Ухвала

від 23.05.2023 по справі 521/6288/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/234/23

Справа № 521/6288/19

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання - Пінькової К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правничу допомогу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань

встановив:

15 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 27 від 03 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробничо - технічного відділу за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально - побутових питань, скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, і ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника виробничо - технічного відділу у комунальному підприємстві "Міське капітальне будівництво" з 04 квітня 2019 року.

Стягнуто з комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 830525,12 гривень, з наступним вирахуванням з цієї суми обов`язкових зборів та платежів.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально - побутових питань, залишено без змін.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника виробничо - технічного відділу у комунальному підприємстві "Міське капітальне будівництво" та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання стосовно судового збору.

Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні на його користь з комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" витрат на професійну правничу допомогу.

До апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення у справі додаткового судового рішення, яка обгрунтована тим, що ухвалюючи судове рішення від 04 квітня 2023 року апеляційним судом невірно визначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у сумі 830 525,12 гривень, яку стягнуто з відповідача КП "Міське капітальне будівництво", внаслідок невірного на думку заявника застосування судом "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, водночас ОСОБА_1 також вказує про те, що судом безпідставно взято його середньоденну заробітну плату в сумі 815,84 гривень, яка зазначена у довідці від 03 квітня 2019 року виданою відповідачем, яка на думку заявника по суті не є офіційним документом, а представляє собою звичайний аркуш паперу, і не відповідає своєму призначенню щодо її застосування для здійснення обчислень середнього заробітку, внаслідок чого судом фактично зменшено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який він вважає за проведеним ним власним розрахунком має становити 1172043,76 гривень, тому ОСОБА_1 просив суд ухвалити додаткове рішення у цій справі за його апеляційною скаргою, яким вирішити питання щодо внесення змін в розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за результатами яких, середній заробіток за час вимушеного прогулу становитиме 1172043,76 гривень, який стягнути з відповідача на його користь.

Представником КП "Міське капітальне будівництво" надано письмові заперечення на вказану вище заяву, в яких останній вказує, що відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України відсутні підстави для задоволення вказаної вище заяви ОСОБА_1 .

Представник КП "Міське капітальне будівництво" в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги вказаної вище заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення.

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, колегія суддів вважає, що ця заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Отже вказаною нормою процесуального закону визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення у справі. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, суд має відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

Дана норма передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто, невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові чи ухвалі. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Статтею 382 ЦПК України передбачено певні вимоги до постанов суду апеляційної інстанції, в тому числі й щодо резолютивної частини, яка має містити:

а) висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

Зазначені ОСОБА_1 обставини в обґрунтування вимог поданої ним вказаної вище заяви зводяться до незгоди з висновками суду та переоцінки доказів, зокрема, стосовно встановлення судом обставин під час апеляційного перегляду справи в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що в розумінні наведених вище норм не є підставами для ухвалення у цій справі апеляційним судом додаткового судового рішення.

Отже ОСОБА_1 порушено питання про ухвалення у справі додаткового рішення з підстав, що не передбачені частиною 1 статтею 270 ЦПК України.

За приписами ст. 270 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення у цій справі додаткового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 270, 382, 383 ЦПК України

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту.

Дата складення повного тексту ухвали - 29 травня 2023 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова