Постанова

від 27.03.2024 по справі 521/6288/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2799/24

Справа № 521/6288/19

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво», про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В подальшому, позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правничу допомогу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань (а.с.215-220 т.1).

Процесуальний рух справи:

у суді першої інстанції:

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи та зроблені помилкові висновки про відсутність безспірності заборгованості.

у суді апеляційної інстанції:

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року скасовано. Постановлено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Міське капітальне будівництво» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правничу допомогу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано Наказ №27 від 03 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробничо-технічного відділу за п. 1 ст. 36 КЗпП України. В решті позовних вимог відмовлено.

у суді касаційної інстанції:

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та КП «Міське капітальне будівництво» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Міське капітальне будівництво» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року залишено без змін.

у суді апеляційної інстанції:

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Міське капітальне будівництво» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, і ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника виробничо технічного відділу у КП «Міське капітальне будівництво» з 04 квітня 2019 року. Стягнено з КП «Міське капітальне будівництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 830 525,12 гривень, з наступним вирахуванням з цієї суми обов`язкових зборів та платежів. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Міське капітальне будівництво» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, залишено без змін. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника виробничо-технічного відділу у КП «Міське капітальне будівництво» та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць. Стягнено з КП «Міське капітальне будівництво» на користь держави судовий збір у розмірі 22684,12 гривень. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1921 гривень. Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні на його користь з КП «Міське капітальне будівництво» витрат на професійну правничу допомогу.

у суді касаційної інстанції:

Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Губської Х.Ю. задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Міське капітальне будівництво» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 341 518,64 грн скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції вмотивована тим, що:

1) позивач не погоджується із сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що у довідці-розрахунку КП «Міське капітальне будівництво» середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 815,84 грн визначена шляхом ділення середньомісячної заробітної плати за останні дванадцять календарних місяців роботи перед звільненням. Однак середньоденну заробітну плату позивача слід визначати шляхом ділення середньомісячної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи перед звільненням на середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства;

2) апеляційний суд залишив поза увагою те, що у довідці-розрахунку КП «Міське капітальне будівництво» на виплату компенсації за невикористану відпуску при звільненні середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 815,84 грн визначена шляхом ділення середньомісячної заробітної плати за останні дванадцять календарних місяців роботи перед звільненням, тоді як з урахуванням вимог Порядку № 100 середньоденну заробітну плату позивача слід визначати шляхом ділення середньомісячної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи перед звільненням на середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства;

3) апеляційний суд зробив висновок, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2019 року до дня ухвалення судового рішення в цій справі, тобто до 04 квітня 2023 року, у розмірі 830 525,12 грн (815,84 грн х 1 018 днів вимушеного прогулу, з яких 723 дні охоплюються періодом з 04 квітня 2019 року до 23 лютого 2022 року, а 295 днів з 24 лютого 2022 року до 04 квітня 2023 року); проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що кількість робочих днів у період з 24 лютого 2022 року до 04 квітня 2023 року становить 288 днів.

За таких обставин проведений апеляційним судом розрахунок середнього заробітку не відповідає положенням Порядку № 100.

Тому суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 341 518,64 грн.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що з 22 травня 2017 року ОСОБА_1 працював у КП «Міське капітальне будівництво» на посаді помічника директора з виробничо-технічних та кошторисних питань.

14 серпня 2018 року ОСОБА_1 було переведено на посаду головного інженера КП «Міське капітальне будівництво».

18 лютого 2019 року головний інженер ОСОБА_1 звернувся до директора КП «Міське капітальне будівництво» із заявою про переведення його на посаду начальника виробничо-технічного відділу названого підприємства.

Наказом директора КП «Міське капітальне будівництво» від 25 лютого 2019 року № 14 головного інженера ОСОБА_1 переведено з посади головного інженера на посаду начальника виробничо-технічного відділу з 01 березня 2019 року з посадовим окладом, згідно з штатним розписом.

Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку, про що свідчить його підпис на зворотній стороні наказу.

Разом з тим, у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній запис про його переведення з посади головного інженера на посаду начальника виробничо-технічного відділу з 01 березня 2019 року.

Згідно із заявою ОСОБА_1 , зареєстрованою в КП «Міське капітальне будівництво» 03 квітня 2019 року за вх. № 14/03, позивач звернувся до директора названого підприємства щодо його звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

На підставі вказаної заяви, КП «Міське капітальне будівництво» видало наказ від 03 квітня 2019 року № 27 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробничо-технічного відділу за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 03 квітня 2019 року з проведенням належного розрахунку за нормами чинного трудового законодавства України та виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в кількості 40 календарних днів. Підстава: заява ОСОБА_1 .

Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку, про що свідчить його підпис на зворотній стороні наказу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Справа розглядається тільки в межах незадоволенних позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 341 518,64 грн, згідно із постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

Тлумачення змісту частини другої статті 235 КЗпП України свідчить про те, що при ухваленні рішення про поновлення працівника на роботі на орган, який розглядає трудовий спір - у даному випадку на суд, покладено обов`язок вирішити питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац третій пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати час (пункт 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. (пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі №607/2071/17 (провадження № 61-2752св19) зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з Порядком № 100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному разі незаконному звільненню, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи). Для працівників з відрядною оплатою праці за відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може змінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. З розрахункового періоду виключається лише час, протягом якого працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період».

Апеляційним судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2019 року до дня ухвалення судового рішення в цій справі, тобто до 04 квітня 2023 року.

У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник КП «Міське капітальне будівництво» - Красюк І.А. повністю погодилась із розрахунками, зробленими позивачем, визнала позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 341 518, 64 гривень і просила апеляційну скаргу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 341 518, 64 гривень задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Матеріали цієї справи свідчать про те, що відповідач визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Сторін, які б заперечували визнання позову, немає, колегіє суддів не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності розрахунку, наданого позивачем, так як перевірив його правильність, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 341 518,64 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 341 518,64 грн скасувати.

Ухвалити в цій частини нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 341 518, 64 гривень задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства Міське капітальне будівництво (юридична адреса: вул. Комітетська, 10-А, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 35695935) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 341 518,64 гривень, з наступним вирахуванням з цієї суми обов`язкових зборів та платежів.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький