлаштований на підставі направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом трьох років з моменту укладення ним трудового договору із замовником.

Згідно з ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення прав та обов`язків, як затверджено у п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Укладаючи договір з відповідачем, позивач взяв на себе відповідні зобов`язання, а саме зобов`язання після закінчення навчання в інтернатурі та одержання сертифікату з відповідною спеціальності працевлаштуватися на посаду лікаря-терапевта та відпрацювати не менше трьох років.

Також, судом встановлено, що вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідний договір, позивач був обізнаним із фактом необхідності проходження інтернатури та відпрацювання певного строку після закінчення навчання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Положеннями пункту 23 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням встановлено, що випускникові, який закінчив інтернатуру, повинен отримати сертифікат лікаря (провізора)-спеціаліста.

Відповідно до пункту 1 розділу 4 Положення про деякі заходи безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників, затверджених наказом МОЗ України від 22.07.1993 р. №166, лікарем-спеціалістом за однією зі спеціальностей, що передбачена Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року№ 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7181, може бути лікар, який закінчив інтернатуру за цією спеціальністю і має сертифікат лікаря- спеціаліста.

Нормами пункту 5.11.6. Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, особі, якій за результатами атестації для визначення знань та практичних навиків присвоєно звання лікаря (провізора) - спеціаліста з конкретної спеціальності, видається вищим закладом освіти сертифікат встановленого зразка.

Згідно з пунктом 7.10. Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ- ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, проходження інтернатури лікарями(провізорами) проводиться на умовах договорів, що укладаються між Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров`я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласною, міст Києва та Севастополя санітарно- епідеміологічною станцією, обласним, міст Києва та Севастополя ВО «Фармація», вищим закладом освіти та юридичними і фізичними особами, які будуть фінансувати навчання в інтернатурі, якщо ці лікарі(провізори): закінчили недержавні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти ІІІ- ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів; або закінчили державні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти ІІІ- ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, навчаючись в них за кошти юридичних та фізичних осіб; або прийняті на роботу в недержавні заклади охорони здоров`я (недержавні фармацевтичні установи, підприємства); або мають сертифікат лікаря(провізора)-спеціаліста і бажають отримати іншу спеціальність при відсутності потреби в такому спеціалісті з боку закладу (установи) охорони здоров`я.

Судом встановлено, що позивач, разом із своєю заявою про звільнення від 18.06.2021 року не надала докази закінчення інтернатури - відповідний сертифікат.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача дійсно були відсутні правові підстави для звільнення позивача за її заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, на підставі ст.12 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.13 ЦПК України, згідно з якою цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позивач не довів факт порушення відповідачем його трудових прав, тому позовна вимога про визнання протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області у звільненні ОСОБА_1 з 31.07.2021 року не підлягає задоволенню.

Вимоги про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2021 року по 16.10.2021 року є похідною, тому також не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час перебування у відпустці з 01.07.2021 року по 31.07.2021 року, суд зазначає наступне.

Так, позивач, зазначає, що вона перебувала у відпустці з 01.07.2021 року по 31.07.2021 року, проте, дані обставини не доведені в розумінні приписів ст.ст. 76-88 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем при звільненні позивача було виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

Судом не встановлено факту заподіяння позивачу моральної шкоди будь-якими діями відповідача, а тому в задоволенні вимог про відшкодування 5000,00 грн. моральної шкоди слід також відмовити.

Аналізуючи викладене, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмови у їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною відмову у звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплати заробітної плати за період відпустки, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області: Київська область. с.Білогородка, вул.Володимирська, 17, код ЄДРПОУ 38943382.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК